Тайм-аут у переговорах: чому сторони тягнуть час

Два слова про переговори. Тому що надто багато питань на цю тему, некомпетентних коментарів диванних експертів та істерик у стилі «нас зливають».

1. Переговори чи консультації, називайте, як вам зручно. Ідуть постійно і завжди. Безпосередньо і через посередників, з повноваженнями на високому рівні та у порядку зондування ґрунту від ні на що не уповноважених представників – але безперервно
2. Для досягнення компромісу чи «договорняка» потрібна згода всіх ключових учасників. З їх розумінням своїх вигод. Тільки так.

Чому я не вірю у те, що вже ухвалені якісь рішення чи будуть ухвалені за кілька тижнів? Дивися пункт другий.

Зараз Україна не досягла своєї мети. Критична ситуація була взимку та навесні, зараз стало легше. Народ може не зрозуміти і не пробачити елітам перемир'я просто зараз на невигідних умовах. Зі свого боку Путін і Росія теж не вважають, що все погано і потрібні переговори зі поступками.

Кремль упевнений, що може, якщо не перемогти, то вичавити з нас набагато більше поступок. І із Заходу теж. Отже, Москва не поспішає домовлятися. Захід? У цих умовах не досягнув основних цілей і не бачить причин, чому ЄС та США мають терміново йти на компроміс, у чомусь поступатися та тиснути на Україну.

Тобто зараз: Ні у кого немає критичної ситуації та гострої потреби домовитися прямо зараз і за будь-яку ціну. Усі сторони впевнені, що найближчим часом зможуть покращити свої переговорні позиції та продати більше своїх інтересів. Тож не панікуємо, але й не видихаємо. Біг не закінчено. Працюємо за умов війни. Мінімум до середини осені, але найімовірніше до середини зими.