Пошук миру з виглядом на Альпи. Фінальний пейзаж

Глобальний саміт миру, який проходив у Швейцарії 15-16 червня, завершив свою роботу. Учасники узгодили декларацію, яка залишається відкритою для приєднання інших країн.

Але серед держав, які були представлені саміті, 11 відмовилися підтримувати підсумковий текст. І саміт, і декларація мали на меті закласти майбутню архітектуру переговорів України та Росії, базуючись на формулі миру, яку просуває українська сторона з 2022 року. Цього разу лише три з десяти пунктів були поставлені в центр консультацій: це ядерна безпека, продовольча безпека та гуманітарний вимір. 

Відсутність Російської Федерації на саміті було з самого початку умовою України, проте можливість участі агресора надалі у цьому форматі стала окремою темою дискусій. Попри чисельні спроби нав’язати Україні діалог з Росією з рівних позицій, українська делегація відразу окреслила простір для маневру, заручившись підтримкою давніх друзів.

Українська делегація зазначала: з Росією доведеться говорити, але мову ультиматумів треба унеможливити, для цього й скликаний цей саміт. Кореспондентка «Главкома» стала очевидцем безпрецедентної зустрічі у Швейцарії. Підсумки форуму – у матеріалі «Главкома».

Володимир Зеленський: Незалежність, територіальну цілісність і суверенітет України визнали всі учасники Саміту миру

фото: офіс президента

Згідно з підсумковою декларацією, Запорізька АЕС, яка два роки перебуває під контролем російських окупантів, повинна повернутися до України. Будь-яка загроза або використання ядерної зброї в контексті війни в Україні є недопустимими. Вільне, повне та безпечне торговельне судноплавство, а також доступ до морських портів на Чорному та Азовському морях є надзвичайно важливими. Усі військовополонені мають бути звільнені шляхом повного обміну, й усі депортовані та незаконно переміщені українські діти та всі інші українські незаконно утримувані цивільні особи мають бути повернуті в Україну.

Тож фінальна декларація, як і передбачалося, торкалася лише трьох із десяти пріоритетів української формули миру й наголошувала на принципах Статуту ООН. Але вочевидь навіть цих трьох пунктів (ядерна безпека, продовольча безпека і гуманітарний вимір) для деяких країн виявилося занадто багато. 

«Хтось нещодавно сказав: «так це як Давид з Голіафом, треба просто якось знайти порозуміння». А 20 тисяч дітей просто забути? І це я наводжу вам приклад про тільки дітей. Те саме з дорослими», – проілюстрував проблему, яку не помічають держави-«миротворці» президент Зеленський у кінці другого дня саміту.

Потужний клуб проукраїнських яструбів також не мовчав. Традиційно найрізкіші заяви робили лідери країн Східної Європи, США та Великої Британії.

«Я пам’ятаю свій приїзд в Україну, коли побачив, як російські військові закладали вибухівки у дитячі іграшки. Цьому не може бути прощення», – відзначив британський премʼєр Ріші Сунак ще на відкритті саміту.

Премʼєр Іспанії Педро Санчес зазначив, що Росія становить загрозу для всієї європейської безпеки і це резонувало з тим, що у підсумку другого дня сказав і президент Зеленський: «У нього (у Путіна, – «Главком») є в планах, він думає, що може розділити Європу і інші союзи, спровокувавши вторгнення в країни НАТО. Але поки Україна стоїть, у світу є шанс, щоб не почалася глобальна війна».

Неочікувано у хорі проукраїнських лідерів зазвучав президент Чилі Габріел Борич. Він виявився голосом всієї Латинської Америки у швейцарському Бюргенштоці та збалансував відсутність Бразилії з її сумнівним мирним планом.

«Цей саміт є маяком надії та каталізатором для сприяння міцному мирному діалогу. Ми повністю підтримуємо спільне комюніке, яке ми схвалили, і мета цього зібрання дійсно важлива... Діти всюди мають бути захищені. Ми не можемо допускати, щоб будь-яка країна відбирала або викрадала дітей, як це зараз робить Росія з українськими дітьми. Цивільні не повинні страждати. Нам потрібні термінові дії для захисту їхніх прав, бо вони не можуть чекати», – сказав Борич.

Володимир Зеленський разом із президентом Чилі Габріелем Боричем

фото: офіс президента

Натомість президент Кенії Вільям Кіпчірчір Руто почав свій виступ так: «Росія має бути за столом переговорів – це перше». Цитуючи Магатму Ґанді, індійського політика й діяча, Руто усіляко натякав на ненасильницький супротив.

Тож про єдність думок, як і про готовність усіх партнерів розуміти сутність російської агресії, говорити поки що не доводиться. Ця напруга пронизувала атмосферу й це транслювалося, як у заявах на найвищому рівні, так і в кулуарах та в питаннях журналістів до політиків. Наприклад, китайський журналіст запитав у президента Зеленського, чому Україна відкидала пропозиції Росії про перемовини про мир.

Зеленський на це відповів, що Росія спільно з Китаєм робили все, щоб зірвати Саміт миру, й хоча Україна ніколи не називала Китай ворогом, дружніми такі дії назвати також важко. «Путін дезінформаційно зробив все, щоб представники держави Китай працювали з представниками інших дипломатичних установ, перестали працювати з Україною, а приєдналися до бразильсько-китайських пропозицій», – сказав Зеленський.

Українська делегація, як в офіційних коментарях, так і в кулуарах переконувала, що світові лідери були шоковані заявою російського лідера Володимира Путіна з вимогою до України здати території. Диктатор гарантує, що тоді Росія гарантуватиме мир, але при виконанні ще низки вимог. Проте такі питання, як від китайського журналіста, мабуть, хотіли би поставити ще багато присутніх. Це говорить про те, що навіть якщо всі й розуміли, що останні ультиматуми Путіна – це кривавий піар, то загалом момент недоговороздатності Москви залишається непроговореним. Багато хто з присутніх просто не розумів маніпулятивної сутності російських заяв про територіальні претензії, про «геополітичні реалії». Вони ж базуються лише на «успіхах» російської пропаганди, якій вдалося сформувати сумнів, що «можливо й не все так однозначно». 

Саме тому звучали заяви про «важкі компроміси», на які штовхають Україну.

Присутність Туреччини та принца Саудівської Аравії, які до останнього не підтверджували своєї участі, українська делегація оцінювала, як успіх, навіть попри те, що ці дві країни найвиразніше висловлювалися за участь у цьому форматі Росії. «Володимир Зеленський особисто їздив у Саудівську Аравію, не буду відкривати деталей, але як ми бачимо, вони тут», – пояснював ретельну підготовчу роботу заступник керівника офісу президента Ігор Жовква.

Партнери України намагалися використати цю різноманітність на користь України, переконуючи, що ця війна і про те, щоб мати право на такі різні думки, тому перемога України має бути загальним ціннісним пріоритетом. «Саме за це Україна й бореться, за можливість мати право не боятися мати різноманітні думки», – вдало підкреслила голова Європейської комісії Урсула фон дер Ляйєн на відкритті саміту у перший день. 

Підбиваючи підсумки двох днів президент України Володимир Зеленський заявив, що успіх дипломатії забезпечується на полі бої, й робота щодо зміцнення постачання зброї України та зміцнення дипломатичних напрямків роботи продовжуватиметься одночасно. «Наша робота полягає, що у цих переговорах (з Росією – «Главком»), Україна мала найпотужніші позиції», – додав під час спілкування з журналістами міністр закордонних справ Дмитро Кулеба.

Саміт миру у Швейцарії заклав підвалини конструкції для майбутніх переговорів. Проте вона є дуже крихкою і вимагає пошуку спільного наративу.

Маріанна Присяжнюк, «Главком»