Чи є різниця між «Ісламською державою» та «ЛДНР»

«Мене звуть Девід Хейнс. Я хочу заявити, що покладаю всю відповідальність за мою кару на Девіда Кемерона. Кемерон об'єднався зі США проти ІДІЛ, як і його попередник Тоні Блер. На жаль, зрештою, розплачуватись за егоїстичні рішення нашого уряду доведеться британцям». Це останні слова співробітника британської гуманітарної організації.

Британця стратили у 2014 році. Три роки знадобилося міжнародній коаліції на чолі зі США на те, щоб розгромити основні сили «Ісламської держави», далеко не найпотужнішого військового утворення.

9 червня Верховний суд «ДНР» засудив до страти громадян Великобританії Ейдена Асліна та Шона Піннера та марокканця Саадуна Брагіма. Військовослужбовців ЗСУ визнали винними у найманстві та «вчиненні дій, спрямованих на захоплення влади та повалення конституційного устрою ДНР». Вони не вимовляли, здається, спеціально написаних для них текстів, але все ще не закінчилося, хто знає, що буде попереду.

Різниця між «Ісламською державою» та «ДНР», звичайно, величезна, і насамперед вона полягає в тому, що «народна республіка» – це дрібний аватар Російської Федерації. Це Росія засудила іноземців, які стали на бік України, на смерть. У Росії, на відміну від ІДІЛ, є ядерна зброя.

Чи мають намір розстріляти засуджених? Скоріше ні. Як зазначають, це спосіб жорстко потролити Британію, від якої, щоб підданих Її Величності не стратили, вимагають звернутися до Верховного суду «ДНР», тим самим де-факто визнаючи невизнане територіальне утворення. Можливі інші форми торгу та приниження «англійки», яка так самозабутньо «гадить» Кремлю. Проте, мабуть, не знайдеться нікого, хто зі стовідсотковою впевненістю виключить і варіант показової страти іноземців, щоб іншим не кортіло.

Демонстрація відсутності гальм – це нині улюблений прийом Путіна. А чисто формально він ні до чого, таке рішення незалежного правосуддя незалежної республіки. Винні будуть у разі чого ті, хто не виявив до нього достатньої поваги. Класика: Ти приходиш і кажеш: Дон Корлеоне, мені потрібна справедливість. Але ти не просиш із повагою, не пропонуєш дружбу, навіть не думаєш звернутися до мене: «хрещений».

Нашим західним союзникам ще тільки випробувати на собі, що таке путінська Росія. І не раз ще переосмислити, чи достатньо вони докладають зусиль, щоб усунути причину нинішніх та майбутніх принижень.