Лукашенко-камікадзе і «нацики»

Генштаб Збройних сил України вчора розповсюдив повідомлення про те, що загроза наступу з Білорусі на Волинському напрямку станом на 20 березня оцінюються як висока. Того ж дня секретар Ради національної безпеки і оборони України Олексій Данілов заявив, що президент країни-агресорки примушує Олександра Лукашенка ухвалити рішення про вторгнення білоруської армії, але той «розуміє, що це буде крахом для Білорусії».

«Білоруському народу це точно не потрібно. Це потрібно лише Путіну», – вважає Данілов.

Починаючи з січня 2022 року, про майбутню війну між сусідніми державами самопроголошений президент Білорусі говорив багато. Показовий виступ диктатора стався наприкінці січня під час його послання до білоруського народу і Національних зборів.

Тоді Лукашенко окреслив своєрідні червоні лінії. За його ловами, Білорусь може ввійти війну, якщо проти неї буде здійснено пряму агресію або буде розв’язана гаряча війна. Певну провокацію щодо Білорусі 11 березня влаштувала союзна для неї Росія. Її літаки вилетіли з аеродрому Дубровиця (Білорусь), зайшли на територію України, розвернулись над нашими населеними пунктами Городичі та Тумені, після чого завдали вогневого ураження по прикордонному білоруському селу Копані. У відповідь Лукашенко промовчав…

Ще одна умова, як заявив нелегітимний президент, за якої Білорусь братиме участь у війні, – напад на їхнього союзника, Росію, або ж така агресія буде вчинена проти території РФ.

Звідси випливає не менш важливе питання: яким військом піде у бій багаторічний диктатор?

На початку лютого Лукашенко проговорився: чисельність збройних сил Білорусі близько 65 тис. осіб. Якщо ж бракуватиме сил, на захист Білорусі стануть навіть рятувальники.

«А для этого надо владеть оружием. Каким? Пистолеты, автоматы, пулеметы, гранатометы, или мы их будем вооружать еще и какой-то техникой? Думаю, да. И этот актив будет, серьезный актив, и подспорье для нашей армии на случай, если вдруг…» – вихвалявся Лукашенко. При цьому між рядками насправді читалося: пожежний рукав і кулемет – дві великі різниці, як кажуть в Одесі.

Водночас до 24 лютого 2022 року, як мантру, Олександр Лукашенко повторював: жодної гарячої війни не буде. Мовляв, усі звикли до зони комфорту. Проте диктатор додавав «але»: «…Если обезумевшие какие-то там нацики в Украине не устроят провокацию, воевать не будем, мы не подошли к этой войне».

У дійсності все вийшло з точністю до навпаки: «нацик» з Кремля влаштував цілу «спецоперацію» зі знищення українського народу. І частину території Білорусі продовжує використовувати, як полігон для російської військової техніки.

«Мы России окажем любую поддержку. И военную, и, если будет надо, экономическую. Поделимся последним куском хлеба», – нестримне «союзне братання» перетворює Лукашенка на камікадзе. Залишається поки риторичним питанням: чи віддасть наказ «у –бій!» невизнаний президент Білорусі на знищення власного народу на догоду Путіну?

Для білорусів же вибір очевидний: президент нелегітимний – накази його такі ж нікчемні.