Нагороди – на стіл! Зеленський взявся за Азарова, але забув про Кіркорова

Президент Володимир Зеленський зареєстрував законопроєкт щодо позбавлення державних нагород. Під його дію мають потрапити ті громадяни, які популяризують і пропагандують державу-агресора та вчиняють інші протиправні дії проти України.

Як анонсував президент, його законопроєкт стосується тих, хто «отримував державні нагороди України, в тому числі Героя України, ордени «За заслуги» та інші, але обрав для себе не Україну і зараз так чи інакше підтримує Росію або взагалі перебуває на її території».

«Потрібен правовий механізм реального позбавлення таких осіб усіх державних нагород України і почесних звань, – впевнений глава держави. – Вони заслуговують тільки на одне «звання» – зрадники. А «нагородою» їм буде відповідальність перед Україною і нашими людьми за все скоєне проти України, проти нашої держави та незалежності».

Питання, яке підняв президент, дійсно, назріло. М’яко кажучи, парадокс – коли державні нагороди та звання досі є у людей, які давно стали колаборантами та в кращому випадку забули про Україну, а в гіршому – працюють їй на шкоду. Наприклад, таких нагород – цілий розсип у колишніх високопоставлених «регіоналів» на кшталт експрем’єра-орденоносця Миколи Азарова. Вони перебралися в Росію, агресію якої не засудили, і звідти вчать українців, як їм треба жити далі. 

Проєкти-попередники

На сьогодні питання державних нагород регулюється законом від 2000 року. Він передбачає, що позбавити нагороди може президент, якщо її носій засуджений за тяжкий злочин («модні» зараз «державна зрада» чи «колабораціонізм» до таких не належать) за поданням суду. Практика показала, що цього механізму, виписаного для умов мирного часу, недостатньо, тож появу президентської ініціативи можна тільки вітати.

Утім попри її очевидну необхідність, на поверхні плаває питання: чому ця ідея стала актуальною лише зараз – на третьому році великої війни? Адже глава держави та його Офіс були в курсі існування цієї проблеми ще у 2022 році – тоді на сайті президента з'явилася петиція, яка швидко набрала необхідні 25 тис. голосів. Її підписанти вимагали негайно позбавити звання Героя України народного депутата Юрія Бойка. Шлях Бойка в політиці – тривалий, партій він змінив чимало, а перед початком широкомасштабного вторгнення перебував на чолі забороненої нині проросійської ОПЗЖ. Разом з іншим співголовою цієї партії Віктором Медведчуком Бойко ще до 2022 року їздив на поклон до Кремля, що йому пригадують досі. Медведчук після того, як російські ракети полетіли в Україну, з пригодами опинився в рідній йому по духу Москві, а Бойко залишився у Верховній Раді, очолив нову групу «Платформа за життя та мир», яка перебуває у цілком конструктивних відносинах з Банковою, і, схоже, нікуди тікати не збирається. Втім «казус Бойка» лише підсвітив проблему держнагород, яка виявилася набагато глибшою.

Президент не проігнорував петицію і доручив розібратися з нею Камбіну. В уряді нарікнули на те, що діюче законодавство не дає можливості позбавити високого звання не тільки Бойка, а й багатьох інших одіозних осіб. Тож прем’єр Денис Шмигаль пообіцяв виправити існуючу колізію через внесення відповідного законопроєкту. У лютому 2023-го у Верховній Раді було зареєстровано урядовий законопроєкт № 8407-2, і лунали обіцянки, що наведення ладу з державними нагородами в руках зрадників – питання найближчого часу.

Але цей законопроєкт так і лишився без руху, на відміну від депутатського проєкту №8374 авторства нардепів монобільшості з комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики. Називається він «Про внесення змін до деяких законів України щодо уточнення порядку відзначення видатних заслуг у сфері культури» і стосується насамперед позбавлення державних звань та нагород різноманітних «заслужених» та «народних» артистів України. Серед них, наприклад, досі «любителі Путіна» з російським паспортом Філіп Кіркоров та Микола Басков, українки-зрадниці Ані Лорак та Таїсія Повалій чи багаторічний керівник Національного академічного драмтеатру імені Лесі Українки Михайло Резнікович, який втік до «руського миру». Але насправді коло потенційного застосування цього проєкту куди ширше, ніж діячі культури. Він пройшов перше читання в березні 2023-го, але далі застряг. За розповсюдженою версією, якраз через протидію соратників Юрія Бойка з колишньої ОПЗЖ. Хоча ані суди, ані РНБО поки що до Бойка претензій не мають, але це ж поки...

Проєкт «слуг народу» Микити Потураєва та Євгенії Кравук передбачає, що підставою для позбавлення державної нагороди має стати рішення суду про визнання особи винною у вчиненні не тільки тяжкого, а й особливо тяжкого злочину та кримінальних правопорушень, передбачених статтями Кримінального кодексу, що стосуються колабораційної діяльності, несанкціонованого поширення інформації про переміщення зброї чи підрозділів ЗСУ та інших злочинів воєнного часу. Ще однією причиною для «конфіскації» нагород, за задумом парламентарів, має стати застосування РНБО санкцій, які передбачають заборону діяльності на території України та набуття у власність земельних ділянок.

Законопроєкт №8374 не є першим в цьому скликанні Ради на тему регулювання проблеми державних нагород. Так, законопроєкт №6163 авторства Романа Лозинського з «Голосу» та низки депутатів інших фракцій був зареєстрований ще до повномасштабного вторгнення – в жовтні 2021 року і прийнятий за основу 14 квітня 2022 року вражаючими 362 голосами. Попри такий фурор, у цього проєкту вже практично нема шансів бути прийнятим в цілому. Він передбачає, що обґрунтоване подання про позбавлення державної нагороди на розгляд президента може вносити РНБО. Водночас повністю нівелюється роль судів в цьому процесі. Саме остання норма і стала каменем спотикання, яким пояснювали юридичну недосконалість цього законопроєкту і неможливість його прийняття в такому вигляді.

Утім, можливо, на Банковій просто вважали, що не варто на такій чутливій темі піаритися депутатам, а оголосити про історичне рішення має особисто глава держави.

Зеленський про нього оголосив, але до законопроєкту, що поданий під його іменем, вже є питання.

Що пропонує президент

Свіжим законопроєктом пропонується:

1. У Кримінальному кодексі передбачити, що до осіб, визнаних винними у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, судом може бути застосовано такий вид додаткового покарання, як позбавлення державної нагороди України;
2. У Кримінальному процесуальному кодексі визначити, що суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити питання чи є підстави для позбавлення обвинуваченого державної нагороди України;
3. Кримінально-виконавчий кодекс доповнити окремою главою, яка регламентуватиме порядок виконання покарання у виді позбавлення державної нагороди України.

Двома словами цей порядок можна описати так: суд, який виніс вирок про позбавлення держнагороди України, після набрання ним законної сили направляє копію президенту та у Міністерство юстиції. Резолютивна частина вироку невідкладно публікується у офіційних друкованих виданнях, в яких здійснюється офіційне оприлюднення актів президента та розміщується на офіційному президентському сайті. Мін’юст у свою чергу направляє копії вироку органам або посадовим особам, до компетенції яких віднесено питання надання пільг таким особам. Відповідальні органи здійснюють необхідні продедури для позбавлення пільг і протягом місяця інформують про це суд.

Також законопроєктом пропонується доповнити закон «Про державні нагороди України» положеннями, відповідно до яких позбавлення державних нагород може бути здійснено:

• обвинувальним вироком суду, яким особу, нагороджену державною нагородою, засуджено за тяжкий чи особливо тяжкий злочин, а також за вчинення кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку;
• рішенням Ради національної безпеки і оборони України про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), введеним в дію указом президента, яким до особи, нагородженої державною нагородою, застосовано санкцію у виді позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення.

Як бачимо, механізмів для позбавлення нагород, як і в проєкті Потураєва-Кравчук пропонується два – рішення суду та санкції Радбезу. Водночас в законі «Про санкції» пропонується визначити, що санкції за популяризацію нагородженою особою дій, що пропагують державу-агресора та її органи влади та виправдовують окупацію території України, застосовуються безстроково. Це своєрідна відповідь тим критикам санкційного підходу, які як аргумент наводили часове обмеження дії санкцій і задавалися питанням, чи повертати держнагороди, коли цей час мине.

Автор найпершого законопроєкту про скасування держнагород Роман Лозинський радіє, що у президента з'явилися політична воля для вирішення цього питання. Але не втримується від іронічного запитання, чому це відбулося так запізно.

«Представники партії президента довго і нудно пояснювали, що можуть бути якісь неузгодженості в форматі подачі РНБО пропозицій президенту і що це – механізм, який не буде працювати, – нагадує Лозинський. – Але ми бачимо, що в президентському законопроєкті передбачений ідентичний механізм, який є в нашому».

Лозинський зазначає, що в президентському законопроєкті деталізовано процедурні моменти, але, на його думку, це все легко можна було утрясти в проєкті №6163 до другого читання: «Просто тоді не було політичної волі, дуже потрібні були представники колишньої ОПЗЖ в парламенті. А зараз така воля з’явилася. Насправді, чий буде законопроєкт – жодного значення не має. Просто хочу нагадати колегам, що ми могли голосувати за це не в 2024 році, а в 2021-му».

При всій деталізації в президентському законопроєкті все-таки є прогалини, які нардепи ще збираються заповнювати. Так, в ньому нічого не згадується про «заслужених» та «народних» артистів (а також заслужених економістів та інших діячів праці) і можна не сумніватися, що правки «щодо Кіркорова та Повалій» майже напевно з’являться перед другим читанням. Прихильники такого підходу в парламенті запевнили «Главком», що зроблять для цього все можливе.

Враховуючи, що президент попросив Верховну Раду розглянути цей законопроєкт уже найближчим часом, є сподівання, що його спіткає не така сумна доля, як його попередників. Ймовірно, навіть вдасться встигнути зробити такий красивий символічний хід під День незалежності.

Павло Вуєць, «Главком»