«Ширка 2.0». Нова реальність у Верховній Раді

Широкомасштабна війна Росії проти України суттєво позначилась на роботі Верховної Ради. Якщо раніше у парламенті монокоаліцію «Слуги народу»  голосами підстраховували дві депутатські групи – «Довіра» та «За майбутнє», а в перші місяці після вторгнення спостерігався певний консенсус та злагодженість між владою та опозицією, то зараз голосування у Раді не проходять без системної підтримки влади депутатських груп з колишньої ОПЗЖ.

Після розпуску ОПЗЖ найбільшої проросійської фракції у Верховній Раді, яка налічувала 44 нардепи, її представники перегрупувались у дві депутатські групи: група впливу Фірташа-Льовочкіна – в ПЗЖМ, Столара-Абрамовича – у «Відновлення України». 

Проведений Рухом «Чесно» аналіз роботи Верховної Ради за перші два з половиною роки каденції (так званий екватор) продемонстрував, що ОПЗЖ мала найнижчий рівень участі в голосуваннях – депутати не натискали на кнопку, хоча картка була вставлена –  серед усіх фракцій та груп парламенту (30%), а також були лідерами серед прогульників (пропустили 54% голосувань). Єдиним сплеском активного голосування нардепів від ОПЗЖ на початку 9-го скликання був розгляд «поправкового спаму» до закону про ринок землі, який самі представники ОПЗЖ і подали в рекордній кількості.

Однак після повномасштабної агресії Росії та заборони партій все кардинально змінилось, у представників ОПЗЖ запрацював інстинкт самозбереження, і вони почали перевзуватись на ходу. В парламенті депутати змінили риторику та почали систематично голосувати «за». Водночас ця реакція очікувана, адже таким чином політики намагаються якнайкраще продемонструвати свою лояльність, корисність для влади та готовність до співпраці. Аналогічно «регіонали» діяли після Революції Гідності та втечі в Ростов Януковича. Яскравий приклад – Нестор Шуфрич та Юрій Бойко, яким і тоді, попри масовий суспільний осуд і тиск, вдалося залишитись в українській політиці, і зараз вони роблять усе можливе, аби зберегти свою участь і вплив. 

Наразі депутати ОПЗЖ в парламенті, які раніше були основними рупорами виконання Мінських угод і зустрічалися з керівництвом Держдуми та депутатами РФ, змінили платівку і стали щирими євроінтеграторами та на публіці грають роль патріотів України.

Натомість після нещодавнього критичного голосування за постанову про роботу телеканалу «Рада» у воєнний час, в якій продовжили рішення не транслювати у прямому ефірі засідання парламенту, подану нардепом від «Слуги народу» та експродюсером «Кварталу-95» Олександром Божковим, парламентська опозиція та журналісти заявили про формування у парламенті нової «ширки» (за аналогією з нереалізованими домовленостями між Партією регіонів та БЮТ у 2009 році) «слуг» та представників екс-ОПЗЖ. Загалом цю постанову підтримав 241 депутат, переважна більшість із них — це «слуги» (187 голосів) та депутатські групи — ПЗЖМ (17 голосів), «Довіра» (15 голосів) та «Відновлення України» (12 голосів). Нещодавно очільниця партії «Слуга народу» Олена Шуляк в інтерв’ю навіть назвала співпрацю з колишніми депутатами ОПЗЖ «конструктивною».

Рух «Чесно» вирішив проаналізувати публічні дані голосувань у Верховній Раді від початку 2022 року і дотепер, щоб проілюструвати динаміку голосувань та зрозуміти, які фракції та групи системно підтримують пропоновані владою рішення та чи можна говорити про системну співпрацю між «Слугою народу» і  представниками колишньої фракції ОПЗЖ.

Голосування в умовах війни

Перші два місяці 2022 року у Верховній Раді пройшли в режимі зимових канікул та дистанційної роботи, а напередодні широкомасштабного вторгнення Верховна Рада провела кілька засідань, на яких було помітно, що частина нардепів уже втекла з України. 

Від початку повномасштабного вторгнення парламент провів 29 засідань і вже ухвалив 473 закони та постанови. Загалом за трохи більше, ніж вісім місяців 2022 року у Верховній Раді відбулося понад 1350 голосувань, під час яких нардепи майже у 56% питань голосували за.

Як бачимо з динаміки, у перші місяці війни в парламенті був певний консенсус  щодо підтримки рішень, частина голосувань мала конституційну більшість голосів. У квітні та травні було падіння кількості голосів «за», натомість сплеск «утрималися», а кількість тих, хто не голосував, зросла більш ніж утричі. Ймовірно, така тенденція була пов’язана з тим, що в цей час у парламенті вперше від початку повномасштабної війни нардепи від опозиції повернулись до застосування механізму поправкового спаму задля блокування чи гальмування ухвалення рішень. Зокрема на засіданні 21 квітня депутати кілька годин розглядали правки до законопроєкту про дерегуляцію трудових відносин (№ 5388), а на засіданні 3 травня – сотні поправок до законопроєкту про функціонування місцевого самоврядування в період дії воєнного стану (№ 7269).

Аналіз усієї сукупності голосувань від початку 2022 року по вересень дає змогу побачити середню участь фракцій і груп у голосуваннях. Так, «Слуга народу», як і раніше, має найбільшу участь у голосуваннях Верховної Ради (голосування з позицією «за», «проти» чи «утримався» – ред.). Водночас, як це не парадоксально, у відсотковому співвідношенні найбільший рівень підтримки під час голосувань (голосування з позицією «за» – ред.) у парламенті має не фракція влади, а депутатська група «Довіра»: у 70% голосувань за цей час її представники голосували за і фактично не голосували проти (за цей час представники «Довіри» голосували проти під час 17 голосувань, які, зокрема, були присвячені розгляду поправок та змін до порядку денного). 

Тобто, попри одну з найменших на даний час кількість депутатів у групі серед інших фракцій і груп, її представники присутні на засіданнях та, як правило, голосують «за».

Окрім «Слуги народу» та «Довіри» найбільший відсоток голосів за дають також група «За майбутнє» та нещодавно створена на руїнах ОПЗЖ група «Відновлення України».

Динаміка голосувань фракції «Слуги народу» досить подібна до загальних тенденцій у сесійній залі. У лютому був пік підтримки рішень, далі крива пішла на спад, натомість зросла частка голосів «утримались», що було, зокрема, пов’язано із розглядом вже згаданого раніше поправкового спаму. Також фракція «Слуги народу» має найменший відсоток відсутніх депутатів під час усіх голосувань.

Найменший рівень підтримки під час голосувань дають позафракційні депутати, які після розпуску фракції ОПЗЖ стали другою неформальною групою за чисельністю депутатів у сесійній залі (наразі у Раді 28 позафракційних депутатів). Крім того, вони є найбільшими прогульниками, проте тут є також логічне пояснення, адже позафракційними є відсутні вже довгий час нардепи, які мають підозри у державній зраді та навіть передані в результаті обміну Росії (Віктор Медведчук, Тарас Козак), втікачі та прогульники, які перебувають у реєстрі держзрадників (Андрій Деркач, Ренат Кузьмін, Вадим Рабінович) та ін. Крім того, офіційно позафракційним нардепом досі рахується колишній «слуга»-мажоритарник із Херсонщини, вже покійний, за повідомленнями ЗМІ, Олексій Ковальов. Очевидно, цей статус він має через те, що підтвердження факту смерті поки немає.

Щодо динаміки голосувань фракції «Європейська солідарність», то її представники переважно голосували «за» у перші місяці повномасштабного вторгнення. У цей час парламент, зокрема, ухвалив два закони, які були подані п’ятим президентом та нардепом від «Європейської солідарності» Петром Порошенком. Обидва законопроєкти були колективні, прийняті на засіданні 3 березня і стосувались інформаційної безпеки (посилення кримінальної відповідальності за виготовлення та поширення забороненої інформпродукції та заборони виготовлення і поширення інформпродукції, спрямованої на пропагування дій держави-агресора).

Однак із травня ця тенденція пішла на спад, натомість збільшилась частка голосів «утрималися» та «проти». Також нардепи від «ЄС» дали найбільше голосів «утримались» за цей час серед інших фракцій та груп парламенту.

Дещо схожою є динаміка голосувань фракції «Голос», яка також досить активно підтримувала рішення у перші місяці російської агресії. Стрибок був у травні, влітку тенденція пішла на спад, але ближче до початку нового політичного сезону восени знову пішла вгору. Ймовірно, травневе збільшення підтримки голосувань було пов’язане з ухваленням законопроєктів, які були подані саме нардепами цієї фракції. Слід зазначити, що фракція «Голосу» була на третьому місці серед фракцій та груп за ухваленими законами за час воєнного стану. Половина ініціатив були подані Ярославом Железняком, зокрема на тему економічної політики (про податкові пільги для виробників україномовних аудіокниг та про звільнення від оподаткування за винагороду за передану ЗСУ придатну для застосування трофейну військову техніку). Також Рада у травні 338 голосами за ухвалила законопроєкт про основи нацспротиву нардепа «Голосу» та секретаря Комітету з питань нацбезпеки, оборони та розвідки Романа Костенка, який водночас воює на півдні України.

Фракція «Батьківщина» має один із найнижчих рівнів підтримки ухвалення рішень, а також низький рівень участі в голосуваннях. Якщо в перші місяці після повномасштабного вторгнення «тимошенківці», як і інші нардепи, підтримували пропоновані рішення та голосували за, то влітку відбулося значне падіння і збільшення частки голосів «утримались». Нагадаємо, що у червні, коли парламент голосувала за ратифікацію Стамбульської конвенції, фракція «Батьківщини» єдина в парламенті не дала жодного голосу «за». А лідерка партії Юлія Тимошенко стала чи не найбільшим критиком ратифікації в сесійній залі. Тоді вона кілька разів виступала з трибуни із критикою «гендерної філософії та ідеології» та закликала не голосувати за ратифікацію.

Депутатська група «За майбутнє», яку традиційно називають політпроєктом олігарха Ігоря Коломойського, у понад 40% голосувань підтримала рішення та має один із найнижчих відсотків голосів «проти». Водночас депутати групи також мають високий рівень неучасті в голосуваннях, хоча картка є у слоті, або ж нардепи відсутні. 

Більш показовою є зміна динаміки голосувань депутатських груп, утворених на основі ОПЗЖ: «Платформи за життя та мир» і «Відновлення України». Як уже йшлося вище, від початку роботи парламенту 9-го скликання ці депутати найменше брали участь у голосуваннях та найбільше були відсутні. Але із графіки нижче чітко видно, як після повномасштабної агресії Росії вони почали голосувати «за», кількість голосів «проти» різко пішла на спад і дійшла до мінімуму, водночас значно збільшився відсоток відсутніх депутатів під час голосувань. Очевидно, це пов’язано з тим, що значна частина колись найбільшої проросійської фракції в парламенті втекла з України у «батальйон Монако» – і тепер, попри весь абсурд ситуації, цинічно намагається дистанційно доєднуватись до роботи парламенту.

Підтримка голосувань за представниками ОПЗЖ росла і після формального перегрупування та оголошення наприкінці квітня про створення групи ПЗЖМ.

У депутатів, які входять до групи Столара-Абрамовича «Відновлення України», підтримка голосувань від початку року була на рівні 42%, однак якщо депутати з інших груп («Довіри» та «За майбутнє») і раніше регулярно давали голоси за, то перші змінили свою позицію після повномасштабного вторгнення. Їхня динаміка підтримки голосувань була ще більш стрімкою, вона розпочалась також у лютому і мала ще один поштовх росту у травні, коли в парламенті оголосили про утворення групи. З цього часу до мінімуму зменшилась кількість голосів «проти».

Медійна присутність

Ще одним яскравим прикладом долучення представників уже забороненої партії ОПЗЖ до комунікації роботи Верховної Ради є їхня непоодинока участь в ефірах парламентського телеканалу «Рада». 

Медіаексперти «Детектор медіа», які системно займаються моніторингом ефіру національного телемарафону, зазначають, що про ОПЗЖ кілька місяців згадували лише в контексті її заборони. Однак останнім часом у блоках каналу «Рада» почали з’являтись одіозні представники групи «Відновлення України» (Тетяна Плачкова, Валерій Гнатенко та Анатолій Бурміч), яких запрошують як коментаторів. Останній, наприклад, є в Реєстрі держзрадників, адже ще зовсім нещодавно був постійним гостем проросійських телеканалів і транслював російські наративи про «зовнішнє управління» та звинувачував США і ЄС у війні на Донбасі, натомість тепер розповідає українцям про підготовку до опалювального сезону в умовах воєнного стану. 

Вибір для коментування теми енергетики досить дивний, адже Бурміч не є членом профільного комітету з питань енергетики та ЖКГ, а входить до складу Комітету з питань антикорупційної політики.

Аналогічна ситуація зі ще однією представницею «Відновлення України» Тетяною Плачковою, яка у 2020 році була у складі делегації ОПЗЖ на чолі з Віктором Медведчуком та зустрічалась у Кремлі з депутатами та керівництвом Держдуми (спікером В’ячеславом Володіним, його заступником Олексієм Гордєєвим, головами фракцій «Єдиної Росії» та КПРФ Сергієм Невєрним та Геннадієм Зюгановим; перед тим голова партії ОПЗЖ Віктор Медведчук у Кремлі зустрівся зі своїм кумом Володимиром Путіним та обговорив створення парламентського виміру нормандського формату). Зараз Плачкова в ефірі телеканалу «Рада» коментує тему початку навчального року в умовах воєнного стану в Україні, хоча це не зовсім її профіль, адже вона входить до складу Комітету з питань організації держвлади та місцевого самоврядування.

Іще один представник «Відновлення України», а до того член ОПЗЖ Валерій Гнатенко, який до обрання нардепом також був мером Дружківки в Донецькій області та фігурує у кримінальній справі СБУ щодо насильницької зміни чи повалення конституційного ладу у 2014 році, вже у вересні 2022 року коментує тему бюджету на наступний рік на телеканалі «Рада».

За інформацією ЗМІ, коли у травні 2014 року Дружківку захопили російські бойовики, Гнатенко не став заперечувати проти встановлення прапора «ДНР». Під час окупації Гнатенко залишався на посаді, керував містом і підтримав проведення «референдуму». Газета «Дружківський робітник», яку фінансує міськрада, виходила із прапором «ДНР». У ній було надруковано і «Акт про проголошення державної самостійності ДНР». Коли українські військові повернули місто під контроль, Гнатенко зумів утриматись на посаді.

Депутати із групи Столара-Абрамовича «Відновлення України» активні не лише на телебаченні, а й у соцмережах. Так, наприклад, іменний благодійний фонд одного із лідерів групи Вадима Столара, який став фігурантом розслідування ЗМІ про «батальйон Монако», за останні три місяці виставив на рекламу у Facebook та Instagram майже 560 повідомлень на суму близько $3 тис.

Журналісти знайшли Столара, який пропустив усі засідання Верховної Ради від початку повномасштабної війни, у Ніцці на Лазуровому березі Франції. На запитання про виконання парламентських обов’язків Столар повідомив: «Сьогодні моє єдине завдання як депутата – об’єднатися навколо держави та президента, аби разом із усіма українцями допомагати ЗСУ та людям у гарячих точках заради перемоги над ворогом». За словами нардепа, фонди, з якими він співпрацює, вже витратили понад 150 млн грн. Проживання у Ніцці Столар оплачує із власних заощаджень.

Іще одним яскравим моментом став розгляд на засіданні 7 вересня законопроєкту про заборону претендувати на посаду директора НАБУ особам, які після початку повномасштабної війни перебували за кордоном. 

Перед голосуванням із трибуни парламенту виступив скандально відомий нардеп від ПЗЖМ Нестор Шуфрич, якого затримали на початку березня за спробу сфотографувати блокпост, а його охорона відстрілювалась від тероборонівців. Він заявив, що ті, хто протидіє ініціативам влади, є «саботажниками». 

«Скажу відверто, ви думаєте, нам було просто знаходитись тут з першого дня війни? Але ми забезпечували кворум Верховної Ради України, особливо 4 березня. І ми працюємо і зараз заради єдності. А я вважаю, що ті, хто зараз протидіють ініціативам влади, це є саботажники. Тому сьогоднішній закон треба підтримати, і єдність в цій залі і є запорука нашої перемоги», – пояснив політик.

Нещодавно голова партії «Слуга народу» Олена Шуляк в інтерв’ю ЗМІ навіть назвала співпрацю з представниками екс-ОПЗЖ «конструктивною» і наголосила, що зараз потрібно дивитись на те, які ті чи інші народні депутати беруть участь у голосуваннях: «Я можу говорити за ту частину представників ОПЗЖ, які працюють у нашому комітеті (з питань державної влади). Вони працюють дуже конструктивно, підтримують всі ініціативи монобільшості».

Голосування нардепів із забороненої ОПЗЖ, зміна риторики у виступах в парламенті та їхня медійна активність, зокрема на парламентському каналі «Рада», дає підстави говорити про ситуативну співпрацю та підігрування владі. У політології таку взаємодію між акторами прийнято називати патронажем або клієнтелізмом. Під патронажем розуміють взаємний обмін послугами між двома суб’єктами різного статусу і влади, коли протекція надається в обмін на лояльність і політичну підтримку. Натомість клієнтелізм – це обмін між патронами та клієнтами великомасштабним протегуванням, часто вимагаючи ієрархії посередників.

Рух «Чесно» раніше писав про те, як показово, чи радше парадоксально, змінюється політична риторика представників колишньої фракції ОПЗЖ, які раніше виступали за співробітництво з Росією та «негайне виконання Мінських угод», а зараз виявились «палкими прихильниками вступу України до ЄС». 

Олександр Саліженко, парламентський аналітик Руху «Чесно»