Як витратити чверть мільярда за півроку: партійні лайфхаки

Ось вже два роки як шести партіям-щасливчикам, що пройшли у 2014 році до парламенту, вдається отримувати кілька десятків, а то й сотень мільйонів гривень в рік з державного бюджету.

Як освоюються ці гроші та що входить в список улюблених видатків парламентських партій?

Після запровадження фінансування партій з державного бюджету, вони  щокварталу отримують мільйони на підтримку своєї статутної діяльності, визначення якої у законодавстві  відсутнє. Ця прогалина досі викликає низку небезпідставних побоювань щодо зловживань з боку партій, а саме витрачання бюджетних коштів не на розбудову партійних структур (розвиток і утримання осередків, виплату заробітної плати секретаріату, навчання тощо), а виведення коштів через фіктивні договори, збагачення наближених до партії осіб, що в перспективі може звести нанівець весь інститут державного фінансування і цілі, що ставилися під час його запровадження.

Особливо загрозливо це припущення виглядає, якщо поглянути на суми видатків, які зросли в 16,5 разів порівняно з початком 2016 року: так, за перше півріччя 2016-го партії, які працювали лише власним коштом, витратили 14,2 млн грн, тоді як за перше півріччя нинішнього року ця сума сягнула 235,5 млн грн.

Крім того, попереду ще два квартали та традиційний «злив» коштів наприкінці року: законодавча заборона накопичувати кошти, отриманих партією від держави після завершення звітного року, і необхідність повернення невикористаних грошей назад перетворює останній квартал на суцільний «шопінг-марафон». Тому 2018 рік має всі шанси стати рекордним щодо затратності.

Проте позитивним є те, що навіть попри нечіткість законодавства та фактичну вседозволеність, політичні сили протягом останніх кварталів витрачають кошти на цілі, які насправді мають сприяти їхньому розвитку та забезпеченню стабільної роботи, що для нас – громадян – така-сяка гарантія колись дочекатися на сформовану політичну систему, а не новий перелік проектів перед кожними виборами.

На що ж партії витрачали кошти найбільше за останні півроку?

ТОП-5 усіх видатків партій за два квартали 2018 року виглядає так: пропаганда, утримання осередків, зарплата, оренда офісів та матеріальні витрати.

Всі ці позиції обов’язкові для нормального функціонування партії, адже демонструють, що врешті частина партій (наразі тих, які отримують «пряник» від держави) показує свої офіси та працівників, фінансує діяльність своїх представництв за межами Києва та оплачує всі супровідні витрати (наприклад, канцелярські товари, страхування, витрати на воду, електроспоживання і т. д.). Щокварталу зменшується кількість витрат, які тяжко обґрунтувати раціонально: як, наприклад, 1,2 млн грн, витрачені «Батьківщиною» у 2017 році на оплату туристичних послуг: бронювання готелів, авіаквитків, оренду ВІП-залів. Або 302 тис. грн, які Радикальна партія Ляшка витратила на покупку плащів-дощовиків.

Пропаганда

Наближення президентських і парламентських виборів відчутно позначилось на витратах на партійну пропаганду: вже другий рік поспіль ця позиція  на лідируючих позиціях. У 2017 році на видавничу діяльність та різного роду рекламу партії витратили 103,03 млн грн, що склало 22,7% всіх їхніх видатків. Практично на такому ж рівні ці витрати залишались і в першому півріччі цього року, потягнувши 52,6 млн грн та 22,5% всіх трат.

Беззаперечним лідером у частині пропаганди стала «Батьківщина», яка витратила на це 24,8 млн грн або 47% всіх видатків. Очевидно, що таку високу для парламентських партій суму потягнув «Новий курс» Юлії Тимошенко. Другу сходинку займає об’єднання «Самопоміч», яке віддало на пропаганду 9,9 млн грн, що склало 18,9% всіх витрат партії. Проте «Самопоміч» практично не купує безпосередньої реклами, витрачаючи кошти на виготовлення власної газети «Об’єднання Самопоміч», витрати на яку включають в себе не лише друк, але й кошти на розповсюдження, а також виготовлення власних радіо- та телепрограм, зокрема, «Самопоміч.Країна».

Третє місце займає Радикальна партія з 7,6 млн грн (13,4% всіх витрат).

Найменшу ж кількість грошей на свою рекламу витратив «Народний фронт» Арсенія Яценюка – 999,6 тис. грн - що показово для цієї сили: стартуючи з майже 34 млн в 2016 році, у 2017-му партія обмежилася 23 млн грн.

Утримання осередків

Другу сходинку за обсягами витрат за два квартали 2018 року займає утримання регіональних осередків, на що усіма парламентськими партіями було витрачено 48,6 млн грн. Парадоксальним тут є те, що практикують таку форму витрат лише дві з шести партій, представлених в парламенті: БПП та Опозиційний блок.

Так, «Солідарність», яка й запровадила «моду» на переказ грошей в регіони, витратила цього року 55% всіх своїх видатків, а Опозиційний блок трохи менше – 44%. Така фінансова стратегія партій, з одного боку, характеризує їх позитивно, адже децентралізація бюджетних коштів допоможе розвивати партійну культуру на місцях і сприяти більшій локалізації їхньої діяльності на місцевому рівні. З іншого ж боку, фінансування осередків допомагає партіям на практиці подолати законодавчу заборону залишати невитрачені бюджетні гривні собі: показавши їх як витрату на утримання своєї структури та «вивівши» з рахунку для грошей з казни, можна легально акумулювати їх на наступні періоди.

Оплата праці та оренда офісів

За перші два квартали поточного року партії сумарно витратили на оренду приміщень та оплату праці своїх працівників більш як 72 млн грн, водночас всі партії до однієї показують як наявність офісів, так і легальних працівників. Відповідно вже зараз можна констатувати, що явище повсюдного «волонтерства» (як, наприклад, було з Опозиційним блоком, який довгий час тримався лише на безкоштовних добровольцях-помічниках) подолано.

Отже, як видно зі звітів, партії умовно виконують вимоги законодавства та не переступають меж здорового глузду у витратах. Інша справа, що на сьогодні відсоток витрат на рекламу себе самих займає вкрай велику частку у загальних видатках, що прогнозовано у виборчому 2019-му не буде зменшуватися. Проте в нас практично відсутнє спрямування бюджетних коштів на графу, яка в міжнародній практиці зветься «експертні витрати»: йдеться про організацію освітніх заходів, проведення соціологічних досліджень, підвищення кваліфікації працівників, проведення громадських заходів, семінарів, круглих столів та форумів. На жаль, такі витрати досі скоріше виняток.

Водночас партії продовжують повільно, але рухатись в обраному ще у 2016 році напрямку побудови справжньої партійної системи. Лишається лише побажати їм удачі не зійти з цього шляху.

Публікація видана за підтримки Європейського союзу і Центру демократії та верховенства права (проект «Посилення коаліції РПР») в рамках виконання проекту «Підвищення обізнаності громадян щодо фінансування політичних партій як запорука зменшення політичної корупції в Україні», який впроваджується Центром «Ейдос». Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю Центру «Ейдос» і в жодному разі не відображає погляди Європейського союзу чи Центру демократії та верховенства права.

Катерина Давиденко, Заміра Саідова, Центр «Ейдос»