Мили голову порошком для прання: полонена з «Азовсталі» розповіла про колонію в Оленівці
Згодом жінку відправили у наметове містечко в Шебекіно на Білгородщині: «Тоді було відчуття, що потрапили до раю»
У Оленівській колонії для українських полонених не було жодних комунікацій: відрізані вода та тепло. Проте у таборі на території Росії умови були значно кращими та й ставлення окупантів також. Про це розповіла парамедикиня, яка обороняла Маріуполь й «Азовсталь», та колишня полонена Тетяна Васильченко з позивним Борисівна в інтервʼю Gazeta.ua.
19 травня жінку оформили в Оленівці, де вона пробула до 30 вересня. «Полоненим не видали навіть засоби гігієни. Там іноді проскакував порошок для прання. Мили ним голову. Спека, літо, постійно у замкнутому просторі. У шестимісній камері перебували спочатку 27 жінок, потім 21. Погана їжа – схудла на 10 кг», – поділилася парамедикиня.
Вона розповіла про ворожий теракт, коли підірвали одну з колоній з українськими захисниками в Оленівці. Трагедія сталася в ніч на 29 липня – це день створення ССО (сил спеціальних операцій ЗСУ). Жінка думає, що цю дату обрали не випадково.
«Поранених після того теракту тримали у дисциплінарному СІЗО поруч з нами. Я бачила цей барак – це не були вибухи зсередини. Це могли бути кумулятивні снаряди, які пробивають дах і підривають все в будівлі. Там була страшна пожежа і хлопці горіли заживо. Їх напередодні відселили з бараків, де були «азовці». Це молоді хлопці – 2000 року народження, 2001-го, 2002-го. Окупанти відібрали 200 таких хлопців і переселили. Сказали, що нібито має бути ремонт у бараці», – зазначила колишня полонена.
Вона додала, що Оленівка – це законсервована колонія для неповнолітніх, напівзруйнована промзона. В одну з таких кам'яних старих будівель і переселили військових. І буквально через пару днів стався цей теракт.
Згодом жінок невеликою групою вивезли в Білгородську область в Шебекіно. Їх помістили у наметове містечко. «Тоді було відчуття, що потрапили до раю. Тричі на день годували, було ліжко і простирадло для кожної. По ночах було холодно, але стояла буржуйка та були дрова. Душ гарячий, де на тебе ніхто не верещить. Видали засоби гігієни, зубні щітки й пасти», – пригадала колишня полонена.
Там українцям давали яблука та цукерки. Табір охороняли військові, а конвой – військова поліція Росії. На тлі пекла Оленівки – це було вже добре. Перед обміном полонених намагалися привести до ладу – привезли речі з секонду, бо жінки були в обірваному одязі.
Коли холодало, то начальник табору приходив і казав: «Девочки, вот холодно уже, будет теплая одежда. Чтобы не болели». До того ж був ретельний огляд лікаря: дивилися, чи немає слідів від побоїв і зґвалтувань.
«Особисто мені не відомі факти застосувань грубої фізичної сили до жінок. Могли бути приниження, психологічний тиск. Могли шарпнути в строю», – зауважила Тетяна.
У полонених був куратор із ФСБ, який опікувався жінками. Він приходив і запитував, що їм потрібно. Був з українками протягом усього полону. «На початку навіть печиво якесь в камеру приносив. Завжди розмовляв коректно. Сигарети приносив. Таким чином я змогла навіть один раз подзвонити додому. Спочатку запропонували відеозвернення записати, і тоді на камеру можна було подзвонити додому. Ми всі відмовилися. На другий день сказали, що можемо піти подзвонити. Навіть без відео. Дівчата раділи, а я сказала: «Чому радіти? Все одно нашу розмову запишуть». Кожне наше слово слухали й писали. Після мого дзвінка мені більше не дали говорити з родичами», – сказала Тетяна.
Після цього її перевели у колонію в Курську на два дні. Ставлення там було жахливе. Потім перекинули у Таганрог у СІЗО – краще не було, але розмістили четверо в камері й була вода. Давали зранку кашу, в обід – суп. Був нормальний хліб. За півтори доби полонених вивезли на аеродром, повезли в Джанкой. Уже звідти – КРАЗами у сіру зону у Запоріжжя на обмін.
Нагадаємо, героїчні захисники Маріуполя 82 дні відтягували сили росіян на себе, даючи українській армії можливість перегрупуватися. У травні 2022 року, гарнізон, який утримував «Азовсталь», отримав наказ – припинити оборону.
Зауважимо, «Азовсталь» був останнім прихистком для медиків та військових. Там не вистачало їжі, води, медикаменти та перев'язку доводилося шукати по заводу і збирати залишки – ліки були протерміновані ще з 2019-го: парамедикиня та колишня полонена про дні на «Азовсталі».
Як відомо, російські війська 29 липня 2022 року обстріляли колонію №120 в окупованій Оленівці Донецької області. Там загарбники утримували в полоні українських військових та цивільних. Внаслідок атаки загинули понад 50 людей, ще 130 – зазнали поранень.
Крім того, звільнений з полону воїн ЗСУ розповів моторошні подробиці теракту в Оленівці.
Раніше повідомлялося, що ввечері 8 липня захисники заводу «Азовсталь» приїхали до Львова після понад пів року вимушеного перебування на території Туреччини.