Дмитро Тимчук: Відповідь Зеленського Путіну розчарувала частину його виборців

Обраний президент України Володимир Зеленський ще не встиг офіційно вступити на посаду, а лідер країни-агресора Путін вже завалив його проблемами. У Кремлі пригрозили залишити Україну без газу, а також розпочали паспортизацію на окупованих територіях. В інтерв’ю «Главкому» народний депутат, лідер «Інформаційного спротиву» Дмитро Тимчук розказав, що змінилося на Донбасі після виборів президента, як Росія  намагається дестабілізувати Київ та інші українські міста напередодні 9 травня, а також яких несподіванок чекати Володимиру Зеленському від Москви.

Як після виборів змінилася ситуація на Донбасі?

Я б не сказав, що відбулися якісь кардинальні зміни у воєнному форматі – протистояння залишилось загалом таким самим, як і кілька місяців тому: до 20-ти обстрілів щодня. Так, градус напруги зберігається, але про ескалацію говорити не доводиться. Можливо, після інавгурації обраного президента та призначення ним нових силовиків, зокрема – керівника Операції об’єднаних сил, ситуація зміниться. Росія може здійснити спробу військово-політичного тиску на нову українську владу, але це поки тільки припущення.

У політичному ж плані  ситуація стає загрозливішою: маю на увазі масове надання російського громадянства мешканцям окупованих територій. Я впевнений, у Кремлі напрацьований певний комплекс заходів тиску на нову владу. Згадаймо, що нещодавно відбулася зміна куратора ОРДЛО (17 квітня президент РФ Путін відправив у відставку главу управління президента РФ щодо прикордонної співпраці Олега Говоруна, натомість призначив на цю посаду Олексія Філатова, – «Главком»). Наразі на окупованих територіях ходять чутки, що найближчим часом відбудеться оновлення керівництва адміністрацій, причому насамперед зміни торкнуться «міністерств державної безпеки» («МГБ»). Після цього стане зрозуміло, що нам готує Москва.

Днями «Главком» публікував інтерв’ю з жителькою «ЛНР», яка розказала, що мешканців окупованих територій примушують подавати документи на отримання «паспорту ЛНР» – не РФ.

Роздача «паспортів «ЛДНР» – це перший крок до надання російського громадянства. Такі дії абсолютно вкладаються у концепцію масової роздачі російського громадянства мешканцям окупованих територій. Це проміжний етап. Я не виключаю, що у найближчому майбутньому наявність у мешканців окупованих територій українського громадянства, а не «паспорта «ЛДНР» буде вважатися ледь не злочином.

Думаю, що в окупаційних адміністраціях готуються втілити запасний план: інтеграцію «ЛДНР» у Росію. А з українськими паспортами у місцевих жителів це буде складніше.

Дипломати стверджують, що ефективно протистояти російській паспортизації в ОРДЛО неможливо. На вашу думку, як має діяти Україна?

Ефективного алгоритму насправді не існує. На превеликий жаль, проблема подвійного громадянства існувала задовго до 2014 року. 2017-го «Інформаційний спротив» вивчав проблему існування подвійного громадянства – російського і українського – у жителів окупованого Криму і Севастополя; румунського та угорського (паралельно з українським) на Закарпатті. Ми побачили, що проблема є комплексною і це не лише загроза з боку РФ. Чіткого механізму позбавлення українського громадянства немає. Згідно з нашими законами, позбавити людину українського громадянства на підставі того, що вона отримала другий паспорт, неможливо. Для цього потрібна законодавча ініціатива, а ми знаємо, наскільки потужно певні політичні сили протистоять появі такого механізму. Противники є у будь-якій політсилі, яка розраховує на електорат у південній та східній частині України, який точно не буде у захваті від ідеї позбавлення українського громадянства через наявність російського.

Як за останній час змінилися обсяги фінансування бойовиків Росією?

Якщо минулого року відчувалось постійне скорочення, то цьогоріч фінансування лишається хоч на невисокому, але сталому рівні. Однак не виключено, що після зміни куратора ОРДЛО у Кремлі питання буде переглянуто. Якщо йтиметься про те, що Росія збирається приєднати до себе «ЛДНР», то фінансування збільшиться: просто для того, щоб показати місцевому населенню, що така інтеграція – найкраще рішення.

Минулого року у Facebook ви часто зауважували, що моральний стан бойовиків дедалі погіршується. Що спостерігаєте зараз?

Спостерігався серйозний підйом морального стану супротивника після першого туру виборів (президента в Україні - «Главком»). Місцеві бойовики розуміли, що РФ виступає за те, щоб президент Порошенко був замінений, і багато хто сприймав Володимира Зеленського як представника «русского міра». До речі, не лише окупанти так вважали, а й частина населення південного сходу країни. Про це можна судити із реакції цієї частини його електорату на заяву-відповідь Зеленського Путіну – розчарування. Тоді бойовики зрозуміли, що Київ не готується до різкої зміни зовнішньополітичного курсу, тож знову морально-психологічний стан ворога пішов на спад.

Днями в ООС приїздила делегація зі США (перевіряла умови експлуатації американської зброї, - «Главком»). Як на це відреагував ворог?

У «МГБ «ДНР» розігрували звичну карту, що це планування потужної підтримки України з боку Заходу. Звісно, бойовикам це не сподобалось – напевно, знову розказуватимуть, що бачили чорношкірого спецпризначенця чи поляка-найманця.

За останній тиждень суттєво збільшилась кількість повідомлень про псевдомінування будівель, найбільше – у Києві, Харкові та Львові. За даними Нацполіції, велика кількість повідомлень про замінування в Україні надходить з Росії. З чим ви пов’язуєте таку активізацію саме зараз?

Безумовно, ми бачимо, що хвилі повідомлень про «мінування» виникають тоді, коли в Україні виникають чинники щодо можливої дестабілізації політичної ситуації. Не дивно, що нова хвиля виникла зараз – коли відбувається широке обговорення конфлікту між парламентом та обраним президентом щодо дати інавгурації. Росіяни, за своєю старою звичкою, роблять усе, щоб дестабілізувати Україну. У них це не виходить завдяки чудовій роботі наших спецслужб, але вони не змінюють свої алгоритми. На мою думку, найближчим часом  будь-які подібні інциденти, що виникатимуть в українській політиці, супроводжуватимуться інформаційними спецопераціями з боку РФ.

Родич Людмили Янукович, який знову став мером Єнакієвого, ніби-то запрошував її приїхати на поминальні дні. Чи вам відомо про періодичні появи на окупованих територіях персон, які асоціюються зі старою владою?

Кілька років тому окупованою територією циркулювали чутки про те, що в адміністрації ОРДЛО Кремль спробує ввести людей з кола Януковича. Однак ми не бачимо нічого подібного. Очевидно, в Росії намагаються цю тему не педалювати – напевно, щоб переконати: створення «ЛДНР» – це нібито ініціатива місцевих жителів, які борються за свою єдність з РФ, рятуючись від «київської хунти».

Чи спостерігається в останні місяці зростання концентрації російських військ на кордоні з Україною?

Наразі ми не бачимо масових перекидань озброєнь: нині біля кордонів з російського боку стоїть така ж кількість сил і засобів, як, скажімо, у лютому. Водночас зауважу: сил, які зараз розміщені у   Ростовській області поблизу східних кордонів України, для росіян цілком достатньо для проведення на початковому рівні наступальної операції – якщо захочуть. Тобто відсутність нарощення російських сил не означає зникнення загрози для України.

В одному зі своїх нещодавніх дописів ви зауважили, що «фейсбучна дипломатія» Зеленського – не найкращий спосіб спілкування з Путіним. Як вважаєте, чи можуть нестандартні підходи обраного президента ефективно протиставлятись гібридній стратегії глави РФ?

Я не думаю, що у Кремлі будуть готові на поступки тільки тому, що під час переговорів Зеленський продемонструє нестандартні підходи. Там є чіткі політичні та ідеологічні установки, яких вони у будь-якому разі будуть дотримуватися.

Щодо переговорів з Путіним треба враховувати третій фактор: наших західних союзників. Насамперед необхідно їх мотивувати активно захищати позицію України шляхом тиску на Путіна. Треба жорстко протистояти Путіну, як це робив Порошенко, і у той самий час шукати контакт із західними партнерами, які не поспішають об’єднатися проти Росії.

Наталія Сокирчук, «Главком»