«Рамштайн-8». Головні інтриги

20 січня відбудеться восьме засідання контактної групи з питань оборони України в форматі «Рамштайн». Українська сторона покладає на нього великі надії і розраховує на передачу озброєння, яке не тільки посилить позиції  перед ймовірним масштабним наступом росіян, а й дозволить перейти ЗСУ у довгоочікуваний контрнаступ. Вже було озвучено про низку пакетів військової допомоги від країн Євросоюзу, США, Британії, Німеччини. Буквально напередодні зустрічі дев’ять європейських країн підписали «Талліннську декларацію», де міститься зобов’язання подальшої військової допомоги Україні. Серед того, що спільними зусиллями буде поставлено в Україну найближчим часом: танки, вертольоти, БМП, системи ППО, артилерійські установки. Поки що «блок» стоїть лише на бойові винищувачі та далекобійні ракети.

19 січня міністр закордонних справ Дмитро Кулеба та міністр оборони Олексій Резников поширили спільну заяву, в якій подякували понад пів сотні держав-партнерів за військову допомогу. Але констатували, що цього замало для зупинення агресора, і закликали передати Україні німецькі танки Leopard 2, що є на озброєнні багатьох європейських держав. От тільки для цього має бути отримана відмашка самої Німеччини, яка поки впирається. І 20 січня покаже, чи вдасться уламати Берлін на цю поступку, яка може серйозно вплинути на ситуацію на фронті. Поки прогнози з цього приводу невтішні – більшість фракцій Бундестагу не підтримали пропозицію консерваторів ХДС/ХСС винести на голосування питання про надання Україні «леопардів».

Про особливість цього «Рамштайну» свідчить й попередня зустріч голови Об’єднаного комітету начальників штабів США Марка Міллі з головнокомандувачем ЗСУ Валерієм Залужним. Те, що в Кремлі дуже нервують з цього приводу, демонструють хоча б нові погрози про готовність стерти всіх в «ядерний попіл».

Експерт із озброєння, керівник проєкту New Geopolitics Research Network Михайло Самусь в інтерв’ю «Главкому» прогнозує, чого очікувати від «Рамштайну-8», який може стати проривним у війні, та пояснює, що змінило мляву позицію європейців щодо надання зброї Україні.

– Проєкти рішень для «Рамштайну» вже готові, і зараз узгоджуються останні деталі, –  запевняє Самусь. – Головна інтрига, звісно, залишається щодо передачі танків, бо Німеччина поки не оголосила про своє політичне рішення стосовно дозволу іншим країнам на поставки Leopard 2. Інші ж країни оголосили вже дуже багато допомоги, на яку ми навіть не розраховували. Наш головнокомандувач генерал Залужний у своєму інтерв’ю вимагав 300 танків, 600-700 БМП, 500 гаубиць… А зараз ці цифри вже перевершені. Якщо нам дадуть 100 БМП Bradley, 40 Murder і ось тільки з’явилася інформація, що Швеція передає 50 БМП CV90, ідеальних для підтримки піхоти при прориві оборони, – це вже дуже потужний кулак, який знадобиться нам для наступу. Якщо ж в «Рамштайні» ще й буде ухвалене принципове рішення щодо поставки «леопардів», думаю, ми наберемо бригаду з 90-100 танків. Це б взагалі вирішило нам проблему щодо підготовки до весняного наступу.

Щодо поставки ППО рішення вже прийняте, процес йде і навчання наших військових почалося. Мають бути ще поставки, тому що Німеччина обіцяла Iris-T, які поки виготовляються, а також Hawk з Іспанії, на яких вже йде підготовка особового складу. Думаю, після отримання третьої батареї ЗРК Patriot їхні поставки будуть нарощуватись і до весни у нас буде вже п’ять-шість батарей.

Німеччина за дивною логікою пов’язує поставки танків Leopard 2 з відповідними рішеннями США щодо Abrams…

Американська сторона вже відповіла, що Німеччина – суверенна держава. Американці не хочуть передавати «абрамси», бо вони надскладні в обслуговуванні – з газотурбінною установкою. Відповідно вони вимагають постійного технічного обслуговування та створення в Україні належної інфраструктури, на що піде не один місяць. А Leopard 2 – звичайні сучасні танки на дизелі, які є в багатьох країнах Європи. Зараз критичне питання – час. У Німеччині вирують внутрішні розбірки, у них якийсь психологічний комплекс, що німецькі танки знову будуть на просторах Російської імперії воювати проти росіян. Але зараз у німців якраз є можливість нівелювати те зло, яке вони творили під час Другої світової війни. І є сподівання, що їхній новий міністр оборони буде більш схильний до такого рішення. Бо його неприйняття викличе дуже негативну реакцію в усьому світі.

І головне ж навіть не в тому, щоб Німеччина нам поставляла «леопарди», а в тому, аби вона дозволила іншим країнам це робити. За різними даними, в Європі є боєздатними від 1200 до 2000 Leopard 2. Якщо нам дадуть хоча б 10% цих танків, цього вже вистачить на одну-дві бригади. 

В які терміни нам може бути поставлена і прийнята на озброєння вся техніка, щодо якої будуть досягнуті домовленості?

Поставити її можна і за пару тижнів – нема жодних проблем. Навчання особового складу триває місяць-півтора, бо наші військові зараз дуже досвідчені. Танк – це ж не космічна ракета. Хоча сама філософія і тактика використання танків, робота екіпажу відрізняються, але це не є проблемою щодо того західного озброєння, яке до нас надходило. Зокрема, це стосується і самохідних артилерійських установок, які освоювались дуже швидко. Усе в цілому має зайняти не більше двох місяців – надходження зброї, підготовка особового складу і створення системи технічного забезпечення. Тобто термін – до кінця березня. Чисто з логістичних причин поляки можуть нам поставити зброю швидше, німці – днем пізніше. Питання ж не в годинах, а в тому, аби система була запущена, – далі все піде як по маслу.

Як щодо боєприпасів – нам їх поставлятимуть в достатній кількості?

Звісно, Україні зараз поставляються боєприпаси з різних країн. Західні країни просто не готувалися до війни, але зараз переводять свою промисловість на військові рейки. І в цю паузу, яка утворилася між нарощуванням виробничих потужностей, йдуть поставки з усіх можливих джерел.

А як те, що європейські країни не готувалися до війни, зараз впливає на їхню обережність щодо масштабного надання озброєння Україні? Мовляв, самим може знадобитися.

Це досить дискусійне питання. От навіщо Німеччині в центрі Європи та НАТО тридцять дивізіонів Patriot? Притому, що навіть східні кордони НАТО не захищені від російських ракет, бо в тих же країнах Балтії, Польщі, Румунії систем ППО замало. Ці дивізіони просто гниють та перетворюються на металолом. НАТО все-таки має керуватися стратегічними розрахунками більш високого рівня. Навіть якщо в Іспанії та Португалії разом стоятиме тисяча танків, а в цей момент в Парижі будуть російські солдати, це жодним чином не допоможе зберегти стабільність в Європі. Тому нема сенсу сидіти на цих запасах.

У наших союзників залишається страх – майбутнє після поразки Росії

Якщо є дві тисячі «леопардів», то Україні треба передати 10%, хоча б я говорив навіть про 30-40%. Ці 300-500 танків вирішили б долю цієї війни, і німцям взагалі не треба б було перейматися якоюсь безпекою. Може, ці танки їм взагалі більше не знадобляться, якщо ми розіб’ємо Росію. Якщо у майбутньому Німеччині загрожуватиме якась інша небезпека, українці теж встануть і підуть допомагати німцям боротися з голодом, тероризмом чи будь-чим. Просто зараз зароджується нова європейська архітектура безпеки.

Що конкретно змінить надходження цієї зброї для ситуації на фронті? І наскільки з отриманням нових систем ППО, які в Кремлі зверхньо обіцяють «клацати», інфраструктура країни та звичайні українці будуть убезпечені від російських ракет?

Головне, що цей «Рамштайн» має виконати задачу підготовки українських Збройних сил до наступальної операції і зараз йде виконання запитів української сторони. Недаремно головнокомандувач Залужний також братиме участь в цьому заході. Наскільки я розумію, він та міністр оборони Резніков будуть доводити навіть певні плани операцій – де, що і як планується зробити. У цьому сенсі цей «Рамштайн» є однією з найважливіших подій цієї війни. Звісно, якщо наші союзники наберуться сміливості і відкинуть дурні розмови про неприпустимість ескалації конфлікту, Третьої світової війни і виділять засоби для реалізації наших планів. Це означає, що ЗСУ не на папері, а вже точно отримають можливість  переламати ситуацію на фронті.

А отримання систем ППО створює паралельні можливості захищатися від ракетних ударів росіян, що вибиває у них один з останніх козирів. Окрім цього, росіяни, в принципі, більше нічого не можуть зробити.

Чи можна казати, що табу щодо надання Україні зброї вже дало пробоїну?

Насправді це відбулося ще тоді, коли виділили Patriot, Bradley… Все це відбувалося поступово. Перший головний страх наших союзників полягав в тому, що Путін почне погрожувати ядерною зброєю та розповсюдженням конфлікту на країни НАТО. Зараз всі вже розуміють, що це неможливо, бо Росія просто не витягує ресурсно таку задачу. У них фізично немає резервів, аби почати операцію в країнах Балтії чи Польщі. І другий страх, який ще залишається, – майбутнє після поразки Росії. Тому європейці намагалися тягнути час, аби Україна виграла його для Європи, поки та проводить трансформацію своєї енергетичної системи та запроваджує санкції проти російських нафтопродуктів. У цих умовах для Заходу вже легше розуміти, що у Росії просто нема ресурсів, аби вести Третю світову.

А зараз на Заході вже не бояться, що станеться після поразки Росії?

Захід досі боїться, але ситуація складається таким чином, що найголовнішою тенденцією в Росії є все ж не хаос, як було в 1991 році, а шлях до абсолютно тоталітарної системи ізольованого тоталітаризму. З Путіним чи без нього. Така держава може проіснувати певний час, і це заспокоює наших союзників. Згодом вона все одно прийде до розвалу, але він буде відбуватися вже в трохи іншій генерації.

Насправді те, що творили європейці у стосунках з Росією з 2008 року після війни з Грузією по 2014 рік, коли був захоплений Крим, можна назвати або наївністю, або ідіотизмом. З 2010 року Росія проводила оборонну реформу на один трильйон доларів, і головними реалізаторами цієї реформи були наші західні партнери – французи, італійці, німці. Вони будували росіянам тренувальні центри, передавали технології в авіації, виробництві безпілотників і казали, що таким чином демократизують Росію. Нагадаю, що Росії навіть безвіз хотіли надавати раніше, ніж Україні. Нас ніколи не слухали, і те саме відбувається зараз, коли ми вже рік просимо надати зброю, аби завершити цей процес.

Зараз вже точно зрозуміло: Путін не може використати ядерну зброю

Але в Кремлі не відмовляються від «ядерного шантажу» і роблять це якраз в контексті «Рамштайну» – мовляв, «ядерна держава ніколи не програє».

Великий шанс застосування ядерної зброї був тоді, коли росіяни тільки зазнали катастрофи та пішли з-під Києва. На той момент світова спільнота і наші західні партнери не були готові до різких дій. Якби тоді була застосована ядерна зброя, всі б принишкли і у Путіна був би шанс взяти нахрапом. Але зараз вже точно зрозуміло, що він не може використати ядерну зброю. Навіть якщо застосує, це викличе лише застосування ядерної зброї у відповідь, чого Путін дуже боїться.

Якраз напередодні «Рамштайну» з’явилася інформація, що Франція розглядає можливість передачі Україні своїх основних танків Leclerc. Це на додачу до легких танків AMX-10RC. Нібито таким чином Париж намагається тиснути на Берлін, аби той розблокував поставку Leopard. Якщо поки відкинути реальність таких чуток, в чому перевага цих французьких танків?

Leclerc – один з найкращих танків у світі. Єдина проблема в тому, аби не виник логістичний та матеріально-технічний хаос, який призведе до небажаних наслідків. Якщо у нас будуть батальйони танків Сhallenger, Leopard, Leclerc, то для кожного з них треба ще роту забезпечення, окремі запчастини переправляти літаками... Ідеально для нашого театру воєнних дій підходять «леопарди», а французькі танки все-таки більше розроблялися для країн Південної Африки. Для кожного танка треба буде окремо готувати екіпажі, технічних спеціалістів і навіть тактику застосування, бо це різна зброя. Це велике навантаження на Збройні сили. Можливо, Франція подає певний сигнал Німеччині, аби переконати канцлера Шольца –  якщо він скаже ОК на поставки Leopard, то в Leclerc нема сенсу. А Франція натомість допоможе чимось іншим – наприклад, системами протиракетної оборони SAMP-Т. Для цього якраз і потрібен «Рамштайн», коли всі збираються і можуть обговорити питання і за напрямками, сегментами і на стратегічному рівні. Для того там і важлива присутність Залужного з Резніковим, які пояснять, на чому краще зробити акцент.      

Павло Вуєць, «Главком»