«У мене не було вибору». Опозиціонерка Ніна Южаніна – про своє голосування за скандальний закон про НАБУ

Влада намагається вгамувати пристрасті після прийняття скандального законопроєкту №12414, яким суттєво послаблюється незалежність НАБУ та САП. Генпрокурор Руслан Кравченко вже відхрестився від нього: заявив, що його думку не запитували, і взагалі він дізнався про це голосування з «телеграма».

Президент Володимир Зеленський у вівторок зробив спільне фото з керівниками правоохоронних та антикорупційних органів та пообіцяв внести новий законопроєкт свого авторства, в якому будуть враховані всі претензії незадоволених.

Але це екстрене гасіння пожежі не знімає низки питань: навіщо було входити в потенційно вибухову історію, аби на ходу вигадувати, як з неї виходити? І якщо справжні ініціатори «антикорупційної ініціативи», що, схоже, недооцінили наслідки, перебувають в тіні, то народні депутати, які дисципліновано її освятили, у цій історії лишаються крайніми. Прізвище кожного з них – на парламентському сайті.

У мережевих баталіях особливо дістається опозиційним нардепам, які підтримали №12414. При цьому монобільшість та її традиційні сателіти голосів опозиції особливо і не потребували.

Одна з трьох представників «Європейської солідарності», що проголосували за встановлення контролю Генпрокуратури над НАБУ, – давня соратниця Петра Порошенка та затятий критик фінансових ініціатив влади Ніна Южаніна. Вона запевняє, що мала власні мотиви для підтримки резонансного законопроєкту. Навіть попри те, що його прийняття поставило під загрозу «іменну» програмну засаду її політичної сили – євроінтеграцію.

В інтерв’ю «Главкому» Ніна Южаніна пояснює, що змусило її зробити такий вибір, та запевняє, що скандальний законопроєкт – не такий страшний, як його малюють.

Перед нашою розмовою ви поскаржилися, що на вас дуже нападають у соціальних мережах через це голосування. Ви не очікували такої реакції, і такого резонансу після ухвалення цього законопроєкту?

Ні, не очікувала. Почнемо з того, що я – взагалі не юрист і навіть не знала ані про існування цього проєкту, ані про якусь його вразливість чи загрозу для антикорупційних органів.

Так він цю загрозу і не створював. Для читачів нагадаємо, що за цей проєкт у першому читанні і «Європейська солідарність» голосувала. А ці правки, що не стосуються тематики закону, туди «зашили» тільки перед голосуванням.

Але раніше від активістів різко пішла інформація, що щось збираються зробити з НАБУ та САП. Ми досі не знаємо, як ця інформація з’явилася. Звісно, цьому передували події щодо Чернишова (НАБУ та САП повідомили ексвіцепрем'єру Олексію Чернишову про підозру у зловживанні службовим становищем та одержанні неправомірної вигоди в особливо великому розмірі – «Главком»), і, можливо, оскільки ця на той момент посадова особа була дуже близька до президента, якісь кроки були задумані з боку влади щодо НАБУ. Але такого меседжу, щоб знищити антикорупційну систему, я не чула.

Напередодні голосування, у понеділок, стало відомо, що проєкт закону, де, можливо, йтиметься про ліквідацію НАБУ і САП, буде у порядку денному. Ми це обговорювали спільно з колегами. З розмов з прокурорами, з якими я консультувалася, стало відомо, що це може бути передача процесуального нагляду за справами, які вели інші правоохоронні органи, генпрокурору. Я була абсолютно впевнена, що саме з цією умовою генеральний прокурор ішов на свою посаду. Бо і від нього, і від Зеленського звучало, но новий генпрокурор наведе порядок.

У мене до НАБУ тільки одне питання: де всі ті справи, які вони розслідували стільки років?

Давайте просто дамо відповідь на питання – чи є хоча б одна європейська країна, в якій створена антикорупційна структура на кшталт нашої, і де нагляд за слідством здійснює не генпрокурор, а Спеціалізована антикорупційна прокуратура? Немає. Пам’ятаю, та ж Лаура Кевеші, яка в Румунії очолює антикорупційний орган на кшталт НАБУ (пішла у відставку у 2018 році – «Главком») і досягла величезних успіхів, дуже дивувалася, що ми хочемо вибудовувати якісь автономні правоохоронні органи. Бо її слідство перебувало під процесуальним наглядом їхнього генерального прокурора. Це є абсолютно очевидною нормальною функцією, і при цьому НАБУ та САП залишаються працювати.

Це я розповідаю для того, щоб пояснити, що, на мій погляд, з юридичної точки зору нічого страшного не сталося. НАБУ продовжить якісно працювати. У мене до них тільки одне питання: де всі ті справи, які вони розслідували стільки років? Чому стосовно тих людей, які вже навіть відлучені від влади, але «успішно» працювали на різних корупційних проєктах, досі немає жодних справ? Чому САП не прийняв жодного гучного рішення щодо цих посадових осіб? Тобто є питання: чи залишалися у нас настільки незалежними НАБУ і САП, як нам здається?

І рішення Антикорупційного суду, який прийняв такий запобіжний захід Чернишову (суд призначив йому заставу у 120 млн грн, але при цьому не зобов’язав здати паспорти для виїзду за кордон, носити електронний засіб контролю та не відсторонив від посади на період слідства, як просив прокурор САП – «Главком»), – це не приклад того, що там, насправді, відбувалися якісь незрозумілі речі? Але більшість суспільства вірить у те, що нами побудована антикорупційна інфраструктура, яка буде боротися з корупцією. І я теж вірю, але, можливо, це станеться після зміни цієї влади...

Але я впевнена, що якщо Офіс президента через прийняття цього законопроєкту хотів загальмувати якісь неприємні для себе матеріали, що були в НАБУ, після такої суспільної реакції це навряд чи відбудеться. Мені здається, що якщо справді у НАБУ є ці матеріали, до яких, до речі, не отримала доступ СБУ, вони мають їх найближчим часом всім нам показати. І якщо це, дійсно, якісні матеріали, генеральний прокурор не піде на таку аферу, щоб казати, що там нічого такого немає.

«Весь зал голосував за призначення генпрокурором Кравченка. Чому тепер крайньою виявилася тільки я?»

Одразу після вашого голосування були великі підозри, що на нього вплинула гучна історія, що сталася минулого місяця, – обшуки в квартирі вашого сина та невістки.

Власне, після того обшуку я взагалі не могла зрозуміти, на яких підставах він був проведений. Якщо цікавила я та йдеться про якийсь економічний злочин, то стосовно мене мають проводити розслідування інші слідчі органи – точно не ДБР, яке прийшло, а НАБУ.

Коли з'ясувалося, що вони прийшли на підставі частини третьої 233 статті КПК – невідкладний обшук (без ухвали слідчого судді) з метою збереження майна, – я нічого не могла зрозуміти. З тих пір я працюю з адвокатами над тим, щоб з'ясувати, де легалізація цього обшуку, де вилучене майно, чому не розглядаються мої клопотання і скарги, яких вже було подано більше десяти... Хто буде за це відповідати?

Адвокати і юристи почали казати, що мені, як законодавцю, треба ініціювати зміни в закон, бо це – стаття Портнова (Андрій Портнов – вбитий в Іспанії цього року ексзаступник голови Адміністрації президента Януковича, негласний куратор судової системи України – «Главком»), яку він колись повернув у кодекс. І поки не прийшли з таким же обшуком до Шабуніна (Віталій Шабунін – голова Центру протидії корупції, якого звинувачують в ухиленні від військової служби та шахрайстві – «Главком»), жоден з активістів, які зараз питають, де моя совість, не піднімав питання, як змінити цю статтю. Ну, а третя хвиля була, коли СБУ точно на тих же підставах прийшла з обшуками до самих детективів НАБУ. І НАБУ нічого не сказало про те, що треба змінювати цю статтю, бо само нею зловживало.

Відповідно, коли ми з моїм колегою Сергієм Алєксєєвим, який є членом профільного комітету з правоохоронної діяльності, погодили редакцію цієї статті з адвокатами, то вирішили її просувати. І ось зовсім несподівано нам сказали, що її врахують у законопроєкті №12414.

Тобто ви просували цю правку не в закононопроєкт, куди були внесені скандальні норми по НАБУ, САП та Генпрокуратурі, але вона раптово з’явилася саме там?

Ми не знали, в який законопроєкт її будемо вносити. Нам запропонували внести в цей і швидко все оформили. І, звісно, я, як людина, яка за неї боролася, мала голосувати. У мене не було вибору. Зараз мені дорікають, що я поставила цю поправку вище, ніж увесь закон. Так, на перший погляд, здається, що НАБУ втрачає незалежність, бо генпрокурор може витребувати матеріали, не погодитися з доказами, призначити інших процесуальних прокурорів. Але весь зал голосував (хоча ми, «ЄС», не голосували) за призначення генпрокурором Кравченка, тож ви йому довіряєте? Чому ж зараз крайньою виявилася тільки я?

Не хочу ховатися і говорити, що я зовсім несвідомо це зробила

Ну, мабуть, тому, що ви – опозиціонерка. Ваші колеги з фракції блокували трибуну під час розгляду цього проєкту. Тобто було явно не «вільне голосування». Ви мали з ними попередньо розмову, попереджали про те, що будете тиснути «за»?

Зі своїми колегами я говорила вранці, у вівторок, коли ми прийшли на засідання. Ми зібралися раніше і обговорювали, що будемо робити, як блокуватимемо трибуну. Тобто шукали варіанти, що можемо зробити за регламентом, щоб взагалі не дати можливості навіть розглядати цей проєкт закону. Ми з Алєксєєвим попередили, що, можливо, будемо голосувати, тому що є отака правка.

Звісно, колеги погано сприйняли таке наше рішення, просили утриматися. Але вони з повагою до цього поставилися, коли ми пояснили, скільки зусиль витратили на те, аби провести цю правку, і не хочемо, аби виглядало так, що ми відмовляємося від цієї ідеї.

Вже є юридичні трактовки, що змінена норма КПК не надто і змінить щось стосовно можливості проводити несподівані обшуки.

Ні, тепер чітко виписано, що це можна робити тільки у випадках, пов’язаних із порятунком життя людей, запобіганням безпосередній загрозі їхньому здоров’ю, статевій свободі чи особистій безпеці. Тобто, якщо є злочин, який розслідується, а це має бути зареєстроване кримінальне провадження за статтею Кримінального кодексу, пов’язаною з безпекою людині.

Коли зараз юристи почали розмірковувати, чи правильно виписана ця поправка, я хотіла б зауважити, що генпрокурор вже заявив, що можливо, вони будуть подавати свої правки до цього закону, що вже опублікований (на момент розмова ще не було відомо, що президент буде вносити новий законопроєкт щодо антикорупційних органів – «Главком»). І я впевнена, що вони будуть подавати їх саме в розрізі цієї статті, бо ми їм дуже змінили хід справ, як вони збиралися вести. Так, різні є думки в юристів, але обмеження прав слідчих відбулося однозначно, вони самі про це говорять.

Але на вашій справі це вже ніяк не відіб'ється?

Звісно, ні, що тут вже змінити?

І знову-таки, ваша логіка, що заради однієї правки треба було голосувати за весь законопроєкт, проти якого так завзято виступала ваша фракція, та підставлятися під такий репутаційний удар, видається дещо дивною. Ви ж не голосували за бюджет, хоча в ньому, мабуть, були і позитивні речі, бо розглядали цей документ комплексно.

Дуже часто, коли на податковому комітеті враховують мою несуттєву правку, потім я за проєкт не голосую. Але якщо вже враховують суттєву правку, а я не голосую, то мене голова комітету Гетманцев припирає і каже: навіщо ми тоді її враховували, не приходьте тоді зі своїми правками. І мені дуже нечасто, але доводиться голосувати. Це така політика компромісів, інакше ти взагалі шість років нічого не можеш зробити у Верховній Раді. До тебе ніхто не прислухається і тебе посилають. Це притому, що я пишу найбільше правок.

Ті, хто зараз мене критикує, всі шість років, скільки я боролася за бізнес та виступала проти влади, не помічали мене та не дякували. Вони вважали, що можна без мене обійтись, не зверталися до «Європейської солідарності», бо ми для них були якимись «старими обличчями», які просто мутять воду. А тут раптом побачили, що я проголосувала поправку. Я зробила свій вибір, і, можливо, він помилковий. Я не виключаю, що ця норма буде знову змінена, можливо, генпрокурор не витримає лінію поведінки, яка від нього вимагається. Все може бути, але я не хочу ховатися і говорити, що я зовсім несвідомо це зробила.

P.S. У четвер Ніна Южаніна підписала депутатський законопроєкт про повернення незалежності НАБУ та САП.

Павло Вуєць, «Главком»