Демон української судової системи отримав несподіваний вирок
У середу, 21 травня в елітному районі Посуело іспанського Мадрида сталося гучне вбивство. Близько 9 ранку біля однієї з найпрестижніших шкіл міста було вбито Андрія Портнова – відомого українського експолітика та юриста. У Портнова, що відвіз до школи дітей, було випущено кілька куль – в тіло та в голову. Перша версія, яка вже пролунала в іспанських ЗМІ, – «боргові проблеми». Утім, з урахуванням багатогранності персони вбитого, його інформованість щодо діяльності багатьох «сильних світу цього» та велику кількість персональних ворогів, напевно, ця версія буде не єдиною.
Вихідець з Луганська Портнов був в українській політиці, м’яко кажучи, контраверсійною фігурою. Ще у 1997 році студентом юридичного факультету Східноукраїнського держуніверситету Портнов потрапив у Київ на держслужбу, почав працювати в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку. У 2002 році зробив паузу в роботі в комісії, змінив низку посад (зокрема, керівних), заснував іменну юридичну фірму «Портнов і партнери». Пізніше вона трансформувалася у юрфірму «Корпоративні технології», серед співзасновників та клієнтів якої були підприємства з орбіти так званої дніпропетровської групи «Приват». Група спеціалізувалася на різноманітних корпоративних конфліктах, тож за Портновим з того часу тягнулося стійке реноме «юридичного рейдера».
У 2004 році президентом Леонідом Кучмою йому було присвоєне звання «заслуженого юриста України».
У 2005 році Портнов остаточно залишив Держкомісію з цінних паперів та фондового ринку та зосередився на юридичній практиці. І засвітився в по-справжньому гучній справі. Після Помаранчевої революції серед колишніх соратників Майдану спалахнув перший гучний скандал – держсекретар Олександр Зінченко звинуватив тодішнього секретаря РНБО Петра Порошенка та інших «любих друзів» з оточення Віктора Ющенка у корупції. Інтереси Зінченка в суді представляв саме Портнов.
Був потрібний усім
Безперечні, хай і специфічні, таланти Портнова швидко стали затребувані у політиці. Ображена на колишніх партнерів з помаранчевої коаліції Юлія Тимошенко на парламентських виборах 2006 та 2007 років брала Портнова до списку свого іменного блоку. Потенціал «корпоративного рейдера» був відразу оцінений: Портнов не був пересічним «кнопкодавом», він став заступником голови фракції, керівником юридичного департаменту БЮТ та очолював юрдепартамент передвиборчого штабу Тимошенко на президентських виборах-2010.
Під час свого другого прем’єрства Тимошенко намагалася призначити Портнова головою Фонду держмайна замість Валентини Семенюк-Самсоненко, утім наштовхнулася на шалений спротив Адміністрації президента.
Як головний юрист Тимошенко Портнов брав безпосередню участь в підготовці скандальних «газових угод» з Росією, які були підписані за дорученням тодішньої прем’єрки у 2009 році. Саме за підписання цього документу за президентства Віктора Януковича Тимошенко (і не без сприяння Портнова) потрапила до в’язниці.
Зазнавши невдачі з Фондом держмайна, Портнов отримував успіхи на інших напрямках. Він був обраний членом Вищої ради юстиції та став професором кафедри конституційного та адміністративного права юридичного факультету Київського університету ім. Тараса Шевченка. Всередині фракції БЮТ Портнов мав вплив на невелику, але впливову групу нардепів-юристів (Валерій Писаренко, Володимир Пилипенко і Святослав Олійник), яку й називали за його прізвищем.
Попри те, що Портнов очолював на президентських виборах юридичний напрямок у штабі Тимошенко та навіть представляв її інтереси в суді під час розгляду справи щодо фальсифікацій результатів, після перемоги Януковича «група Портнова» у повному складі переметнулася до Партії регіонів. А сам він опинився відразу в адміністрації нового голови держави на посади заступника голови – керівника Головного управління з питань судової реформи та судоустрою.
Після адмінреформи Портнов змінив статус заступника голови Адміністрації на просто радника президента, утім це не завадило йому стати одним з архітекторів «ручної» судової гілки для Януковича. Причому закладені Портновим основи судової влади та лояльні йому люди при посадах зберігаються подекуди й досі. На додачу пробивний юрист ще й увійшов у Наглядову раду Нацбанку.
Під час гучного «газового процесу» у 2011-му Тимошенко стверджувала, що її колишній соратник-зрадник безпосередньо виконував завдання Януковича щодо узгодження їй вироку (сім років ув'язнення).
Серед помітних «досягнень» Портнова під час роботи на Януковича – розробка проєкту нового Кримінально-процесуального кодексу, що набрав чинності у 2012 році, та сумнозвісних «диктаторських законів», які були відповіддю тодішньої влади на Євромайдан.
У січні 2014 року, коли влада Януковича вже висіла на волосині, Портнова було призначено першим заступником голови АП. Після втечі Януковича виїхав з України і Портнов, спочатку до Росії, а потім до Відня.
В Україні його, як і багатьох інших членів команди президента-втікача, оголошували в розшук, а у 2014-му Євросоюз і Канада оголосили, що Портнов є у списках високопоставлених українських чиновників, проти яких запроваджуються фінансові санкції. Утім вже за рік його прізвище було з цих списків прибране.
Після втечі Портнова з України проти нього була заведена низка кримінальних справ. Зокрема, у березні 2018 року СБУ запідозрила Портнова у державній зраді через його ймовірну причетність до підготовки постанови парламенту АР Крим для виправдання російської окупації півострова у 2014-му. Його прізвище згадувалося у перехоплених розмовах путінського помічника Сергія Глазьєва. Але попри певні ознаки того, що Портнов міг бути залученими до окупації, у серпні 2019 року ця справа була закрита. Як розсипалися і багато інших справ проти нього. Користуючись чудовим знанням української судової системи, Портнов не гребував судитися з кривдниками з будь-якого приводу.
У 2018 році Портнов буквально на пару місяців взяв в управління сумновідомий телеканал NewsOne, отримавши 100% акцій телеканалу від Володимира Мураєва, батька скандального нардепа Євгена Мураєва. У Портнова навіть була своя власна програма на цьому телеканалі. Але новий управлінець виявився лише «проміжною ланкою»: NewsOne був переданий у медіаімперію Тараса Козака - Віктора Медведчука, яка у 2021 році потрапила під санкції РНБО.
Після перемоги на президентських виборах Володимира Зеленського Портнов на якийсь час навіть повернувся до України. Перший голова Офісу президента Зеленського – ще один юрист Андрій Богдан – стверджував, що колишній соратник Януковича є його багаторічним другом, хоча сам президент запевняв, що той не входить до його команди. Розуміння Портновим всіх механізмів судової системи, вибудованої ним же самим, знадобилося і новій владі. Одіозного ексголову Окружного адміністративного суду Києва Павла Вовка називали якраз «руками Портнова в судовій системі». Ба більше, у липні 2019 року Генпрокуратура навіть надіслала до посольства України в Канаді прохання про зняття санкцій проти Портнова через відсутність кримінальних справ проти нього в Україні.
Не надто вплинули на комфортне становище Портнова в Україні американські санкції, що були запроваджені у 2021 році якраз через його корупційний вплив на українську судову систему.
Утім, на Банковій, яка досить вільно поводиться з таким специфічним інструментом як санкції черга до Портнова досі так і не дійшла. Хоча відповідна петиція на сайті Кабміну набрала необхідні 25 тис. голосів ще у січні цього року.
Судові баталії Портнова в Україні
На початку вторгнення РФ у червні 2022 року Портнов виїхав з України, але його значний вплив зберігся – передусім в адвокатській спільноті. Портнов має свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю ще з 2002 року і переривав його лише тоді, коли працював в Адміністрації Януковича.
Як розповів «Главкому» на умовах анонімності один із правозахисників, що має звання заслуженого юриста України, у часи влади Януковича саме Андрій Портнов привів в адвокатуру Лідію Ізовітову, яку ще називають давньою соратницею кума Путіна, екснардепа Віктора Медведчука. Нині Ізовітова – багаторічна голова Національної асоціації адвокатів України та Ради адвокатів. Співбесідник стверджує, що у той період Асоціація карала неугодних адвокатів, котрі виступали проти влади. А безпосередньо під час Революції гідності адвокати, котрі захищали майданівців, масово притягувалися до відповідальності.
Згадує співрозмовник «Главкома» і про те, як перетинався з Портновим на судовому процесі у 2020 році. Він виграв суд, захищаючи клієнта, на якого мав «зуб» ексзаступник глави Адміністрації президента. «У мене досі зберігається повідомлення від Портнова: «Воспитательные меры в отношении вашего клиента считаю законченными. Снимаю шляпу перед вашим профессионализмом», – розповів «Главкому» юрист.
І дійсно, Портнов славився застосуванням «виховних заходів» щодо громадськості та журналістів, котрі в Україні викривали його своїми розслідуваннями. І цьому ексчиновнику часто-густо підігравала судова система.
За останні роки Портнову програли суди головна редакторка програми журналістських розслідувань «Схеми: корупція в деталях» Наталія Седлецька, редакції NV, Громадського, «Прямого» та 5 каналу. Відбілюючи репутацію Портнова, суд вдався до сенсаційного висновку: впродовж багатьох років колишній посадовець часів Януковича… «здійснював журналістську діяльність».
Закидав Портнов позовами й тих медійників чи громадські організації, які чіпляли на нього ярлики «проросійський діяч», «колаборант», «зрадник», «поплічник Росії». У цій когорті засуджених опинилися видання The Kyiv Independent (програло два суди), Громадське і його журналістка Ярослава Вольвач (програли два суди ще й сплатило позивачу 70,8 тис. грн витрат), громадська організація «Центр протидії корупції».
У 2024 році Андрій Портнов позивався до громадської організації «Рух «Чесно», аби вони видалили профіль позивача з Реєстру держZрадників. Цей Реєстр народився у розпал війни Росії проти України, у березні 2022 року. Туди громадськість вносила відомих людей, силовиків, політиків, котрі переметнулися на бік ворога, поширювали проросійську пропаганду або допомагали фінансово військам та владі РФ.
Картка на Андрія Портнова з’явилася у Реєстрі держZрадників 25 травня 2022 року. Однак Печерський райсуд Києва і Київський апеляційний суд стали на бік Портнова, задовольнили його позов і зобов’язали «Чесно» прибрати ексчиновника з реєстру і спростувати інформацію, що той є «пособником російських можновладців, які взялись за агресивну війну проти України та зміну її кордонів».
У коментарі «Главкому» лідерка руху «Чесно» Віта Думанська зазначила, що відомості про Андрія Портнова у Реєстрі держZрадників підтверджуються фактами, зібраними ЗМІ. Однак суди не взяли це до уваги.
«Рух «Чесно» виконав судові рішення у частині компенсації витрат Портнову на професійну правничу допомогу адвоката – це близько 100 тис. грн. Що стосується видалення профілю Портнова з Реєстру держZрадників, то ми тягнули час, за що отримали два штрафи по 5 тис. грн від виконавчої служби. Крайній термін виконання судових рішень припадає на 29 травня. Зараз будемо радитися з юристами, як далі діяти. Окремо закинули касаційну скаргу до Верховного суду», – зауважила Думанська.
Крім того, доволі особливі «судові стосунки» були між Портновим та Порошенком. Ексзаступник глави Адміністрації президента Януковича влаштував справжнісіньке пекло п’ятому президенту, коли той в 2019 року втратив владу. За заявами Андрія Портнова Державне бюро розслідувань зареєструвало кілька десятків кримінальних проваджень проти Петра Порошенка. Неприхований антагонізм між цими двома політиками настільки зашкалював, що Портнов, схоже, отримував моральне задоволення від публічних насмішок та в’їдливих дописів на адресу експрезидента.
Знову «винен» Зеленський
Загибель такої неоднозначної персони, як Портнов, не викликала особливого співчуття в умовному «патріотичному» сегменті українських соцмереж. Скоріше, навпаки. Портнов був не просто безликим гвинтиком системи Януковича, він неодноразово агресивно закликав ледь не до фізичних розправ над «активістами», «порохоботами». Причому вже навіть за часів президентства Зеленського.
Після смерті Портнова ці та інші скрини гуляють соцмережами. Як і загадкові заяви, проголошені за тиждень до повномасштабного вторгнення: він «передавав сигнал» до громадян, аби ті нікуди не бігли з країни та пережили цей «складний для країни період». Дехто сприйняв ці «сигнали» як підтвердження того, що Портнов був у курсі російської агресії, що готується, та мав бути у складі нової окупаційної адміністрації разом з Віктором Медведчуком і Ко.
А от російські пропагандисти вже пов’язали смерть Портнова з «довгими руками» всесильного Зеленського.
Зокрема, ще один «дисидент» в Іспанії Анатолій Шарій написав, що «Портнов вбитий за тією ж схемою, за якою намагалися вбити мене». Шарій відразу «встановив», що за вбивством Портнова стоїть Офіс президента, бо вбитий нібито збирався оприлюднити компромат на Зеленського.
Можна не сумніватися, що ця теорія буде переважати найближчими днями в ефірах російських треш-ток-шоу. Натомість, вже з’явилися і чутки, що за ліквідацією Портнова стоять російські спецслужби… Начебто постріл в голову був здійснений за використані кошти і невиконані спецоперації в Україні.
Павло Вуєць, Віталій Тараненко, «Главком»
Свої повідомлення ви можете надсилати на електронну пошту редакції [email protected]