Битва за «внутрішні справи». Хто претендує на міністерство?

Якщо ви думаєте, що після кадрових рішень минулого тижня, в бункері на Банковій все  поставлено на паузу, то помиляєтесь. Офіс президент готує черговий пакет звільнень та призначень, які, скоріш за все Верховна Рада намагатиметься розглянути 7 лютого.

Як «Главком» уже писав, новопризначеному заступнику глави Офісу президента Олексію Кулебі доручено провести попередні зустрічі з кандидатами на посади звільнених минулого тижня глав ОДА – Дніпропетровської, Запорізької, Сумської та Київської. Не виключено, що список вакансій очільників областей збільшиться ще на два регіони.

Так само в підвішеному досі стані перебувають міністр зі стратегічних галузей промисловості Павло Рябікін (який давно спакував валізи до Китаю) та міністр молоді та спорту Вадим Гутцайт (на місце якого є два претенденти – його заступники Матвій Бідний і ексрадниця Андрія Єрмака, а нині депутатка від «Слуг народу» в Київраді Олена Говорова). 

Проте, це вже анонсовані пертурбації.

Набагато складніші і драматичніші процеси відбуваються в «силовому блоці». Як стверджують джерела «Главкома», досі не визначений подальший статус в.о. глави Служби безпеки Василя Малюка. Ще кілька тижнів тому джерела в Службі були на сто відсотків впевненими, що от-от президент внесе його кандидатуру на затвердження Верховної Ради. Велике і досить ґрунтовне інтерв’ю, яке Малюк дав каналу «1+1», лише підігрівало цю впевненість. Однак призначення затягується. І – відповідно – посилюється циркуляція чуток і домислів про те, що в СБУ можуть «завести» іншого голову. Хтось каже про одного з нинішніх голів ОДА, хтось – про людину з системи. Перед цим ширилися чутки про нібито бажання втрутитися у ці кадрові перегони головного розвідника країни Кирила Буданова. Користуючись довірою президента, генерал начебто планував привести в Службу одного із своїх заступників. Але нещодавнє спільне фото Малюка і Буданова ці підозри дещо нівелювало.

Ще запекліші підкилимні ігри ідуть навколо того, хто займе крісло Дениса Монастирського. Очільник Міністерства внутрішніх справ трагічно загинув разом з верхівкою відомства в авіакатастрофі у Броварах. Зараз обов’язки міністра виконує колишній керівник Нацполіції Ігор Клименко. Уряд в оперативному режимі, буквально через кілька годин після трагедії, призначив його тимчасово виконуючим обов’язки.

Саме Клименко, за версією опитаних «Главкомом» депутатів з профільного комітету, має найбільші шанси очолити відомство, «Він добре знає систему зсередини. Логічно було б зупинитися на ньому. Але у нього є один очевидний «мінус» – немає серйозної фігури, яка б лобіювала його на Банковій», – ділиться думками один із депутатів.

Інший депутат на правах анонімності запевняє: Банкова діятиме з призначенням глави МВС за тією ж схемою, що була використана при визначенні Монастирського. А саме – відправить на посаду міністра керівника одного із профільних комітетів. Однак наразі мова йде не про голову комітету з питань правоохоронної діяльності Сергія Іонушаса, а про очільника комітету з правової політики, «слугу народу» Дениса Маслова. У останнього в активі непогані робочі стосунки з депутатським корпусом, а тому – він може мати підтримку двох комітетів.

Але, як стверджують джерела «Главкома», Банкова в рукаві має «джокера», і фінальну ставку може зробити саме на нього. Це Олег Синєгубов, нинішній очільник Харківської обладміністрації.

Синєгубов дійсно може претендувати на посаду як випускник профільної Академії МВС. Проте, наскільки ця кандидатура здатна пройти зал парламенту – питання відкрите. «Ми його взагалі не знаємо. Звичайно, Банкова може його просити підтримати. Будемо тоді визначатися», –  каже депутат із профільного комітету. 

Дійсно, фінальне рішення щодо очільника МВС, визнають депутати, буде за Офісом президента. Надто важливою є ця позиція, особливо враховуючи військовий час та можливість для стати альтернативним джерелом інформації про ситуацію в країні для президента.

«Главком» проаналізував заслуги основних претендентів на міністерське крісло та вирахував, що може схилити шальки терезів на їхню користь.

Ігор Клименко,

виконувач обов’язків міністра внутрішніх справ (50 років)

Ігоря Клименка можна зарахувати ще до «аваківських» кадрів. Він навчався у Харківському військовому університеті, закінчив магістратуру Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ за спеціальністю «Правознавство». До системи МВС Клименко потрапив у 1998 році. На початках проходив службу на посадах психолога та керівника центру практичної психології Департаменту кадрового забезпечення у Харківській області. Згодом захистив дисертацію на здобуття статусу кандидата психологічних наук і доктора психологічних наук. Деякий час перебував у складі оперативного взводу спеціального миротворчого підрозділу МВС в Косові.

З 2011 року Клименко вже перебуває на посадах заступника і начальника управління інспекції з особового складу Департаменту кадрового забезпечення МВС. У 2015 році очолив аналогічний департамент в новоствореній Нацполіції, біля витоків якої стояло ще міністерство під керівництвом Арсена Авакова. А далі вже йшов по кар’єрних сходинках у цій структурі: обіймав посаду заступника голови Нацполіції Сергія Князєва, а в 2019 році дослужився до її керівника.

Тепер у Клименка, який раніше не був помічений у великих скандалах, – новий виклик. Як і в Офісу президента, який під час війни постав перед непростим вибором: або робити ставку на стовідсотково системну людину, або експериментувати з цивільним міністром. Власне, останній варіант випробували на правнику Денисові Монастирському, який до того, як очолити міністерство, не працював в його структурах. За великим рахунком, загиблий міністр не мав жодного стосунку до органів до свого призначення, але і його попередник Арсен Аваков, призначений у буремному 2014 році, також був людиною не з системи. Але через політичні хитросплетіння йому вдалося просидіти у кріслі дуже довго.

Втім, у Монастирського, якій змінив «вічного» Авакова, за відносно спокійних обставин був час, аби увійти в курс справ. У нового міністра, якщо він прийде зі сторони, такого часу буде обмаль, і саме цей фактор грає на користь системного Клименка. Поки що команда заступників, окрім загиблого Євгенія Єніна, у «в.о.» голови МВС лишається та сама, що була за його попередника. Але й сам він – поки не міністр.

Денис Маслов,

голова парламентського комітету з правової політики, фракція «Слуга народу» (39 років)

По суті, призначення добре відомого депутатському корпусу Маслова стало б повторенням варіанту з несистемним міністром Монастирським, який також вийшов з лав пропрезидентської сили. Якщо Монастирський очолював комітет з правоохоронної діяльності, то Денис Маслов – з правової політики. Нардепом Маслов став не відразу після виборів: мандат він отримав лише коли список «слуг народу» вчергове посунувся через обрання Олександра Ткаченка міністром культури та інформполітики. Так само головне крісло в комітеті він посів після того, коли його звільнив новоспечений генпрокурор Андрій Костін.

Маслов закінчив юридичний факультет Дніпропетровського національного університету ім. Гончара за спеціальністю «правознавство». Має другу вищу освіту за спеціальністю «Банківська справа». Важлива деталь – Маслов є земляком президента, він із Кривого Рогу.

Нардеп працював арбітражним керівником, суддею Дніпровського суду Дніпродзержинська (нині – Кам’янське), очолював Дніпропетровське відділення Асоціації правників України, є членом регіональної ради з питань реформ у сфері юстиції. Ще в 2010 році Маслов отримав ліцензію адвоката з кримінального та господарського права. До свого депутатства числився керівником та власником адвокатського об’єднання «Лоуатек» та ТОВ «Авін Трейд», основним видом діяльності якого є торгівля зерном і насінням.

Якщо судити з новин про Маслова на партійному сайті «слуг народу», останнім часом депутат найбільше опікувався питаннями запуску Вищої ради правосуддя, впровадженням електронного суду, допуском Червоного Хреста до українських полонених, покаранням росіян за воєнні злочини та створенням спецтрибуналу для російського вищого керівництва.

«Маслов – рівновіддалений від наших груп, навіть не скажеш, що він «чийсь», – кажуть про свого колегу з хвоста списку (138 місце) джерела в «Слузі народу». – Він дуже професійний і без зайвих понтів».

Проте співрозмовники «Главкома», наближені до дніпропетровських політичних кіл, запевняють, що колишній суддя насправді близький до місцевого «авторитетного мецената» Олександра Петровського, який сприяв його потраплянню до списку «слуг». До цієї ж когорти зараховують керівника Дніпропетровської облорганізації «Слуги народу», голову парламентського комітету з питань транспорту та інфраструктури Юрія Киселя. Проте, якби там не було, у нинішній впливовості Петровського, який, за численними свідченнями, давно перебуває поза межами країни, є резонні сумніви.

Денис Маслов одружений (дружина – Анна Калюта), виховує доньку Анастасію та сина Максима.

Олег Синєгубов,

голова Харківської обласної адміністрації (39 років)

Олег Синєгубов – один з голів ОДА, які тримають гарячий напрямок. Після того, як російські війська було відкинуто з прикордонної Харківщини, у них поменшало можливостей тероризувати область та обласний центр. Але щоденні прильоти з жертвами та постраждалими нагадують харків’янам та мешканцям частково окупованої області, що вони на лінії фронту.

Більша частина життя нинішнього голови обладміністрації пов’язана якраз з Харковом: тут він народився, навчався в школі та закінчив юридичний факультет Харківського університету внутрішніх справ. Після закінчення університету Синєгубов залишився в ньому викладати, був доцентом кафедри цивільного права та процесу та заступником декана з навчально-методичної роботи. З 2015 по 2019 роки – декан кафедри, входив до експертної ради Міносвіти. У його резюме – захист кандидатської та докторської дисертацій. Окрім наукової та викладацької діяльності, деякий час працював «в полі» – слідчим на Південній залізниці. Політики першого разу Синєгубов торкнувся побічно – у 2012-2014 рр. був помічником вже загиблої народної депутатки-«регіоналки» Ірини Бережної, яка виграла вибори по мажоритарці у одному з харківських округів. 

Бізнесові справи Синєгубова, як і у Маслова, пов’язані з юриспруденцією та агропродукцією. Синєгубов був власником ТОВ «Насіння Слобожанщини», яке зараз належить його батьку Василю. Батько, у свою чергу, багато років працює заступником директора агропромислового департаменту в групі «Агротрейд» відомого харківського агромагната Всеволода Кожем’яка.

Також Синєгубов-молодший до 2019 року володів ТОВ «Юридична компанія Синєгубов, Соболєв та партнери», але після походу на держслужбу вийшов з бенефіціарів, а його прізвище зникло з назви товариства. Серед компаній, де можна знайти сліди нинішнього харківського очільника, також адвокатське об’єднання «Раскосов Лойес Груп», ТОВ «Сібоней сервіс» (консультування з питань комерційної діяльності й управління) і ТОВ «Віката», яке займається операціями з нерухомістю.

У 2018 році Синєгубов намагався обійняти посаду судді Вищого антикорупційного суду, але не добрав балів на конкурсі, ставши одним з гірших учасників. Під час парламентської кампанії долучився до лав «Слуги народу», але опосередковано – представляв інтереси кандидата в народні депутати Олексія Красова. А згодом увійшов у президентську команду вже безпосередньо, у жовтні 2019-го очоливши Полтавську ОДА.

Судячи з усього, роботою Синєгубова на Банковій лишилися задоволеними, і в кінці 2021-го повернули в рідний регіон на найвищу посаду. «Слуги» ще з 2019 року не могли знайти на Харківщині більш-менш виразного голову ОДА і вирішили, що з Синєгубовим точно не буде гірше. Цікаво, що саме Красова, довіреною особою якого колись він був, розглядали як майбутнього керівника Харківщини. Та внаслідок внутрішніх перипетій між Красовим та іншим претендентом на цю посаду тодішнім «в.о.» Олександром Скакуном на область досить несподівано «спустили» Синєгубова.

На новому місці новий голова ОДА пообіцяв першочергово зайнятися тарифною проблематикою та будівництвом онкоцентру. Але наприкінці лютого перед областю, яку росіяни внесли собі в першочергові плани окупації, постали проблеми іншого характеру. Одна з ключових задач центральної влади та її представників на місцях полягала в тому, аби продемонструвати, що ситуація контрольована, і Синєгубов з нею впорався, хоча бої часом точилися просто у межах Харкова. У перші ж дні російського вторгнення по Харківській ОДА був завданий ракетний удар, після чого знакова для міста будівля вже не підлягає відновленню.

Втім під гуркіт постійних ворожих обстрілів Синєгубов демонструє бурхливу діяльність: їздить по місцях «прильотів», щоденно рапортує про ситуацію в області. Воєнний стан та спільний ворог певною мірою полегшили губернатору задачу вибудовування відносин з міською владою та місцевими радами, яка була дуже складною для його попередників.

Наразі Синєгубов ходить в статусі улюбленців Офісу президента. Ідея зробити його міністром внутрішніх справ йде саме від Банкової, в той час як два інші претенденти більше користуються підтримкою профільного комітету парламенту з правоохоронної діяльності. У системі внутрішніх справ Синєгубов працював здебільшого у викладацькій та науковій сферах, але при цьому вже має досвід роботи в «бойових умовах» на чолі обладміністрації. Чи достатньо цього, аби очолити  ключове міністерство?   

***

Поки подання від Кабміну кандидатури на посаду очільника МВС нема, і профільному комітету з правоохоронної діяльності, який буде вносити кадрову постанову до зали, нічого обговорювати. Проте співрозмовники в монобільшості та уряді, з якими поспілкувався «Главком», слабо вірять у перспективи Маслова та Синєгубова саме за нинішніх умов. Аргументи «проти» на поверхні – позасистемні менеджери підходять під запровадження довготривалих реформ, а не вирішення щоденних екстрених задач. Тож надійнішою наразі на чолі такої махіни, як МВС, до якого входять не тільки поліція, а й ДСНС та прикордонна служба, буде «людина в погонах». Але на Банковій, що вже неодноразово доведено, можуть керуватися геть іншою логікою.

Павло Вуєць, «Главком»