До зустрічі в Гаазі! Ключові сигнали саміту НАТО

«Ми не бачимо жодної безпосередньої військової загрози проти кожного з союзників, оскільки Росія зараз повністю занурена у війну проти України». Ці слова генсека НАТО Єнса Столтенбера, з одного боку, можна було б трактувати як певний цинічний підхід до України, яка стікає кров’ю у тому числі заради спокою країн Альянсу, в який її поки що не беруть. Але в такому визнанні є і очевидний позитив – країни НАТО не зацікавлені у припиненні допомоги Україні хоча б з міркувань самозахисту.

11 липня у Вашингтоні завершився триденний ювілейний саміт НАТО, приурочений до 75-ї річниці його створення. На відміну від попереднього досить сумного саміту у Вільнюсі з емоційними, сповненими розчарування, дописами Володимира Зеленського прямо з президентського літака, у Вашингтон українська сторона їхала з приблизним розумінням, чого очікувати. Як мінімум, точно було відомо, на що сподіватися не слід – запрошення України до членства в НАТО. Чим менше сподівань – тим менше розчарувань, тим більше що чергову відсутність запрошення до своїх лав Альянс намагався компенсувати «бонусами», які необхідні Україні вже зараз (а краще – на вчора). Та й формулювання, що були закарбовані у підсумковому рішенні саміту також можна інтерпретувати як певну маленьку «перемогу».

Зміна в риториці: «міст» та «незворотність»

Ще до саміту було відомо, що президент США Джо Байден, м’яко кажучи, зі скепсисом ставиться до перспективи прийняти Україну в НАТО. І в своїх промовах він цього навіть не приховував. Позиції США було б цілком достатньо, аби заблокувати Києва рух до членства. Якщо ж врахувати, що одна з двох найвпливовіших країн Євросоюзу – Німеччина – дотримується схожої думки, будуть потрібні якісь тектонічні зсуви, аби ця позиція зазнала змін.

У перший день саміту навіть стався міні-скандал, коли німецька агенція DPA розповсюдила слова президента Франції Емануеля Макрона про те, що саме Штати та Німеччина організували «сильну опозицію» запрошенню України приєднатися до Альянсу. Згодом агентство видалило новину, зазначивши, що Макрон такого не говорив, але в будь-якому разі думки, які приписали французькому президенту, є «таємницею Полішинеля».

Показово, що проти будь-якого зафіксованого зближення України з НАТО напередодні саміту виступили десятки експертів у галузі зовнішньої політики, які лякали, що це лише заохотить Росію для продовження війни.

Що ж натомість отримала Україна у підсумковому рішенні саміту? Ще заздалегідь було відомо, що наша країна замість запрошення отримає «міст до членства» в НАТО. Це «повітряне» формулювання – креатив американських союзників. Також від Альянсу все-таки вдалося добитися більш чіткої візії наших подальших взаємин – а саме його підтримки «на незворотному шляху до повної євроатлантичної інтеграції, включаючи членство в НАТО». Звісно, це не конкретна «дорожня карта», але вже і не заспокійливе поплескування по плечу. І крок вперед у порівнянні з тими опущеними очима та плутаними поясненнями західних політиків, коли мова заходила про перспективи України в НАТО ще донедавна.

«Це, безумовно, прогрес, – впевнений голова комітету Верховної Ради з питань зовнішньої політики Олександр Мережко. – Як сказав генеральний секретар Єнс Столтенберг, зараз питання вступу України в НАТО – це не питання, чи вступить Україна в НАТО, а коли вона туди вступить. Де-факто Україна вже є членом НАТО: і тому що питання її підтримки – це зараз ключове питання Альянсу, і тому що вона отримує велику допомогу з боку країн-членів НАТО».

Плюс €40 млрд. Дякуємо Трампу?

Цей саміт НАТО неможливо розглядати поза контекстом передвиборчих баталій в Штатах і їхнього впливу на весь світ. Цілком можливий повторний прихід до Білого дому Дональда Трампа змушує НАТО вже зараз готуватися до можливих змін у політиці Вашингтону. Особливо насторожує потенційна майбутня позиція Трампа щодо російської агресії в Україні. На словах він обіцяє завершити війну дуже швидко, але його «мирний план», до якого заздалегідь із зацікавленням ставиться Володимир Путін, – загадка для всіх. Так само незрозумілими є подальші реальні плани Трампа щодо майбутнього НАТО: про рівень побоювань щодо цього красномовно говорить хоча б той факт, що сам генсек Альянсу Єнс Столтенберг був вимушений перераховувати причини, чому за можливої зміни президента США все одно залишиться у складі Альянсу.

Проте Трамп з його погрозами влаштувати НАТО прочухана і радикально скоротити фінансування Альянсу вже зіграв свою позитивну роль: європейські союзники США почали будувати конкретні плани на майбутнє на випадок зміни хазяїна Білого Дому. Про зафіксовану «невідворотність» шляху України до НАТО вже сказано вище. З більш відчутних речей – оголошено про мінімальний (тобто ця сума ще може бути збільшена) військовий пакет допомоги від НАТО на 2025 рік у розмірі €40 млрд. Попередньо узгоджений він був ще на початку місяця, а у Вашингтоні остаточно формалізований.

Ці кошти підуть на такі витрати, пов'язані з посиленням обороноздатності України:

• Придбання сучасного озброєння та техніки для Збройних Сил України.
• Надання необхідних матеріалів, боєприпасів, палива та інших ресурсів для забезпечення боєздатності української армії.
• Забезпечення технічного обслуговування, ремонту, доставки та переміщення військової техніки.
• Навчання українських військовослужбовців, включаючи індивідуальну підготовку, навчання підрозділів та штабів, а також спільні навчання з силами НАТО.
• Фінансування операцій з надання військової підтримки Україні, включаючи розвідку, планування та координацію дій.
• Інвестиції в розвиток оборонно-промислового комплексу України та підтримка його модернізації.
• Внески до трастових фондів НАТО для України, які використовуються для надання нелетальної допомоги, такої як медичне обладнання, засоби зв'язку, розмінування тощо.

Але оголосити про готовність виділити кошти ще замало. У своїй декларації члени НАТО визнали, що поточного фінансування оборонних потреб у вигляді 2% від ВВП недостатньо – для подолання нових викликів знадобиться куди більше коштів. Тепер перед Альянсом постає новий непростий виклик: визначитися, як буде перерозподілений фінансовий тягар, що зростає, між неоднорідними країнами-членами. Проте тут вже мало що залежить від України.

Ще одним показником того, що НАТО багато в чому перебирає на себе лідерські функції Вашингтону у протистоянні російській агресії, є поява кількох нових органів, які координуватимуть співпрацю з Україною.

Так, у Києві працюватиме спеціальний представник НАТО, який координуватиме допомогу Україні. Створюється структура щодо довготривалої підтримки безпеки та підготовки для України – NSATU. Вона діятиме в країнах Альянсу і координуватиме надання військового обладнання та забезпечення тренувань для України членами Альянсу та партнерами. NSATU підтримуватиме українську оборону України відповідно до Статуту ООН, але при цьому робитиме все, аби НАТО не стало стороною конфлікту. 

Також в Альянсі підтримали створення Спільного центру аналізу, підготовки та навчання «Україна – НАТО» (JATEC) для підвищення оперативної сумісності.

Саміт НАТО. Підсумковий брифінг генсека Альянсу та президента України

Ще трішки Patriot

Саміт розпочинався на тлі жахливої трагедії: російська ракета зруйнувала київську дитячу клініку «Охматдит». Тож завжди болюча для України тема засобів протиповітряної оборони отримала жахливу, але правдиву ілюстрацію, яка облетіла світові ЗМІ.

Президент США Джо Байден під час відкриття саміту анонсував нові системи ППО для України: дві батареї Patriot, які передадуть Німеччина й Румунія, одну – Нідерланди разом із партнерами (цю систему ще треба буде зібрати з окремих компонентів), і ще одну – Штати. Італія натомість надасть менш ефективний аналог Patriot – систему SAMP-T. Щоправда, більшість з цих систем була анонсована вже раніше, а деякі вже навіть отримані, і, по суті, йдеться про єдину новинку – американський Patriot. Звісно, це добре, але не закриває всіх потреб українського неба, враховуючи раніше оголошені запити Києва: у травні Зеленський оголошував про мінімум сім необхідних Patriot. Втім Білий дім в своїй заяві пообіцяв, що працює над подальшим оголошенням цього року додаткових стратегічних систем ППО для України. 

Окрім таких «монстрів» як Patriot і SAMP-T, незабаром США та інші партнери (насамперед, Канада, Іспанія, Норвегія та Велика Британія) планують поставити в Україну десятки тактичних систем протиповітряної оборони – зокрема, Nasams, HAWK, Iris T-SLM, Iris T-SLS та системи Gepard. Штати також переналаштують планові поставки до України критичних боєприпасів для ППО у координації з партнерами.

Вкупі з появою довгоочікуваних винищувачів F-16, що вже перебувають в процесі передачі Україні (несподівано оголошена можливість Польщі збивати російські ракети над українською територією поки що є надто гіпотетичною) все це надає обережні приводи для оптимізму.

Під яким кутом загалом розглядати підсумки цього саміту – оптимістичним чи песимістичним – справа суб’єктивна. Олександр Мережко вважає, що після всіх кроків, що вже зроблені, Україні залишається лише формалізувати процес вступу до НАТО. Голова міжнародного комітету Верховної Ради не виключає, що запрошення на вступ може бути отримано вже на наступному саміті Альянсу. Сподівання нардепа, що Україна все ближче до членства, розділяє генсек Єнс Столтенберг, який скоро передасть свою посаду іншому великому другу України Марку Рютте.

Проте вистачає і нарікань на те, що забюрократизований Альянс знову втрачає час і можливості, особливо у порівнянні з військовою махіною Кремля, яка працює у жорсткому режимі без передиху.

Володимир Зеленський на підсумковому брифінгу зі Столтенбергом заявив, що зближення НАТО та України з її потужною армією («ми – сильні хлопці») потрібно і самому Альянсу. Український президент запевнив, що думає не стільки над тим, наскільки Україна наблизилася до НАТО, скільки над конкретними кроками на кшталт якомога швидшого отримання більшої кількості систем ППО. Чекає Київ досі і на дозвіл на використання західної зброї для ударів вглиб російської території.

Очевидний позитив саміту у Вашингтоні хоча б у тому, що він принаймні не залишив після себе неприємного післясмаку, який відчувався після Вільнюсу. Наступний саміт НАТО відбудеться за рік в Гаазі – нідерландському місті, згадка якого до дрижаків лякає російських можновладців. Хтозна, може, до того часу деякі з них вже відвідають його як вимушені «туристи». Найкращого тла для майбутньої звірки годинників Альянсу та України годі й чекати.

Павло Вуєць, «Главком»