Два генерали і «Вагнер». Хто з ким воює у Судані?

Ситуація в Судані, одній із найбільших африканських країн, стає все більш напруженою. Багатомісячна ворожнеча між двома тамтешніми найвпливовішими військовими лідерами: командувачем армії, генералом Абдель Фаттахом аль-Бурханом і генерал-лейтенантом Мохамедом Хамданом, командувачем Сил швидкого реагування, зрештою вилилася у сутички із застосуванням насильства.

У вихідні у столиці Судану Хартумі та кількох інших містах відбулися бої. Зіткнення на військовій базі у Хартумі швидко перекинулися на президентський палац, міжнародний аеропорт і штаб-квартиру державного мовника. Мешканці поховалися у своїх будинках, коли пролунали вибухи, а над дахами пролетіли військові літаки. У внутрішньому звіті ООН йдеться про щонайменше 27 загиблих і 400 поранених.

І тут «Вагнер»…

Судан – країна на південь від Єгипту, яка лише чотири роки тому була джерелом натхнення для Африки і арабського світу. Тоді протестувальники скинули президента Омара Хасана аль-Башира, якого пересічні громадяни терпіли упродовж трьох десятиліть. Був покладений початок надіям на демократію та кінець ізоляції.

Революція зупинилася 18 місяців тому, коли два найвпливовіші генерали Судану, аль-Бурхан і Хамдан, які зараз воюють один з одним, об'єдналися, щоби захопити владу у результаті перевороту. Прибічники демократії продовжували гинути у демонстраціях, а доля Судану залишалася предметом занепокоєння західних країн, зокрема й США.

Частково це пов'язано із тим, що Судан став однією із гарячих точок у глобальному суперництві між Заходом та Росією. Приватна військова компанія «Вагнер», яку контролює Кремль, розмістила у Судані своїх найманців і керує великою концесією з видобутку золота, у той час як російський уряд тиснув на Судан, аби той дозволив російським військовим кораблям пришвартовуватися у портах Червоного моря.

У міру того, як бої поширювалися Хартумом, у соціальних мережах з'являлися відеозаписи, як солдати стріляють на вулицях, бронетехніка проїжджає через житлові райони, а пасажири ховаються в аеропорту після повідомлень про стрілянину за межами терміналу.

Офіційні особи Заходу заявили, що суданські військові літаки атакували табори Сил швидкого реагування у кількох місцях навколо міста. Авіакомпанія Saudi Airlines заявила, що один з її літаків був пошкоджений на злітно-посадковій смузі в аеропорту. На опублікованому відео зсередини літака видно двох мертвих людей на сидіннях. Незрозуміло, чи пов'язані ці інциденти між собою.

До вечора суботи сторони звинувачували одна одну у початку бойових дій і робили суперечливі заяви про те, хто контролює ключові позиції, такі як президентський палац і аеропорт. Представники західних країн та Організації Об'єднаних Націй повідомили про сутички щонайменше у шести містах за межами столиці. Здебільшого це міста у західному регіоні Дарфур, де останні 20 років триває жорстокий громадянській конфлікт.

Існують побоювання, що у конфлікт можуть втягнутися сусіди Судану. Зокрема Чад, який має 600-мильний кордон із Суданом, (більша частина якого межує з Дарфуром), заявив, що закриває його до подальших повідомлень. Єгипет відкрито став на бік суданської армії. Сили генерала Хамдана опублікували у суботу відео з військової бази у Мероє, що за 125 миль на північ від Хартума, на якому показали нещодавно захоплених у полон єгипетських солдатів. У своїй заяві єгипетські військові підтвердили, що їхні війська перебувають у Судані, і заявили, що координують свої дії з суданською владою для забезпечення їхньої безпеки.

«Жодних переговорів чи діалогу»

Генерали-опоненти обмінювалися словесними залпами у той час як їхні війська зіткнулися на полі бою.

«Нам шкода, що ми воюємо з нашими співвітчизниками, але цей злочинець змусив нас до цього», – сказав генерал Хамдан в інтерв'ю «Аль-Джазірі», у якому назвав генерала аль-Бурхана брехуном і злодієм. «Ми схопимо Бурхана і притягнемо його до відповідальності, або він помре, як пес», – додав він.

Представник армії у свою чергу назвав генерала Хамдана, який до ранку суботи формально був заступником лідера Судану, «бунтівником». Пізніше на своїй сторінці у Facebook армія заявила, що не буде «жодних переговорів чи діалогу», доки Сили швидкого реагування не будуть розформовані.

Хаотичні сцени сутичок у столиці, багато з яких розгорталися за вікнами наляканих мешканців, які знімали їх на мобільні телефони, викликали тривогу навіть у країні з довгим списком військових переворотів. Хоча Судан пережив більше заколотів, ніж будь-яка інша африканська країна, жоден з них не супроводжувався такими інтенсивними боями між ворогуючими крилами збройних сил у центрі столиці.

Хоча ще надто рано говорити про те, що країна скочується до громадянської війни, кілька людей, з якими The New York Times зв'язалася телефоном, сказали, що це має саме такий вигляд.

«Я зовсім не здивований, – повідомив Галал Юсіф, художник із Хартума. – На жаль, з одного боку, ми маємо ополчення, а з іншого – генерала, який перетворив армію на ополчення, щоби утриматися при владі».

Останні зіткнення, за словами свідка, підірвали зусилля всього суданського народу, який вийшов на вулиці боротися за демократію під час народного повстання 2019 року. «Таке враження, що це сталося даремно», – сказав він.

Побоїще також стало серйозним ударом по дипломатичних зусиллях офіційних представників США, ООН, Африканського Союзу і арабських країн, які намагалися запобігти можливим зіткненням. Державний секретар США Ентоні Блінкен твітнув, що він «глибоко стурбований» зіткненнями у Судані. Він закликав генералів, які воюють між собою, «продовжити переговори для вирішення невирішених питань».

Об'єднані Арабські Емірати і Саудівська Аравія, які також мають вплив у Судані, приєдналися до публічних закликів до деескалації. Головний дипломат Європейського Союзу Жозеп Боррель заявив, що захист цивільного населення має бути пріоритетом.

Протистояння отримало реакцію і Москви: Міністерство закордонних справ РФ закликало до «стриманості і термінових кроків до припинення вогню».

Політичний процес не спрацював

Передбачалося, що цього тижня суданські генерали здадуть владу, а не боротимуться за неї. Згідно з угодою, підписаною у грудні за підтримки Заходу, генерали аль-Бурхан і Хамдан погодилися повернути владу цивільному уряду, фактично скасувавши переворот 2021 року. Але будь-яка передача влади вимагала домовленості про те, як швидко вони об'єднають свої сили. Дипломати, які брали участь у переговорах, повідомили, що деякі старші офіцери хотіли би отримати об'єднану армію за два роки. Генерал Хамдан наполягав, що це займе щонайменше 10 років.

Чимало суданців спрямували своє розчарування ситуацією у країні на чиновників ООН та іноземних дипломатів, яких вони звинуватили у просуванні нежиттєздатної політичної угоди, не спромігшись при цьому розв'язати найбільш нагальну проблему – вибухонебезпечну внутрішню військову напругу.

«Політичний процес не вирішив найнебезпечнішої проблеми, – сказав Амгад Фарид Елтаєб, колишній старший радник Абдалли Хамдока, цивільного прем'єр-міністра, який був усунутий від влади у 2021 році. – Було припущення, що коли ігнорувати її, то вона вирішиться сама собою. Це була нісенітниця».

Генерал Хамдан не хоче віддавати владу

Аль-Башир, колишній диктатор, повалений у 2019 році, перебуває у хартумській в'язниці Кобер упродовж останніх чотирьох років. Але нинішні заворушення багато хто вважає побічним результатом його тридцятирічного правління.

Перебуваючи при владі, аль-Башир керував жорстокою кампанією підтримуваного державою геноцидного насильства у Дарфурі, що змусило Міжнародний кримінальний суд звинуватити його у воєнних злочинах і проклало шлях до влади генералу Хамдану.

Генерал Хамдан прославився як командир ополченців, відповідальних за найжахливіші звірства під час цього конфлікту. Його успіх у придушенні повстання приніс йому прихильність аль-Башира, який у 2013 році призначив його головою новостворених Сил швидкого реагування.

Відтоді генерал Хамдан став впливовим і багатим, з бізнес-імперією, пов’язаною із видобутком золота. Але останнім часом він позиціонує себе як демократ і можливий майбутній лідер Судану.

В останні місяці генерал уклав нестабільний альянс з коаліцією цивільних політичних партій, включаючи групи, які колись зазнали нападів з боку його військ. Але в той же час його словесна війна з генералом аль-Бурханом, його босом і командувачем армії, ставала дедалі інтенсивнішою. Генерали почали публічно критикувати один одного, одночасно перекидаючи все більше військ у протиборчі табори по всьому Хартуму.

Минулого місяця в інтерв'ю The New York Times Абдул Рахім Дагало, заступник командувача Сил швидкого реагування, звинуватив командувача армії у тому, що той збудував стіну навколо свого штабу, щоб ізолювати його від країни.

«Йому байдуже, що відбувається за стіною, – сказав Дагало на своїй віллі в Хартумі. – І йому байдуже, якщо решта країни згорить».

Джерело: The New York Times

Переклад з англійської Вікторії О. Романчук