Український посол у Південній Африці – про криваві діаманти та ймовірність арешту Путіна

Любов Абравітова: «Після 24 лютого 2022 року в Африці усвідомили, що Україна важлива»

Африканський напрямок українська дипломатія ніколи не вважала пріоритетним. Водночас дипломатія російська його активно «прасувала» ще радянських часів, а особливо в останні роки.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну наші дипломати почали більше цікавитися Африкою. Першим кроком стало минулорічне африканське турне міністра закордонних справ Дмитра Кулеби. Наприкінці 2022 року президент Зеленський анонсував відкриття посольств у 10 африканських країнах. Наші амбасади там мають запрацювати вже цьогоріч.

Також вітчизняне МЗС уперше в історії України почало відкритий добір послів. Якщо ця акція матиме успіх, пані посол України у Південній Африці Любов Абравітова більше не буде змушена одна відповідати за наші інтереси аж у десяти країнах Африки.

В інтерв’ю «Главкому» посол України у ПАР Любов Абравітова розповіла, як змінюється ставлення країн Африки до України, яка з держав континенту могла би постачати нам зброю і як вона особисто оцінює оголошення МЗС про публічний конкурс послів.

«Путіна гостинно приймуть у ПАР і відпустять додому»

У серпні Путін має приїхати на саміт у ПАР (Південно-Африканська Республіка). Ця країна ратифікувала Римський статут, але у 2015 році відмовилася видавати суду четвертого президента Судану Омара-аль-Башира. Чи не повториться ця історія з Путіним?

Не думаю, що маючи вже в історичному арсеналі своїх рішень невидачу президента-злочинця, ПАР зробить виняток для Путіна.

Південно-Африканська Республіка цього року очолює БРІКС (група найбільших за площею та населенням країн, що розвиваються. До неї входять: Бразилія, Росія, Індія, Китай та Південно-Африканська Республіка, – «Главком») і Путін справді мав би приїхати до Південної Африки.

Цей його приїзд міг би стати дуже цікавим челенджем для тутешньої влади.

Президент ПАР Сиріл Рамафоса за бажання міг би й відступити від започаткованої у 2015 році поганої традиції толерувати міжнародних злочинців. Особливо знаючи, що Росія полюбляє ставити у незручні ситуації країни БРІКС своїми діями.

Зараз розповім вам про конкретний приклад, що стосується ПАР. У лютому відбулися військові навчання за участі РФ, Китаю та ПАР. За словами міністра закордонних справ Маіте Нкоана-Машабане, її просто змусили схвалити африканську участь у цих навчаннях, ініційованих Росією. Не дали навіть подумати, наскільки це доцільно у політичному плані.

Підозрюю, що і цього разу жодних проявів волі з боку президента Рамафоси не буде. А відтак Путіна гостинно приймуть і відпустять додому опісля.

Ви представляєте Україну у десяти африканських країнах. Де до нас зараз ставляться найкраще, де – найгірше?

Ви знаєте, динаміка скрізь різна. Спостерігати за нею дуже цікаво. Протягом цього року, (що триває повномасштабна війна в Україні, – «Главком») в Африці усвідомили, що Україна важлива. Ми стали важливими для кожної країни Африки.

У нас розгледіли потужну країну з досвідом у ядерних технологіях та IT-сфері. Це і є те, над чим ми працювали впродовж багатьох років як дипломати на африканському треку. І особливо після 2014 року.

Явних недругів серед довірених мені десятьох країн немає.

Замбія послідовно підтримує наш суверенітет і територіальну цілісність, але ця підтримка скоріше пасивна.

Маврікій став на наш бік! У нього є своя територіальна проблема – Чагоські, острови, на яких розташована американська військова база. США взяли її в оренду у Великої Британії. Але ці острови вважаються частиною маврикійських володінь. Наразі Маврикій судиться з Великою Британією у міжнародному суді, домагаючись справедливості.

Є й нейтральні країни. У Намібії та Мозамбіку цей нейтралітет вписаний у конституцію.

Розкажіть про недавнє африканське турне глави МЗС Росії Сергія Лаврова. Чого йому вдалося досягти?

Про результати цього турне найкраще висловився міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба у своєму інтерв'ю від 2 лютого, коли зазначив, що у ньому з Лавровим сталося дві прикрі несподіванки – він не потрапив до двох країн. Я також не буду називати ці держави, але цілком згодна з нашим міністром – беззастережне домінування Росії в Африці зменшується.

З десяти країн відповідальності посольства у січні Сергій Лавров відвідав ПАР та Есватіні. На моє переконання, результативним цей візит не був. Україна не заперечує право кожної держави обирати партнерів і проводити власну зовнішню політику відповідно до своїх інтересів, але ми розчаровані тим, що у річницю повномасштабного вторгнення Росії в Україну Південно-Африканська Республіка проводила спільні з РФ і Китаєм військово-морські навчання, участь у яких брав російський ракетний фрегат із сумнозвісними літерами Z і V.

«Розповідають про українські біолабораторії і як ображають студентів з Африки»

Російські пропагандисти через соцмережі дуже активно накачують африканські країни проросійськими наративами. Чи мають вони успіх на вашу думку?

У ПАР меседжі російської пропаганди найбільше присутні у риториці офіційних осіб, а не у місцевих медіа. На щастя, навіть державні медіа сьогодні дотримуються принципів свободи слова і намагаються висловлювати максимально незалежну думку. Цього не можна сказати про інші країни Африки, у кожній з яких є свої особливості роботи медіа, тож російська пропаганда використовує інформаційні канали також залежно від країни та регіону.

У ПАР, через наукові, академічні, офіційні джерела, соціальні мережі, які перебувають під впливом правлячої партії «Африканський національний конгрес», а також з боку посольства РФ лунає ціла низка наративів і меседжів. Наприклад про те, що чинні українські лідери прийшли до влади внаслідок державного перевороту у 2014 році. Також заявляється, що Україна коїла злочини проти мешканців Донбасу та Одеси. Розповідають про біолабораторії в Україні, які виробляють біологічну зброю, про те, що африканські студенти зазнали грубого поводження, перетинаючи кордон тощо.

До речі, на трьох представників Молодіжної ліги згаданого «Африканського національного конгресу», які у 2022 році брали участь у псевдореферендумах на тимчасово окупованих Росією територіях України та, за їхніми словами, «стали свідками злочинів української армії, а РФ у них не винна, оскільки ці злочини можуть бути сфальсифікованими», у жовтні минулого року РНБО України наклала санкції.

Росії зараз потрібна Африка для пом’якшення наслідків західних економічних санкцій. Як саме Кремль використовує африканський трек, щоби домогтися бажаного?

Ви знаєте, що ПАР, як і більшість країн Африки, до санкційного тиску проти Російської Федерації не приєдналась. Поставлене вами питання є дуже широким, тож я обмежусь коментарем про роботу посольства щодо припинення співробітництва з Росією південноафриканського бізнесу. Ми на постійній основі, у ході зустрічей з бізнесменами і пресою, доводимо доцільність і важливість цього кроку. Протягом останнього року такі зусилля призвели до припинення діяльності у Росії окремих компаній з ПАР.

Знаю також, що проведенням у липні 2023 року другого російсько-африканського саміту Москва напевно ставить за мету пошук шляхів обходу санкцій, накладених США та ЄС. Від рівня представленості африканських держав на цьому заході залежатиме, наскільки Москва зможе продемонструвати відсутність ізоляції.

При цьому, у 2022 році фіксувалися випадки обслуговування на території ПАР російських літаків і суден, що перебувають під західними санкціями, а також тиску на британську компанію «BP Plc» (до 2000 року відомої як «British Petroleum») щодо примусової заправки ними пальним російських літаків у двох міжнародних аеропортах ПАР, оскільки лише «BP Plc» володіла відповідною паливозаправною технікою та обладнанням.

Рішення південноафриканської влади поступово замінити іноземну паливозаправну компанію на місцевих операторів, вірогідно змусило «BP Plc» оголосити 22.03.2023 року про вихід з авіаційного ринку ПАР, а відтак, припинення з 30 квітня 2023 року діяльності в аеропортах Йоханнесбурга, Дурбана та Кейптауна. І хоча речник «BP Plc» заявив, що згадане рішення було схвалено у рамках звичайної глобальної бізнес-стратегії цієї транснаціональної компанії, причини є очевидними.

Яка із довірених вам країн могла би постачати нам зброю, якби захотіла?

У першу чергу – Південно-Африканська Республіка, це одна з найбільш розвинутих країн на континенті. Щоправда, останніми роками тут немає сильної армії, але потужності для виробництва військової техніки тут серйозні.

Далі – країни, що мають озброєння радянського зразка: Мозамбік, Намібія та Зімбабве.

А чому ПАР відмовляється давати Україні зброю?

Проблема тут не у ПАР, а в Африці у цілому. Впродовж 30 років Росія плекала на континенті вороже ставлення до європейців, яке й так не було тут аж надто привітним.

Нам в Африці не дісталося ніякого дипломатичного спадку після розпаду радянської імперії. Росія загарбала усе, починаючи з посольств, що залишилися з радянських часів. Нам же треба було починати все з чистого аркуша. Та й не до Африки було тоді. Треба було дбати про стосунки з найближчими сусідами, про конституцію, про державотворення.

Тому так, ми розуміємо, де втратили, але й розуміємо, чому так сталося.

За повідомленнями української розвідки, Росія домовилася про постачання боєприпасів із деяких африканських країн. Це країни, які ми з вами згадували, чи якісь інші?

У мене такої інформації немає. Але кілька місяців тому було зафіксовано декілька заходів російських суден у порти ПАР, дуже підозрілих. Під покровом ночі відбувалося розвантаження і завантаження якихось вантажів.  А одним з цих російських кораблів виявився підсанкційний. Я кажу про судно «Леді Арт».

Після цього країною прокотилася хвиля протесту. У парламент викликали міністерку оборони і ветеранів Танді Модісе. Розпитували, а що ж таке вантажили на ці російські кораблі. Існує неофіційна версія, але її нам під час розмов озвучували: мовляв, Росія перевозила запчастини для того, щоби флот ПАР міг взяти участь у навчаннях наприкінці лютого.

Як щодо активності ПВК «Вагнер» у ПАР та інших країнах вашої відповідальності? Наприклад відомо, що Росія вербує на війну в Україні найманців з Анголи.

На щастя, мою десятку «Вагнер» оминає (існує окреме посольство України у Республіці Ангола, – «Главком»).

«Сподіваюся, країни – споживачі діамантів змінять свою позицію»

Росія є учасницею «Кімберлійського процесу» (колегіальний міждержавний орган, який діє відповідно до резолюцій ООН, направлених на запобігання торгівлі так званими «конфліктними», або «кривавими», алмазами). Не секрет, що вона добре заробляє за рахунок цієї алмазної жили. Чи можна її виключити з цієї організації? Наприклад, наклавши санкції на групу компаній «Алроса», яке займається торгівлею алмазами.

Ця група компаній була створена, щоби не допустити використання діамантів для фінансування конфліктів. Вона з’явилася через необхідність усунути цю проблему у першу чергу в Африці. Деякі нинішні учасники цього «клубу» спекулюють, кажучи нам, щоби ми не пов’язували Кімберлійський процес і конфлікт в Україні. Бо ж процес – це суто африканська справа.

Хоча насправді це не так. Організація ж глобальна. Усі рішення, включно із прийняттям порядку денного, приймаються всіма країнами-учасницями. Враховуючи участь Білорусі і Зімбабве, Росії дуже легко блокувати будь-яке корисне для нас рішення.

Правильна стратегія для України у цьому випадку – бути максимально присутньою на цій платформі. Чого раніше не відбувалося. Ми рік як почали активно брати участь у Кімберлійському процесі. Нас там уже знають і чують. Ми добиваємося, аби у підсумкових документах кожної сесії були додатки про дебати. Для того, щоби в історичному архіві організації залишилися згадки про нашу країну. Про те, що ми боролися за своє місце у цьому форматі. І що не давали закрити очі на те, що виробляла Росія.

Крім того, ми дуже розраховуємо на зміну позиції країн-партнерів, які є основними споживачами сировинних діамантів. Вони можуть діяти проти РФ не у рамках організації, а на своїх ринках. Так, можливо, це буде боляче. Запровадження санкцій завжди б’є не тільки по тому, проти кого вони вводяться, а й по тому, хто їх вводить. Але це робити треба.

Президент Зеленський оголосив програму інтенсифікації відносин з Африкою. А нещодавно МЗС відкрило набір послів. У тому числі й до африканських країн. То вам уже підшукують колег?

Це питання зараз дуже обговорюється. Ми – демократична держава і повинні мати відкриті діалоги про такі ініціативи. Я як кар’єрний дипломат вважаю, що такі посади мають обіймати саме кар’єрні дипломати. Але й політичні призначення не є менш ефективними. Про це нам каже світова практика. Те, що в МЗС є кадровий голод, вже не становить таємницю. Міністр сам про це сказав.

Розумієте, тут же питання не тільки компетентності і готовності кинути все й поїхати світ за очі, іноді – у критичні, дикі, небезпечні умови. Разом з родиною або без неї. Тут ще й питання відповідальності. Дипломат сьогодні дорівнює військовому. І має з відповідальністю ставитися до прийняття рішень. Розуміти відповідальність за правильне донесення позиції керівництва на місці своєї роботи. Дипломат має за всяку ціну будувати міст, а не руйнувати. Байдуже, що відбувається. У такій країні як Південно-Африканська Республіка не бачиш підтримки, але маєш зберегти міст двосторонніх відносин, щоби у майбутньому наші народи мали від цього зиск.

Отже, не дуже багато кадрових дипломатів, насправді, хочуть брати на себе таку відповідальність. Я сподіваюся, що мені на підмогу відправлять гідних людей. Бо окрім мене у посольстві у ПАР працює лише двоє кадрових дипломатів.

Богдан Боднарук, «Главком»