Хто очолить НАЗК? Чудова десятка кандидатів

Обрання нового голови Національного агентства з питань запобігання корупції вийшло на фінішну пряму. 20 лютого конкурсна комісія у прямому ефірі проголосувала за список фіналістів, які будуть проходити остаточні співбесіди для визначення переможця. Фінальне голосування має відбутися вже наприкінці поточного тижня. Варто зауважити, що переможець буде обраний один, на відміну, скажімо, від конкурсу на директора НАБУ, коли конкурсна комісія подавала на розгляд Кабміну кількох кандидатів.

Повноваження минулого голови НАЗК Олександра Новікова спливли ще 15 січня. Знову подаватися на конкурс Новіков не міг, оскільки законодавство не передбачає повторної каденції керівника агентства. Процес відбору наступника стартував ще до того, як завершився термін попереднього керівника: у жовтні минулого року був затверджений склад конкурсної комісії з шести осіб, у листопаді Кабмін оголосив умови й строки проведення конкурсу, а кандидати мали подати документи спочатку до 1 грудня, а згодом цей строк продовжили до 22 грудня.

Серед охочих в’їхати у головний кабінет НАЗК навіть створився ажіотаж: їхня кількість значно перевершила число кандидатів, які претендували на цю посаду чотири роки тому. Так, на початках було зареєстровано аж 64 претенденти, з яких на першому ж етапі відсіяли 13, до тестування допустили 51 особу. Перед тим, як дійти до фінальної співбесіди кандидати пройшли сито з професійного тестування, завдань на етичне лідерство та практичне застосування законодавства.

Передостаннім етапом стали співбесіди на доброчесність, які проводилися з 9 по 13 лютого і до яких були допущені 24 кандидати. На ньому конкурсна комісія намагалася виявити відповідність доходів кандидатів їхнім витратам та майну, спосіб життя, політичну нейтральність, можливі зв’язки з державою-агресором та інші потенційні «плями». Такі знайшлися у 14 з 24 претендентів, які і пішли у «відсів». Серед них – зокрема, така відома персона як колишній нардеп від «Народного фронту» Андрій Тетерук, який нині керує у НАЗК відділом аналізу ризиків.

Тепер сформувалося красиве число – «чудова десятка». Кожен намагатиметься остаточно вразити членів комісії на фінальних співбесідах. Одразу кидається в очі, що серед фінального пулу – лише одна жінка (Катерина Каплюк), у якої, до того ж, не було одностайної підтримки комісії.

Хто ж ці люди, які прагнуть стати на чолі Національного агентства із запобігання корупції на наступні чотири роки?

Андрій Вишневський

Звільнення Вишневського з Агентства перетворилося на скандал. Голова НАЗК Олександр Новіков звільнив заступника не за власним бажанням чи за згодою сторін, як це робиться «полюбовно» зазвичай, а за статтею Кодексу законів про працю. Вишневському дорікали через те, що він нібито «одноосібно ініціював зняття з розгляду розробленого НАЗК та внесеного на розгляд Кабінету міністрів законопроєкту (щодо внесення змін до закону про мобілізацію – ред.), який безпосередньо впливає на стабільність та ефективність роботи Національного агентства». Вишневський зі свого боку доводив, що в нього була письмова резолюція керівника на такі дії, тож звільнили його безпідставно. Він припустив, що звільнення у такий спосіб було особистою помстою чинного голови НАЗК, з яким би у нього були давно зіпсовані стосунки. Тепер у Вишневського є всі можливості продемонструвати колишньому керівництву, хто ж урешті вийшов переможцем із тієї історії.

Чимале зацікавлення в комісії викликали різні ситуації на попередніх місцях роботи Вишневського. Зокрема, Вишневського запитали про подробиці переслідування з боку адміністрації президента-втікача Януковича у 2011 році, про яке зазначив сам кандидат. У ті часи Вишневський був заступником начальника Головного управління державної служби та директором Центру правової реформи та законопроєктних робіт при Мін’юсті. Кандидат пояснив, що йому стало відомо про переслідування з ухвали Київського апеляційного суду, який дозволив проведення оперативно-розшукової діяльності щодо нього. Проводилась вона пів року і нічим не закінчилась. Вишневський припустив, що його команда була незручною, бо просувала план реформи держслужби, затверджений ще за президентства Віктора Ющенка. Комісія запитала, чи мав кандидат контакти з тодішнім міністром юстиції Лавриновичем чи головою Адміністрації президента Портновим, – той відхрестився від таких зв'язків.

Цікавило комісію й те, чи виникали у Вишневського конфлікти з керівниками. Наприклад, свого часу за поданням ексміністра юстиції Павла Петренка кандидат отримав звання Заслуженого юриста України, пізніше став заступником міністра, але потім чомусь звільнився. Вишневський пояснив, що на тій посаді опікувався впровадженням безоплатної правової допомоги. Заступник міністра мав підозри, що тодішня влада хоче використати цю систему як потенційний адмінресурс напередодні виборів. До того ж, Вишневський виявився втягнутим в інтриги з обранням нового голови Координаційного центру з надання безоплатної правової допомоги, коли більшість центрів БПД та громадськість вимагали прозорого конкурсу на цю посаду, а міністр цьому пручався.

Водночас конфлікт з ексголовою НАЗК Олександром Новіковим Вишневський назвав «ситуацією дуже дивною і незрозумілою». Зараз триває судовий спір щодо незаконного звільнення кандидата, а він пов’язує цю історію з авторитарним стилем управління Новікова. Крім цього, Вишневський не підтримував те, що НАЗК займається санкціями, а як співробітник, який відповідав за міжнародне співробітництво агентства, саме він мав вирішувати проблеми, породжені міжнародними конфліктами внаслідок такої діяльності.

Вишневському довелося пояснювати комісії походження коштів, за які він купив свою першу квартиру у Києві у 2002 році: це були його власні кошти, до яких доклалися ще батьки та бабуся. У 2006-му за гроші від продажу цього житла, а також із власних заощаджень він придбав іншу квартиру. Але у часи переслідувань з боку адміністрації Януковича подарував помешкання матері.

Цікаво, що покійна бабуся кандидата понад 20 років займалася продажем зрізаних квітів, і на ці кошти допомагала грошима дітям й онуку.

Сергій Гупяк

У Гупяка вже є «напівуспішний» досвід участі у кадровому конкурсі до іншого органу – Національного антикорупційного бюро. У 2023 році він потрапив до трійки тих, кого конкурсна комісія рекомендувала Кабміну на цю посаду, але вибір був зроблений на користь Семена Кривоноса. Прем’єр-міністр Денис Шмигаль навіть радив новому директору НАБУ розглянути можливість взяти двох фіналістів конкурсу до Бюро, але Гупяк лишився працювати у ДБР. На співбесіді він казав, що навіть не спілкувався з Кривоносом щодо свого працевлаштування.

Дружина кандидата – Ольга Гупяк – також з прокурорського середовища, є прокуроркою відділу у Вінницькій обласній прокуратурі. Станом на 31 грудня 2022 року Сергій Гупяк зберігав 700 тис. грн готівкою, а його дружина – $11,7 тис. та €7 тис. готівкою. Загальна ж сума, яку подружжя зберігала на банківських рахунках в гривнях, ледь перевищувала еквівалент $1 тис. за нинішнім курсом. У конкурсної комісії виникали питання щодо коштів, за які у травні 2021 року Гупяки придбали нове авто Toyota Rav-4 Hybrid вартістю майже мільйон гривень на той час. Кандидат відповів, що йому допомогла мати, яка довгий час працювала інженером та на ім’я якої був відкритий ФОП з роздрібної торгівлі. Гупяк відмовлявся озвучувати суму заощаджень своїх батьків з безпекових міркувань, але погоджувався надати її безпосередньо комісії.

Дмитро Калмиков

З 2010 по 2014 рік займався викладацькою та науково-дослідною діяльністю у сфері формування і реалізації кримінальної політики України. А найбільш значний період часу – з 2014 по 2020 рік – Калмиков працював експертом з питань кримінальної юстиції та протидії корупції у Центрі політико-правових реформ. Як розповідає сам, у цьому центрі він «здійснював загальний аналіз формування та реалізації кримінальної та антикорупційної політики України, перманентний моніторинг діяльності НАЗК, НАБУ, САП, АРМА, ВАКС та інших судів, моніторинг стану реалізації реформи політичних фінансів, антикорупційну експертизу проєктів нормативно-правових актів, а також низку інших повноважень».

У НАЗК Калмиков відповідальний, зокрема, за розробку проєктів Антикорупційної стратегії на 2021–2025 роки та Державної антикорупційної програми на 2023-2025 роки.

За 2022 рік Дмитро Калмиков отримав у НАЗК зарплату у розмірі майже 1,9 млн грн, у середньому близько 155 тис. грн на місяць. Дружина станом на момент подання ним декларації працювала у Головному управлінні Національної поліції в Луганській області. Разом з дружиною кандидат на голову агентства має у власності квартиру у Катеринівці Луганської області, земельну ділянку у Чубинському Київської області, а також квартиру у Чубинському в оренді.

Крім того, з грудня 2020 року має у спільній власності з дружиною квартиру 96,2 кв. м у селі Щасливе Бориспільського району Київської області. Також у родини є авто Skoda Oktavia 2008 року, набутий за 192 тис. грн.

На момент подачі декларації зберігав $84 тис. та 95 тис. грн готівкою.

Конкурсну комісію, зокрема, цікавили зв’язки Калмикова з родичами, які мають майно на окупованих територіях та поверталися туди для догляду за ним. Брата претендента – Дмитра Калмикова – у 2018 році було засуджено за фінансування тероризму. Кандидат заявив, що його брат доставляв на окуповані території пенсію немобільним людям, а ця справа є зловживанням Служби безпеки.

Пікантна деталь: сім років тому Калмиков брав участь у призначенні членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів одного з шести учасників конкурсної комісії по відбору голови НАЗК – Андрія Козлова. Останній запевнив, що не пам’ятає Калмикова по відбору до ВККС, до того ж голос Калмикова за нього тоді не був визначальним. Інші члени конкурсної комісії не побачили в цій ситуації конфлікту інтересів і дозволили Козлову взяти участь в голосуванні при розгляді кандидатури Калмикова.

Цікаво, що ще навіть до першого етапу конкурсу «з посиланням на джерела» розповсюджувалася інформація, що Калмиков є ледь не головним претендентом на посаду нового голови НАЗК. На думку авторів такої теорії, на користь цього претендента грають давні зв’язки із заступником голови НАЗК та ексдиректором НАБУ Артемом Ситником і прихильність західних партнерів.

Катерина Каплюк

З 2016 року Каплюк була журналістом програми розслідувань «Схеми», у 2020 році стала позаштатним радником новообраного голови НАЗК Олександра Новікова, а згодом – радником Патронатної служби НАЗК. З січня 2021-го по жовтень 2022-го працювала в НАЗК вже повноцінно – у відділі моніторингу способу життя Департаменту проведення спеціальних перевірок та моніторингу способу життя.

Звільнення з НАЗК Каплюк пояснює тим, що після початку широкомасштабної війни хотіла займатися також сферою пошуків активів підсанкційних осіб, але в рамках агентства цього робити не могла, хоча і сподівалася на розширення повноважень. Після звільнення у жовтні 2022 року вона відновила статус ФОП і почала надавати послуги ТОВ «УП Медіа Плюс», ГО «Українська правда», а також працювати як незалежна консультантка компанії «Кімонікс Інтернешнл Інк.», що фінансується Агенством США з міжнародного розвитку (USAID). Конкурсній комісії Каплюк заявила, що вже не співпрацює з «Українською правдою», але залишається ФОПом.

Власне перетин журналістсько-викривальної діяльності кандидатки з роботою на державу і став однією з головних інтриг співбесіди на доброчесність. Під час перебування в НАЗК Карпюк довелося працювати у підпорядкуванні експрокурора Генпрокуратури Олександра Амплеєва, який очолював відділ моніторингу способу життя. Пікантність ситуації в тому, що у розслідуванні «Схем» у 2016 році Каплюк називала Амплеєва «бабусиним прокурором» за те, що той їздив на Тoyota Сamry, записану на його 91-річну бабусю з Жашкова.

Голова НАЗК Новіков стверджував, що тепер колишня журналістка-викривальниця підтвердила б, що Амплеєв є доброчесним та фаховим. Каплюк на співбесіді зі словами Новикова не зовсім погодилася, але підтвердила, що за час спільної роботи у неї не було підстав сумніватися у доброчесності фігуранта її старого розслідування. І додала до цього, що журналісти не завжди бачать всю повноту картини і для цього має бути проведена перевірка спеціально уповноважених адміністративних органів.

У декларації за 2022 рік Каплюк вказала дохід понад 900 тис. грн. Готівкою вона зберігала $14 тис., €500, на рахунках – €27 тис., 163 тис. грн, а також 32 види криптовалюти в еквіваленті понад 160 тис. грн. На співбесіді кандидатка здивувалася, чому її не запитали про такий масив крипти, та сама підняла цю тему. Також вона задекларувала право користування та оренди трьома квартирами у Києві.

Віталій Нікулін

У 2022 році Нікулін переїхав до Києва працювати у Секретаріаті Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Обіймав тут посади головного спеціаліста Сектору запобігання та виявлення корупції, директора Департаменту моніторингу додержання інформаційних прав, представника Уповноваженого з прав людини в місцях несвободи. Певний час займався питаннями додержання антикорупційного законодавства і вишукував корупційні прояви у цьому відомстві.

На посаді представника Уповноваженого з прав людини в місцях несвободи координує діяльність Департаменту з питань реалізації національного превентивного механізму. На цей департамент покладено функції попередження катувань та іншого жорстокого, нелюдського та такого, що принижує гідність, видів поводження чи покарання.
Конкурсну комісію збентежило, що у декларації за 2022 рік Нікулін вказав фактичним місцем проживання Київ, проте при цьому у його родини немає в столиці жодного житла. Кандидат пояснив це тим, що після початку війни його сім’я часто змінювала місце проживання і «осіла» у Києві лише восени 2022-го. Квартиру, що орендував в столиці, він користувався менше ніж 180 днів, тому вважав, що вона не підлягає декларуванню.

У власності Нікуліна є квартира в окупованому м. Чистякове Донецької області. Його батьки досі проживають на тимчасово окупованій території і, за твердженням кандидата, він не підтримує з ними зв’язків протягом останніх двох років. Брат до початку великої війни проживав у Москві, але потім транзитом через Казахстан та Грузію опинився в Індонезії. За словами Нікуліна, його брат є ФОПом, зареєстрованим в Україні, та сплачує тут податки.

У декларації за 2023 рік претендент на посаду вказав, що користується квартирою у Києві та має право власності на об’єкт незавершеного будівництва – житловий будинок у Вільхуватці Харківської області площею 77 кв. м. Також він вказав право власності на земельну ділянку 1,5 кв. км та житловий будинок 34,2 кв. м у цьому ж селі, вже згадану квартиру у Донецькій області 22,6 кв. м та спільне з дружиною – Лілією Бахарєвою – право користування квартирою 48,8 кв. м у Харкові. Користується авто Ford Focus 2018 року випуску.

За 2023 рік Нікулін отримав 1,26 млн грн зарплати у Секретаріаті Уповноваженого, а також виплати від Кабміну як внутрішньо переміщена особа у сумі 70 тис. грн. Готівкою тримає $14 тис., а дружина – $12 тис.

Віктор Павлущик

У 2015 році перейшов з СБУ до НАБУ, пройшовши перший конкурсний відбір до новоствореного органу. Починав детективом, потім став старшим детективом – заступником керівника відділу детективів, а у 2017 році – обійняв нинішню посаду керівника відділу детективів. Йому присвоєно звання підполковника НАБУ.

З початку повномасштабної агресії перебував у складі Зведеного оперативно-бойового загону НАБУ та брав участь у заходах щодо протистояння російським окупантам на території Києва та Київської області. Минулого року Павлущик, як і інший претендент Сергій Гупяк, брав участь у конкурсі на директора НАБУ, а також подавав документи на участь у конкурсі на посаду члена Вищої ради правосуддя за президентською квотою.

Комісія, яку цікавила доброчесність Павлущика, цікавили деякі з питань, що йому ставили під час співбесіди на директора НАБУ. Так, наразі кандидат розлучений з колишньою дружиною Аліною Бондаренко, яка працювала з ним в СБУ, і проживає з Тетяною Водоп’яновою, яка раніше була старшим детективом НАБУ. Зокрема, члени комісії питали про набуття майна батьками Водоп’янової. Її мати подарувала дочці 280 тис. грн, а згодом придбала собі авто Hyundai Elantra за 290 тис. грн. Павлущик, як і на конкурсі до НАБУ, пояснив, що мати його партнерки заощадила ці кошти, а також отримувала пенсію. Також мати партнерки кандидата у 2020 році виїжджала до Росії – як він пояснив, для присутності на важливій події в осіб, з якими батьки Водоп’янової підтримували стосунки.

Питання викликали і виїзди за кордон самого Павлущика: після початку великої війни він робив це тричі. Кандидат є батьком трьох неповнолітніх дітей і запевнив, що перевозив дітей за кордон та відвідував їх, беручи офіційні відпустки в НАБУ.

У декларації за 2022 рік претендент на посаду показав 1,4 млн грн доходу, право користування квартирою у Києві та Toyota Camry 2014 року у власності. Його діти у 2022 році мали тимчасове житло в Румунії в рамках програми тимчасового захисту осіб, що тікають від війни.

Співмешканка Павлущика Тетяна Водоп’янова отримала 1,2 млн грн доходів в НАБУ та 260 тис. грн від продажу авто. Станом на 2022 рік вона мала незакритий кредит сумою понад в мільйон гривень. Також Водоп’янова має Nissan Leaf 2019 року випуску, житловий будинок та земельну ділянку в Бучанському районі, а також спільну часткову власність на квартиру у Запоріжжі.

Олександр Скомаров

У 2010-2012 роках був помічником прокурора Лисичанська, згодом став прокурором прокуратури міста та прокурором прокуратури Ленінського району Луганська. У жовтні-листопаді 2013 року – заступник Луганського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері, з листопада 2013 року по березень 2014 року – прокурор прокуратури Старобільського району Луганської області, з березня по грудень 2014 року – заступник прокурора Марківського району Луганської області.

У 2015 році був аспірантом Національної академії прокуратури, а вже з жовтня 2015 перейшов працювати у новоутворений орган – детективом НАБУ. Тут йому вдалося швидше пройти по кар’єрних сходах, ніж за роки в прокуратурі: він дослужився до заступника керівника Головного підрозділу детективів НАБУ – керівника Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів. Скомаров є детективом НАБУ в низці резонансних справ: зокрема у справі нардепів Розенблата та Гунька, Приватбанку тощо.

Скомаров є кандидатом юридичних наук, подавався на низку конкурсів, зокрема директора НАБУ та керівника САП. У мотиваційному листі до НАЗК Скомаров зазначав, що за цей час пройшов численні тренінги та інші види навчання, зокрема, в Академії ФБР, та особливо виділив той факт, що його нагородили найвищою відзнакою НАБУ – нагрудним знаком «За вагомий внесок у боротьбу з корупцією».

До Скомарова у комісії була низка питань щодо його «справ сімейних». Так, у нього цікавились, чим він керувався, коли висловив письмове зобов’язання бути поручителем сестри, яка була підозрюваною у справі, яку вела НАБУ. Кандидат відповів, що написав рапорт про конфлікт інтересів до керівництва, і його було обмежено у доступі до матеріалів цього кримінального провадження. Його клопотання щодо поручительства тоді не задовольнили, суд обрав домашній арешт, але наразі кримінальне провадження закрите і відбувається апеляція.

Також питання виникли щодо дружини Скомарова, яка працювала на посаді асистента гендиректора ТРК «Студія 1+1», а потім продакт-менеджером компанії «Плюс ТБ». Відомо, що НАБУ розслідує кілька кримінальних проваджень щодо Ігоря Коломойського – кінцевого бенефіціара холдингу, куди входять ці компанії. Скомаров парував, що, по-перше, дружина звільнилася з холдингу одразу після виходу з декретної відпустки, по-друге, Коломойський на той момент не був підозрюваним. Тож конфлікт інтересів він заперечив.

Комісія висловила зауваження і щодо матері Скомарова, яка наприкінці 2021 року зареєструвала квартиру у Києві за явно неринковою вартістю $25 тис., при доході $2,5 тис. за 1998-2023 роки. Кандидат пояснив це тим, у матері не збереглося документів про продаж іншої квартири у тому ж жилккомплексі, як і документів про продаж магазину в Луганській області, яким вдалося частково погасити купівлю квартири. А таку низьку ціну квартири пояснив тим, що з моменту придбання вартість квартир в цьому комплексі зростала з його розбудовою.

У декларації за 2022 рік Скомаров показав понад 1,9 млн грн доходу, чотири види криптовалюти загальною вартістю 18 тис. грн. Також у власності автомобіль – Ford Fusion 2016 року задекларованою вартістю 121 тис. грн. У спільній власності – квартира в Луганській області, у безоплатному користуванні – квартира в Києві, в оренді – паркомісце в Києві.
Дружина Ольга Скомарова отримала дохід 210 тис. грн, у тому числі 200 тис. грн – з продажу авто. У її власності – автомобілі Mitsubishi Outlander 2015 року та Volkswagen Polo 2007 року.

Олександр Стародубцев

Досвідчений чиновник із західною освітою має за плечима ступінь магістра бізнес-адміністрування (MBA), річне навчання за програмою Ukraine Emerging Leaders в Стенфорді, де вивчав закони державотворення, а також має досвід створення електронної платформи державних закупівель ProZorro. Стародубцев також відомий новатор, якому так і не вдалося втілити свої прогресивні ідеї в Агентстві держслужби. Тоді в інтерв’ю «Главкому» він ділився своїми планами переодягнути підлеглих з ділових костюмів у джинси та худі – аби викоренити «переважання форми над змістом». Щоправда, реалізувати свої амбітні прагнення на тій посаді Стародубцеву не вдалося: протримався в Агентстві він близько чотирьох місяців. Коли ж члени комісії запитали у Стародубцева, чому, власне, він пропрацював в Агентстві так мало часу, кандидат назвав себе «першим звільненим в перший день роботи нового уряду», зазначивши, що це звільнення було політичним.

У декларації Стародубцева за 2022 рік – понад 2,1 млн грн. У власності – квартира в Києві, авто Volvo XC90. Дружина Олена Стародубцева отримала у 2022 році дохід у 867 тис. грн. У власності є житловий будинок та не прийнятий в експлуатацію другий поверх будинку, дві земельні ділянки в Бориспільському районі, Suzuki Grand Vitara 2006 року.
Комісія також попросила кандидата пояснити, чому його свого часу понизили із заступника голови НАЗК до заступника керівника апарату НАЗК, а також наскільки йому було комфортно працювати з його тодішнім керівником – Ігорем Хохичем, який раніше був членом Партії регіонів. Стародубцев не розгубився і пояснив, що, мовляв, Ігор, хоч і протилежний йому за світоглядом, але чітко виконує покладену на нього роботу. До того ж, на думку кандидата, у голови НАЗК «була правильна логіка, що треба різних людей набрати в команду і тоді ця команда повноцінна».

У комісії до Стародубцева було й чимало інших запитань. Наприклад, про гонорар у розмірі 8 512 грн, які той отримав від партії «Слуга народу» у 2019 році. Стародубцев пояснив, що отримав гроші за виступ перед новообраними парламентарями під час великої стратегічної сесії партії у Трускавці.

Крім того, комісія поцікавилась, чому діти Стародубцева проживають у Нідерландах, до того ж, фактичне місце проживання сина не зазначено у декларації Стародубцева. Той пояснив, що його син вступив в університет у Нідерландах на «дистанційку» ще під час пандемії, а згодом переїхав у цю країну, винаймає там житло. Донька ж з початком повномасштабної війни виїхала до рідного брата. Місце ж проживання сина Стародубцев не задекларував, бо не знав, чи треба цього робити, адже на той момент син недовго проживав за новою адресою.

Питали Стародубцева і про його брата.

Той неодноразово був позивачем у справах про стягнення боргів з різних осіб, а також має нерухомість в Криму. Кандидат відповів, що про всі ці історії чує вперше, а з братом не спілкується більше семи років – бо той колись дуже образив їхню маму. «Братів не обирають», – підсумував Стародубцев.

Сергій Степанян

У декларації за 2022 рік у Степаняна – понад 1,5 млн грн. Готівкою зберігає $14 тис. У спільній сумісній власності з матір’ю – квартира в Харкові. У Києві орендував дві квартири та паркомісце. Із родиною проживав у житловому будинку в Сумах, який придбала його матір в 2010 році за понад $70 тис. У дружини Степаняна Подлозної Ірини в 2022 році дохід становив 15 тис. грн, вона є кінцевою бенефіціарною власницею та має 50% частки у ТОВ «Туристична агенція Юнітур», має у спільній власності з батьками та дітьми квартиру в Сумах, на неї оформлені дві автівки – Nissan Leaf 2018 року та Renault Koleos 2008 року з правом користування на чоловіка та сина.

У комісії виникло питання щодо дати початку користування квартирою у Сумах. Степанян зауважив, що це квартира дружини, яку вона отримала у власність 1994 року після приватизації – тобто, коли вони ще не були знайомі. Право ж користування цією квартирою він набув у 2001 році.

Втім, значно більше комісію цікавило, як матері Степаняна вдалося придбати будинок, вартістю більш ніж у пів мільйона гривень, якщо з 1998 року її дохід складав 177 тис. грн. Степанян відповів, що кошти на придбання будинку у неї є від підприємницької діяльності, яку вона веде з 1992 року: будувала медичні центри. «Наша держава до 1998 року не обліковувала доходи підприємців. Якби у мене була машина часу, я б розібрався з цим питанням», – зазначив він. Наразі ж даних на підтвердження доходів матері кандидата до 1998 року не залишилося, а сама вона виїхала у Німеччину.

Члени комісії також попросили Степаняна уточнити, чи не помилився кандидат в даті набуття права користування цим майном. Кандидат трохи розгубився, зауважив, що треба спрощувати роз’яснення по декларуванню, бо «там хто завгодно може загубитися». Степанян пообіцяв подумати над цим питанням, і змінити цю інформацію в декларації.
На цьому цікавинки у біографії Степаняна не закінчилися: комісію зацікавив випадок із сином кандидата, якого зупинила поліція за перевищення швидкості на Lexus. Степанян почав запевняти, що власник автомобіля є другом сім’ї з Харкова і передав цей автомобіль дружині, щоб вони «поберегли» авто у Сумах. Утім, сам Степанян присягається, що тривалий час не був в курсі цієї ситуації, а коли дізнався, то наполіг, щоб автомобіль повернули власнику.

Комісію також цікавив виїзд Степаняна за кордон у червні минулого року: за словами кандидата, це була навчальна поїздка, на яку він мав дозвіл керівництва.

Артем Хаванов

У декларації за 2022 рік у кандидата – 1,5 млн грн доходу. Готівкою – $10 тис. та €10 тис. Має частку у 25% на квартиру в Києві, право на користування автомобілем Smart Fortwo 2008 року. У спільній власності, в тому числі з дружиною, – будинок та земельна ділянка в Київській області. Дружина Марина Хаванова у 2022 році отримала понад 3,7 млн грн доходу, в тому числі 2,3 млн грн від відчуження нерухомого майна. Має право на користування автомобілем Honda CR-V 2008 року та понад 300 тис. грн на банківському рахунку.

У житті кандидата теж було кілька цікавих історій. Перша, яка одразу зацікавила комісію, – із керуванням автівкою у стані алкогольного сп’яніння у 2018 році: тоді у нього забрали права на рік і змусили сплатити штраф. Хаванов пояснив ситуацію так: був на святкуванні дня народженні сина свого друга, випив чотири пляшки пива. Раптом одному з гостей стало зле, і Хаванов терміново поїхав в аптеку за антигістамінними препаратами для нього. На зворотному шляху його зупинила поліція.

Кількома роками раніше Хаванов придбав будинок на Київщині за 85 тис. грн – на думку комісії, ця ціна всемеро нижча за ринкову. Кандидат пояснив, що будинок був без ремонту, а придбав він його за кошти, отримані від продажу квартири на Борщагівці. Якусь частину до цієї суми доклали теща з тестем.

До слова, теща Хаванова у 2022-2023 роках придбала дві автівки: Subaru Forester за 489 тис. грн і Porsche Macan за 2 млн 870 тис. грн. До самого факту придбання автівок у комісії питань не було, адже на той момент тесть одержав близько 5 млн грн сукупного доходу. Проблема в іншому: теща передала право розпоряджатися обома автівками третім особам «на підставі довіреностей». Комісія припустила, що автівки купувалися не для тещі. Хаванов не зміг пролити світло на цю ситуацію, бо з тещею і тестем (які за 10 років до того допомогли купити будинок) близько не спілкується.

Фінальні співбесіди з обрання нового голови НАЗК відбудуться 24 та 25 лютого (субота та неділя), резервний день – 26 лютого (понеділок). Співбесіди відбуватимуться наживо і транслюватимуться онлайн.

При підготовці статті використовувалися матеріали SUD.UA, «ТІ Ukraine», «IZI».

Павло Вуєць, «Главком»