Корупційний карантин, бездомні депутати і підроблений закон. Інтерв’ю з главою НАЗК

Олександр Новіков: Депутати допомогли росіянам сховати кінці у воду…

В офісі Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК), яке було створене ще у 2015-му році, досі йде ремонт. Надто очевидний символізм.  Українська антикорупційна машина – все ще неповоротка, розганяється важко і зі скрипом. Радянську коробку з типовими кабінетами і приймальнями нинішні постояльці намагаються змінитися не тільки візуально. У похмурій будівлі з напівтемними коридорами НАЗК прагне стати дієвою структурою, яка матиме підтримку суспільства. І абсолютно не схожий на типового прокурора третій керівник НАЗК Олександр Новіков не приховує: саме запит суспільства на справедливість дає його інституції мандат на активні дії навіть під час війни.

Інтерв’ю з Олександром Новіковим «Главком» записував за день до прийняття урядом Державної антикорупційної програми на 2023-2025 роки. На той момент у НАЗК не було стовідстоткової впевненості, що ця програма буде затверджена. Вона суттєво розширює можливості антикорупційних органів. Це, очевидно, і  гальмувало її ухвалення з боку Кабміну. Чому так? Запитання риторичне, враховуючи той факт, що проблема корупції знову вийшла на перше місце, обігнавши в соцопитуваннях тему війни. З цього і розпочали бесіду.

Питання у лоб. Виступаючи на Мюнхенській конференції з питань безпеки, президент Зеленський сказав, що в Україні відсутня «глибинна корупція». Що в цих словах президента почули ви?

Я почув те, що корупція не є в ДНК українців. Вона є наслідком нашої спільної історії з однією з найбільш корумпованих держав світу – Російською Федерацією. Взагалі, Росія – це держава, у якої вся система державного управління заснована на корупції. Українці – це вільна і смілива нація, яка заражена російською корупцією. Корупція точно не є глибинним явищем України, вона залишились нам у спадок від терористичної імперії. Тому президент правий: нам потрібно завершити викорінення корупції, змінивши саме те, як функціонує влада України.

Цікава ваша інтерпретація. Бо більшість людей, судячи за коментарями у Facebook, вирішили: президент так пояснив, що у нас, у принципі, все гаразд із корупцією. Тобто її майже немає. А те, що «неглибинне» – є поверхневим і особливо звертати увагу на це не варто. Але судячи з кількості корупційних скандалів, які виникають як гриби після дощу, влада ще далека від кришталевої чистоти.

Погоджуюсь, що влада ще в повному обсязі не очистилась. Але оскільки десь 75% програми президента Зеленського, з якою він йшов на вибори, це антикорупційні заходи, ми зараз і хочемо допомогти президенту виконати його програму. Для цього треба зробити владу повністю не корумпованою.

Згідно з соціологією, питання корупції знову вийшло на перший план, навіть обігнало проблему війни. Очевидно, це відбулось після низки корупційних скандалів (в тому числі за участю людей із команди президента і депутатів провладної партії). Як думаєте, чи повірили західні партнери словам президента, що корупції у нас майже нема?

Корупція, очевидно, є. І ці корупційні скандали про неї свідчать. Але корупційні скандали свідчать і про те, що Україна не толерує це явище. І кожен, хто сьогодні займається корупцією, завтра буде притягнутий до відповідальності. Зараз ми проходимо також шлях формування інституту репутації – коли людина, що навіть підозрюється в корупції, звільняється з посади ще до вироку суду.

В одному зі своїх інтерв’ю ви сказали, що дуже часто люди заднім числом оформляють документи про позики, оренду авто, будинків тощо. Мова, якщо не помиляємось, була про оренду авто Кирилом Тимошенком, уже колишнім заступником глави Офісу президента. Чи означає це, що українська корупція стала більш витонченою? Ті, хто може бути причетним корупції, дуже швидко вчаться, як обходити закон?

На жаль, це так. Ті, хто зловживають владою, дуже часто намагаються обґрунтувати свої активи тим, що отримали їх від родичів, або як подарунки, або у вигляді віртуальних активів, біткоїнів і так далі. Але і Національне агентство з питань запобігання корупції щодня вдосконалює свої практики. У нас є методика підтвердження або спростування наявності віртуальних активів, над цим працює окремий підрозділ НАЗК. Ми зараз співпрацюємо з компанією Palantir, яка працює з більшістю розвідок світу над аналізом великих даних. Ця співпраця дозволить нам у перспективі виявити все майно, яке корупціонери намагаються приховати, оформляючи його на родичів або набуваючи його за кордоном.

Сьогодні Україна вже має найкращі у світі інструменти для запобігання корупції: найбільший в світі реєстр декларацій, найпрозоріший у світі реєстр звітів політичних партій. Крім того, ми маємо системи, які дозволяють подивитись, чи є у будь-якої публічної особи конфлікт інтересів, який є складовою корупційного злочину. Тому я  впевнений: Україна подолає корупцію дуже швидко як завдяки  наявним інструментам, так і завдячуючи суспільному запиту, який влада не може проігнорувати.

Чи не може такий тотальний контроль привести до того, що у владу взагалі ніхто не захоче йти? Як ті, хто розглядав посади як шлях до збагачення, так і ті, хто не хоче, аби влазили в їхнє особисте життя, життя родини. Бачите такий ризик?

Вважаю, що суворі заходи запобігання корупції, які зроблять несумісними корупційні практики і публічну службу, приведуть до перебудови системи влади. У такий спосіб, аби не генерувати корупцію. Контроль за статками призведе до того, що очільники міністерств, уряду, президент, депутати просто змушені будуть привести розмір оплати праці на публічній службі і в приватній до одного рівня. Інакше держава просто колапсує.

Це в далекому майбутньому. А як ви зараз можете змусити привести рівень життя чиновників у відповідність до їхніх зарплат?

Дуже гарне запитання. Україна – друга країна у світі після Сполучених Штатів Америки, де є унікальний інструмент контролю відповідності витрат чиновників до їхніх доходів та активів, зазначених у декларації. Це моніторинг способу життя. Наразі, через те, що парламент зупинив повні перевірки, ми розпочали сотні моніторингів способу життя, які повинні зробити неможливим використання майна або грошових коштів будь-якої публічної особи, що не підтверджені законними доходами.

Пригадується, як за часів Кучми, представниці моніторингової місії ПАРЄ приїжджали на зустрічі з нашими можновладцями і на їхньому фоні мали вигляд бідних родичок. Оце прочитають вас депутати і скажуть: «Новіков хоче усіх зробити бідними»…

(Сміється) Немає жодної бідної країни, у якої водночас є ефективна державна служба. Тому, очевидно, що народні депутати та інші чиновники повинні демонструвати той рівень життя, який підтверджений легальними доходами. Тому, відповідаючи на ваше запитання, я кажу не про те, щоб вони бідували. Не цього ми повинні досягти. Ми повинні працювати, аби кожен українець став багатим. Перш за все, звичайні громадяни.

Від філософії – до конкретики. З 2020 року НАЗК не проводить фінансовий аудит політичних партій. Зараз – воєнний стан. Суспільство не бачить декларацій політиків і чиновників. Яка гарантія, що після завершення війни попри найкращі інструменти виявлення корупціонерів, як ви кажете, ми будемо мати чіткий перелік усіх корупційних дій, що відбувалися у 2020-23 роках?

Я бачу у цьому проблему. Оприлюднення і декларацій, і звітів політичних партій зупинене не законом, а рішенням РНБО. Воно дійсно передбачає, що доступ до всіх даних, реєстру декларацій та реєстру політпартій буде відновлено після нашої перемоги та скасування воєнного стану. Тобто навіть зараз законодавство передбачає обов‘язкову публічність у майбутньому. Просто наразі з метою захисту життя громадян України з публічного доступу ці дані прибрані.

З 2020 року рішення про зупинення звітування політичних партій було прийняте через пандемію. До речі, у нас досі діє карантин. Це дуже цікаве питання, чому уряд досі продовжує карантин, навіть під час війни. Тоді ж було прийняте рішення в інтересах політичних партій (щоб вони тимчасово не подавали звіти).

Тобто вся причина навіть не у війні, а в карантині?

Треба публічно звернутись до уряду щодо скасування карантину, щоб політичні партії знову почали надавати звіти.

З 2020 року політичні партії не подають звіти. Скільки коштів вони за цей час отримали з бюджету?

Два мільярди гривень. Немала сума, так. І за  використання цих кошти ніхто не прозвітував. Наприклад, заборонена партія ОПЗЖ отримала 170 млн.

До моменту заборони, так?

Так, до моменту заборони. Але тепер ми маємо проблему. Бо після заборони ОПЗЖ уже ніхто не побачить, куди пішли ті кошти. Ба більше, Служба безпеки, парламент, постійно заявляють, що ОПЗЖ використовувала кошти росіян. Якби парламент відновив подання звітності, ми могли би перевірити, які росіяни фінансували осередки заборонених російських політичних партій.

Ви натякаєте, що парламент, більшість допомогли проросійським партіям приховати канали їхнього фінансування з боку Росії?

Саме парламент не відновив обов‘язковість подачі звітів політичними партіями. Тобто депутати допомогли росіянам сховати кінці у воду, як вони фінансували проросійські партії та готувались до цієї війни.

А нагадайте, скільки парламентарів подали декларації?

За 2021 рік 28.

А за 2022 вони повинні зробити це до квітня, так?

Так, до 1 квітня, але зараз це ж добровільна справа. Сьогодні навіть за 2022-й декларації вже подало 7% від всіх декларантів, а за 2021 – понад 50%. Тобто, для значної частини громадян стало звичкою – демонструвати свою доброчесність.

Хто в країні має показувати приклад і лідерство, за яким мають іти інші? Хіба не президент? Він подав декларацію за минулий рік? Може, за цей?

Ні.

А керівники Офісу президента?

Подали двоє з 12. Андрій Сибіга і Ростислав Шурма.

Якщо ми вже торкнулися Офісу президента, чи переконує вас пояснення одного із заступників глави Офісу президента Андрія Смирнова, який стверджує, що він жодним чином не причетний до швидкого збагачення брата, до купленої ним нерухомості та його працевлаштування в Аграрному фонді? З перекупника авто – до радника з питань безпеки – ви вірите у такий феноменальний кадровий і майновий зліт?

До завершення перевірки ми не можемо коментувати цю ситуацію. Це може зашкодити результатам перевірки.

Про олігархів. Влітку минулого року ви сказали, що ідея створення  реєстру олігархів втратила свою актуальність. Як ви бачите розвиток цієї теми? Чи вона дійсно вже померла?

В остаточній  редакції закону, який набрав чинності, РНБО є відповідальним за створення такого реєстру, тому за коментарями щодо нього потрібно звернутись до РНБО. НАЗК не залучають до засідань РНБО, хоча, відповідно до стратегії національної безпеки, корупція є однією із загроз для української державності.

Питання олігархічного впливу і можливого його відновлення необхідно вирішити, і це є серед вимог Євросоюзу, які було озвучено при наданні нам статусу кандидата в члени ЄС. Однією із вимог є імплементація антиолігархічного закону. НАЗК ще у вересні розробило відповідні закропроєкти, подало їх в уряд. Проте уряд до цих пір не направив ці законопроєкти до Верховної Ради.

Може, це тому, що, виходячи з останньої пресконференції президента, у нас з олігархами вже покінчено?

(Сміється). Я впевнений, що президент володіє ширшою інформацією з цього питання.

Думаєте, саме на підтвердження слів президента, у перший ряд посадили пана Віктора Пінчука? Він тепер звичайна людина? Може, ми щось не знаємо про зміну його майнового стану чи відмову від медіа-активів?

Говорити про Пінчука – не мій мандат. Але якщо говорити загалом, то олігархічний вплив, очевидно, є проявом корупційних практик. Тому ми сподіваємось, що Національне агентство все ж буде залучене до засідань РНБО щодо імплементації антиолігархічного закону.

«Парламент ухвалив закон, за яким навіть незаконне будівництво зможе продовжуватись»

Питання, яке стосується безпосередньо вас. Скажіть, будь ласка, що сталося: НАЗК змінило своє ставлення до закону №5655, який просувала лідер партії «Слуга народу» Олена Шуляк? Спочатку ви написали, що закон містить корупційні ризики, потім повідомили, що ризики усунуті.

Позиція НАЗК щодо проєкту №5655 завжди залишалась незмінною. У 2021 році ми провели його антикорупційну експертизу, вказали на велику кількість корупційних ризиків і дали рекомендації щодо їх усунення. До другого читання всі ризики, щодо яких ми проводили антикорупційну експертизу у 2021 році, були усунуті. Нам було надіслано редакцію до другого читання. Проте, у цій реакції ми виявили, що в процесі усунення попередніх корупційних ризиків виникли нові. Тому ми проаналізували проєкт до другого читання і надіслали свої висновки парламентському комітету. Була проведена робоча нарада за участю працівників НАЗК та комітету і, відповідно до тих документів, що були надані на цій робочій нараді, всі корупційні ризики, згідно з нашими рекомендаціями були опрацьовані. Тобто текст законопроєкту до другого читання був змінений.

Однак, як виявило НАЗК після опрацювання вже прийнятого Верховною Радою законопроєкту, залишився не усуненим корупційний ризик, пов‘язаний із можливістю отримання неправомірної вигоди працівниками, які будуть адмініструвати електронну систему у сфері будівництва. Тобто у ході робочої наради нам показали один текст, а в прийнятому законопроєкті був інший. Відповідно до прийнятого законопроєкту, у разі невнесення інформації про подачу судового позову після внесення припису про зупинку самовільного будівництва, таке будівництво буде вважатися законним. Ми вимагали змінити цю норму, але вона залишилася в цій редакції.

Які загрози, якщо норма набуде чинності?

Очевидно, що буде самовільне будівництво. Вноситься припис, а потім особа може просто не встигнути на день внести інформацію про подачу позову, або не встигнути подати позов. Таким чином, навіть незаконне будівництво зможе продовжуватись.

Ви збираєтесь направити в Офіс президента зауваження щодо цього закону, чи вже, можливо, направили?

Ми вже направили листа. Однак, хочу зазначити, що цифровізація дозвільної системи у сфері будівництва є частиною антикорупційної стратегії, прийнятої парламентом. Її підтримали усі стейкхолдери у сфері містобудування. Тобто цей закон реалізує антикорупційну стратегію, але у формі, яка не мінімізує корупційні ризики.

Якщо цю програму, як ви кажете, підтримали усі стейкхолдери у сфері містобудування, то чому тоді, на вашу думку, громадськість виступає проти цього закону?

Я не можу давати тут оцінку, бо НАЗК має вузький мандат, з точки зору того чи іншого законопроєкту. Ми лише оцінюємо корупційні ризики.

Тоді запитаємо по-простому. Корупційні ризики в цьому законі присутні? Так чи ні?

Я вам уже відповів на це запитання. У законопроекті залишився неусуненим корупційний ризик. Ми про це проінформували президента, комітет Верховної Ради і маємо запевнення від парламенту, що цей закон без усунення даного корупційного ризику не має набрати чинності, тобто, він повинен бути зміненим.

Ви думаєте, президент не ветуватиме вже цей закон?

Відповідно до Конституції, президент уже не може накласти вето, оскільки для цього сплили  усі терміни. Президент зараз має лише одну опцію – підписати закон.

Тобто, підписати закон, який містить корупційну складову, правильно?

Це вимога Конституції. Чим ми відрізняємось від нашого ворога? Тим, що Україна, все-таки, більш правова держава. Інших опцій, окрім як підписати закон, немає.

Можливо, все і було так зроблено, щоб затягнути час і щоб президент не наклав вето? Але ж ви розумієте, що таким чином президента будуть звинувачувати: будучи ознайомленим з вашими застереженнями, він підписує закон, який містить корупційну складову? 

НАЗК вважає, що цей корупційний ризик може бути усунутий прийняттям змін до цього закону.

За умови, що хтось ці зміни подасть. І за умови, що це ще потім поставлять в порядок денний. Але ваша позиція зрозуміла.

Запитання про санкції. НАЗК складає перелік міжнародних спонсорів війни. У кінці лютого туди потрапила компанія Metro Cash & Carry, перед цим Auchan, ще раніше Procter&Gamble, Leroy Merlin, Bonduelle та багато інших. Попри все ці структури спокійно ведуть бізнес навіть в Україні. Який сенс у складанні цих реєстрів? Адже якщо після Бучі та Ізюма вони не схаменулися і не вийшли з Росії, значить, ніякі репутаційні втрати їм не страшні?

Існують дослідження споживацьких настроїв у світі, які показують, що більшість покупців віддають перевагу товарам і послугам від соціально відповідального бізнесу. Україна подала заявку на вступ до Організації економічного співробітництва та розвитку, в рамках якої діє спеціальний комітет, який опікується розвитком соціально відповідального бізнесу. Тому, у довгостроковій перспективі успіх мають лише ті компанії, які ведуть соціально відповідальний бізнес. Фінансування війни і вбивство очевидно не є соціально відповідальною політикою.

Але ж це не приводить до того, що вони виходять з російського ринку.

Вони не виходять з російського ринку через те, що ми не сповна використовуємо всі можливості тиску на такі компанії. Тому НАЗК взяло на себе  лідерство в цьому процесі. Чому? Тому що після року війни в Україні досі немає органу, відповідального за цю політику. Більше того, в Україні не внесені зміни до Кримінального кодексу, які би запроваджували кримінальну відповідальність за порушення санкцій.

Пан Іонушас (голова парламентського комітету із питань правоохоронної діяльності – «Главком») з групою депутатів уніс цей законопроєкт, але чомусь у парламенту є час на якісь заяви, протоколи, постанови, але немає часу на те, щоб зробити ефективним один із інструментів нашої перемоги.

Нагадаю, президент ще у березні минулого року сказав, що два інструменти нашої перемоги – це Збройні сили та санкції. Внесення компаній до переліку міжнародних спонсорів війни дозволяє створити на них репутаційний тиск. Це перше. А друге – це портал НАЗК «Війна і санкції», який  індексується міжнародною компанією Refinitiv, їхніми продуктами, IT-продуктами World-Check, що використовуються компаніями фінансового сектору в усьому світі. А це значить, що ці компанії  під час усіх перевірок, мають червоний прапорець як компанії, що фінансують війну.

«Заборона діяльності компаній, які допомагають Росії, призведе до економічного спаду в Україні»

Ми говоримо про моральний бік справи та тривалу гру. Аби вплинути на репутацію, потрібно п’ять, сім і більше років. Але Україні потрібна перемога сьогодні і ми не можемо чекати довго їхніх репутаційних втрат. Чи є інші інструменти впливу на компанії, які прямо чи опосередковано допомагають агресору? Чи варто забороняти їхню діяльність в Україні?

Заборона діяльності цих компаній в Україні призведе до економічного спаду в нашій країні. Але є інший метод, і ми його пропонували ще в березні минулого року: накладання санкцій на керівників цих компаній, які працюють у Росії. Наш закон це дозволяє.

На жаль, санкційна політика у нас дуже повільна і тому такі санкції не накладені. Ми давно це пропонували. Більше того, РНБО проголосувала 24 грудня за накладення у великому пакеті (так званий пакет ВПК) санкцій на 3000 осіб, серед яких і керівник Райффайзен банку Росії. РНБО проголосувала, але указ не підписаний.

Чому так довго не приймалася Державна антикорупційна програма? Тому що люди у владі, в уряді бояться, що НАЗК посилиться? Яка мотивація була затягувати? Хто в цьому зацікавлений?

Очевидно хто. У цьому були зацікавлені корупціонери.

Цікаво, хто ж у нас може тиснути на уряд?

Уряд – це центр виконавчої влади в країні, а виконавча влада країни взаємодіє з усіма стейкхолдерами у цій країні. Тому багато хто, очевидно, може тиснути на владу. Але я хочу зазначити, що всі члени уряду, усі міністри погодили Державну антикорупційну програму. Хочу ще додати, що стратегія підсилює кожен орган державної влади і в першу чергу, уряд та міністерства.

Але підсилюють і роль НАЗК. І, зрозуміло, це когось лякає.

НАЗК лише повинно допомагати уряду в імплементації антикорупційних законів.

Побутує міф про те, що керівництво НАЗК часто координує свою роботу із західними партнерами, західними розвідками. Деякі виявлені факти корупції пояснюють саме цією співпрацею.  Що в цьому міфі правда, а що ні?

Для того, щоб рухати Україну в напрямку культури доброчесності, ми мусимо спілкуватися і взаємодіяти з усіма суб‘єктами політики. Взаємодіємо, очевидно, і з міжнародними партнерами. Ми знаємо про ці міфи. (сміється) У червні 2021 року я був на засіданні Генеральної Асамблеї ООН. Потім у Вашингтоні зустрічався з багатьма представниками американського уряду. І коли після повернення я вніс припис про звільнення голови «Нафтогазу» (Юрія Вітренка – «Главком»), тоді було дуже багато розмов, що, мовляв,  сам пан Джозеф Байден це ініціював. Це – один із міфів. Звичайно, що і Сполучені Штати Америки, і Євросоюз зацікавлені в тому, щоб закони в Україні виконувались, але у першу чергу в цьому мають бути зацікавлені громадяни України.

Улюблене запитання журналістів – наскільки ви зараз почуваєтесь самостійним і чи є факти тиску Офісу президента на антикорупційні органи?

Юридично ми не взаємодіємо з Офісом президента, ми взаємодіємо з урядом. Однак останні пів року уряд блокував акти, підготовлені Національним агентством, які стосуються антикорупційної політики. Дуже сподіваюсь, що після ухвалення Державної антикорупційної програми ця політика зміниться.

 Ми ж розуміємо: сьогодні уряд – це подовжена рука Офісу президента.

 Це – ваша інтерпретація (посміхається).  

 Як часто ви спілкуєтесь з Офісом президента і з ким саме?

Щотижня, з різними заступниками керівника Офісу президента.

У кожного заступника, логічно, є свій напрямок обов’язків.

Я абсолютно з усіма спілкуюсь, включно з керівником Офісу. Бо є багато питань щодо санкційної політики. А ми є тим органом, який аналітично забезпечує цю роботу.

Захід заморозив $350 млрд російських суверенних активів. Чи задоволена Україна сумою? Наскільки потенційно її можна збільшити? Що наша держава робить, аби і приватні активи росіян за кордоном були заморожені?

Це питання не належить до повноважень НАЗК. Ми дійсно стояли біля витоків роботи, яку проводив Офіс президента, а сьогодні – Міністерство юстиції під керівництвом заступниці Ірини Мудрої. Зараз напрацьовано проєкт міжнародного договору, який дозволить вирішити питання, обернені на користь України: відшкодування збитків, заподіяних війною та суверенні активи Російської Федерації.

Україна – єдина країна Європи, яка прийняла законопроєкт, розробником якого виступало НАЗК, про конфіскацію активів підсанкційних осіб. Тут потрібно розділяти конфіскацію суверенних активів РФ і активів підсанкційних осіб. Ми сподіваємось, що робота МЗС та Міністерства юстиції буде успішною і такі ж закони будуть прийняті і в країнах Євросоюзу.

Раніше ви говорили, що деяку інформацію про російські активи вдається отримувати із самої Росії. Можете сказати, з ким ведеться така комунікація, що це за джерела і яка саме інформація надходить?

Український інститут майбутнього презентував дослідження сучасного стану так званих «башт Кремля». Цих башт декілька, у кожної з них є протилежні інтереси. Тому джерела є з різних груп російського впливу і вони надають нам інформацію про таке майно.

Серед джерел є колишні депутати Держдуми?

Є і колишні, і чинні.

Чи можете оцінити ефективність робочої групи з пошуку та конфіскації російських активів Task Force?

Ця група створена Офісом Генерального прокурора, тому це питання не до мене. Наші представники також входять до цієї групи, до підгрупи з розшуку активів. На першому етапі групу очолювала колишня працівниця НАЗК Катерина Каплюк. Зараз Андрій Пасічник, керівник нашого напрямку розшуку активів, входить до Task Force. Про які результати ми можемо говорити? Наприклад, ми передавали до Генеральної прокуратури відомості про майно пана Соловйова (телеведучого-пропагандиста, – «Главком), що дозволило накласти арешт на його віллу на озері Комо.

Міський голова Дніпра Борис Філатов заявив, що заслуговує на отримання винагороди як викривач корупції. Йдеться про спробу дати йому хабар на суму 22 млн євро. Підозрюваним проходить екснардеп Максим Микитась. Але тут дві проблеми. Перша – реальних коштів ніхто Філатову не передавав. Тому невідомо, як рахувати 10% від суми хабаря, на яку претендує викривач. Друга – якщо справу Микитася передадуть до суду, то кінцевого вироку (а ми не знаємо, чи він буде обвинувальний чи виправдувальний) треба чекати роками. Отже, у простих людей зникає мотивація здавати хабарників. Що треба змінити, щоб інститут викривачів був дієвим?

З 1 січня 2023 року викривач дійсно може отримати 10% від грошового розміру предмета корупційного злочину або від завданого державі збитку. Але не більше 20 млн грн. Тому те, що пан Філатов сказав про якісь $2 млн, – це віртуальні мільйони і законодавством таке не передбачено. І, очевидно, треба рахувати суму від фактичного розміру хабаря, а не обіцяного. Або від конкретного завданого збитку, який був відшкодований державі. Тому нагорода пану Філатову не може бути виплачена.

Тобто люди, які повідомляють про можливий хабар, не можуть розрахувати на заохочення?

Справа в тому, що перший і головний мотив людини, яка повідомляє про те, що їй дають хабар, – це намір залишитися чесною людиною. 10% від суми хабаря – лише додатковий стимул, який запроваджений законодавством, щоб підтримати культуру доброчесності і викривання. Сама по собі матеріальна винагорода, очевидно, не може бути основним аргументом повідомлення.

НАЗК розробляє портал викривачів, який забезпечить можливість анонімно повідомити про вчинення злочину. Особа зможе отримати цифровий код і після вироку суду матиме можливість за цим кодом звернутися до НАЗК, якщо буде порушене кримінальне провадження, і ми виплатимо 10%.

«За час повномасштабної війни знайшли 3500 колаборантів»

Про народних депутатів. Ходять чутки про масові провадження відносно них. Хтось називає 80 осіб, хтось більше ста. Скільки депутатів Верховної Ради зараз у вас «у розробці»?

Зазвичай, Національне агентство перевіряє народних депутатів лише щодо декларацій. Ми вже перевірили понад 284 депутатів за попередній період (до заборони на перевірку з початком війни – «Главком»). У наступний період ми їхні декларації не перевіряємо. На сьогодні повні перевірки зупинені, тому ми проводимо моніторинг способу життя всіх високопосадовців. Тобто депутати самі створили ситуацію, коли ми змушені суцільно моніторити всіх. Зараз цією роботою займається до 100 аналітиків.

До скількох із нинішніх парламентарів є питання?

Я можу інформувати тільки щодо тих моніторингів способу життя, що вже закінчились. До прикладу, стосовно Наталії Королевської, Павла Халімона. Щодо інших – будемо інформувати. 

Деякі народні депутати скаржаться, що роблять помилки в деклараціях несвідомо. Але й НАЗК, мовляв, «виписує» підозри гіпертрофовано, коли незадекларовану оренду житла прирівнюють до повної вартості цього житла.

Помилки в деклараціях не призводять ні до адміністративної, ні до кримінальної відповідальності, а лише до констатації про умисне незазначення даних. Далі – робота НАБУ.

Ми виконуємо вимоги законів, які прийняли самі ж народні депутати. Я, до речі, неодноразово звертався до парламенту з пропозицією особисто роз’яснити кожній фракції, кожному депутату вимоги антикорупційного законодавства. У нас є топ-25 підготовлених помилок, які не потрібно допускати.

Щодо житла, то мене дивує рівень правової культури депутатів, які дуже часто «ніде не живуть». Але я жодного народного депутата в теплих місцях біля метро не бачив! Коли всі депутати стануть доброчесними – до них не буде жодних питань.

У НАЗК нині багато функцій, які раніше не були йому притаманні. Наприклад, пошук колаборантів. Чим саме ваша робота у цьому напрямку відрізняється від того, чим займається СБУ, чи не перетинаються ваші функції?

Коли ми працюємо над питаннями доброчесності, то ми, фактично, змушені працювати як над етикою, так і над ефективністю функціонування тієї чи іншої системи. Чому НАЗК було долучене на першому етапі боротьби з колаборантами? Тому що не було вибудовано цю роботу. Зараз, сподіваємось, що СБУ вже оговталось (тому що на СБУ також покладені силові функції) та структурувала цю роботу.

Ми, використовуючи мережу антикорупційних уповноважених (це десь близько 15 тис. осіб), організували цю роботу, отримали 2,5 тис. повідомлень, передали їх до Служби безпеки. Наразі сотні кримінальних проваджень зареєстровані і розслідуються.

То про яку кількість колаборантів ідеться? 

З початку повномасштабної війни – про 3500 осіб. Я сподіваюсь, що ми виявили більшість. Зараз ми також активно допомагаємо Міністерству юстиції, Генеральній прокуратурі в опрацюванні матеріалів для конфіскації п’яти обленерго, які фактично перебувають під контролем так званої «лужниковської групи», до якої входять Євген Гінер та Олександр Бабаков. Залучили експертів з Лондона і намагаємось вирішити цю проблему.

Віктор Шлінчак, Михайло Глуховський, «Главком»