Над Донецьком Солнцев сходить. Що означає заміна «прем’єра ДНР»

Окупований Донецьк, чиї гауляйтери останнім часом перебувають в постійному очікуванні великого контрнаступу ЗСУ, спіткав ще й несподіваний кадровий струс. Замість Віталія Хоценка, якого Володимир Путін призначив губернатором російської Омської області, новим так званим «прем’єром ДНР» став недавній заступник Хоценка в його майже 10-тимісячному відрядженні на Донбас, ще один громадянин РФ Євген Солнцев. «Главком» проаналізував нюанси біографії нового ватажка російської окупаційної адміністрації у тимчасово захопленій Росією частині Донецької області та прийшов до двох ключових висновків.

По-перше, виходець з Воронежа і системи РЖД Солнцев, по суті, є компромісною фігурою між двома найпотужнішими «вежами Кремля» – ФСБ та групою впливу на чолі із першим заступником путінської адміністрації, куратором окупованих територій України Сергієм Кирієнком. Крім того, цілком задоволеною залишається ще й третя «вежа» – армійська, якій Солнцев у кріслі «віцепрем’єра ДНР» активно допомагав заробляти на так званій «відбудові» багатостраждального Маріуполя.

А, по-друге, на прикладі вже колишнього «голови уряду ДНР» Хоценка, який є прямою креатурою Кирієнка, ми бачимо, як влаштовано справжній «випускний» курс кирієнківської «школи губернаторів». Саме на окупованому Донбасі триває обкатка російських чиновницьких кадрів. Аби ті на такій екстремальній практиці позбулися зайвих комплексів у спілкуванні як з підлеглими, так і з простими людьми та були повністю готовими до репресивного стилю управління на нових губернаторських посадах десь у Сибіру, на Уралі або в якомусь Нечорнозем’ї.   

Хто кому маріонетка

Чисто формально російськими окупаційними адміністраціями в нині захоплених російською армією районах українського Сходу і Півдня керують місцеві колаборанти. Тобто громадяни України, котрі зрадили країну та пішли на службу до окупантів – всілякі пасічники, сальдо, балицькі тощо. У випадку Донеччини таку роль відіграє «глави ДНР» Денис Пушилін, якого приймає в своєму кабінеті навіть сам Путін.

Але робить це хазяїн Кремля здебільшого для телевізійної картинки. Як це, приміром, сталося в останній раз 6 квітня, коли прихід Пушиліна на поклон в путінський бункер був використаний для чергового оголошення низки пропагандистських погроз, відвертих марень та просто нісенітниць. А «глава ДНР» був, що називається, для декорації.

У реальності ж всім в окупації керує спеціально відправлений з Росії кадровий десант різноманітних російських чиновників, багато з яких сприймають своє «відрядження на війну» як такий собі швидкий кар’єрний ліфт. Практично скрізь ці варяги з РФ облаштувалися в так званих «урядах» захоплених територій, і крісло «прем’єра ДНР» – зовсім не виняток, а найбільший в цій «номінації» приз. Ба більше: борюкання «веж Кремля» за Донбас, його реальних керманичів та відповідні фінансові потоки триває перманентно, стартувавши дев’ять років тому, а з минулорічної весни – з новою силою.

Вежі Кремля. Донбаське змагання

До повномасштабної російської агресії «урядом ДНР» та всіма значущими промисловими активами в ОРДЛО через формально південноосетинську фірму «Внєшторгсервіс» керували прямі ставленики ФСБ. Всі ж нитки сходилися до тодішнього куратора від Лубянки всього окупованого Донбасу, начальника 5-ї служби (служба оперативної інформації та міжнародних зв’язків) ФСБ РФ генерал-полковника Сергія Бесєди.

Бесєда на пару зі своїм сусідом по закритому підмосковному дачному селищу Акулініно (їхні маєтки розділяє місцева річка з характерною назвою Злодєйка), іншим генерал-полковником ФСБ Сергієм Чемезовим був реальним бенефіціаром «Внєшторгсервісу». З тим самим Чемезовим, котрий багато років очолює збройову держкорпорацію «Ростех», а в 1980-х під час спільної праці в НДР в дрезденській резидентурі КДБ СРСР жив з Путіним в одному під'їзді і був з ним не розлий вода. Втім, минулорічний провал російського бліцкригу «Київ за три дня» змінив геть усе, і генерал Бесєда навіть потрапив під арешт. Натомість на перші ролі в управлінні окупованими українськими територіями вийшов Сергій Кирієнко.

Цей перший заступник глави адміністрації президента РФ до лютого 2022-го займався в Росії переважно внутрішньополітичними процесами. У тому числі питаннями виборів, правлячою «Єдиною Росією», розгромом опозиції, планомірною підготовкою чиновницьких кадрів тощо. Однак вже в червні 2022 року новим «прем’єром ДНР» стає Віталій Хоценко. Той є прямим ставлеником Кирієнка, зокрема, був у 2019-му фіналістом улюбленого кирієнківського конкурсу чиновницьких талантів – «Лідери Росії». А цей конкурс в сучасній РФ є не якоюсь віртуальною, а більш ніж реальною «школою губернаторів». Знову ж таки, з подачі шанувальника апаратних ігор Кирієнка, котрий до того ж є одним із можливих наступників Путіна.

Окупаційні практиканти «школи губернаторів»

Чим відзначився в Донецьку за 10 останніх місяців кирієнківський Хоценко, крім отримання з рук свого патрона в кінці березня «ордену пошани»? Та практично нічим, адже суто пропагандистською появою на публіці в камуфляжі та з патетичними Z-промовами нікого не здивуєш – так робили всі кремлівські гауляйтери і до нього.

Проте сьогодні, облаштовуючись у сибірському Омську поки у статус в. о. тамтешнього керівника регіону, про Хоценка вже можна казати, що він став фактично першим російським губернатором, який не з чуток, а з власного досвіду знає, як вчиняти справжні військові злочини. І подібний досвід в багатьох регіонах РФ скоро особливо знадобиться. До речі, ще один зразок проходження дуже особливої окупаційної практики російського чиновника – призначений кілька тижнів тому в. о. губернатора Чукотки Владислав Кузнецов. У нього в біографії є два важливі пункти:

• був фіналістом конкурсу «Лідери Росії» (однокурсник Хоценка по четвертому потоку «школи губернаторів»);
• з червня 2022 року по березень 2023-го займав посаду «першого віцепрем’єра ЛНР».

Повертаючись до нового «прем’єра ДНР» Солнцева, то він прибув в Донецьк разом із Хоценком також 10 місяців тому – у першій червневій хвилі варягів-окупантів. До цього він був помічником російського міністра будівництва та ЖКГ Ірека Файзулліна, але практично все доросле життя працював у будівельних філіях російської залізничної держкорпорації РЖД. На позиції «віцепрем’єра ДНР» відповідав також за транспорт, будівництво та ЖКГ, на темі «відбудови» Маріуполя ладнаючи з російським міноборони та особливо з «Військово-будівельною компанією» заступника Шойгу Тимура Іванова, добре відомого своєю любов’ю до розкошів та гламуру. Між іншим, зараз Солнцев активно піариться на роздачі ключів від нових квартир саме в знищеному росіянами Маріуполі.

В окупованих районах Донеччини про Солнцева ходять чутки про його особливий зв’язок з ФСБ та новоприбулим із Росії генерал-майором ФСБ – нинішнім «начальником УФСБ РФ по ДНР» та колишнім начальником управління ФСБ по Саратовській області Олегом Боломожновим. Водночас Солнцев також є випускником «школи губернаторів», тобто пов’язаний і з Кирієнком. Тож, судячи з усього, він – компромісна фігура. З одного боку, за допомогою нього Лубянка дещо відновила свої втрачені позиції в «ДНР», після ганебного провалу генерала Бесєди.

Однак, з іншого боку, кремлівська група впливу на чолі з Кирієнком, що останнім часом набирає ваги, нічого, в принципі, не втратила. Більше того, підсанкційний Солнцев дуже скоро може бути повернутий в Росію на якусь чергову губернаторську посаду, зміцнивши тим самим регіональні позиції Кіндер-сюрприза (так нинішнього першого заступника глави путінської адміністрації називали в часи його перебування на посаді прем’єра РФ в 1998 році – «Главком»).

До чого готуватися колаборантам

Зрозуміло, що всі російські чиновники-окупанти, повернувшись на російські простори, впевнені у своїй безкарності. Мовляв, вони ніколи не будуть видані Росією українському або міжнародному судочинству, хоча в разі повалення путінського режиму все буде не так однозначно. А ось для топових колаборантів теплих місць в чиновницьких кабінетах може не знайтись навіть у російській глибинці.

Розуміючи, що Путін може лише «поматросити і кинути», деякі зі зрадників серйозно замислилися про запасні аеродроми. Наприклад, херсонський зрадник Володимир Сальдо тримається бадьоро тільки на пропагандистські камери. За лаштунками , як свідчать перехоплення деяких його телефонних розмов, він постійно скаржиться знайомим на гауляйтерське життя і на нерозуміння з боку його нових російських господарів.

А, приміром, той же ватажок «ДНР» Пушилін кілька місяців тому (як раз у той час, коли ЗСУ звільнили Херсон від російських загарбників) купив ділянку землі у бразильському місті Гаропаба, розташованому на березі Атлантичного океану. Виявляється, він записаний в документі бразильським громадянином як Denys Volodymyrovych Pushylin. Тобто для оформлення бразильського громадянства та власності цей терорист і військовий злочинець використав… український закордонний паспорт.  

Але не всі колаборанти мають такі, як Пушилін, можливості. А їх по всіх тимчасово окупованих районах українського Сходу та Півдня тисячі. Наприклад, чітко встановлену кількість у сім сотень зрадників тільки в окупованому Мелітополі та районі назвав мер цього міста Іван Федоров. «Якщо говорити про Мелітополь та район, то на співпрацю з ворогом (хто став колаборантом, хто допоміг з організацією псевдореферендуму), то в нашому реєстрі зібрано 700 людей. Це ті люди, які почали захоплювати школи і навчати дітей, і ті, хто пішли до фейкової податкової, пенсійного фонду і так далі. Ці 700 людей перевірені, щодо них є факти колаборації, йдуть кримінальні провадження і будуть вручатись підозри», – заявив Федоров та уточнив, що серед представників влади знайшлося не більше десятка колаборантів.

На невідворотності покарання за будь-яку і не лише керівну колабораційну діяльність після деокупації нині захоплених Росією українських територій наполягає й голова Донецької ОВА Павло Кириленко. В інтерв’ю «Главкому» він чітко пояснив: «Необхідно розділяти тих, хто змушений був лишитися на тимчасово окупованій території і просто виживати там, і тих вчителів, вихователів, медиків, які активно застосовували всю російську пропаганду, а потім скажуть, що їх змушували це робити під тиском».

На його думку, це і є робота для спецслужб, які продовжують активно збирати докази навіть в умовах, коли частина території є тимчасово окупованою. «Такі люди (хто активно співпрацювали з окупантами – прим. ред.) просто не мають права далі перебувати на цій території після деокупації. «Забути і простити» – такого не буде, бо такий підхід може мати у подальшому жахливі наслідки», – заявив Кириленко. Та додав, що тим, чия відповідальність не підпадатиме під Кримінальний кодекс України, а буде лише на рівні совісті та моралі, треба дати можливість виїхати до тієї держави, яку вони так підтримували. Тобто хай собі їдуть освоювати РФ або те, що від неї залишиться.

Олег Поліщук, для «Главкома»