Хто тепер керуватиме Євросоюзом: новий тріумфірат

Після виборів до Європейського парламенту, у керівних органах ЄС почалася хвиля перепризначень на ключових посадах. Під час неформального саміту Європейської ради у Брюсселі представники провідних європейських груп у оновленому Європарламенті узгодили кандидатів на топпосади, а Північноатлантична рада визначилися з наступним Генеральним секретарем. Кандидати на посади європейських чиновників ще чекає голосування у Європарламенті й нові обранці зберуться для цього вже за два тижні у Страсбурзі.

Загалом і голосування на виборах до Європарламенту і дискусії на рівні Європейської ради демонструють: панівні еліти залишаються монолітними стосовно ключових питань – зокрема позиції стосовно підтримки України. Але зсуви у політичному ландшафті відбулися: не можна не помічати посилення праворадикальних партій у окремих країнах.

Провідною групою у парламенті залишається Народна Європейська партія (EPP), яка втративши трохи мандатів, не лише зберегла першість, а й вчергове змогла зберегти за собою ключову посаду голови Єврокомісії.

Подробиці кадрових перестановок у структурах наших західних партнерів – у матеріалі «Главкома».

Саміт Європейської ради

Напередодні, 27 червня, у Брюсселі стартував саміт Європейської ради. Вже до цієї зустрічі, лідери ЄС, які, зокрема, представляють три основні політичні групи оновленого складу Європейського парламенту – Європейську народну партію (EPP), Прогресивний альянс соціалістів та демократів (SPD) та групу ліберальних партій Renew Europe, наступницю групи ALDE – попередньо погодили між собою кандидатуру нинішньої голови Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн на другий термін, а також заміни Шарлю Мішелю, голові Європейської ради, та нинішньому очільнику європейського зовнішньополітичного напрямку Жозефу Боррелю.

До слова, такі попередні домовленості критики називають відвертою змовою і піддають критиці як політичні опоненти лідерів ЄС, так і деякі європейські ЗМІ. Наприклад видання Politico порівняло підкилимний процес обговорення кандидатів окремими країнами із появою білого диму у Ватикані, коли кардинали обирають папу. Свою критику також висловили італійська прем’єрка Джорджа Мелоні та угорський премʼєр Віктор Орбан, звинувативши, що три лідируючі партії розділяють таким чином Європу, замість того, щоб об’єднувати. Однак кандидати запропоновані ключовими країнами врешті були підтримані більшістю.

Змовники

До попередньої кадрової домовленості вдалися представники шістьох країн, які уособлювали велику європейську коаліцію оновленого парламенту ЄС (EPP, SDP, Renew): прем'єр-міністри Греції Кіріакос Міцотакіс та Польщі Дональд Туск від європейських «народників», прем'єр-міністр Іспанії Педро Санчес і канцлер Німеччини Олаф Шольц від соціал-демократів та президент Франції Еммануель Макрон і прем'єр-міністр Нідерландів Марк Рютте від Renew Europe. Сам Рютте вже погоджений Північноатлантичною радою на посаду нового Генерального секретаря НАТО.

Отже 27 червня більшістю голосів саміт Європейської ради затвердив:

• очільницею Європейської комісії німкеню Урсулу фон дер Ляйєн на другий термін, вона представляє Європейську народну партію,
• президента Європейської ради колишнього прем'єр-міністра Португалії Антоніу Кошту, кандидат від соціал-демократів,
• високого представника ЄС з питань зовнішньої політики, нинішню прем'єр-міністерку Естонії Каю Каллас, представниця Renew Europe.

Останнє слово – за Європарламентом

Утім остаточно освятити ці призначення має оновлений Європейський парламент, який за результатами виборів, що пройшли в червні, наступні п’ять років матиме такий вигляд: правоцентристська Європейська народна партія отримала 186 мандати, на другому місці прогресивний альянс соціалістів та демократів, який отримав 135 місць, на третьому місці – проєвропейська аполітична група «Оновити Європу» (Renew Europe) отримала 79 місць. Власне ця тріада і формуватиме коаліції у новому скликанні парламенту ЄС.

Праві та ліві політичні групи мають таке представництво:

• Європейські консерватори та реформісти (ECR) отримали 73 місця,
• група ультраправих євроскептиків «Ідентичність та демократія» – 58 місць,
• «Зелені»/Європейський вільний Альянс (Greens/EFA) – 53 місця,
• незалежних депутатів – 45,
• Представники європейських «Лівих», які об’єднують комуністи та соціалістичні партії й переважно підтримують політику роззброєння – 36
• інші (новообрані депутати, які ще не приєдналися ні до якої з існуючих груп) – 55.

Утім перевантаження керівної ланки європейської системи влади лише починається. Після того, як будуть остаточно затверджені три ключові лідери, голова Європейської комісії разом із головою Європейської ради мають сформувати й винести на розгляд Європейського парламенту команду з 26 європейських комісарів, кожен з яких висувається національним урядом країни-члена ЄС й відповідатиме за конкретну європейську політику. Тому етап бурхливого розподілу впливу в ЄС лише розпочинається.

Головна партія Європи та її партнери у та поза ЄС

Керівною партією у Європейському парламенті залишається консервативна Європейська народна партія (EPP) на чолі з Манфредом Вебером. Європейська народна партія – сім’я політичних партій Європи, яка має партнерів у 44 країнах, в тому числі й поза межами ЄС. В Україні партнерами європейських народників є партія «Європейська солідарність», «Батьківщина» та «Удар».

 «Народники» та Урсула фон дер Ляйєн були при владі під час пандемії та повномасштабного вторгнення Росії в Україну. EPP називають проукраїнською партією, тому результати євровиборів для України є досить втішними, при цьому важливо розуміти, що відбувається навколо самої партії, оскільки саме зараз перезавантажуються ключові центри прийняття рішень.

На чолі Єврокомісії – без змін

Видання Atlantic Council, окреслюючи роль Європейської комісії на наступні п’ять років надає інституції визначення «геополітична комісія». Хоча загальноєпропейських викликів у попередньому політичному сезоні було також немало – починаючи від подолання наслідків пандемії, дебатів стосовно зеленої енергетичної політики (Green deal) та недавніх фермерських протестів, які проходили не без сприяння зовнішніх сил, і охопили кілька країн Європи. Вони загострили потребу реформування політики щодо сільського господарства. З іншого боку, російська агресія залишається головним безпековим викликом для ЄС.

Голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляйєн під час своєї першої каденції займала рішучу проукраїнську позицію, підтримувала процес євроінтеграції України, закликала надавати Україні зброю та посилювати санкції проти Росії. Після оголошення результатів виборів до Європейського парламенту, Урсула фон дер Ляйєн оголосила, що її політична група формуватиме в Європарламенті проукраїнську більшість.

«Сьогодні – добрий день для Європейської народної партії. Ми виграли європейські вибори. На цей час ми є найсильнішою партією, і основою для стабільності. Я вдячна виборцям, які визнали наше лідерство протягом минулих п’яти років… Я завжди говорила, що хочу побудувати широку більшість для сильної Європи. Я демонструвала протягом мого першого мандата, чого може досягати сильна Європа. Моя мета – продовжувати рухатися цим шляхом з тими силами, які є проєвропейськими, проукраїнськими, виступають за верховенство права», – наголосила Урсула фон дер Ляєн.

Європейська рада – новий президент

Антоніу Кошта, який обійматиме посаду президента Європейської Ради, – лідер португальських соціалістів, які входять у Прогресивний альянс соціалістів та демократів (SPD). Кошта донедавна був премʼєр-міністром країни, але подав у відставку на тлі корупційного скандалу у листопаді 2023 року. Португалія під керівництвом Кошти відразу заявила про солідарність з Україною й у 2022 році засудила повномасштабне вторгнення. Португальський премʼєр був одним із перших політиків ЄС, хто ще у 2022 році зважився здійснити візит в охоплену війною Україну.

При цьому Кошта обережно висловлювався щодо майбутнього України в ЄС, зазначаючи, що важливо не давати «нереалістичних обіцянок», поки ЄС й сам не пройде через важливі реформи особливо щодо формування бюджету та процесу прийняття рішень. Інакше це, за його словами, може стати пасткою і для самої України.

Європейська дипломатія в руках естонки

Прем’єр-міністерка Естонії й одна з найяскравіших представниць проукраїнської коаліції Кая Каллас представляє естонську праволіберальну Партію реформ, яка входить до ліберальної групи Renew Europe.

Уряд Каллас привертав увагу до концентрації російських військ біля українських кордонів ще до початку повномасштабного вторгнення й розпочав постачання зброї ще до 24 лютого. У перший рік повномасштабного вторгнення Естонія була лідером за виділеною Україні військової допомоги за часткою ВВП.

Таким чином подальша політика Європейського союзу на рівні бюрократії та її керівних кадрів відображає ідеологічну коаліцію у Європарламенту, представлену «народниками», соціал-демократами та лібералами з Renew Europe. Посилення присутності праворадикальних партій ймовірно не вплине на «геополітичне» позиціювання ЄС, але до сценаріїв розхитування суспільств зсередини за популістською методичкою слід бути готовими.

Маріанна Присяжнюк, «Главком»