Перший нерадянський головнокомандувач: 10 приводів захоплюватися Залужним
Мріє проїхатися танком по Червоній площі і піти на пенсію
Нові часи породжують нових героїв. Про когось із них ми раніше майже нічого не чули, когось не сприймали серйозно, а хтось був добре відомий здебільшого у своєму професійному середовищі.
Тепер вони – народні кумири, їхні заяви розбирають на цитати, відео з ними стають вірусними, про них вигадують анекдоти і роблять фотожаби.
«Главком» починає серію публікацій про зірок України воєнного часу. І перше ім’я у цьому списку – Валерій Залужний.
Який він – головнокомандувач Збройних Сил України і що про нього відомо поза офіціозом? Далі – десять цікавих фактів з життя Валерія Залужного, про які ви, можливо, ще не знаєте.
З дитинства бачив себе тільки в армії
Валерій Залужний народився у родині військовослужбовців, виріс у військовому гарнізоні і з дитинства ніде крім армії себе і бачити не хотів. «Я нічого більше не люблю робити, окрім як служити», – зізнається він. Залужний мріяв зробити кар’єру військового, але навіть не думав, що колись очолить ЗСУ.
«Я обіймав посаду командуючого військ оперативного командування і гадав, що обійму посаду командувача Об’єднаних Сил. Згодом стану командувачем Сухопутних військ, ще згодом – можливо, якщо мені пощастить – заступником начальника Генерального штабу. А потім буду працювати над собою, вчитися і стану начальником Генерального штабу. Ну а потім, мабуть, піду на пенсію, тому що інша висота здавалася недосяжною. Але я чудово розумів, що це – справа мого життя, це те, чим я займався завжди і хотів би займатися надалі…» – розповів він, відповідаючи на питання, як зустрів новину про своє призначення головнокомандувачем.
Не служив при совку і ставить на молодь
Залужний – перший головнокомандувач Збройних сил України, який не служив у радянській армії. Він закінчив військовий виш у 1997 році, коли СРСР вже розвалився. 48-річний генерал поважає молодь і не є прихильником військових радянських традицій
«Совок» відпадає – хоче хтось цього чи ні. До нас приходять молоді люди, випускники військових академій. Дуже цікаво за ними спостерігати, як людина, що сиділа нещодавно за партою, потрапляє одразу на фронт. За рік вони стають командирами рот, – розповідав генерал про молодих військових в інтерв’ю для «Армія Inform». – Це зовсім інші люди. Не такі, як ми, коли були лейтенантами. Це нові паростки, які за п'ять років зовсім змінять армію. Майже всі добре знають іноземну мову, чудово працюють з гаджетами, начитані».
Залужний впевнений, що повернутися до армії, яка була у нас до 2013-го, вже просто не дасть навіть суспільство.
Його бісить несправедливість
«Залізний генерал» Залужний, за визначенням Рolitico, є людиною сентиментальною. Сам він зізнається, що має власні червоні лінії і головна з них – несправедливість. Це те, що може вивести головнокомандувача з рівноваги.
«Не люблю, коли щось відбувається неправильно. Якщо люди при нормальному відношенні роблять не так, як треба, а кардинально навпаки, намагаючись нашкодити справі, то тут мене зупинити неможливо. Буду йти до кінця», – пояснює він. І уточнює: «Хоча, можливо, інколи і сам буваю несправедливим. І мене це доганяє, і я можу підняти слухавку і сказати співрозмовнику: ну ти зрозумів, що отак не треба було робити? Вибач…»
Всі ці роки відчував, що «війна десь близько»
Залужний очолив ЗСУ влітку 2021-го і вже тоді говорив, що «загроза повномасштабної агресії з боку Росії є, була й буде далі».
«Наше завдання як ЗСУ – не чекати манни небесної, ми маємо до цього готуватися. І ми для цього все робимо», – зазначав він. Головнокомандувачу це вдалося, враховуючи, що плани росіян захопити Україну у лічені дні, з тріском провалилися.
Залужний каже, що війну з Росією він передбачив ще у 1995-му, під час першої російсько-чеченської війни. Передчуття того, що «війна десь близько», не залишала генерала чверть віку.
Хоче проїхатися танком по Арбату
По те, що хотів би проїхатися танком по Червоній площі, Залужний розповів журналістці Яніні Соколовій і додав, що волів би зробити це з українським прапором та під музику. «І по Арбату теж, але акуратно. Тому що пам’ятник, а Червона площа – символ», – уточнив генерал.
Фанат пішого туризму
Залужний обожнює ходити пішки і може гуляти годинами. Особливо коли поруч його Олена. «У мене ще з піонерських часів залишилася пристрасть до подорожей, як правило, піших: одягаю спортивний костюм і йду знайомитися з містом», – зізнавався Залужний у 2010-му. Тоді майбутній головнокомандувач ЗСУ, (а на той момент – підполковник) був призначений начальником Володимир-Волинського військового гарнізону.
«Щонеділі квартал за кварталом вивчав Володимир-Волинський: побачив тут, напевно, вже все, варте уваги, а подивитися таки є на що… Розібрався з вулицями міста, зараз непогано в ньому орієнтуюся, так би мовити, склав для себе повну картину», – зазначав Залужний в інтерв’ю.
На пенсії хоче бути «тихеньким і спокійним» вчителем
В інтерв’ю Залужний розповідав, що мріє закінчити військову кар’єру викладачем – «тихеньким та спокійним». Такий же шлях, за його словами, бачить для себе і ексміністр оборони Степан Полторак – мріє бути вчителем у віддаленій гірській школі і водити у походи дітей.
Закоханий у Чернігів
Залужний дуже любить Чернігів, звідки родом його мама. «Наскільки пам’ятаю своє дитинство, літо та трохи зими минали тут. І я настільки був закоханий у це місто, що навіть мріяв дорослим жити над Десною. Але, оскільки військовий, дуже довго у Чернігові не був. І от знову потрапив сюди. Все дуже змінилося у кращий бік. Це нині маленький культурний заповідник. З гарними вулицями, освітленням, чудовими людьми. Повірте, мені є з чим порівнювати», – розповідав він в інтерв’ю у 2020 році. На жаль попереду місто чекали страшні випробовування…
Ще Залужний любить Новоград-Волинський та Володимир-Волинський. У першому пройшли його перші роки. «В юності мені чомусь хотілося поїхати з Новоград-Волинського: напевно, давалася взнаки мандрівна натура. Лише з роками я зрозумів, що означає у житті кожної людини місто, в якому проходить дитинство та юність. Змінивши сьоме місце служби, я ще більше почав цінувати землю, де народився та виріс, Новоград-Волинський – назавжди в моєму серці, – зізнається генерал. – До вподоби мені припав і Володимир-Волинський з його особливою, позитивною аурою: так добре, як тут, я почуваюся хіба що у рідному Новоград-Волинському».
Слухає «Раммштайн» і читає Горбуліна
Генералу Залужному подобається диско 80-х. «Можливо, тому, що виріс тоді», – припускає він і додає що «разом із тим не цурається «Раммштайна»».
«Інколи його слухаю, тому що буває настрій такий, що хочеться от просто…», – починає говорити він і не закінчує думку вголос.
Настільна книга головнокомандувача – примірник Володимира Горбуліна «Мій шлях у задзеркалля», і він весь вкритий позначками та примітками уважного читача. Другою книгою, з якого не розстається Залужний, є поетична збірка Богдана Голови «Особливий лелека». «Ці вірші дуже ніжні. Хлопчина пише їх з 12 років. І коли ти розумієш, що ця дитина – в інвалідному візку (Богдан страждає на тяжку форму ДЦП, – «Главком»), і в нього працює лише один палець, і він набирає їх на комп’ютері, то це – шок. Така людина заслуговує на повагу», – переконаний генерал.
Обожнює дітей і котиків
Залужний дуже любить дітей – з ними він може не бути «залізним генералом».
«Мене можуть розчулити діти, і дитячі радощі, і дитячі сльози. Мої діти вже виросли, але я маю племінницю, зовсім маленьку. Я викроїв якось пів дня часу і провів його з нею, ми і накричалися разом, і наплакалися, і це було чудово, – розповідає він. – Це і є щастя».
А ще у головнокомандувача є закрита сторінка в Instagram, на яку необхідно підписатися, щоби власник дозволив переглядати його фото. Сам Залужний каже, що заходить туди ненадовго після напруженого робочого дня, щоби перезавантажити мізки. Улюблений контент – котики.
Наталія Лебідь, для «Главкома»
Читайте також:
- Валерій Залужний подякував міжнародним партнерам за допомогу Україні (відео)
- Коли Залужному було 20. У мережі з'явились фото головнокомандувача в молодості
- В Україні з'явився Благодійний фонд генерала Залужного
- Залужний поговорив із начальником Генштабу США
- Ситуація у Маріуполі. Залужний гарантує: ми робимо усе можливе й неможливе