Українці відсуджують у Росії мільйони. Як вони їх отримають?

Українські громадяни позиваються до суду проти Путіна. Наприклад, у перший тиждень від початку повномасштабного вторгнення мешканець Луцька Степан Ризванюк подав позов до місцевого суду проти російського президента.

«Просив суд визнати Володимира Путіна терористом за те, що він оголосив так звану «спеціальну воєнну операцію» проти України. Якби суддя задовольнив мої вимоги, то, я вважаю, це дало би підстави відкрити банківський рахунок для збору грошей з метою фізичного знищення терориста Путіна. Зрозумійте правильно: мені 60 років, військкомат відмовився брати мене на війну. Тож я чим міг намагався пришвидшити перемогу України», – розповів «Главкому» Степан Ризванюк.

Феміда відмовила Ризванюку у відкритті провадження, оскільки його заява не підлягала розгляду у рамках цивільного судочинства.

Покарати Росію через суд намагаються українці, постраждалі від обстрілів. Вони виставляють чималі суми компенсації за моральну шкоду. Є рішення Верховного суду від 14 квітня 2022 року, у якому йдеться, що «після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено РФ, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі у результаті збройної агресії РФ, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни».

За час повномасштабної війни Росії проти України українські суди винесли кілька промовистих рішень. Їх зібрав і проаналізував «Главком».

Її дім розбомбив літак

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області постановив стягнути 1 млн грн з міністерства юстиції РФ на користь мешканки окупованого Маріуполя. Нині вона вимушено проживає у Білій Церкві. До війни працювала адвокаткою.

На початку жовтня минулого року переселенка подала цивільний позов проти держави-агресора. У ньому вона детально описала, що пережила у перші місяці повномасштабної війни. Протягом 24 лютого-16 березня 2022 року позивачка мешкала у своєму приватному будинку у центрі Маріуполя, неподалік собору і драматичного театру. Її оселя мала підвал, у якому позивачка переховувалося від російських обстрілів у компанії десятьох людей і двох собак.

Вона зазначила, що 2 березня 2022 року зникло світло, газ, вода та зв`язок. Позивачка, разом із іншими людьми, змушена була виходити зі свого сховища у пошуках їжі та води. Місто у той час постійно обстрілювалося з ворожої артилерійської зброї, танків, здійснювалися авіанальоти.

Позивачка детально описала жахіття, у якому опинилися маріупольці після рашистської навали: на тротуарах лежали загиблі, на дорогах стояли спалені машини; цивільні місцеві мешканці збудували біля багатоповерхівок пічки із цегли і готували їжу просто неба, спалюючи свої меблі та книжки. Жінка додає, що жодної гуманітарної допомоги від місцевої влади вона не отримувала.

15 березня позивачка перебувала поблизу драмтеатру, коли почався російський авіаналіт. Їй вдалося сховатися у сусідньому будинку і врятуватися. Наступного дня будинок позивачки розбомбили росіяни. 17 березня вона виїхала з Маріуполя автомобілем, разом із родичами. Через

окуповані населені пункти Мангуш, Білосарайська Коса Донецької області, Бердянськ Запорізької області вони 8 квітня доїхали до Запоріжжя.

«Станом на 24 лютого 2022 року вона, як громадянка демократичної європейської держави – України, почувала себе захищеною та впевненою у своєму майбутньому, працювала та мешкала у своєму будинку, мала постійні доходи та все необхідне для звичайного життя. Все її життя було зруйноване військовим вторгненням, а демократичні права і свободи були перекреслені. Саме через воєнні дії Росії проти України, вона змушена була пережити купу моральних та фізичних страждань, виїхати з дому, який було зруйновано під час авіанальоту російським літаком. Вона не має ані необхідних речей, ані обладнання для роботи, не має можливості працювати через головні болі, страхи та нестабільний психологічний стан», – сказано у судовому рішенні.

Крім цього, позивачка є потерпілою у рамках кримінального провадження за фактами ведення агресивної війни і посягання на територіальну цілісність і недоторканність України.

«Русскій мір» і сім’я зі Слов’янська

Ексдиректор ТОВ «Донбассугольстрой» виграв у Росії справу щодо компенсації у 5 млн грн моральної шкоди. Кошти рівномірними частинами мають стягувати з посольства РФ в Україні на користь позивача та його семирічної доньки.

З 1999 року позивач постійно мешкав у Слов’янську Донецької області. Коли на початку квітня 2014-го місто захопили колаборанти і російські бойовики, на чолі з так званим «міністром оборони» самопроголошеної «ДНР» Ігорем Стрєлковим (Гіркіним), екскерівник ТОВ «Донбассугольстрой» перевіз сім’ю на Дніпропетровщину. У Слов’янськ позивач повернувся після того, як місто було звільнено від російської окупації, у липні того ж року.

Повномасштабна війна, яка почалася 24 лютого 2022 року, знову змусила мешканця Слов’янська покинути рідну домівку. Спочатку він, разом із донькою, жив на Львівщині, а потім переїхав до столиці. Через російську агресію позивач та його донька втратили можливість проживати у рідному місті, де у них залишилася трикімнатна квартира. Також позивач втратив можливість працювати, було порушено його звичайний спосіб життя, гостро постало питання облаштування житла та фінансів. Зазначені обставини призвели до спричинення сім’ї моральної шкоди, зазначалося у позовній заяві.

«Суд вважає обґрунтованими твердження позивача щодо того, що, вчинивши збройну агресію проти України та окупувавши частину її території, Російська Федерація порушила його право та право його малолітньої дитини жити у мирі, а також право на соціальний і міжнародний порядок, за якого можуть бути повністю здійснені права і свободи, викладені у Загальній декларації прав людини», – наголосила Феміда.

У рішенні суду вказано, що компенсацію має сплатити посольство РФ в Україні. Однак з початком повномасштабної війни було припинено роботу не лише посольства, а й усіх консульств. Крім цього, 24 лютого 2022 року були офіційно розірвані дипломатичні відносини між Україною та Росією.

Землячка Зеленського, природні ресурси і 25,7 млн грн

Сенсаційне рішення виніс Центрально-міський районний суд Кривого Рогу Дніпропетровської області. Ставши на бік місцевої мешканки, Феміда розпорядилася стягнути з Росії 24,5 млн грн майнової шкоди, «завданої експропріацією (примусове позбавлення власності, – «Главком») РФ природних ресурсів українського народу під час незаконної збройної агресії». Також держава-агресор має сплатити позивачці 1,2 млн грн моральної шкоди.

Свій позов жителька Кривого Рогу обґрунтувала даними, опублікованими американським виданням The Washington Post. Йдеться про те, що за час окупації української території з 2014 року, Росія загарбала 41 родовище вугілля, 27 родовищ природного газу, 14 родовищ пропану, 9 родовищ нафти, 6 родовищ залізної руди, два родовища титанової руди, два родовища цирконієвої руди, а також по одному родовищу урану, золота та великий кар’єр з видобутку вапняку. Якщо перевести у цифри, то збитки становлять $12 трлн. 400 млрд. Вказані збитки вирахувала канадська аналітична компанія SecDev на замовлення The Washington Post.

Задовольняючи позов мешканки Кривого Року, суд зацитував рішення міжнародного суду ООН у справі «Про воєнні дії на території Демократичної Республіки Конго». Зазначалося, що під час агресії Уганди Конго зазнало значних втрат природних ресурсів. Зокрема в позові висувалися вимоги про відшкодування понад $1 млрд через незаконну вирубку деревини, викрадення та видобуток мінералів (золота, алмазів, олова та вольфраму) і кави з територій, які перебували під контролем Уганди. Міжнародний суд визнав порушення норм міжнародного права та міжнародного гуманітарного права, які забороняють грабіж, розкрадання і незаконну експлуатацію природних ресурсів. 

«Діями з боку РФ було порушено гарантоване статтею 13 Конституції України право позивача на природні ресурси, тобто сам факт збройної агресії РФ проти України є причиною виникнення ситуації за якої позивачка змушена відстоювати порушене відповідачем право у судовому порядку… Суд вважає законним обраний позивачкою спосіб стягнення майнової та моральної шкоди у вигляді одноразової суми, яка покриває всі передбачувані порушення, що були допущені РФ відносно неї», – вважає Центрально-міський районний суд Кривого Рогу.

Як стягнути гроші з агресора?

Зрозуміло, що вище наведені кейси – це зараз не про гроші. Росія відмовляється визнавати себе винною і до нашої перемоги, скоріш за все, нічого не платитиме. Як тоді позивачам, які мають на руках судові рішення, домогтися виплати компенсацій?

«Главком» зв’язався з адвокаткою із Маріуполя, яка виграла справу проти Росії на мільйон гривень. Жінка відверто каже, що її позов до суду  –  це, скоріше, крик душі і спосіб привернути увагу до ситуації. При цьому вона попросила не писати її ім’я та прізвище з міркувань безпеки.

Адвокатка переконана, що цивільні позови щодо компенсацій призведуть до перевантаження судів, які і так не справляються з обсягами роботи. Тому вона пропонує піти іншим шляхом.

«Держава повинна розробити механізм та впровадити окрему інституцію, яка дасть можливість людям почуватись захищеними не лише з рішенням судів на руках. Свого часу Штати, після терактів 11 вересня 2001 року, пішли радикальним шляхом – не допустили подання судових позовів, а у межах окремої інституції було виплачено шкоду та репарації постраждалим», – зауважила позивачка проти Росії.

За її словами, після терактів Конгрес США створив спеціальний Фонд жертв 11 вересня, з якого постраждалим і родичам загиблих виплачувалися компенсації. Він пропрацював до 2004 року і виплатив 5,5 тис. осіб близько $7 млрд.

Адвокатка наголосила: розв’язати проблему міг би законопроєкт про відшкодування шкоди, завданої потерпілому внаслідок збройної агресії Російської Федерації (№7385). Проєкт закону зареєстровано ще у травні 2022 року, але до цього часу не винесено до парламенту. Ключові тези проєкту документу:

• створення Єдиного державного реєстру потерпілих осіб внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України;
• створення спеціального Фонду для адресної виплати потерпілим повного відшкодування шкоди, який має формуватися та наповнюватися за рахунок: монетизації санкцій проти держави-агресора; суми коштів, стягнутих на користь України з держави-агресора за рішеннями міжнародних та іноземних судів; конфіскованого майна осіб, винних у завданні шкоди територіальній цілісності України, що призвело до тимчасової окупації території України та війни; коштів цільової міжнародної допомоги для подолання наслідків війни в Україні; благодійних пожертв та інших джерел, не заборонених законом.

Наразі є висновок Міністерства фінансів, яке забракувало вказаний законопроєкт. Аргументи урядовців полягають у тому, що в Україні вже працює фандрайзингова платформа United24, через яку вносяться пожертви на відновлення України. Крім того, Кабмін затвердив процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії РФ.

Законопроєкт №7385, на думку Мінфіну, призведе до дублювання функцій різних фондів і подвійного відшкодування за пошкодження або знищення майна українців. Також у проєкті документа відсутні розрахунки на створення, ведення та утримання Єдиного державного реєстру потерпілих осіб внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Зараз тим, хто постраждав внаслідок російської агресії, залишається позиватися до суду проти РФ і чекати на появу механізму стягнення з держави-агресорки коштів.

Одним із таких механізмів може бути конфіскація і продаж майна посібників Путіна.

Українські адвокати Дар’я Козій та Ігор Черезов, які вимушено виїхали до Іспанії і звідти активно напрацьовують механізми відшкодування майнової компенсації на користь постраждалих громадян України, запевняють, що знайшли юридичну шпаринку, що дозволить «розкуркулювати» посібників Кремля.

Першою ластівкою є три справи, якими займаються згадані правники. Це цивільна справа виконавчого комітету Великодимерської селищної ради Броварського району і двох фізичних осіб, котрі внаслідок бойових дій втратили житло у Київській області.

Наприклад, Великодимерська селищна рада має намір стягнути понад 6 млн євро за зруйновані школу, дитячий садочок та інші об’єкти інфраструктури. Цікаво, що відповідачами зазначено підсанкційного Віктора Медведчука, російського фінансиста, близького до Путіна Михайла Фрідмана, основного акціонера «Альфа-Груп», олігарха Петра Авена, російського бізнесмена, який має тісні родинні зв’язки з президентом Росії Ігоря Ротенберга, генерального директора компанії «Рособоронекспорт» корпорації «Ростех» Олександра Міхєєва.

«Є унікальна можливість ще до завершення війни в Україні почати стягувати кошти з російських олігархів, активи яких заарештовано в Іспанії і які перебувають під європейськими санкціями. За нашим баченням, у разі винесення позитивного рішення українськими судами, Іспанія визнаватиме їх і виконуватиме у рамках міжнародних зобов’язань між Україною та Іспанією. Далі їхня виконавча служба реалізовуватиме на аукціонах арештовані активи російських бізнесменів, дотичних до фінансування військової агресії. Потім виручені кошти направлятимуть для компенсації завданих збитків Україні. Фактично це і буде своєрідним механізмом репарацій», – розповів «Главкому» адвокат Ігор Черезов.

Причетність кума Путіна Медведчука до російської агресії, за словами Черезова, доведена. Зокрема, про це свідчить його обмін на українських захисників. Адвокат не виключає, що на афільовані з Медведчуком фірми може бути записано майно в Іспанії. За статистикою, тільки за 2020 рік громадяни України придбали 1280 об’єктів нерухомості на узбережжі Коста-Бланка.

За словами адвокатки Дар’ї Козій, рішення українських судів щодо стягнення відшкодувань, у яких відповідачем виступає держава Росія, неможливо виконати на території України і Росії. Адже, якщо майно росіян виявляють в Україні, воно передається у Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА). АРМА може реалізувати конфісковане майно, а одержані від продажу кошти направити на часткове відшкодування постраждалим українцям. Але поки про такі кейси не повідомлялося.

Як проаналізували аналітики організації StateWatch, через повільну роботу АРМА державний бюджет недотримує значних надходжень. Експерти нарікають на затяжні конкурси з пошуку управителів арештованого майна. Яскравий приклад: для активів компанії «Аерок» (володіє заводами на території Росії), переданих АРМА у квітні 2022 року, лише 13 січня 2023 року було знайдено управителя.

«Українські адвокати планували подати позови щодо відшкодування до судів Великої Британії та США. Проте виникає проблема юрисдикції, оскільки злочини скоєні на території України, а відповідачем має бути Росія. Тому ми взяли за основу іспанську модель. І у рішенні українського суду ми наполягатимемо прописати: відшкодування збитків здійснюватиметься за рахунок майна того чи іншого російського олігарха, який володіє активами на території Іспанії. До речі, оскаржувати рішення суду можна лише в Україні. Я дуже хочу побачити адвокатів, які візьмуться представляти інтереси когось із російських олігархів», – заявила адвокатка.

Окрім Іспанії, постраждалі українці можуть спробувати позиватися до Росії у американських або британських судах.

Американські суди при прийнятті позову відштовхуватимуться від двох важливих моментів. По-перше, підставою для відшкодування може бути закон про захист жертв катувань, ухвалений у 90-х роках. Його дія розповсюджується не лише на громадян США, а й на іноземців.

По-друге, це закон про порушення цивільних прав іноземців. За словами професора юридичного коледжу Університету штату Флорида Девіда Ландау, закон реалізували у справі про парагвайського громадянина. Він зазнав тортур з боку начальника поліції Парагваю. За результатами розгляду справи, з правоохоронця стягнули завдані збитки.

Віталій Тараненко, «Главком»