Вибори Путіна. Перемогла війна

Путін вчергове став президентом РФ. Після опрацювання 100% протоколів, якщо вірити даними Центрвиборчкому Росії, Путін набирає 87,28% голосів. Явка на виборах склала 77,44%.

Суперники диктатора разом набирають менше 13% голосів: Микола Харитонов – 4,31%, Владислав Даванков – 3,85%, Леонід Слуцький – 3,20%.

Найбільше голосів виборців у процентному співвідношенні Путіну нарахували у Чечні – 98,99%. У Кемеровській області він отримав 95,73% голосів, у Туві – 95,37%, у Єврейській автономній області – 92,35%, у Саратовській області – 91,66%, у Бєлгородській області – 90,66%, в Адигеї – 90,18%, у Карачаєво-Черкесії – 90,07%. У Москві Путін, за офіційними даними, набрав 85,13%, у Московській області – 86,19%.

Власне, у тому, що Путіну «намалюють» високі відсотки, не сумнівався ніхто. Проте західна преса, очевидно, не розраховувала, що ці цифри будуть аж такі високі. Оглядачі доходять висновку: такі показники – доказ того, що Путін просто «загрався» у всенародну «любов».

Офіційні реакції

Першою офіційною особою, яка привітала Путіна з перемогою на виборах, став глава Європейської ради Шарль Мішель. Свій саркастичний допис він опублікував ще зранку 15 березня у соцмережі X.

«Хотів би привітати Володимира Путіна з переконливою перемогою на виборах, які розпочинаються сьогодні. Немає опозиції. Немає свободи. Немає вибору», – написав Мішель.

А вже сьогодні Путіна по-справжньому вітали лідери Венесуели, Болівії, Мьянми, Нікарагуа, Куби, Гондурасу, Північної Кореї, Ірану, Сербії, Таджикистану та Узбекистану. Іншими словами, глави держав – одвічних сателітів РФ. Особливо розшаркувався венесуельський диктатор Ніколас Мадуро: він, власне, подякував росіянам «за демократію». Як писав «Главком», Мадуро у грудні минулого року планував, наслідуючи Путіна, анексувати частину Гаяни. Поки що ця ідея на паузі.

Демократична частина світу не визнала результатів виборів у РФ. Речник Ради безпеки Білого дому заявив: «Очевидно, що вибори не є ні вільними, ні справедливими, враховуючи те, як пан Путін ув'язнює політичних опонентів і не дозволяє іншим балотуватися проти нього».

Глава зовнішньополітичного відомства ЄС Жозеп Боррель підкреслив, що вибори не були «вільними і чесними», а опозиція була придушена, а міжнародні спостерігачі не були присутні: «Ці вибори були засновані на репресіях і залякуванні». Сам процес волевиявлення у РФ він називає не інакше як «так звані вибори».

У Німеччині категорично заявили: не називатимуть Путіна «президентом». МЗС країни підкреслило: «Вибори» на окупованих територіях України недійсні і є ще одним порушенням міжнародного права».

Міністр закордонних справ Великої Британії Джеймс Кемерон такої ж думки: «Виборчі дільниці у Росії закрилися після незаконного проведення виборів на території України, відсутності вибору для виборців і відсутності незалежного моніторингу з боку ОБСЄ».

Польське зовнішньополітичне відомство також не визнало Путіна легітимним президентом:

«Голосування відбувалося в умовах крайніх репресій проти суспільства, і це унеможливило проведення вільних, демократичних виборів».

Що далі? Прогнози світових ЗМІ

Путін зможе залишатися при владі до 2036 року

CNN пояснює реальні наслідки цих «виборів»: «Це (перемога Путіна на виборах – «Главком») означає, що Путін правитиме щонайменше до 2030 року, коли йому виповниться 77 років. Лідер Росії, який найдовше править з часів радянського диктатора Йосипа Сталіна, забезпечить собі третє повне десятиліття правління... Раніше ритуал («вибори») проводився кожні чотири роки, до того, як у 2008 році закон був змінений і продовжив термін президентських повноважень до шести років. Пізніше конституційні зміни зняли обмеження на президентський термін, що потенційно дозволить Путіну залишатися при владі до 2036 року».

Агентство Bloomberg робить акцент на тому, що перепризначення Путіна означають, у першу чергу, те, що російський диктатор не припинить війну – навпаки, його «СВО» є домінуючою метою його перебування при владі.

П’ять висновків The New York Times

The New York Times детально проаналізувала ситуацію навколо перепризначення Путіна і дійшло таких висновків:

•1•

Цифри підтримки Путіна аж надто високі.

Фальсифікація виборів і намальовані вражаючі показники були передбачуваними, проте наближення до 90% здивувало усіх експертів. Настільки завищені цифри, пише видання, можуть викликати питання навіть у тих, хто досі не особливо замислювався.

•2•

Ілюзію стабільності створити не вдалося.

На цей раз створити ілюзію повного контролю Путіну не вдалося.

Цього разу зіграли аж три моменти:

• коли тисячі росіян у січні по всій країні вишикувалися у чергу, аби підписати петиції для включення до виборчого бюлетеня Бориса Надєждіна, який виступав проти війни в Україні;
• смерть Олексія Навального, найзапеклішого політичного опонента Путіна, і тисячі росіян з'явилися на його похоронах у Москві;
• масова явка до виборчих дільниць о 12:00 на третій день виборів на знак протесту проти Путіна та війни.

•3•

Путін продовжує «грати» на війні.

Кампанія Путіна велася навколо війни. Диктатор пояснив високу явку на виборах так: «Ми змушені у прямому сенсі цього слова зі зброєю в руках захищати інтереси наших громадян, наших людей.

•4•

Війна залишатиметься головним принципом для Кремля.

У своєму щорічному зверненні до нації Путін пообіцяв, що Росія «зможе досягати своїх військових цілей», навіть не ставлячи економіку суто на військові рейки, а й інвестуючи у неї та інфраструктуру. Путін також сказав, що ветерани повинні сформувати ядро «нової еліти», яка буде керувати країною, оскільки їхня служба довела їхню відданість інтересам Росії.

«Путін прагне замінити своїх старших союзників молодшим поколінням», – нагадує NYT.

•5•

Росіяни тривожаться за своє майбутнє.

Період після будь-яких президентських виборів – це період, коли Кремль зазвичай проводить непопулярну політику. Росіяни розмірковують про те, чи не за горами нова мобілізація, чи посилення репресій.

The Guardian: «Одного дня і це скінчиться»

У редакційній статті The Guardian відзначає особливість Путіна для диктатора – абсолютної влади йому мало: йому необхідна всенародна любов – нехай і отримана силою.

«Якби все не було так зловісно, путінізм можна було б вважати цікавим явищем. Не задовольняючись абсолютною владою, лідер потребує, щоб його любили і обожнювали. Він прагне легітимності, наданої народним голосуванням, але ненавидить невизначеність вільного демократичного процесу», – зазначає видання.

У статті йдеться, що Путін прагне прислухатися до проблем людей – під час марафону телефонних дзвінків, скажімо, але чує лише те, що хоче чути – підтвердження свого всезнання.

«Будучи слабким, вдає із себе сильного, їздить на коні з голим торсом по Сибіру і вбиває суперників з глузуванням і посмішкою. Протягом майже чверті століття Путін підпорядкував своїй волі всю систему влади в Росії. Він скомпрометував або піддав остракізму багаті еліти. Він перетворив державу на свою особисту вотчину і розкрадає її в непристойних масштабах. Путінізм працює через страх і корупцію, підкріплених експлуататорським патріотизмом. Олексій Навальний, його головний критик, був убитий за те, що викривав такі зловживання. Він висміював невпевненого в собі Путіна і змушував його відчувати себе маленьким, коли той відчайдушно потребував почуватися великим. Як казав Навальний у суді у 2021 році, «а король-то голий», – пише The Guardian.

Підсумок видання підбиває такий: «Зрештою, саме насильство, а не голосування, утримує Путіна при владі. Але це не може підтримувати його нескінченно довго. Пригноблені Росії повинні дивитися на свою історію і зберігати віру. Одного дня і це скінчиться».

The Financial Times: Провал путінської війни залишається єдиним, що зупинить диктатора

The Financial Times у своїй редакційній статті аналізує, у чому сила російської економіки, яку, на перший погляд, не зруйнували міжнародні санкції.

«Що стосується економіки, то путінський Кремль давно змарнував шанс спрямувати величезні доходи від видобутку природних ресурсів на модернізацію. Стійкість Росії перед міжнародними санкціями значною мірою відображає її успіх у переведенні економіки на військові рейки – шляхом спрямування державних витрат на виробництво озброєння. Проте довгострокова шкода від втрати західних ринків збуту російських енергоносіїв, втечі іноземного бізнесу і санкцій, які можуть тривати ще довго після війни, буде величезною», – пише видання.

На думку авторів, путінська система, як і пізньорадянська, може виявитися більш крихкою, ніж здається.

«Коли бунтівний воєначальник Євген Пригожин у червні минулого року нібито рушив на Кремль, деякі ліберальні критики побачили в цьому початок колапсу, який вони давно прогнозували. Після загибелі Пригожина в авіакатастрофі Путін, схоже, відновив свою владу, незважаючи на певні ознаки нестабільності (йдеться про те, що якась частина росіян із симпатією поставилася до «вагнерівців» і підтримали «похід на Кремль» – «Главком»)», – нагадує видання.

У статті йдеться, що здатність Заходу впливати на події всередині Росії обмежена.

«Однак він (Захід) повинен робити більше, щоб роздавити московську військову машину, краще забезпечуючи дотримання санкцій і переконуючи країни, що розвиваються, в необхідності дотримання цих санкцій. Найважливішим завданням є відновлення західної оборони як засобу стримування і надання Україні всієї необхідної підтримки. Не дати Путіну перемогти – це найкращий спосіб стримати його від подальших дій», – йдеться у матеріалі. Автори резюмують: «Провал путінської війни залишається єдиною річчю, яка, ймовірно, завадить йому лишитися на шостий термін».

Наталія Сокирчук, «Главком»