За крок до Третьої Світової, або Останній шантаж Путіна

Ядерні погрози Путіна, які він застосовує починаючи з 24 лютого 2022 року, і на які Захід вже перестав реагувати, схоже, переходять у нову фазу. 5 листопада російський диктатор доручив уряду опрацювати можливість тестового вибуху атомної бомби. Щоправда, за кілька годин прессекретар диктатора Дмитро Пєсков поспішив роз’яснити: мовляв, йшлося про вивчення доцільності ядерних випробувань, а починати безпосередню підготовку до них ніхто не збирався.

Напередодні у Кремлі заявили про нібито успішні випробування двох потужних носіїв ядерної зброї – крилатої ракети «Буревісник» та підводного безпілотника «Посейдон».

Аналітики The New York Times стверджують, що демонстрацією свого ядерного арсеналу Кремль намагається змусити Америку сісти за стіл переговорів і прийняти ширші умови Росії, які виходять за рамки війни в Україні. «Путінська стратегія є очевидною і не змінилася з часів Холодної війни, коли Радянський Союз регулярно наголошував, що для двох найбільших ядерних держав переговори є необхідністю, а не вибором. У Кремлі вважають, що спроби ізолювати Росію приречені на провал», – пише видання.

Західні аналітики, спостерігаючи за перебігом протистояння Путіна і Трампа, який не лишився в боргу і заявив, що у Америки «достатньо зброї, щоб підірвати світ 150 разів» і вона також збирається демонструвати свої ядерні потужності демонстраційними випробуваннями, розходяться в оцінках. Одні переконані, що необхідно якомога швидше розробляти нові принципи ядерного стримування, доки не сталося біди. Інші ж вважають, що погрози Путіна порожні і розраховані на театральний ефект.

Старший науковий співробітник Atlantic Council Стівен Бланк у своїй статті нагадує, що коли Путін вперше оголосив про повномасштабне вторгнення в Україну у лютому 2022 року, його офіційне відеозвернення супроводжувалося ледь завуальованими ядерними погрозами, спрямованими на західних лідерів. «Це брязкання російською ядерною зброєю залишається визначною рисою війни з того часу», – зазначає експерт.

Аналітик вважає, що остання спроба Росії продемонструвати свою ядерну спроможність свідчить про розчарування Москви через незгасаючу підтримку України Заходом, а також є відповіддю на трампівські жорсткі санкції в енергетичному секторі. «Ця тактика може зрештою обернутися проти Кремля. Погрожуючи відновити ядерні випробування та вихваляючись непереможною диво-зброєю, здатною нести ядерний заряд, Путін ризикує підкреслити нездатність Росії демонструвати свою силу більш традиційними засобами. Іншими словами, дедалі частіше використання кремлівським диктатором ядерного шантажу може бути ознакою слабкості, а не сили», – підкреслює Бланк.

Експерт зауважує: хоча російські війська наразі мають ініціативу на полі бою, за останні три роки їм вдалося захопити лише близько 1% території України, зазнавши при цьому надзвичайно великих втрат. Саме через такі результати Трампа у вересні назвав Росію «паперовим тигром» – вважається, що ця образа зачепила Путіна особливо сильно.

«Досі Трамп досить жорстко реагував на ядерне брязкання зброєю з боку Росії. Це включало наказ про переміщення американських атомних підводних човнів ближче до Росії у відповідь на провокаційні заяви та висловлення готовності відновити ядерні випробування. Іншим західним лідерам варто наслідувати приклад Трампа та визнати, що єдиний спосіб покласти край безрозсудному ядерному шантажу Путіна – це продемонструвати рішучість та відродити стримування», – пише Бланк і уточнює, що має на увазі відновлення достатньої кількості європейських та американських звичайних (неядерних) сил, щоб стримати Росію від нападу на своїх сусідів. Паралельно, на думку аналітика, слід посилити санкції проти воєнної економіки Путіна, а Україні нарешті потрібно забезпечити зброю, необхідну для відбиття вторгнення Росії.

На сторінках британського видання The Observer Бернард Грей, директор національного управління озброєнь Великої Британії з 2011 по 2015 рік, зазначає: «Трамп і Путін провокують один одного на відновлення випробувань ядерної зброї. Це було б погано для них обох».

Експерт пояснив, що означає термін «ядерні випробування» та чого слід очікувати від США, РФ, а також Китаю та інших ядерних держав.

Грей нагадав слова міністра енергетики США Кріса Райта про те, що будь-які випробування включатимуть лише «некритичні» вибухи. Передували цій заяві слова Трампа, який не виключав підземні ядерні випробування. До такої гучної заяви президента США підштовхнуло банальне нерозуміння і брак інформації. Так, Трамп неправильно зрозумів, що насправді випробовувала Росія. «Посейдон» і «Буревісник», якими грозить Путін, використовують ядерні двигуни, але не ядерні боєголовки.

«Існує кілька способів скоротити випробування ядерної зброї. Один із них – видалити ядерне осердя зі зброї та замінити плутоній та уран, що використовуються у справжній зброї, іншими важкими металами. Так можна виявити, чи правильно працюють різні компоненти, такі як звичайні вибухові речовини, детонатори та механізми взведення», – розповідає експерт.

За його словами, останнє підземне ядерне випробування провів Радянський Союз у 1990 році, США – в 1992 році, Франція та Китай – у 1996-му. Договір про всеосяжну заборону ядерних випробувань (ДВЗЯВ) офіційно не набув чинності, але відтоді його умов дотримуються.

«Головною метою ДВЗЯВ було зупинити розробку нової ядерної зброї та запобігти модернізації існуючих боєголовок... Просту ядерну зброю, таку як та, що була використана в Хіросімі та Нагасакі, відносно легко виготовити, багато країн могли б виготовити її, якби спробували. Проблема полягає в тому, що вона надзвичайно важка, тобто її не можна переносити ракетою, а потрібно було б доставити важким бомбардувальником або транспортувати дорогою чи морем», – пояснює експерт.

За словами Грея, зменшити вагу бомби з п'яти тонн, як у перших бомб, до 100-200 кг, необхідних для сучасної ракети, і водночас збільшити вибухову потужність у 10 разів, з 15 тис. тонн тротилу, як у бомбах Другої світової війни, до 150 кілотонн сьогодні, надзвичайно складно.

«Конструкції цієї сучасної зброї неймовірно складні та дуже чутливі до того, як саме вони сконструйовані: через незначну помилку зброя може не спрацювати. Щоб навчитися створювати таку мініатюрну зброю, перші ядерні держави провели величезну кількість випробувань протягом другої половини минулого століття. Америка провела 1030 таких випробувань, Росія – 715, Франція – 210, а Велика Британія та Китай – по 45. Натомість, ядерні держави, що розвиваються, провели значно менше випробувань: Індія провела три випробування, Пакистан – два, а Північна Корея – шість», – пише Грей.

Експерт констатує, що «настали непрості часи у сенсі контролю над ядерною зброєю», і наслідки такої відсутності контролю можуть бути непередбачуваними. Він нагадав, що США вийшли з Договору про ліквідацію ракет середньої та середньої дальності у 2019 році, оскільки вважали, що Росія шахраює та таємно створює ядерну ракету середньої дальності. Америка також вийшла з Договору про обмеження систем протиракетної оборони у 2002 році, оскільки хотіла розробити протиракетний щит для Північної Америки. «Тепер наступним може бути ДВЗЯВ, і немає жодних ознак переговорів щодо нового варіанту договору СНО-2», – додає експерт.

На сторінці сайту Action on armed violence (британська неурядова організація) журналісти Ієн Овертон та Паула Муресан аналізують, для чого насправді Путін випробовував свій «Буревісник».

Автори зазначають, що «Буревісник», відомий у коді НАТО як SSC-X-9 Skyfall, належить до нового класу ядерних систем великої дальності, вперше представлених Путіним у 2018 році. «Посейдон», яким також погрожує глава країни-агресора, – це автономна ядерна торпеда, призначена для ураження прибережних міст. Хоча і «Посейдон», і «Буревісник» мають на меті продемонструвати здатність Росії обходити протиракетну оборону США, вони відрізняються своїми стратегічними цілями.

«Посейдон» – це засіб стримування, створений для масштабної відплати та психологічного ефекту, тоді як «Буревісник» задуманий як більш гнучка система повітряного базування, здатна до непередбачуваних траєкторій польоту та практично необмеженої дальності, що кидає виклик традиційним системам раннього попередження та перехоплення. На відміну від звичайних міжконтинентальних балістичних ракет, «Буревісник» використовує невеликий ядерний реактор як двигун, що теоретично забезпечує йому майже необмежену дальність польоту та здатність уникати протиракетної оборони. 

«Буревісник» поєднує технологічну гординю з політичним відчаєм, відроджуючи зброю, яка колись вважалася занадто небезпечною. Сполучені Штати мали подібну розробку на початку 1960-х років у рамках «Проєкту Плутон» – випробовування крилатої ракети з ядерним двигуном, здатну до необмеженого польоту. Зрештою, його скасували: не через брак амбіцій, а тому, що його вважали занадто небезпечним для самої планети. Під час польоту така ракета залишила б після себе значний слід радіаційного забруднення», – нагадують автори статті.

У разі несправності або аварії такої ракети – як це ставалося з попередніми прототипами – гуманітарні наслідки можуть поширитися далеко за межі поля бою. «Однак для Путіна символізм може мати більше значення, ніж корисність. Рішення представити випробування «Буревісника» з його майже міфічною обіцянкою зброї, яка може літати вічно, мало саме театральний характер. Це була спроба відродити ауру технологічної майстерності часів Холодної війни, яка колись дозволяла радянським лідерам гордо протистояти Заходу», – зазначають журналісти. На їхнє переконання, місце випробування свого «Буревісника» Путін також обрав невипадково. «Воно відбулося на Новій Землі, арктичному архіпелазі, який служив головним ядерним випробувальним полігоном Радянського Союзу. Саме там, у 1961 році, Цар-бомба – найпотужніша вибухівка, коли-небудь підірвана – освітила небо вибухом потужністю 50 мегатонн. Більш ніж шість десятиліть потому Путін сподівається викликати привидів величі холодної війни, нагадуючи про часи, коли технологічні досягнення Москви викликали у всьому світі благоговіння та страх», – йдеться у статті.

Автори роблять тривожний висновок: прагнення Росії до ядерної новизни відображає широке руйнування стримування в сучасній війні. Від гіперзвукової зброї до наведення за допомогою штучного інтелекту, прагнення стратегічної переваги дедалі більше переважає етичні розрахунки. У цьому сенсі «Буревісник» – це не просто ракета; це зухвале твердження про те, що старі табу більше не діють.

Американський фахівець з глобальної макростратегії, який народився в Україні, Ігор Десятніков на сторінках видання The Hill пише, що ядерний шантаж Путіна зазнав поразки. Так, на його думку, відповідь Трампа на випробування «Буревісника», змусила Кремль більш тверезо дивитися на речі. Відповідь була така: «Вони (росіяни) знають, що у нас є атомний підводний човен, найбільший у світі, прямо біля їхніх берегів». Зокрема, йшлося про американські підводні човни, що діють з Норвегії та мають ракети, які можуть вразити Москву за п'ять-сім хвилин.

Десятніков зазначає, що коли «гамбіт «Буревісника» провалився, Путін подвоїв ставки і 29 жовтня він запустив торпеду «Посейдон», яка нібито здатна створювати 500-метрові радіоактивні цунамі, що можуть спустошити американські прибережні міста.

«Технічні експерти відкидають це як неправдоподібне. Підводні ядерні вибухи поширюють енергію в усіх напрямках. Щоб створити величезне, сфокусоване цунамі заввишки в сотні метрів, яке, за твердженням Росії, міг би створити Посейдон, потрібна не лише величезна потужність, але й геологічні умови, які ядерна зброя не може відтворити. Це просто не співвідноситься із законами фізики», – зазначає Десятніков.

Стратегія Кремля дала зворотний ефект. Після того, як Трамп, який неправильно зрозумів, що насправді випробовувала Росія, наказав Пентагону відновити випробування ядерної зброї, чого США не робили з 1992 року. «Тактика, яка колись паралізувала процес прийняття рішень на Заході, тепер спровокувала саме ту ескалацію, якої вона прагнула запобігти», – констатує експерт. Він нагадує, що російська «диво-зброя» має тенденцію до невдач. «Візьмемо, наприклад, танк Т-14 «Армата», представлений у 2015 році. Росія планувала побудувати 2300 таких танків. Вони виготовили менше 20, і жоден з них не був споряджений в Україну,  навіть попри те, що росіяни втратили понад 4000 танків у боях.  Або ж міжконтинентальна балістична ракета РС-28 «Сатана II», яка вже провалила чотири випробування. Випробування у вересні 2024 року залишило по собі 60-метровий кратер на місці стартового майданчика. Навіть новіша ракета «Орєшнік» наявна лише в невеликій кількості – Україна вже знищила одну з трьох систем», – пише автор статті.

Десятніков зазначає, що ядерний шантаж Путіна полягає у театральних демонстраціях зброї, яка або не працює, або не може бути масово вироблена, або існує хіба що на пропагандистських відео. 

«Підхід Трампа був хаотичним, можливо, навіть безрозсудним. Але він розвінчав блеф Путіна. Трамп не виявив стриманості, яку застосовував Байден. Він нагадав Путіну, що стратегічна перевага Америки, особливо в ядерному стримуванні, є поза сумнівом. І цього разу звичайна тактика залякування не спрацювала», – пише експерт.

Водночас у матеріалі йдеться, що усе це не означає, що ядерний ризик зник. «Але це означає, що найнадійніша форма впливу Путіна – стратегічне залякування, замасковане під неоднозначність – вичерпалася. Він більше не має такого впливу у Вашингтоні», – резюмує автор.

Поки ж США і РФ зайняті ядерними перегонами, аналітики Future of Life Institute змоделювали наслідки ядерної війни між цими державами. Висновки жахають: загинуть 99% населення США, Європи, Росії і Китаю.

Поки США з РФ з’ясовують, хто величніший, Китай нарощує свій арсенал ядерної зброї швидше, ніж будь-яка інша країна, щорічно збільшуючи йогр приблизно на 100 нових боєголовок з 2023 року. Такими є дані Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру (SIPRI) у червні, CNN. Досі ж загальна кількість ядерних боєголовок КНР значно менша від США та Росії, які разом володіють 90% світового арсеналу.

У грудні 2024 року Пентагон підрахував, що ракетні сили Китаю збільшили своє виробництво на 50% за попередні чотири роки. Локації, де розташовані фабрики, а також дослідницькі та випробувальні центри, розширилися більш ніж на 2 млн кв. м площі за 5 років. На супутникових знімках цих зростаючих об'єктів з'явилися нові вежі, бункери та насипи, що свідчать про розробку зброї. У деяких випадках на зображеннях навіть можна побачити частини ракет.

Раніше цього року Китай схвалив збільшення свого оборонного бюджету на 7,2%, в результаті чого загальні витрати сягнули приблизно $245 млрд. Вже четвертий рік поспіль військові витрати зростають понад 7%, хоча чимало експертів стверджують, що реальні витрати Китаю, ймовірно, набагато вищі за офіційні дані, йдеться у статті.

«Очевидне зростання виробництва ракет у Китаї відбувається на тлі того, що США розгортають свої складні оборонні системи в Україні та Ізраїлі. Відтак, створюється дефіцит боєприпасів у США. У Вашингтоні нині точаться дискусії щодо того, як і де розгортати американську високотехнологічну зброю», – зазначено у матеріалі.

Президент Китаю Сі Цзіньпін також створив Ракетні сили НВАК (Народно-визвольної армії Китаю) – елітний підрозділ, до якого належить арсенал ядерних та балістичних ракет Китаю. Сі описав ці сили як «ядро стратегічного стримування, стратегічну опору позиції країни як великої держави та наріжний камінь, на якому слід будувати національну безпеку».

НВАК хоче «створити умови для вторгнення на Тайвань, – переконаний Декер Евелет, молодший аналітик-дослідник некомерційної групи національної безпеки CNA та експерт з ракетних сил Китаю. – Отже, це обстріл портів, обстріл вертолітних баз, обстріл баз постачання… обстріл усього, що теоретично може дозволити США надати підтримку Тайваню».

Крім того, CNN зазначає: вище керівництво Китаю уважно спостерігає за перебігом війни в Україні, аби робити технологічні висновки.

Наталія Сокирчук, «Главком»