На гребені слави. Десять спортивних перемог України в 2019-му, які здивували спортивний світ

Перемогли Дарини Білодід, Ольги Харлан, Жана Беленюка, Олега Верняєва, Василя Ломаченка та інших легенд українського спорту захоплюють, але вже нікого не дивують. То радше констатація і її «Главком» проілюстрував, визначивши свою десятку найкращих спортсменів 2019 року.

Зараз вашій увазі – інший рейтинг, заснований на приємних спогадах з року, що минув. Ці звитяги українських атлетів стали справжньою подією світового чи європейського масштабу і перевернули сприйняття на український спорт чи окремо взятих його спортсменів.

Україна виблискувала на футбольних полях, дохьо з сумо, десятиметрових стрибкових вишках, стрімких сноубордингових трасах, волейбольних майданчиках, басейнах, тенісних кортах і бігових доріжках. Ці спогади подарують виключно позитивні емоції.

Євро для збірної Шевченка

Національна збірна України з футболу як ніколи переконливо здолала кваліфікаційний раунд і вийшла в фінальну частину чемпіонату Європи-2020. Шість перемог при двох нічиїх у далеко не простій групі з чинними чемпіонами континенту португальцями і непоступливими, на перший погляд, сербами – перед стартом про щось схоже не могли мріяти навіть найзатятіші оптимісти.

Як мовиться, не було б щастя. Андрій Шевченко очолив команду відразу після провального Євро-2016 і перед відбірною кампанією на чемпіонат світу-2018. Оскільки мундіаль мав відбутися в Росії, було зрозуміло, що українці їхати туди не збираються. А отже тренер отримав два роки на побудову нової команди. За цей час він суттєво омолодив склад (із обойми, яка становила основу на Євро-2016, залишилися лише воротар Андрій П’ятов, Андрій Ярмоленко та Євген Коноплянка), перевірив його у поєдинках найвищої складності, зміцнив віру й переможний менталітет гравців з допомогою перемоги в ешелоні В Ліги націй-2018 і тріумфально пронісся відбором до чемпіонату Європи-2020.

Середню лінію українців з Олександром Зінченком, Русланом Малиновським, Андрієм Ярмоленком, Марлосом і опорним хавом Тарасом Степаненком у складі нині називають однією із найсильніших у Європі на рівні збірних. Не дивно, що  нашу команду за рівнем гри і кадровим потенціалом вважають одним із прихованих фаворитів майбутнього континентального форуму.

Тріумф на Європейських іграх

На других Європейських іграх, які відбувалися в білоруській столиці Мінську, українська збірна виступила вдаліше, ніж очікувалося. Наша команда здобула 51 нагороду, 16 із яких золоті, і посіла в медальному заліку підсумкове третє місце. Найцікавіше, що перемагали наші представники іноді у тих дисциплінах, де від них звершень не очікували. Особливо це стосується легкоатлетів. Українці найліпше адаптувалися до формату динамічної легкої атлетики, який вперше випробовувався якраз на Європейських іграх і виграли два золота в естафетах та командну першість загалом. Золотий фініш Яни Качур в естафеті на біговій доріжці мінського стадіону «Динамо», який підсумовував триденні змагання, став своєрідним вінцем виступу команди загалом.

Поряд із спортсменами-ґрандами на кшталт світових лідерів Дарини Білодід і Георгія Зантараї (дзюдо), Олександра Хижняка (бокс), Олега Верняєва (спортивна гімнастика), Жана Беленюка (греко-римська-боротьба) чемпіонами серед українців стали й зовсім несподівані персоналії калібру легкоатлетів Шаматрина та Даниленка, не кажучи вже про 15-річну гімнастку Анастасію Бачинську.

Золоті хлопчики

День 15 червня 2019 року увійшов в історію. Молодіжна збірна України вперше в незалежній історії українського футболу виграла золото чемпіонату світу. Очолювана Олександром Петраковим команда з семи матчів фінального турніру виграла шість і зіграла внічию лише з нігерійцями. Почала турнір команда зі звитяги над американцями, потім перемогла катарців, в 1/8 фіналу розгромила панамців, у чвертьфіналі здолала колумбійців. В фінал українці вийшли, перемігши фіналістів чемпіонату Європи-2018 італійців. У матчі за чемпіонство синьо-жовті здолали Корею.

За рік то того, на юніорському Євро-2018 та сама команда зупинилася у півфіналі. Тоді наша команда зазнала дошкульної поразки 0:5 від майбутніх чемпіонів, Португалії. Як виявилося, ця невдача так і залишилася для цього покоління футболістів в офіційних матчах за збірну єдиною.

Тепер важливо, щоб хлопці, якими захоплювався футбольний світ, не загубилися в хитросплетіннях українського футболу і проявили себе серед дорослих. Наразі з представників тієї команди стабільним гравцем основи київського «Динамо» є Денис Попов, поступово підпускає в обойму «Шахтаря» тренер Луїш Каштру капітана молодіжки Валерія Бондаря і нападника Данила Сікана. Більш-менш регулярно з’являються на полі орендовані «Шахтарем» у «Маріуполь» та «Десну» Віктор Корнієнко, Максим Чех та Юхим Конопля. Не так часто як хотілося б грають за СК «Дніпро-1» на правах оренди герої фіналу Сергій Булеца та Владислав Супряга. Погодьтеся, трохи замало як для футболістів, які створили одну з головних сенсацій в історії українського спорту.

Дитина, яка підкорила Європу

В одну мить його ім'я прогриміло на весь континент. В заключний день чемпіонату Європи зі стрибків у воду, який відбувався у Києві, миколаївець Олексій Середа виграв особисті змагання у стрибках з десятиметрової вишки і став наймолодшим чемпіоном Європи в історії свого виду спорту. Олексій перевершив попередній рекорд, який належав британцеві Томасові Дейлі. Томас виграв Євро-2008 у віці 13 років і 10 місяців. Середі на момент перемоги було 13 років і сім місяців.

Власне, говорити про себе Олексій змусив трохи раніше, наприкінці липня. Тоді він спричинив справжній фурор під час чемпіонату світу з водних видів спорту в корейському Кванджу. «Герой без медалі», - так писали про українського школяра, який виборов олімпійську ліцензію.

У Кореї Олексій зупинився у кроці від медалей відразу в двох дисциплінах, пов’язаних з десятиметровою вишкою. Спершу він у парі із 17-річним Олегом Сербіним став четвертим у синхроні, а згодом повторив цей результат в особистій першості, зовсім небагато поступившись перебіжчику з України Алєксандру Бондарю, який змінив наше громадянство на російське.

Тенісна принцеса

17-річна киянка Дарина Снігур виграла юніорський Вімблдонський тенісний турнір. Перемога знакова, але, мабуть, не унікальна, бо за історію, причому новітню, українки виходили в фінали юніорського Wimbledon уже п’ять разів. Щоправда, до Снігур перемогти змогла у 2004 році тільки Катерина Бондаренко. Тетяна Перебийніс у 2000-му, Еліна Світоліна в 2012-му і Даяна Ястремська у 2016-му свої матчі за титул програли. Але показово в цьому аспекті інше. Попередні приклади демонструють, що фіналістка трав’яного «мейджора» серед юніорів з великою долею вірогідності стає топовою тенісисткою і на дорослому рівні. Серед нашої четвірки піднятися в топ-100 світового рейтингу не змогла лише Перебийніс.

Про перспективи Дарини Снігур наразі сказати щось певне складно. В тому, що дівчина перспективна, сумнівів немає. Вона тренується під керівництвом однієї з найсильніших парниць світу 90-х років Лариси Савченко. За словами Лариси, коли вона вперше побачила Дарину, то зрозуміла, що роботи з нею буде дуже багато. При цьому співпраця починалася з того, що майбутню чемпіонку доводилося привчати до праці. Проте зараз вона грає в агресивній манері, не вичікує помилок суперниць, а сама веде гру. Савченко навіть дає зрозуміти, що успішність дорослої кар’єри Снігур залежатиме від того, як швидко вона зможе забути про цей успіх і працювати так, ніби юніорських перемог не було.

Наразі можна сказати, що дорослий дебют Снігур вдався. Наприкінці року вона дійшла до фіналу турніру з призовим фондом $100 000 у Дубаї (ОАЕ), обігравши у півфіналі одну з найсильніших парниць світу, донедавна представницю першої десятки одиночного рейтингу Крістіну Младеновіч із Франції.

Прорив українського сноубордингу

Вид спорту, яким в Україні займаються кілька десятків ентузіастів і який донедавна асоціювався виключно з одним прізвищем, на початку 2019-го зробив несподіваний якісний стрибок. Власне, та персона, з якою сноуборд асоціювався досі, першою про себе й гучно заявила. Учасниця трьох Олімпіад Аннамарі Данча з Закарпаття виграла в паралельному слаломі сенсаційне срібло на чемпіонаті світу американському Парк-Сіті, першу в нашій історії медаль на змаганнях такого рівня у цьому виді спорту.

А трохи згодом прийшов ще один успіх. 19-річний на той момент Михайло Харук з села Ільці Верховинського району Івано-Франківської області здобув у словенській Роґлі титул чемпіона світу серед юніорів. Інша річ, що потім досягненню молодого спортсмена позаздрили його ж «підприємливі» земляки, влаштувавши хлопцеві вдома справжній терор. Проте то вже тема іншої розмови. Нещодавно Михайло Харук дебютував на дорослому етапі Кубка світу і з часом сподівається як мінімум повторити досягнення Аннимарі Данчі. Попри всі труднощі, ми розвиваємося навіть у найнесподіваніших напрямах.

Історичний чвертьфінал волейболістів

Чоловіча збірна України з волейболу вперше в історії вийшла у чвертьфінал чемпіонату Європи. Більше того, мала шанси на перемогу й там, але поступилася майбутнім чемпіонам сербам на тай-брейку. Можливо, через відсутність досвіду і брак віри у свої сили. Втім, то поняття наживне.

Важливо, що через стільки років невичерпний кадровий потенціал українського волейболу нарешті почав працювати власне на Україну. З приходом на посаду очільника національної Федерації з цього виду спорту колишнього судді Михайла Мельника тотальний відтік, а фактично торгівля людьми з сусідньою країною припинилися і найталановитіші хлопці нарешті почали приносити користь нашій державі. Важливо також, що не помилилося керівництво ФВУ з посадою тренера команди. Провідні волейболісти навіть не приховують, що приїжджають у збірну великою мірою саме через постать наставника – латвійського спеціаліста Уґіса Крастіньша.

Сучасний стан справ в українському чоловічому волейболі дає підстави сподіватися, що чвертьфінальним успіхом-2019 справа не обмежиться. Усі герої Євро влаштовані у топових за європейськими мірками чемпіонатах. Могутній блокуючий Юрій Семенюк ще перед Євро підписав контракт із чемпіонами Бельгії «Маасейком», догравальник Ян Єрещенко продовжуватиме виступати в найбагатшому з волейбольних чемпіонатів – російському. Ще один блокуючий Дмитро Терьоменко представляє французький «Тур». Дмитро Вієцький надалі виступає за сербську «Войводину». А догравальник Олег Плотницький за нетривалий час не просто закріпився у лавах найсильнішої команди Італії «Перуджі», а став одним із лідерів команди.

Перше золото синхроністок

Марина і Владислава Алексіїви, Валерія Апрєлєва, Вероніка Гришко, Олександра Коваленко, Яна Наріжна, Катерина Резник, Анастасія Савчук, Аліна Шинкаренко, Єлизавета Яхно здобули перше в історії українського синхронного плавання золото чемпіонатів світу. Українки тріумфували в новій для першостей планети дисципліні – гайлайті.

Загалом на світовому чемпіонаті в Кванджу українські синхроністи здобули шість медалей. Крім золота вихованки Світлани Саїдової в різних видах здобули ще п’ять бронзових нагород. Такого успіху в цьому виді спорту Україна не знала ще ніколи. Тепер залишилося підкріпити його олімпійським звершенням у Токіо-2020. Варто сказати, що понині українське синхронне плавання на Олімпіадах медалей не здобувало. 

Дебют Усика серед супертяжів

З великими труднощами і не з першого разу, але колишній абсолютний чемпіон світу у важкій вазі Олександр Усик таки перейшов у супертяжі. Пізнього вечора 12 жовтня в Чикаґо (штат Іллінойс, США) українець переміг технічним нокаутом після семи раундів американця Чезза Візерспуна і нарешті відкрив нову сторінку в своїй біографії.

Фактично, перехідним між крузервейтом і гевівейтом боєм для Олександра став перший захист титулу абсолютного чемпіона світу проти британця Тоні Беллью у листопаді 2018-го в Манчестері. Усик тоді відправив міцного за мірками суперважкого дивізіону суперника в глибокий нокаут у восьмому раунді. Втім, безперечно, у важкій вазі українець почувався у порівнянні з Беллью комфортніше. І попри велику перевагу в майстерності цього фактору з рахунків скидати не можна. У гевівейті своя специфіка і ударна міць. Які Усикові ще вартувало пізнати.

Відмовившись від звання єдиного в сучасному боксі абсолютного чемпіона світу, Олександр мав дебютувати серед супертяжів ще 25 травня. Але тоді бій проти камерунця Карлоса Такама в останню мить зірвався через травму руки Усика. Українцеві ще пощастило, що через це пошкодження він не ліг на операцію, хоча така небезпека існувала. Якби це сталося,  повернення на ринг у 2019 році було б проблематичним. Наступний бій проти нідерландця Тайлера Спонґа зірвався через те, що в пробі суперника знайшли заборонені речовини. Візерспун виявився наспіх знайденим варіантом.

Що буде далі – наразі невідомо. Усикові пророкують велике майбутнє і близький бій з володарем трьох чемпіонських поясів суперважкого дивізіону британцем Ентоні Джошуа. Проміжними варіантами називаються інший представник Великої Британії Дерек Чісора і новозеландець Джозеф Паркер. Проте як буде насправді, дізнаємося найближчим часом.

Наші йокодзуни

Збірна України сенсаційно виграла медальний залік чемпіонату світу з сумо, який відбувався на батьківщині цього виду боротьби, в японській Осаці. На рахунку українців чотири золотих, дві срібних і чотири бронзових нагороди. Такого успіху команда досягла вперше в історії, але випадковим його назвати складно, адже українці входили в трійку найсильніших світового сумо понад десятиріччя, поступаючись як правило тільки двом країнам – родоначальникам сумо японцям і росіянам. 

В Осаці ввосьме чемпіонкою світу стала Аліна Дюженко (дівоче прізвище – Бойкова), яка бореться у легкій вазі. Четверте світове золото в кар’єрі здобула представниця важкої ваги Марина Максименко. Вдруге поспіль найсильнішим на планеті став легковаговик Святослав Семикрас. Досягнення представниці абсолютної категорії Світлани Ярьомки, яка ще нещодавно, в 2017 році вигравала срібло чемпіонату Європи з дзюдо, унікальне з огляду на те, що вона саме встигла відновити форму після народження дитини. І відразу вперше в кар’єрі здійнялася на світову вершину в сумо.

Срібними нагородами в Осаці відзначилися представниця важкої ваги Іванна Березовська та Карина Колесник, яка бореться у середній вазі. Бронзові призерами стали важковаговик Важа Даяурі і представник надважкої категорії Олександр Вересюк. Також третіми чоловіча і жіноча збірні стали в командних першостях «стінка на стінку».

Іван Вербицький, «Главком»