На гребені слави. Десять спортивних перемог України в 2019-му, які здивували спортивний світ
Ці події стали одкровенням навіть для спеціалістів
Перемогли Дарини Білодід, Ольги Харлан, Жана Беленюка, Олега Верняєва, Василя Ломаченка та інших легенд українського спорту захоплюють, але вже нікого не дивують. То радше констатація і її «Главком» проілюстрував, визначивши свою десятку найкращих спортсменів 2019 року.
Зараз вашій увазі – інший рейтинг, заснований на приємних спогадах з року, що минув. Ці звитяги українських атлетів стали справжньою подією світового чи європейського масштабу і перевернули сприйняття на український спорт чи окремо взятих його спортсменів.
Україна виблискувала на футбольних полях, дохьо з сумо, десятиметрових стрибкових вишках, стрімких сноубордингових трасах, волейбольних майданчиках, басейнах, тенісних кортах і бігових доріжках. Ці спогади подарують виключно позитивні емоції.
Євро для збірної Шевченка
Національна збірна України з футболу як ніколи переконливо здолала кваліфікаційний раунд і вийшла в фінальну частину чемпіонату Європи-2020. Шість перемог при двох нічиїх у далеко не простій групі з чинними чемпіонами континенту португальцями і непоступливими, на перший погляд, сербами – перед стартом про щось схоже не могли мріяти навіть найзатятіші оптимісти.
Як мовиться, не було б щастя. Андрій Шевченко очолив команду відразу після провального Євро-2016 і перед відбірною кампанією на чемпіонат світу-2018. Оскільки мундіаль мав відбутися в Росії, було зрозуміло, що українці їхати туди не збираються. А отже тренер отримав два роки на побудову нової команди. За цей час він суттєво омолодив склад (із обойми, яка становила основу на Євро-2016, залишилися лише воротар Андрій П’ятов, Андрій Ярмоленко та Євген Коноплянка), перевірив його у поєдинках найвищої складності, зміцнив віру й переможний менталітет гравців з допомогою перемоги в ешелоні В Ліги націй-2018 і тріумфально пронісся відбором до чемпіонату Європи-2020.
Середню лінію українців з Олександром Зінченком, Русланом Малиновським, Андрієм Ярмоленком, Марлосом і опорним хавом Тарасом Степаненком у складі нині називають однією із найсильніших у Європі на рівні збірних. Не дивно, що нашу команду за рівнем гри і кадровим потенціалом вважають одним із прихованих фаворитів майбутнього континентального форуму.
Тріумф на Європейських іграх
На других Європейських іграх, які відбувалися в білоруській столиці Мінську, українська збірна виступила вдаліше, ніж очікувалося. Наша команда здобула 51 нагороду, 16 із яких золоті, і посіла в медальному заліку підсумкове третє місце. Найцікавіше, що перемагали наші представники іноді у тих дисциплінах, де від них звершень не очікували. Особливо це стосується легкоатлетів. Українці найліпше адаптувалися до формату динамічної легкої атлетики, який вперше випробовувався якраз на Європейських іграх і виграли два золота в естафетах та командну першість загалом. Золотий фініш Яни Качур в естафеті на біговій доріжці мінського стадіону «Динамо», який підсумовував триденні змагання, став своєрідним вінцем виступу команди загалом.
Поряд із спортсменами-ґрандами на кшталт світових лідерів Дарини Білодід і Георгія Зантараї (дзюдо), Олександра Хижняка (бокс), Олега Верняєва (спортивна гімнастика), Жана Беленюка (греко-римська-боротьба) чемпіонами серед українців стали й зовсім несподівані персоналії калібру легкоатлетів Шаматрина та Даниленка, не кажучи вже про 15-річну гімнастку Анастасію Бачинську.
Золоті хлопчики
День 15 червня 2019 року увійшов в історію. Молодіжна збірна України вперше в незалежній історії українського футболу виграла золото чемпіонату світу. Очолювана Олександром Петраковим команда з семи матчів фінального турніру виграла шість і зіграла внічию лише з нігерійцями. Почала турнір команда зі звитяги над американцями, потім перемогла катарців, в 1/8 фіналу розгромила панамців, у чвертьфіналі здолала колумбійців. В фінал українці вийшли, перемігши фіналістів чемпіонату Європи-2018 італійців. У матчі за чемпіонство синьо-жовті здолали Корею.
За рік то того, на юніорському Євро-2018 та сама команда зупинилася у півфіналі. Тоді наша команда зазнала дошкульної поразки 0:5 від майбутніх чемпіонів, Португалії. Як виявилося, ця невдача так і залишилася для цього покоління футболістів в офіційних матчах за збірну єдиною.
Тепер важливо, щоб хлопці, якими захоплювався футбольний світ, не загубилися в хитросплетіннях українського футболу і проявили себе серед дорослих. Наразі з представників тієї команди стабільним гравцем основи київського «Динамо» є Денис Попов, поступово підпускає в обойму «Шахтаря» тренер Луїш Каштру капітана молодіжки Валерія Бондаря і нападника Данила Сікана. Більш-менш регулярно з’являються на полі орендовані «Шахтарем» у «Маріуполь» та «Десну» Віктор Корнієнко, Максим Чех та Юхим Конопля. Не так часто як хотілося б грають за СК «Дніпро-1» на правах оренди герої фіналу Сергій Булеца та Владислав Супряга. Погодьтеся, трохи замало як для футболістів, які створили одну з головних сенсацій в історії українського спорту.
Дитина, яка підкорила Європу
В одну мить його ім'я прогриміло на весь континент. В заключний день чемпіонату Європи зі стрибків у воду, який відбувався у Києві, миколаївець Олексій Середа виграв особисті змагання у стрибках з десятиметрової вишки і став наймолодшим чемпіоном Європи в історії свого виду спорту. Олексій перевершив попередній рекорд, який належав британцеві Томасові Дейлі. Томас виграв Євро-2008 у віці 13 років і 10 місяців. Середі на момент перемоги було 13 років і сім місяців.
Власне, говорити про себе Олексій змусив трохи раніше, наприкінці липня. Тоді він спричинив справжній фурор під час чемпіонату світу з водних видів спорту в корейському Кванджу. «Герой без медалі», - так писали про українського школяра, який виборов олімпійську ліцензію.
У Кореї Олексій зупинився у кроці від медалей відразу в двох дисциплінах, пов’язаних з десятиметровою вишкою. Спершу він у парі із 17-річним Олегом Сербіним став четвертим у синхроні, а згодом повторив цей результат в особистій першості, зовсім небагато поступившись перебіжчику з України Алєксандру Бондарю, який змінив наше громадянство на російське.
Тенісна принцеса
17-річна киянка Дарина Снігур виграла юніорський Вімблдонський тенісний турнір. Перемога знакова, але, мабуть, не унікальна, бо за історію, причому новітню, українки виходили в фінали юніорського Wimbledon уже п’ять разів. Щоправда, до Снігур перемогти змогла у 2004 році тільки Катерина Бондаренко. Тетяна Перебийніс у 2000-му, Еліна Світоліна в 2012-му і Даяна Ястремська у 2016-му свої матчі за титул програли. Але показово в цьому аспекті інше. Попередні приклади демонструють, що фіналістка трав’яного «мейджора» серед юніорів з великою долею вірогідності стає топовою тенісисткою і на дорослому рівні. Серед нашої четвірки піднятися в топ-100 світового рейтингу не змогла лише Перебийніс.
Про перспективи Дарини Снігур наразі сказати щось певне складно. В тому, що дівчина перспективна, сумнівів немає. Вона тренується під керівництвом однієї з найсильніших парниць світу 90-х років Лариси Савченко. За словами Лариси, коли вона вперше побачила Дарину, то зрозуміла, що роботи з нею буде дуже багато. При цьому співпраця починалася з того, що майбутню чемпіонку доводилося привчати до праці. Проте зараз вона грає в агресивній манері, не вичікує помилок суперниць, а сама веде гру. Савченко навіть дає зрозуміти, що успішність дорослої кар’єри Снігур залежатиме від того, як швидко вона зможе забути про цей успіх і працювати так, ніби юніорських перемог не було.
Наразі можна сказати, що дорослий дебют Снігур вдався. Наприкінці року вона дійшла до фіналу турніру з призовим фондом $100 000 у Дубаї (ОАЕ), обігравши у півфіналі одну з найсильніших парниць світу, донедавна представницю першої десятки одиночного рейтингу Крістіну Младеновіч із Франції.
Прорив українського сноубордингу
Вид спорту, яким в Україні займаються кілька десятків ентузіастів і який донедавна асоціювався виключно з одним прізвищем, на початку 2019-го зробив несподіваний якісний стрибок. Власне, та персона, з якою сноуборд асоціювався досі, першою про себе й гучно заявила. Учасниця трьох Олімпіад Аннамарі Данча з Закарпаття виграла в паралельному слаломі сенсаційне срібло на чемпіонаті світу американському Парк-Сіті, першу в нашій історії медаль на змаганнях такого рівня у цьому виді спорту.
А трохи згодом прийшов ще один успіх. 19-річний на той момент Михайло Харук з села Ільці Верховинського району Івано-Франківської області здобув у словенській Роґлі титул чемпіона світу серед юніорів. Інша річ, що потім досягненню молодого спортсмена позаздрили його ж «підприємливі» земляки, влаштувавши хлопцеві вдома справжній терор. Проте то вже тема іншої розмови. Нещодавно Михайло Харук дебютував на дорослому етапі Кубка світу і з часом сподівається як мінімум повторити досягнення Аннимарі Данчі. Попри всі труднощі, ми розвиваємося навіть у найнесподіваніших напрямах.
Історичний чвертьфінал волейболістів
Чоловіча збірна України з волейболу вперше в історії вийшла у чвертьфінал чемпіонату Європи. Більше того, мала шанси на перемогу й там, але поступилася майбутнім чемпіонам сербам на тай-брейку. Можливо, через відсутність досвіду і брак віри у свої сили. Втім, то поняття наживне.
Важливо, що через стільки років невичерпний кадровий потенціал українського волейболу нарешті почав працювати власне на Україну. З приходом на посаду очільника національної Федерації з цього виду спорту колишнього судді Михайла Мельника тотальний відтік, а фактично торгівля людьми з сусідньою країною припинилися і найталановитіші хлопці нарешті почали приносити користь нашій державі. Важливо також, що не помилилося керівництво ФВУ з посадою тренера команди. Провідні волейболісти навіть не приховують, що приїжджають у збірну великою мірою саме через постать наставника – латвійського спеціаліста Уґіса Крастіньша.
Сучасний стан справ в українському чоловічому волейболі дає підстави сподіватися, що чвертьфінальним успіхом-2019 справа не обмежиться. Усі герої Євро влаштовані у топових за європейськими мірками чемпіонатах. Могутній блокуючий Юрій Семенюк ще перед Євро підписав контракт із чемпіонами Бельгії «Маасейком», догравальник Ян Єрещенко продовжуватиме виступати в найбагатшому з волейбольних чемпіонатів – російському. Ще один блокуючий Дмитро Терьоменко представляє французький «Тур». Дмитро Вієцький надалі виступає за сербську «Войводину». А догравальник Олег Плотницький за нетривалий час не просто закріпився у лавах найсильнішої команди Італії «Перуджі», а став одним із лідерів команди.
Перше золото синхроністок
Марина і Владислава Алексіїви, Валерія Апрєлєва, Вероніка Гришко, Олександра Коваленко, Яна Наріжна, Катерина Резник, Анастасія Савчук, Аліна Шинкаренко, Єлизавета Яхно здобули перше в історії українського синхронного плавання золото чемпіонатів світу. Українки тріумфували в новій для першостей планети дисципліні – гайлайті.
Загалом на світовому чемпіонаті в Кванджу українські синхроністи здобули шість медалей. Крім золота вихованки Світлани Саїдової в різних видах здобули ще п’ять бронзових нагород. Такого успіху в цьому виді спорту Україна не знала ще ніколи. Тепер залишилося підкріпити його олімпійським звершенням у Токіо-2020. Варто сказати, що понині українське синхронне плавання на Олімпіадах медалей не здобувало.
Дебют Усика серед супертяжів
З великими труднощами і не з першого разу, але колишній абсолютний чемпіон світу у важкій вазі Олександр Усик таки перейшов у супертяжі. Пізнього вечора 12 жовтня в Чикаґо (штат Іллінойс, США) українець переміг технічним нокаутом після семи раундів американця Чезза Візерспуна і нарешті відкрив нову сторінку в своїй біографії.
Фактично, перехідним між крузервейтом і гевівейтом боєм для Олександра став перший захист титулу абсолютного чемпіона світу проти британця Тоні Беллью у листопаді 2018-го в Манчестері. Усик тоді відправив міцного за мірками суперважкого дивізіону суперника в глибокий нокаут у восьмому раунді. Втім, безперечно, у важкій вазі українець почувався у порівнянні з Беллью комфортніше. І попри велику перевагу в майстерності цього фактору з рахунків скидати не можна. У гевівейті своя специфіка і ударна міць. Які Усикові ще вартувало пізнати.
Відмовившись від звання єдиного в сучасному боксі абсолютного чемпіона світу, Олександр мав дебютувати серед супертяжів ще 25 травня. Але тоді бій проти камерунця Карлоса Такама в останню мить зірвався через травму руки Усика. Українцеві ще пощастило, що через це пошкодження він не ліг на операцію, хоча така небезпека існувала. Якби це сталося, повернення на ринг у 2019 році було б проблематичним. Наступний бій проти нідерландця Тайлера Спонґа зірвався через те, що в пробі суперника знайшли заборонені речовини. Візерспун виявився наспіх знайденим варіантом.
Що буде далі – наразі невідомо. Усикові пророкують велике майбутнє і близький бій з володарем трьох чемпіонських поясів суперважкого дивізіону британцем Ентоні Джошуа. Проміжними варіантами називаються інший представник Великої Британії Дерек Чісора і новозеландець Джозеф Паркер. Проте як буде насправді, дізнаємося найближчим часом.
Наші йокодзуни
Збірна України сенсаційно виграла медальний залік чемпіонату світу з сумо, який відбувався на батьківщині цього виду боротьби, в японській Осаці. На рахунку українців чотири золотих, дві срібних і чотири бронзових нагороди. Такого успіху команда досягла вперше в історії, але випадковим його назвати складно, адже українці входили в трійку найсильніших світового сумо понад десятиріччя, поступаючись як правило тільки двом країнам – родоначальникам сумо японцям і росіянам.
В Осаці ввосьме чемпіонкою світу стала Аліна Дюженко (дівоче прізвище – Бойкова), яка бореться у легкій вазі. Четверте світове золото в кар’єрі здобула представниця важкої ваги Марина Максименко. Вдруге поспіль найсильнішим на планеті став легковаговик Святослав Семикрас. Досягнення представниці абсолютної категорії Світлани Ярьомки, яка ще нещодавно, в 2017 році вигравала срібло чемпіонату Європи з дзюдо, унікальне з огляду на те, що вона саме встигла відновити форму після народження дитини. І відразу вперше в кар’єрі здійнялася на світову вершину в сумо.
Срібними нагородами в Осаці відзначилися представниця важкої ваги Іванна Березовська та Карина Колесник, яка бореться у середній вазі. Бронзові призерами стали важковаговик Важа Даяурі і представник надважкої категорії Олександр Вересюк. Також третіми чоловіча і жіноча збірні стали в командних першостях «стінка на стінку».
Іван Вербицький, «Главком»
Коментарі — 0