Їжа – нова зброя Путіна. Країна-бензоколонка перетворюється у країну-продмаг

Втративши значну частку доходів від продажу нафти новим головним джерелом прибутку Росія планує зробити сільгосптовари. Останніми роками Кремль активно вкладався у агровиробництво і найбільші тамтешні аграрії тісно пов’язані з владою. Нарощуючи темпи виробництва зернових, Росія робить усе, щоби захопити більшу частку ринку, аби підсадити світ вже не на енергетичну, а на продовольчу голку.

Зупинити український експорт

Відколи Росія 17 липня вийшла із зернової угоди, Збройні сили РФ знищили вже більше 200 тис. тонн українського зерна. Російські ракети поцілили у порти Одеси і порт «Рені» на кордоні з Румунією, знищивши термінали, у яких зберігалося зерно. Було пошкоджено портові об'єкти – крани та інші споруди.

У ніч на 2 серпня росіяни вдарили по головному внутрішньому порту України в Ізмаїлі. Нагадаємо, що на українські річкові порти Дунаю, такі як Ізмаїл, припадало близько чверті експорту зерна – за новими логістичними схемами, що почали працювати після початку війни. Після того, як Росія вийшла із зернової угоди, вони стали основним маршрутом експорту. Зерно відправляється на баржах до румунського чорноморського порту Констанца для подальшого відправлення великими суднами іноземним покупцям. Ракетним ударом було знищено десятки тисяч тонн зерна, зруйновано споруди в Ізмаїльському порту. «Найбільше постраждав порт Ізмаїл, зокрема термінал та інфраструктура Дунайського морського пароплавства», – написав у Facebook віцепрем'єр України Олександр Кубраков.

Зупинилися і кораблі, які готувалися прибути туди, щоби завантажитися українським зерном попри блокаду, яку запровадила Росія.

Продовольчі королі світу

Україна входить до першої десятки світових виробників різних злаків, олійних культур і є найбільшим у світі виробником соняшникової олії. При цьому українське зерно здебільшого постачалося до країн «третього світу» (часто – не безпосередньо, а, скажімо, через перекупників з Туреччини).

У минулі роки Росія та Україна разом забезпечували майже третину світових поставок пшениці та ячменю. У 2021 році Росія була найбільшим у світі експортером пшениці та меслину (суміш пшениці та жита) з часткою 18%. Довоєнна складова України у глобальному експорті пшениці – 10% (п'яте місце у світі), соняшника – 42% (перше місце), кукурудзи – 16% (друге місце), ячменю – 10% (третє місце).

Головними покупцями українського зерна є Китай, Туреччина, Єгипет, Ліван, Катар, Туніс, Лівія. Основні напрями російського аграрного експорту – Африка та Близький Схід.

Росія зараз завдає ударів по українських портах і зернових терміналах, щоби:

1. Позбавити Україну виручки від експорту продовольства. Директор департаменту монетарної політики та економічного аналізу НБУ Володимир Лепушинський заявив, що тільки у результаті виходу Росії із зернової угоди Україна цього року недоотримає $2 млрд валютної виручки.
2. Добитися зростання цін на зернові і продавати їх дорожче. На недавньому засіданні Ради Безпеки ООН держсекретар США Ентоні Блінкен обрушився на Росію, звинувативши її у шантажі у зв'язку з виходом із зернової угоди. За його словами, після виходу Росії із угоди ціни на зерно у світі зросли більш ніж на 8%.

5 серпня телеканал Al Jazeera повідомив: світові ціни на рис та олію зросли вперше за кілька місяців – це сталося після того, як Росія вийшла із зернової угоди, а Індія обмежила експорт деяких видів рису. Про це ж повідомила Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО). Індекс продовольчих цін ФАО у липні зріс на 1,3% порівняно з червнем, що було обумовлено зростанням цін на рис та олію.

Втім, ціни пішли вгору не тільки через злочинні дії РФ. У країнах Північної Африки через посуху зібрали дуже поганий урожай (наприклад у Тунісі на 60% менше, ніж минулого року, а в Алжирі – на 20%), очікується гірший урожай зернових і на півдні Європи.

Ціни на кукурудзу – на неї припадає велика частка експорту зерна з України – теж пішли у ріст, але не такими високими темпами, як на пшеницю, – на 7-8%.

Треба сказати, що ціни на продовольство почали зростати ще до російського вторгнення в Україну – через пандемію, проблеми з логістикою та подорожчання енергоносіїв. Світовий банк прогнозував, що у 2022 році ціни на пшеницю виростуть на 40%. У результаті, за розрахунками FAO, найближчого сільськогосподарського року кількість голодуючих в Африці та на Близькому Сході може збільшитися на 1-2%, в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні – на 0,9-1,4%, у Латинській Америці – на 0,6-1,1%.

Повернення українського зерна на світовий ринок та послаблення обмежень на російський аграрний експорт мали знизити тиск на ціни і зробити їх більш передбачуваними. Однак поки що не виходить. Як пише Reuters, атака на порт в Ізмаїлі спричинила зростання цін на пшеницю на біржі у Чикаго майже на 5%. Але пізніше того ж дня ціни впали через сильний прогноз щодо російського експорту зерна. Власне, звідси і стратегічна мета демонстративних російських ударів по українських портах та зерносховищах: посилити контроль за світовим ринком зерна, витіснивши з нього Україну. У 2023-24 сільськогосподарському році Росія розраховує знову стати найбільшим у світі експортером пшениці.

Повторимося – знищення українського зерна, перебої з постачанням збіжжя після виходу Росії із зернової угоди, а також загрози нападу на нейтральні судна, що йдуть в Україну та з України, викликають коливання цін і росіяни розраховують отримати з цього вигоду. Головне для них заблокувати українське зерно від виходу на світовий ринок.

Їсти хочуть усі

За останній десяток років в РФ створили оснащені сучасною технікою агрохолдинги, розорали великі площі нових земель та налагодили цілком ефективне агровиробництво. А глобальне потепління зіграло росіянам на руку: зросла площа територій, на яких можливе ефективне землеробство.

Останніми роками у сільське господарство Росії прийшли великі капітали. І особливо – в експортні сектори: зерно, олійні та цукор. Рентабельність цих трьох секторів у Росії в останні роки – від 40% і вище. І це без урахування субсидій та інших преференцій, якими федеральна та регіональна влада «заливає» галузь (пільгові кредити під 0-3%, пільги з лізингу та місцевих податків, прямі дотації, компенсація витрат на експортне просування тощо).

Для порівняння: у середньому в обробних виробництвах Росії рентабельність 5-8%, і навіть у нафтовому – близько 20%. Де високі прибутки – туди й перетікає капітал. Така логіка ринку.

Тому потрібно розуміти, що для Кремля сьогодні продовольство – «нова нафта». Останні 30 років експорт вуглеводнів забезпечував левову частку надходжень до бюджету РФ, але тепер у Кремлі усвідомлюють, що споживання нафти і газу найближчими роками скорочуватиметься, коли знімуть санкції – невідомо, а родовища вуглеводнів виснажуються, тож собівартість видобутку на них зростає.

У сільському господарстві – навпаки. Світовий попит на агропродукцію зростає разом із цінами на неї, урожаї у Росії зростають через потепління та використання сучасних технологій, а собівартість виробництва зерна чи олійних – знижується, оскільки сучасні агрохолдинги ефективно працюють із великими площами посівів. Звідси й рентабельність удвічі вища нафтової. І перспективи на майбутнє.

Найбільші російські аграрії тісно пов'язані з владою, а розвитком сектора займається міністр Дмитро Патрушев – старший син секретаря Ради безпеки Миколи Патрушева. Власники другого за величиною експортера зерна «Деметра-холдинг» – ВТБ та структури Marathon Group Олександра Винокурова, зятя міністра закордонних справ Сергія Лаврова. Бенефіціар «Агрокомплексу імені М.І.Ткачова» – екс-губернатор Краснодарського краю та колишній міністр сільського господарства Олександр Ткачов. Агрохолдинг «Степ», який не лише вирощує зерно, а й займається агротрейдингом, входить до АФК «Система» Володимира Євтушенкова (у списках санкцій Великої Британії). Власників холдингу «Мираторг» (виготовляє м'ясо та корми для свого тваринництва) братів Лінників пов'язують із дружиною екс-президента РФ Дмитра Медведєва.

У 2021 році експорт саме зерна приніс Росії $11 млрд, роком раніше – $10 млрд. У 2023-2024 маркетинговому році РФ розраховує заробити на зерні вже $13-13 млрд, принагідно зміцнивши свої політичні позиції у країнах «глобального півдня».

Втім, заробити на проблемі нестачі продовольства Росія розраховує за рахунок постачання не лише зерна, а й добрив. Саме Африка критично залежить від імпорту добрив, а ціни на них, порівняно з 2020 роком, зросли в 3-4 рази. Головна причина тут – енергетична криза (як росіянами і спровокована), через яку ціни на газ підскочили до $3500 за тисячу кубометрів. Саме природний газ – ключовий у виробництві аміаку, а це є основою азотних добрив. Тож зрозуміло, чому Кремль так наполегливо вимагає у рамках нової зернової угоди відновити роботу аміакопроводу Тольятті – Одеса.

Як зламати російську «зернову голку»

Пряма заява Кремля про його амбіції вже прозвучала: Путін назвав умовами для повернення Росії до «зернової угоди» усунення усіх перешкод для російських банків та фінансових інститутів, які обслуговують постачання продовольства і добрив.

«У тому числі йдеться про їх негайне підключення до міжнародної банківської системи розрахунків SWIFT. Нам потрібні не якісь обіцянки щодо цього і якісь ідеї. Нам потрібне виконання цих умов», – заявив Путін.

Він додав, що серед умов – виведення з-під санкцій постачання російського зерна та добрив на світові ринки, відновлення постачання запчастин та комплектуючих для сільгосптехніки та галузі виробництва добрив до Росії, розв'язання усіх питань зі страхуванням російських судів та експортних постачань РФ, відновлення всієї логістики продовольчих постачань, забезпечення безперешкодного постачання добрив з Росії та сировини для їх виробництва, відновлення поставок запчастин для сільгосптехніки та відновлення роботи аміакопроводу «Тольятті-Одеса».

Що Україна може протиставити зусиллям Росії щодо встановлення «нового зернового порядку»? Свої зустрічні зусилля щодо налагодження експорту продовольства. А також – постаратися об'єднати країни «глобального півдня», керівництво яких розуміє, що коли на світовому ринку зерна диктуватиме умови Москва, то вони потраплять у ще гіршу залежність від імпорту продовольства, ніж зараз.

Вже й США пішли на певні поступки (державний секретар Сполучених Штатів Америки Ентоні Блінкен при цьому наголосив, що це не поступки): вирішили кілька проблем РФ із банківськими розрахунками та з транспортуванням російського зерна. Це насправді також свідчить про те, що Путіну скоро доведеться погодитись на відновлення зернової угоди, адже українські морські дрони роблять вкрай проблемним судноплавство на Азовському морі та у значній частині Чорного моря – саме у районі головних російських портів.

Зернові трейдери, морські перевізники та страховики дедалі більше побоюються працювати з російськими контрагентами та різко підвищили для них ставки фрахту, а також плату за страхові послуги, повідомляє Reuters. Страхування зерновозів, що прямують до Новоросійська і Тамані, які забезпечують 70% російського зернового експорту, коштує на десятки тисяч доларів на день дорожче, ніж для суден, що йдуть до Румунії чи Болгарії.

І до виходу Кремля із зернової угоди така страховка вимагала сплати премії за ризик у розмірі близько $10 тис. на день. Але після українських ударів ставки піднялися ще вище. На думку двох співрозмовників Reuters, ескалація у Чорному морі вдарить по обсягах російського експорту, оскільки судноплавні компанії вже остерігаються відправляти у російські порти свої кораблі, особливо новіші, більшої вантажопідйомності.

Тобто Україна здатна сильно ускладнити цей бажаний експорт російського зерна. Як вихід – Росія припиняє обстріли портової інфраструктури України, а ми перестаємо атакувати її судна. Це може стати частиною нової зернової угоди, у рамках якої Україна зможе поновити (і навіть збільшити) експорт продовольства. А Росія отримає підключення до платіжної системи SWIFT Россільгоспбанку, спрощення вивезення російського зерна та добрив.

«Якась форма участі Росії у новій зерновій угоді матиме місце, – додає аналітик українського видавництва «Зерно» Олексій Рижков.

Щоправда поступливість цієї країни буде зумовлена не прагматизмом тамтешнього аграрного лобі, а радше впливом чималої кількості інших чинників: ефективністю роботи українських військових, більш твердою, ніж раніше позицією Глобального Півдня, зацікавленістю у пролонгуванні зернової угоди багатьох потужних гравців із різних континентів і з різними, проте ситуативно подібними інтересами».

І дійсно, в ізоляції від світу російські аграрії просто не зможуть працювати. Для РФ є важливим імпорт різних сільгосптоварів, який буде можливий завдяки угоді, зокрема російські фермери сильно залежать від імпортного насіння. На 100% Росія забезпечена лише насінням пшениці, кукурудзи – 58%, соняшника – 73%. Імпортується майже 90% насіння картоплі, близько 70% – ріпаку, від 30% до 90% насіння плодово-ягідних культур. Санкції також ускладнили аграріям купівлю засобів захисту рослин: на імпорт тут припадає близько третини, переважно з Китаю та ЄС.

Денис Стаджі, для «Главкома»