«Чому ви говорите про Україну, а не про Нігерію?»

Через Facebook, Twitter, TikTok і YouTube багато людей в усьому світі слідкують за хаосом, який сіє Росія в Україні. Українці змогли ефективно використовувати ці платформи для демонстрації звірств війни у режимі реального часу, залучення коштів та підтримки з боку міжнародної спільноти. Однак і РФ не припиняє сіяти сумніви щодо достовірності фактів, про які говорить українська сторона, а також приховує факти за допомогою дезінформації та пропаганди.

Про це йдеться у матеріалі дослідників Брукінґського інституту, які проаналізували поширення наративів російської пропаганди у Twitter в африканському сегменті.

Російські дезінформаційні кампанії спрямовані на те, щоби посіяти недовіру та сумніви, перевести розмову на інші теми, які могли би послабити колективну відповідь українських союзників. Це важливо, адже будь-яка затримка з допомогою від партнерів може мати руйнівні наслідки, бо Україна гостро потребує всього: від зброї та медичних товарів до політичної та моральної підтримки.

Протягом останніх місяців інформаційне поле Африки, Індії та Китаю було мішенями російських дезінформаційних та пропагандистських кампаній. У випадку з Африкою основна мета Росії зараз полягає не лише у виправданні свого вторгнення в Україну, але й у тому, щоби схилити африканські країни до підтримки дій Росії та забезпечити вплив країни на регіон. Основна причина полягає в ізоляції РФ від Сполучених Штатів і Європи, тоді як Африка має економічні та політичні зв’язки як з Росією, так і з Європейським Союзом. Війна та російський контроль над частиною української землі та моря посилюють енергетичну та продовольчу небезпеку на африканському континенті. У той же час, відмова Європи від російських газу та нафти дає африканським країнам можливість самим стати постачальниками енергоносіїв замість РФ та отримати прибутки.

Враховуючи взаємовигодну співпрацю Африки з Україною та ЄС, важливо відстежувати поширення російських наративів, які мають на меті перешкодити такому партнерство. Поглядом крізь туман інформаційного забруднення є аналіз даних користувачів Twitter в Африці або того, як жителі Африки обговорюють її у контексті російсько-української війни. Він дає уявлення про те, які російські наративи найбільш поширені, як вони розвиваються, а також хто керує дискусією.

Дослідники проаналізували понад 2,5 млн твітів з 14 лютого по 9 червня 2022 року, теми яких – Україна та/або Росія. Спершу розглянемо загальні російські наративи, які ширяться по всьому африканському континенту. Потім зосередимося на конкретних темах дезінформації щодо нахабного вторгнення Росії.

Африканців налаштовують проти ЄС

Настрої в Африці щодо війни, судячи з Twitter, дуже різні. Багато африканців висловлювали (і продовжують висловлювати) солідарність з Україною. Значна частина дискусій спершу крутилася навколо теми африканських студентів, які тікають з України через прояви расизму.

У перші два тижні війни (з 24 лютого по 9 березня) російські дописи були найчастіше (понад 178 тис. твітів) про те, що всі українці та європейці є расистами, а от росіяни – ні. Наприклад, у деяких з цих твітів містяться звинувачення ЄС у тому, що він намагається не дати втекти з України африканським студентам.

Інші наративи включають більш загальну антизахідну риторику. Багато з цих твітів – про попередні конфлікти, зокрема у Лівії та Афганістані, а також про те, як світ ігнорував конфлікти в Африці та на Близькому Сході.

Інші твіти мають більш категоричне спрямування: у них ЄС і США називають «економічними бандитами», або містяться твердження, що в історії Росії немає рабства та колоніалізму, тоді як в історії Європи – є (спойлер: Росія має довгу історію імперіалізму). Інший популярний наратив полягає у тому, що війни можна було би уникнути, якби НАТО відповіло на проблеми безпеки Росії, хоча Володимир Путін у минулому і нещодавно дав зрозуміти, що його метою є повернення до імперської Росії.

У понад 105 тис. твітів використовується whataboutism (риторична тактика, спрямована на дискредитацію позиції опонента твердженням, що той сам не діє відповідно до цієї позиції. Тактика використовується, щоби зірвати обговорення одного питання, змусивши замість нього обговорювати інше, – «Главком»), крім того, користувачі переводять розмову на інші теми, відкидають критику дій та політичного впливу Росії або звинувачують опонентів у лицемірстві. У цих твітах часто обговорюються конфлікти, що відбуваються в інших частинах світу, зокрема у Ємені, Сирії та Ефіопії, або про те, що внутрішні проблеми у таких країнах як Нігерія набагато гостріші, ніж те, що відбувається у далекій Україні. Загальна думка така: «Життя українців що, дорожчі за інші?». У деяких твітах згадується екстрене засідання Генеральної Асамблеї ООН, яке було скликано через війну в Україні, тоді як не скликалося під час інших воєн і конфліктів.

Навіщо український прапор на аватарці?

Станом на початок червня в африканському Twitter-сегменті зосередженість на темі расизму суттєво зменшилася. Так, «лише» 17 тис. твітів були присвячені проблемі расизму, від якого з України тікають африканські студенти. Понад 122 тис. твітів містили загальну антизахідну риторику, при цьому деякі користувачі визнавали, що безпекові проблеми, які Росія використовує для виправдання вторгнення, є частиною «пропаганди Путіна». Однак також у таких твітах йдеться, що західні ЗМІ просувають свою власну пропаганду у таких випадках, як конфлікти у Лівії та Афганістані. Whataboutism зараз є найпопулярнішою стратегією, що використовується у Twitter-дискусіях у понад 198 тис. твітів. Значна кількість цих твітів також зосереджена на проблемі постачання продовольства та на тому, що вся увага зосереджена на Україні, у той час як африканці стикаються із щоденною нестачею продовольства, яка буде лише посилюватися. Крім того, пропагандисти торкаються теми конфлікту у Сомалі, підкреслюючи вибіркове обурення міжнародного співтовариства та ЗМІ (наприклад, користувачам, які мають український прапор на аватарках, дорікають тим, що вони мали би з таким же ентузіазмом реагувати на кризи в Африці).

Крім тексту, потужними інструментами для вираження думок та емоцій щодо подій слугують хештеги та емодзі. Аналіз хештегів, які використовуються у твітах про расизм, показує: найпопулярнішими є #africansinukraine, #racisteu та #blacklivesmatter.

Хештеги у твітах із загальною антизахідною риторикою: #nato, #eu, #istandwithputin, #istandwithrussia, #hypocrisy та #abolishnato. У твітах, де використовується whataboutism, прописують хештеги #ethiopia, #tigraygenocide, #somalia, #freemazinnamdikanu, #biafrareferendum та багато інших хештегів щодо питань, які не стосуються російського вторгнення в Україну. На ілюстрації нижче – 200 найпопулярніших хештегів, які використовувалися у досліджених 2,5 млн твітів.

Хто керує дискусією?

Оскільки ретвіти складають більшу частину контенту у Twitter про Україну, один із способів дізнатися, хто керує розмовою, це переглянути 100 акаунтів, які найчастіше ретвітять. Протягом перших двох тижнів вторгнення звичайні користувачі та активісти становили значну частку найбільш популярних акаунтів, за ними пішли ЗМІ та журналісти.

Пов’язана з Кремлем Russia Today була однією з найбільш ретвітованих платформ з антизахідною риторикою як на початку вторгнення, так і нині. У цих дискусіях важливу роль відіграють також акаунти російського уряду, як-от посольство Росії у Південній Африці та Міністерство закордонних справ Росії.

Примітно, що за перші два тижні війни в Україні було створено найбільшу кількість облікових записів у твітах та ретвітах – на 190% більше, порівняно з середнім числом нових акаунтів на місяць у попередньому році. Найбільша кількість індивідуальних облікових записів, зроблених за один день, припала на 24 лютого – початок повномасштабного вторгнення Росії. Такі стрибки у появі нових облікових записів спостерігаються і в інших дослідженнях. Є підозри, що це мережі ботів, які поширюють твіти, пов’язані з Росією.

Ці наративи продовжують звучати, ні на день не затихаючи. Вони відволікають увагу від війни в Україні, містять занепокоєння з приводу продовольчої безпеки, фіксують вибіркове обурення Заходу, яке нібито підриває партнерство з африканськими державами. Дезінформація торкається цілої низки тем: від нацистів до біологічної зброї, щоби переконати: війна в Україні – це… інсценування Хантера Байдена.

Джерело: сайт Брукінґського інституту

Переклад: Наталія Сокирчук, «Главком»