Чи можуть окремі європейські та американські ЗМІ працювати під диктовку ФСБ?
Переживши перший шок від провалу свого бліцкригу, Росія почала приходити до тями та змінювати тактику не лише на полі бою, а й на інформаційному фронті. Якщо крикливі соловйови і скабєєви орієнтовані виключно на невибагливого внутрішнього споживача, то на західну аудиторію Москва тепер намагається впливати делікатніше – із допомогою людей, які вважають лідерами думок у кожній конкретній країні.
Приклад – Німеччина, уряд якої довго вагається, чи постачати зброю Україні. На фоні цих метань та суперечок з’являються повідомлення, в яких, наприклад, колишній німецький військовий несподівано приходить до висновку, що Україні не варто давати зброю, бо тут корупція і її все одно кудись продадуть.
Полковник у відставці – герой німецьких ЗМІ
Німецький полковник у відставці Ральф Тіль заявив, що «українська мафія продає західну зброю». Звісно, усе це упаковано у купу обмовок про те, що українці загалом молодці, що ця зброя може переломити хід війни, але зрозуміло, який із меседжів засяде у голову читачу чи глядачу. Адже саме тему «української мафії», яка перепродає західну допомогу, зараз тиражують німецькі ЗМІ, десятки разів за день прокручують у біжучому рядку телеканали.
За словами міністра закордонних справ України Дмитра Кулеби, заява Тіля є «стовідсотково російською історією».
Глава МЗС нагадав, що такий же «аргумент» використовував на засіданні Ради безпеки ООН представник країни-агресора. Міністр зазначив, що Україна не залишить цей фейк без аргументованої відповіді, хоча не на всіх такі пояснення можуть подіяти.
Публікація думок відставного полковника – не єдиний прояв підігрування Росії з боку її агентів у Німеччині. Так, раніше ряд німецьких колишніх політиків, інтелектуалів та лідерів думок оприлюднили відкрите звернення до уряду Німеччини, зміст якого полягає, по суті, у примушенні України у капітуляції. Текст листа опублікований на сторінках Berliner Zeitung.
The New York Times: перемога України – це небезпечно
Російський контрнаступ на інформаційній захопив і США. Американське видання The New York Times 20 травня опублікувало скандальну редакційну статтю, у якій пропонує президенту США Джо Байдену пояснити українцям, що підтримка США не безмежна, а Україна має шукати територіальний компроміс із Росією. Авторами висловлюється сумнів у тому, що Україна може виграти війну і повернути території, які вже захопила Росія. Редакція називає попередні військові успіхи України «приголомшливими», а російське планування і ведення війни «напрочуд неакуратним». І одразу після цього говориться, що «попри це, переконлива перемога України, яка поверне територію до 2014-го, не є реалістичною».
Позиції видання заперечили чимало українців: економістів, журналістів та політиків.
У коментарі «Главкому» Микита Потураєв, голова парламентського комітету гуманітарної та інформаційної політики зазначив, що на Заході справді певні політичні кола сповідують політику домовленостей з Росією. «І саме в цих колах свого часу народилася, на мій погляд, хибна стратегія, що треба за будь-яку ціну намагатися відірвати Росію від Китаю і треба йти на поступки Путіну. Стаття у New York Times йде саме з тих кіл, а не безпосередньо з Росії. Це для нас досить небезпечні думки, але нічого нового тут немає. Ми готові були до того, що рано чи пізно такі заяви почнуть з’являтися, тому у нас заздалегідь була готова база аргументів проти них», – стверджує нардеп.
Чи діють «ці кола» за гроші Кремля, однозначно стверджувати не можна. Проте публікації, на кшталт вищенаведеної, це ж видання випускає мало не щодня, у тому числі під обгорткою рубрики «Думки». Позиції, висловлені у ній, редакція може не поділяти, але поширювати, що дуже зручно.
Днями газета опублікувала чергову колонку, цього разу – аналітика Томаса Фрідмана, під заголовком «Війна в Україні продовжує сипати сюрпризами. Найбільший може бути для Путіна». Звісно, трактувати цю публікацію можна було би на користь України – мовляв, йдеться про великий і неприємний сюрприз для Путіна. Проте Фрідман, напевно, мав на увазі геть протилежне.
Поряд із розмірковуваннями на енергетичну тематику (про те, що війна може прискорити перехід до відновлювальних джерел енергії) Фрідман бере і пише: «Щодо України ситуація передбачувана: у міру зростання витрат (західних країн на підтримку нашої країни – «Главком») буде пропорційно зростати інакомислення – або в Америці, або серед наших європейських союзників. Адже цим країнам доведеться жертвувати власними інтересами заради України. Вони будуть стверджувати, що не можуть дозволити собі ані економічно підтримувати Україну до точки повної перемоги, тобто поки армія Путіна не облишить Україну до останнього дюйма, ані стратегічно дозволити собі погоджуватися на повну перемогу України, оскільки, зіткнувшись із повною поразкою, Путін може пустити у хід ядерну зброю».
Цей абзац містить аж дві тези, що можуть підірвати у читача віру у перемогу України. Перша — Захід перестане підтримувати нашу країну з економічних міркувань, бо це для нього стане непідйомним тягарем. Друга — програш Путіна є небезпечним, бо він може завдати ядерний удар.
До слова, ще задовго до початку повномасштабного вторгнення видання NYT неодноразово демонструвало позицію, яку можна назвати проросійською: у 2019-му газета відмовлялася писати англійською Kyiv замість Kiev (другий варіант – транслітерація з російської, що, як відомо, було важливим для роспропаганди), а у 2020-му опублікувало карту України, на якій окупований Крим був частиною РФ.
Зараз, поруч із авторськими колонками на тему побудови кар’єри, самоідентифікації та судових баталій між Джонні Деппом та Ембер Херд, все частіше з’являються роздуми про те, який Росія достойний суперник та великий боєць. Так, 2 червня видання опублікувало колонку від експертів з питань Росії Андреа Кендел-Тейлор та Майкла Кофмана – про те, що Москва ще усім покаже.
Щоправда, акценти дещо зміщені: з «може перемогти» на «залишається достойним суперником для Заходу».
«Багато хто в Америці та Європі прагне відкинути Росію як державу, чий вищий статус порушився, яка є військово розбитою і обтяженою санкціями… Але така оцінка передчасна. Так, президент РФ Володимир Путін зробив стратегічну помилку, яка призвела до військової катастрофи та звела нанівець десятиліття відносної економічної стабільності. Але списувати Росію ще зарано. Росія ще здатна кинути виклик США», – пишуть автори. А далі резюме: «Варто пам’ятати, що російська влада пройшла через багато циклів стагнації, занепаду та відродження; було б розумно уникати тріумфалізму та самовдоволення. Пан Путін зробив помилку, але не обов'язково фатальну».
Британська преса: Україна програє війну
Британська газета Independent пише, що українські війська зазнають величезних втрат і що армія рашистів перевершує її в озброєнні в кілька десятків разів. Джерелом інформації називає звіт розвідки, походження якого не вказує. Зокрема, газета пише, що:
- армія рашистів перевершує Збройні Сили України в артилерії у співвідношенні 20:1, в боєприпасах – 40:1;
- українські сили обмежені радіусом дії в 25 км, тоді як супротивник може завдати удару з відстані в 12 разів більшої;
- українські сили деморалізовані, випадки дезертирства зростають пропорційно тому, як російські війська захоплюють нові території на сході та зміцнюють контроль над захопленими містами;
- позиції Києва на переговорах слабшають через зростання нерівності у кількості полонених;
- тощо.
Цікавий нюанс: цю газету у 2010 році викупив колишній розвідник КДБ, російський підприємець Олександр Лебедєв.
Овсяннікова критикує Україну, сидячи у Німеччині
Тим часом в Україні з’являється скандальна журналістка російська Марина Овсяннікова і анонсує прес-конференцію у Києві. Яку, щоправда, завдяки пильності громадянського суспільства, дуже швидко скасували.
Нагадаємо, Овсяннікова – це редакторка російського пропагандистського Першого каналу, яка наприкінці третього тижня війни в Україні, під час ефіру програми «Врємя», проскакала за спиною у ведучої з антивоєнним плакатом. І якщо українці швидко зметикували, що це борчиня не з режимом Путіна, а за власні інтереси, і цілком може бути, вона є проектом ФСБ, то на багатьох у світі цей перфоманс таки справив враження.
Овсянніковій прохолодний прийом в Україні не сподобався і, ледве перетнувши кордон, вона почала знову нахвалювати російське керівництво, порівнюючи його з українським. Відповідаючи на коментар про те, чому російська влада не посадила її, а відпустила у європейське турне, пропагандистка погодилася із твердженням про бажання Кремля не роздмухувати скандал навколо неї. Мовляв, «у Кремлі мислять стратегічно, на відміну від політиків у Києві».
До речі, працює «героїня» тепер у Німеччині у газеті Die Welt.
Україна в інформаційній війні намагається тримати оборону і навіть нападати. Основний інструмент – не маніпуляції, а факти. Приміром, потужним прийомом стала публікація Україною перехоплень розмов російських військових з рідними та відео з бесід з російськими полоненими. Ми також надаємо можливість західними політикам на власні очі переконатися у вчинених воєнних злочинах у Бучі, Ірпені. Проте цього недостатньо.
За словами Вадима Денисенка, радника міністра внутрішніх справ, нині у певних частинах світу Україна програє інформаційну війну, і перш за все – у так званих недемократичних країнах. «Це є великою проблемою для нас, тому що ці країни переважно є нашими ринками збуту. Там панує чіткий наратив, що цю війну насправді розв’язали США і це є війна між Штатами та Росією. Якщо ми говоримо про умовний «колективний Захід», то він абсолютно консолідований, і говорити, що Україна програє інформаційну війну там, не можна. Хоча, безумовно в ЄС є різні точки зору», – зазначив він у коментарі «Главкому».
Денисенко додав, що коли йдеться про інформаційну війну на такому складному полі, як Євросоюз, де одна країна може все заблокувати, різні заяви відставних офіцерів, безумовно, ні на що не вплинуть. Проте, за словами радника глави МВС, якщо ми не будемо слати розумні меседжі та грати тонко, в середньостроковій перспективі ми можемо стати учасником таких інформаційних воєн, на які поки не наражалися.
Війна, Китай і шкурні інтереси
Один з прикладів наших інформаційних поразок — Китай. Піднебесна позиціонує себе «нейтральною стороною» щодо російсько-української війни, але китайські ЗМІ все ж говорять про події в Україні «за російськими методичками». Про це свідчить і звіт Wall Street Journal про те, як китайська преса висвітлює події в Україні від 24 лютого, і дослідження українських медіаекспертів. Зокрема, війну в Україні у тамтешні ЗМІ називають «спеціальна операція». Також телеканали Китаю транслювали парад до Дня перемоги у Москві. Медіа уникають прямої мови Зеленського та кадрів з доказами злочинів рашистів у Бучі, Ірпені тощо. Відповідно до звіту WSJ, лише 2% випусків новин включали пряму мову Зеленського. Однак ідеться про ті цитати українського президента, де він дорікав Заходу, що той не достатньо допомагає Україні.
Наталія Сокирчук, «Главком»
Коментарі — 0