Не бійтеся спровокувати Путіна. Бо інакше…

Українці хоробро чинять опір ворогу, але зазнають страшних втрат та поволі втрачають позиції. Вони здатні робити лише від 5 до 6 тис. артилерійських пострілів на день, тоді як росіяни роблять по 50 тис. пострілів на добу. В українців закінчуються боєприпаси до їхньої старої радянської артилерії і у них не вистачає західних боєприпасів, щоби покрити нестачу.

Мені пригадується стара приказка: «Шукав цвях – загубив черевик; шукав черевик – загубив коня; шукав коня – і сам зник; шукали наїзника – програли битву; програли битву – втратили королівство. І все через загублений цвях». Ми не можемо дозволити Україні втратити Донбас через брак артилерійських снарядів.

Якщо російський диктатор Володимир Путін захопить цей регіон, після того як він уже забезпечив сухопутний коридор від Криму до російського кордону, він отримає контроль над приблизно четвертою частиною України, включно з її промисловим центром та більшу частину її узбережжя Чорного моря. Українська економіка вже перебуває у жахливому стані, а за попередніми оцінками, цього року вона скоротиться на 45%. Тоді Путін зможе тиснути на Україну ще сильніше, готуючи останній наступ, щоби покінчити з нею.

Навіть обмежена перемога Росії дасть світові небезпечний сигнал, що Захід слабкий, а агресія залишається без покарання. Зараз ми повинні надати Україні набагато більше допомоги, щоби запобігти втраті Донбасу та дати можливість здійснити контрнаступ і повернути територію, яка вже окупована, але ще не укріплена окупантами.

Найбільш очевидною є потреба України у більшій кількості артилерійських стволів і снарядів. Адміністрація Байдена вже надала 108 155-мм гаубиць M777 і понад 220 тис. артилерійських снарядів. Зовсім недавно вона пообіцяла відправити чотири високомобільні артилерійські ракетні системи (Himars) і боєприпаси з максимальною дальністю дії приблизно 45 миль (72,4 км). Цього зовсім недостатньо, 220 тис. набоїв не вистачить навіть на п'ять днів, за нинішніх темпів використання.

Захід має відправити сотні гаубиць і реактивних систем залпового вогню, тисячі ракет і сотні тисяч артилерійських снарядів. Це мають бути снаряди Excalibur з GPS-керуванням для M177 (дальність: 24 милі, тобто 38,6 км) та армійські тактичні ракетні системи для Himars (дальність дії: 186 миль, 299 км). Ці боєприпаси більшої дальності дозволять українцям вражати російську артилерію, ракети та лінії постачання, не ризикуючи своєю новою зброєю поблизу лінії фронту. Звичайно, щоби навчитися працювати із цими системами українцям знадобиться час, але вони вже показали, що швидко все опановують.

Україна також відчайдушно потребує додаткової авіації, аби зупинити російські авіаудари та здійснювати власні атаки на російські сухопутні формування. У березні Байден зробив серйозну помилку, коли, через надмірні побоювання щодо реакції Путіна, відмовився сприяти передачі польських винищувачів МіГ-29. Але ще не пізно виправити цю помилку.

Хоча МіГ-29 все ще були б корисними, загалом ми повинні перевести Україну на обладнання НАТО: безпілотники MQ-1C Grey Eagle, винищувачі F-16, штурмовики A-10 Warthog та протиповітряна оборона Patriot. Системи Grey Eagle, здатні нести протитанкові ракети Hellfire і є набагато ефективнішими безпілотниками, ніж американські Switchblades і турецькі TB2, які нині отримує Київ. А-10, розроблений для того, щоби протистояти наземному вогню, був би ідеальним проти російської артилерії. F-16 дозволить українцям збивати більше російських військових літаків і бомбити російські війська. Система Patriot може збивати не тільки літаки, а й ракети.

Об’єктивно: в Україні немає персоналу, підготовленого для роботи з цими системами. Якби ми почали прискорений навчальний курс ще у березні, цю проблему можна було би вирішити. Необхідно розпочати навчання українців якомога швидше.

В Україні вже є іноземні добровольці, які воюють у сухопутних військах. Чому б не запросити іноземних волонтерів або підрядників для експлуатації та обслуговування F-16, A-10, Grey Eagles і Patriots?

Для такого кроку є достатньо прецедентів. У 1941 році Китай купив американські винищувачі P-40 і створив американську волонтерську групу, більш відому як «Летючі тигри», для управління ними. «Летючі тигри», що складалися з колишніх військовослужбовців США, на чолі з Клер Ченно, допомогли врятувати Китай від японського вторгнення.

В Україні є мільйони добровольців, готових ризикувати життям, захищаючи свою Батьківщину. У країни не вистачає зброї для своїх бійців. Це не має виправдання. На країни, які ввели санкції проти Росії, припадає 65% світового ВВП, на частку Росії припадає менше 3%. Не можна дозволити Росії випередити союзників України в озброєнні.

Не турбуйтеся про вичерпання наших запасів, ми завжди можемо виготовити більше. І не бійтеся спровокувати Путіна, ніщо не було би більш провокаційним, ніж українська поразка. У нас є стратегічний і моральний імператив активізуватися, щоби допомогти Україні перемогти в її боротьбі за свободу. Це і наша боротьба теж.

Джерело: The Washington Post

Переклад: Наталія Сокирчук, «Главком»