«Наші мєнти можуть тільки трахнути»

Василь Коряк: «За мого мерства в Лубнах міліціонер попав у аварію. Кров здавали йому цілим містом, тільки з міліції нікого не було. Зателефонував до начальника, той каже — приказу не було»

— Народ ніколи не любив міліцію, — каже екс-мер Лубен на Полтавщині 61-річний Василь Коряк. Він 28 років працював слідчим у Лубенському райвідділі міліції. Звільнився у званні майора. — При «совєтах», у середині 1980-х, горіли райвідділи у Хоролі, Гребінці, Оржиці, Миргороді. Наш підрозділ кидали на підмогу в Хорол. То там сейфи від вогню плавилися — так справи палали.

Із Василем Васильовичем спілкуємося телефоном. Говорить швидко і чітко. Час від часу чути, як стукає рукою по столі.

— Люди піднімалися через міліцейський безпрєдєл, — продовжує. — У Миргородському районі міліціонер уночі на городі своєї матері застрелив наркомана. У Хоролі син дільничного убив хлопця. Люди розуміють — сьогодні цю дитину обидили, завтра твою дочку трахнуть і вб'ють. Ще й сина покалічать.

Жорстокість у міліціонерів набута в органах чи принесена з «гражданки» — бо суспільство таке?

— Тільки не треба розказувати: яке суспільство — така й міліція. Хто вирішив, що міліція має бути зрізом громади? Ми туди маємо відбирати найкращих, бо вони милують і карають.

Жорстокість пробралася в міліцію, як черв'як у яблуко. Скажімо, працюють два інспектори карного розшуку. Один нормальний, розкриваємість злочинів — 50 відсотків. А другий ставить людей на коліна й дубинкою б'є по п'ятах — розкриваємість 75-80 відсотків. Приходять свята — йому премію, грамоту. А перший думає: буду і я так робить, начальство ж хвалить.

Коли був міським головою, у селі Ісківці Лубенського району працював один дільничний, ветеринар за освітою. Тільки він заїжджав у село, люди по погребах ховалися. Дубасив усіх підряд — під поганий настрій, під премію і коли її не дали. Я написав скаргу в міністерство. Ніякої відповіді. Вимушений був зібрати мітинг. Два роки боролися, доки цього дільничного посадили на сім років.

Що чекає на новачка в міліції, яка так змінює його ставлення до життя?

— Тут, як ніде, стержень людського піддається корозії. Працювати ж приходиться з покидьками — проститутками, наркоманами. У міліціонера багато спокус і пропозицій. Приїжджає мент до злодія, а в того — 5-поверховий будинок. Закрадається думка: може, це я неправильно живу?

Щоб казали прямо — бий людину — такого немає. Але вчать наших ментів по ненормальних книжках: як провокації робити, як посварити людей — ціла наука. Вчать прийомів захвату, задушення. У 1990-х уперше видали кийки. На навчанні начальник показував, як робити захват горлянки дубинкою, й приказував: «Не бійтеся, вона не поламається». Один дільничний, Мелешко, підвівся: «Так то ж больно людині». У залі — тиша. А потім усі засміялися. Начальник говорить: «Ти що, хворий на голову? Шо за «больно»?».

Папа розуміє, що доця піде по руках, зате по руках полковників, генералів

Але добрі люди теж приходять на службу. Як не піддатися жорстокості?

— Усе залежить від людини, її сім'ї, родинних цінностей. Але на нормальних у міліції дивляться, як на білих ворон.

Чому йдуть в органи, знаючи, що нічого доброго з цього не буде?

— У кого є гроші, зв'язки — ніколи не віддасть свою дитину працювати в міліцію. А простий народ, що отримує 1,5 тисячі, як почує, що правоохоронцям платять три, ще й приказує: «Іди, синку! У тебе обшуку не робитимуть, за самогонку не покарають і за кермом не зупинять».

Коли не рахувати випускників міліцейських академій, 95 відсотків у системі не мають вищої освіти. Кар'єра рядового починається з технікуму — ветеринарного, технічного, будь-якого. Далі — молодший лейтенант, учиться заочно. Такого ніде в світі нема. В Америці медиків і міліцію готують виключно на стаціонарах, аби за будь-якого надзвичайного випадку могли поміч надати. Наші тільки трахнути можуть.

Хто найбільші негідники?

— Найкривавіші відділи — кримінальний розшук і з боротьби з наркотиками. По всій країні наркообіг кришують служби з боротьби з наркотиками. Цей бізнес можна було б закрити за день, але тоді органи втратять серйозне джерело прибутку.

Ці дві служби — як голодні пси. Їх деруть найбільше за будь-яку похибку. Вони і пускаються у всі тяжкі. Там або роби як усі, або тебе підставлять. Що більший садист і моральний виродок — то успішніший. Найбільш безпринципні й нахабні — слідчі. Вони беруть гроші з обвинувачуваних, потерпілих. Роблять, що хочуть.

Робота для білоручок — ДАІ та відділи боротьби з економічними злочинами. Там завжди вихолені, вигладжені мужики. Вони не б'ють, а «роздягають» — на гроші. А ті білими комірцями називають податківців, бо вони роблять такі гроші, що ніяким наркотикам не снилися.

Можливо, амбіції скеровують до цієї професії?

— Це неможливо. Для дільничного стеля кар'єри — майор. Але в ображеного, якщо його в юності побили чи ще щось, спрацьовує комплекс — як до мене, так і я буду.

З чого починає проявлятися жорстокість рядового міліціонера до людей?

— Зі звернення «ти» й неадекватної поведінки на спробу громадян у чомусь поправити його. Стандартна ситуація: просять зняти головний убір у приміщенні. Мент: «Шо? Ваші документи!». Скинути фуражку й вибачитися — недопустимо для нашої міліції. На людей менти кажуть «рахло». Так і говорять у райвідділі: «того рахла вже піймав», «із тими рахлами розібрався».

Які стосунки між колегами?

— Там серпентарій, де кусючі гади кидаються один на одного. Навіть у Врадіївці першим розколовся лейтенант міліції. Почав казати, що спільник утік через задню хвіртку.

За мого мерства в Лубнах міліціонер попав у аварію. Кров здавали йому цілим містом, тільки з міліції нікого не було. Зателефонував до начальника, той каже — приказу не було.

У міліції все побудоване на себелюбстві. Хваляться одне перед одним, на які курорти їздять, яку хату мають. Щоб зібратися разом на свята — ніколи. Міліцейські празники відбуваються так: у генделі сидять міліціонер із жінкою, може, й не своєю, і п'ять-шість «боржників»: завгосп, наркодилер середньої руки. Пригощають його. Навіть дрібний сержант відчуває себе «значимим». Це не депрофесіоналізація, а деградація. Психіка не витримує всього, то вони заливають баки. 80 відсотків — алкоголіки. Непитущі в міліції працювати не будуть. На пенсії помирають рано, бо печінка, як решето.

Що святе в органах, через що не можна переступати?

— Зарплата, бабло, гроші. Коли був мером, приїхали до мене одні хлопці. Розказують: «Наших тут затримали. І чотири автомати. Поможіть. Ви тут знаєте прокурора, начальника. Даємо 50 тисяч доларів». Я послав їх, а в міліції за гроші зроблять усе. Це я кажу як мент із 28-річним стажем. Дайте мені 10 тисяч доларів, я в лубенській міліції куплю мішок маку, й грузити мені його поможе хтось із начальників.

Як служба позначається на особистому житті?

— Мало знаю міцних сімей. Доки жінка молода, вона для чоловіка-мента — жертва. Були родини, де чоловіки забивали ногами дружин до смерті, вагітних. Пацани-менти не розуміють, що всіх дівок не перемають. Часто буває, затримають якогось чоловіка, а його жінці кажуть: роби те і те, бо він не вийде. Багато ґвалтівників серед міліціонерів.

Чимало жінок у міліції мають сексуальні обов'язки перед начальством. Кожна друга втратила сім'ю, бо чоловік дізнався. Прес-секретарками працевлаштовуються дочки багачів. Папа розуміє, що доця піде по руках, зате по руках полковників, генералів.

Як можна реформувати цю структуру?

— Приймати на службу кожного індивідуально, а не всіх підряд. По сто разів випитувати, чого обрав цю професію. Посаду начальника у областях і районах зробити виборною, щоб люди призначали на три роки й знімали. Народ — то найкращий рентген.

Двічі був обраний міським головою Лубен

Василь Коряк народився в селі Бригадирівка Хорольського району Полтавщини. Батько покинув родину, коли сину було 2 роки. Підлітком побився з хлопцями, бо ті його обізвали байстрюком, й потрапив до виправної колонії. Школу закінчив із золотою медаллю.

Працював у Лубенській міліції слідчим, старшим слідчим. Двічі був обраний міським головою Лубен. На Коряка скоїли чотири замахи: стріляли, кидали гранату в двір. Василь Васильович застрелив чоловіка, який заліз до нього в будинок. Кримінальну справу порушили, але обвинувачення згодом зняли.

Із дружиною Катериною виховали трьох синів. Усі працюють юристами. Є двоє внуків та онука. Коряк посадив великий фруктовий сад. Має в домі винний погріб та соляну кімнату, яку йому подарував мер Артемівська з Донеччини.

Джерело: Gazeta.ua