Введення військ країн НАТО в Україну – на користь чи навпаки?

Розмови про введення військ країн НАТО в Україну – це про що? Це нам на користь чи навпаки?

Більше всіх про введення своїх сил розповідає президент Еммануель Макрон. Саме це робить подібні наміри примарними.

Францію і Росію пов’язує давня і складна історія відносин. І Франція, як, до речі, і Німеччина, має завищену повагу і до міжнародного значення РФ, і до її воєнної потуги. Останнє, чого бажає Макрон – це пряме боєзіткнення французьких і російських військ.

По-перше, це викличе у Франції шалені протести, бо там достатньо щирих симпатиків Росії, і це не тільки нащадки різних хвиль еміграції. По-друге, у Франції побоюються поразки від росіян, яка буде супроводжуватися величезними втратами.

Між іншим, більше всіх готова до введення до нас своїх військ Польща. При чому, і для неї мова може йти виключно про функції воєнної жандармерії у західних областях України, що дозволить звільнити деякі українські частини для фронту. І введені сили мають бути максимально розосереджені і непомітні.

Але Польща про такий сценарій мовчить. На відміну від очільника Франції та інших західних високопосадовців, які запевняють, що Київ залишиться українським у будь-якому розкладі. Вибачте, а Харків? Дніпро? Запоріжжя? Миколаїв? Одеса?

Не тільки пряме боєзіткнення з армією РФ, а навіть одиничні втрати офіційно введених в Україну військовослужбовців країн НАТО від ракетних ударів агресора – це критична ситуація для країн блоку. Бо вона відразу викличе активізацію консультацій навколо відомої 5-ї статті Уставу НАТО. І тоді з’ясується, що там не передбачається гарантованої і безумовної воєнної відповіді.

Тобто, Устав НАТО насправді вельми схожий з сумнозвісним Будапештським меморандумом, бо цей меморандум, власне, від того уставу і походить. Відповідно, така ситуація, де Путін буде виглядати суперово, а колективний Захід жалюгідним, для західних політиків є неприпустимою, бо їх знесе власне населення.

Тому що з’ясується, що європейські армії – малі і не мають бойового досвіду, реальна обороноздатність Європі зав’язана на США, а Штати зовсім не поспішають рятувати Європу. Принаймні, без дуже жорстких попередніх умов.

Тоді чому демонструє маскулінність і рішучість пан Макрон? Не зважаючи на те, що США і Німеччина не хочуть приймати Україну у НАТО. А тому, що він знає, що все це – на словах. Можна скористатися політичною турбулентністю у Штатах, а також в’ялістю Німеччини, і позиціонуватися як новий європейський лідер. Який виступає рішуче проти Путіна, але у принципи готовий з ним домовлятися.

Насправді, нічого не міняється: доля України – це наша відповідальність. І дійсно, агресор не захопить Київ та інші міста України. Але тому, що ми їх не віддамо. Ніякі НАТІвці за нас по-справжньому воювати не будуть.