Держсекретар МЗС Олександр Баньков: Оголошення нашого консула персоною «нон-грата» – чиста провокація Росії

Минулого тижня Росія затіяла новий виток «шпигунських воєн» і вислала з країни українського консула Олександра Сосонюка. Його звинуватили в начебто отриманні «закритої інформації». У відповідь Україна також відправила на батьківщину російського дипломата. Такі симетричні дії в дипломатії вважаються нормою. Але якщо проаналізувати статистику, то останнім часом все частіше працівників посольств РФ відправляють додому. Лише минулого року за підозрою в шпигунстві російських дипломатів вислали з Болгарії, Нідерландів, Норвегії, Австрії. А зовсім нещодавно через можливу причетність росіян до вибухів на військових складах, вислала зі своєї країни майже два десятки російських дипломатів Чехія.

На сьогоднішній день в Росії працює 37 наших дипломатів. Як почуваються ці люди «в тилу» країни-агресора, наскільки Україна може гарантувати їм безпеку та які зміни в міністерстві можуть бути, «Главком» поговорив з державним секретарем МЗС України Олександром Баньковим.

«Важко уявити, що хтось міг отримати доступ до секретних документів, перебуваючи під цілодобовим наглядом ФСБ»

Російська Федерація вислала українського консула з Санкт-Петербургу. У вас є пояснення чому саме Олександра Сосонюка і чому саме зараз?

Я би пов’язував цю ситуацію з тією хаотичною істерією, яка зараз розгорнулася в МЗС РФ. Ми всі бачили нещодавню історію з висилкою чеських та американських дипломатів з Москви. Висилка дипломатів – це частина інформаційної війни Росії, її психологічного тиску на іноземні країни. Російська сторона заявила, що наші дипломати нібито займалися пошуком і передачею секретної інформації. Чесно скажу, важко уявити, що хтось мав змогу отримати доступ до баз секретних документів ФСБ, перебуваючи в Росії, перебуваючи, очевидно, під цілодобовим наглядом і ФСБ, і інших російських силових органів. Оголошення нашого консула «персоною нон-грата» – чиста провокація.

Ви свого часу працювали послом у Румунії, знаєте про специфіку роботи дипломата за кордоном. Враховуючи, що українські дипломати працюють у Росії, яка є країною-агресором, чи є для них особливі рекомендації до поведінки, спілкування, відвідування заходів чи зустрічей? Чи може причина вислання нашого дипломата – якась його помилка?

Дипломатія настільки специфічна і багатогранна сфера, що конкретного зводу правил на кожен випадок і кожну ситуацію підготувати просто неможливо. Часто дипломати керуються досвідом, інтуїцією, відчуттям того, що відбувається навколо, аналізом розвитку ситуації в країні, стану двосторонніх відносин. Існують також чіткі правила, які пов’язані з підготовкою візитів, здійсненням контактів, протокольним забезпеченням.

Будь-які дії, які не заборонені міжнародним правом, і які в принципі не виходять за межі дипломатії, допустимі. Аналіз випадку в Санкт-Петербурзі вже розпочався, і відповідні висновки будуть зроблені.

Україна у відповідь також вислала російського дипломата. Як ухвалюється рішення про те, кого саме слід вислати у відповідь? Чим керуєтеся?

Сама висилка відбувається на умовах взаємності, яка визначається за чіткими і зрозумілими параметрами. Якщо з Росії висилають одного зі співробітників Генерального консульства, у даному випадку у Санкт-Петербурзі, то й відповідно відповідь може бути симетричною. Іншими словами, це може бути старший дипломат консульського відділу або іншого підрозділу посольства, або генерального консульства. Відповідь, в принципі, може бути й асиметричною, в залежності від відносин між державами. Асиметрична відповідь може бути й тоді, коли кількісний склад посольства певної країни в Україні менше, ніж українське посольство в тій країні, або навпаки.

МЗС Росії уже відреагувало на вислання російського дипломата, яке на їх думку не може бути симетричним заходом України. Вони погрожують вислати ще одного нашого дипломата. Знаєте, кого? Якою буде відповідь України? Як довго можуть тривати такі «гойдалки», де межа?

Ми до цього ставимося спокійно. Оголошення радника російського посольства в Києві «персоною нон-грата» сталося як симетрична реакція на провокацію Росії проти нашого консула в Санкт-Петербурзі. Якщо російська сторона продовжуватиме провокації проти співробітників українських дипустанов в РФ, відповідь України не забариться.

Наприкінці березня невідомі розклеїли на парканах навпроти будівлі Посольства України в РФ плакати з образливими світлинами дипломатів. Була пошкоджена автівка. Яка мета цієї акції?

Між Росією та Україною відбувається збройний конфлікт. Тиск, під яким перебувають українські дипломати в Росії, незалежно від місця розташування дипломатичної консульської установи, надзвичайний. Колегам, які працюють в різних містах Росії - Москві, Ростові, Санкт-Петербурзі, Новосибірську - не позаздриш. В умовах, фактично, відкритого конфлікту кожен з них перебуває під постійним тиском не тільки спецслужб, а й настроїв громадськості. Те, що ми побачили в Москві, на жаль, не буде завершенням цього тиску. Подібні випадки можуть мати місце й в майбутньому.

В чому ще виражається тиск? Є телефонні дзвінки з погрозами, стеження?

Загальна атмосфера роботи в будь-якій країні залежить від атмосфери політичних відносин з цією країною. Якщо це дружня або нейтральна країна, то, відповідно, дипломати мають можливості розвивати відносини, просувати національні інтереси і забезпечувати необхідну комунікацію. Віденська конвенція про дипломатичні зносини визначає певні привілеї та імунітет дипломатів, зобов'язує владу країни перебування гарантувати спокій та безпеку іноземного дипломатичного корпусу.

Попри це, сама атмосфера відносин з цією країною може впливати і на побут наших співробітників. Саме через це свого часу було ухвалене рішення, наприклад, про повернення сімей, дітей, співробітників українських дипломатичних установ в Росії. Адже нагнітання і атмосфера конфліктності створювали шалений тиск, насамперед, в побутовому плані на них, це дуже сильно впливало на роботу співробітників.

Зараз немає жорсткого імперативу про те, що не можна родинам українських дипломатів в РФ бути з ними, як це було у 2014 році, але скажу вам відверто, небагато сімей наших співробітників зараз перебувають разом з ними у Росії.

«Потреби евакуювати дипломатів з Росії наразі немає»

Скільки українських дипломатів сьогодні працює у Росії?

37 співробітників в усіх українських дипломатичних установах на території Росії. У 2013 році тільки в нашому посольстві в Російській Федерації у Москві працювало близько 60 людей. Можливо, навіть і більше. Після початку збройної агресії Росії відбулося скорочення кількості дипломатів у РФ майже вдвічі.

А скільки російських дипломатів працює в Україні?

69.

Яким чином забезпечується безпека наших дипломатів? Хто її забезпечує, як змінює МЗС підходи до безпеки дипломатів з огляду на те, що відбувається з ними у Росії?

У кожному посольстві є співробітники, які опікуються питаннями безпеки. Вони аналізують безпекову ситуацію і готують рекомендації колегам у дипломатичній установі щодо того як поводитися, правила поведінки, про місця можливого проживання, уникнення якихось районів, регіонів в залежності від розвитку ситуації в країні.

За конкретних випадків з новітньої історії української дипломатії можна згадати заходи щодо наших дипломатичних установ під час розвитку конфлікту в Сирії, коли ми евакуювали посольство звідти і перекинули функції нашого посольства на наші посольства у сусідніх країнах. Посольство, яке працювало у Лівії, було евакуйоване в Туніс. Через військові дії фізична безпека працівників була під загрозою.

Потреби вживати подібні дії в Росії наразі немає. Але ми вдалися до таких заходів безпеки як скорочення персоналу, на початку збройного конфлікту рекомендували вивезти їх сім’ї, що і було зроблено. Також існують певні обмеження для місць проживання.

«Вдалося суттєво скоротити перелік посольств, які не мають керівників»

На початку квітня президент Володимир Зеленський підписав указ про звільнення 7 послів, включаючи голову представництва України при ЄС Миколу Точицького. МЗС завжди підкреслювало складність підбору кандидатур на призначення до тієї, чи іншої країни, а тут бачимо звільнення одразу стількох дипломатів, причому з країн, які успішно співпрацюють з Україною. Як можна пояснити необхідність такої масовості звільнення?

Я можу частково погодитись з вами, що значна кількість послів в указі про звільнення викликає здивування. Але це все пояснюється тим, що дипломатія відбувається не на поверхні. Широкий загал бачить візит президента чи очільника уряду, після якого відбувається звільнення посла. Це те, що лежить на поверхні. Але ж насправді підготовка до звільнення послів триває іноді місяцями.

Щодо призначень – це також виняткова компетенція президента. Цьому рішенню також передує підготовка з погодження кандидатури. Тому нічого екстраординарного, дивного немає в тому, що з’явилося стільки указів про звільнення послів. Це - процес планової ротації.

До слова, серед указів, які ви згадали, був один указ про призначення директорки департаменту міжнародних організацій Євгенію Філіпенко представником України при Відділенні ООН та інших міжнародних організаціях у Женеві.

Але цілий ряд країн наразі залишаються без повноцінного представництва України…

Є два моменти, які треба розуміти: указ про звільнення посла не означає його автоматичний виїзд з країни завтра. Існує протокольна практика візитів ввічливості перед від'їздом. В цей період всі посли, навіть щодо яких ухвалене президентом рішення про звільнення, можуть виконувати свої функції. Тому ми не говоримо, що сім посольств і представництв автоматично залишились без керівників. Щодо вакантних посад, то робота триває. Але сказати про те, коли саме будуть призначені нові посли я не можу. Скажу лише, що завдяки співпраці з Офісом президента нам вдалося суттєво скоротити перелік наших дипломатичних установ у світі, які не мають керівників. І ми разом максимально працюємо над тим, щоб заповнити всі вакансії послів.

Звільнити послів – це була чия ініціатива – МЗС чи Офісу президента? Як ухвалювалося рішення?

Пропозиції вносяться керівником МЗС в контексті планової ротації, а рішення ухвалюються президентом, як це і передбачено українським законодавством.

Як взагалі відбувається взаємодія МЗС і Офісу президента?

Впродовж останнього часу Офіс підтримав низку пропозицій нашого міністерства, які дозволили значно вдосконалити ефективність дипломатичної служби, зробити її такою, яка відповідає сучасним реаліям.

Зокрема, МЗС більше не потребує погодження кандидатур старших дипломатів в закордонних дипломатичних установах із зовнішньополітичною службою Офісу президента. Ми також ініціативно оновили положення про закордонні дипломатичні установи, щоб підвищити їхню мобільність, зменшити навантаження на державний бюджет. Запровадили інститут посла України з резиденцією в Києві, передбачили новий формат посольств за кордоном за формулою «1+2»: посол і два дипломати. Керівник установи також зараз може бути розвантажений від завдань адміністративно-технічного характеру. Ці функції відтепер можуть покладатися на його заступника.

Звичайно, ці зміни не відбулися би без рушійної сили МЗС та підтримки Офісу президента.

За яким критерієм обираються посли для призначень на роботи в країни, які вимоги до роботи того, чи іншого дипломата?

Давайте розмежовувати послів, керівників дипустанов, інших дипломатів. Щодо призначення послів – це, як правило, політичне рішення. Звичайно, до послів також є свої вимоги, які формуються залежно від країни, до якої готується відбути посол. Враховуються пріоритети, очікування, завдання у взаєминах з країною або міжнародною організацією.

Щодо дипломатів, то у кожного з них є свої функціональні обов’язки. Серед базових вимог – знання двох іноземних мов, належний фах і досвід роботи у сфері, якою буде опікуватися дипломат у закордонному дипломатичному відрядженні. Ми також почали практикувати залучення молодих фахівців не із системи МЗС, щоб влити в дипломатичну службу «свіжу кров».

Специфіка роботи дипломата достатньо широка і різна: від консульської служби до питань контролю за озброєннями, юридичний супровід, міжнародне право, публічна, економічна дипломатія, яка визначена міністерством як одна з ключових. Враховуючи потреби сьогодення, додалося більше вимог до публічної дипломатії, інформаційної роботи, зокрема в частині стратегічних комунікацій. За кордоном майже в усіх країнах докладаються зусилля для того, щоби сприйняття України, її імідж поліпшувався. При цьому, ми приділяємо особливу увагу боротьбі проти пропаганди та дезінформації РФ.

«Контрпропаганди для боротьби з пропагандою недостатньо»

Боротися за допомогою статей дипломатів у ЗМІ? Цієї відповіді достатньо, аби знівелювати пропаганду росіян?

Я мав досвід роботи послом у Румунії, тобто розумію як це працює зсередини країни перебування. Як на мене, контрпропаганди для боротьби з пропагандою недостатньо. Ви маєте створювати і пропагувати імідж своєї країни. Доносити цю інформацію до максимально великої аудиторії у країні перебування. Засоби для цього є різні, в залежності від специфіки самої країни. Десь це – участь у ток-шоу або включення у новинні випуски, десь це друковані, або інтернет-видання. Раніше у дипломатів не було щоденної необхідності боротися з антиукраїнською пропагандою, яка так чи інакше присутня навіть у тих країнах, які нас безумовно і беззастережно підтримують. Під більшою публічністю мається на увазі проведення більшої кількості публічних заходів, частіші виходи в інформаційний простір задля того, щоби знівелювати те, що нав’язується російською пропагандою місцевій аудиторії про Україну.

Ми можемо перемогти в інформаційній війні не за рахунок багатомільярдних бюджетів, як у Russia Today, а за рахунок мізків і креативності.

У 2015 році в МЗС був грандіозний скандал через те, що багато посольств ігнорували прохання бізнесу про допомогу, часто просто ігнорували звернення, або направляли відписки. Як змінилася ситуація з того часу, як контролюється робота посольств у напрямку бізнесу?

За останні вісім місяців було перезавантажено Раду експортерів і інвесторів при МЗС через запровадження нових підходів у комунікації з бізнесом. Щодо роботи самих наших дипломатичних місій, то були змінені критерії оцінки їх ефективності. KPI (ключові показники ефективності) дипломатів, які займаються економічним напрямком, були структуровані, розбиті на три блоки для оцінки. Саме за ними оцінюється робота кожного дипломата, який займається допомогою українському бізнесу за кордоном. Новаторство підходу полягає у тому, що ми беремо за основу оцінку динаміки розвитку відносин в економічній сфері, додаємо показники щодо реалізації двосторонніх, інвестиційних проєктів стосовно збільшення товарообігу, збільшення кількості заходів, які проводяться у сфері економічної дипломатії. Головне – не просто статистика проведення заходів, а їх результати. Наприклад, поява нових компаній на ринку, створення спільних підприємств, сертифікація української продукції.

З ключових трансформацій, які зараз відбуваються в МЗС хотів би виділити наступне.

Реформа адміністративно-фінансового блоку. Цього року ми запустимо так званий «дистанційний фінансовий менеджмент». Цей проект дозволить дистанційне ведення фінансових операцій та звітності з хабових дипломатичних установ, що допоможе нам оптимізувати присутність спеціалістів з фінансових та адміністративних питань, перерозподілити кадрові ресурси на більш пріоритетні напрямки. Вже почалася практична реалізація проекту в 7 країнах світу, а до кінця року буде реалізовано в 35 країнах. Відповідне цифрове рішення вже готове.

Також, одним з ключових напрямків нашої роботи є трансформація кадрової служби МЗС в сучасну HR службу. Робота ще триває, але результатами успішної реформи стала повна цифровізація кадрового обліку та процесів в рамках реалізації проекту Human Resource Management Information System (HRMIS), а також вдосконалена система кадрового менеджменту, планування ротації, мотивації та стажування. Зараз ми співпрацюємо з НАДС в рамках реалізації другої фази впровадження HRMIS – це створення спеціального блоку «Ротація», де ми повністю автоматизуємо процес оформлення та підготовки працівників до ротації в ЗДУ.

В контексті залучення талановитої молоді до роботи в МЗС ми наразі переглянули підходи роботи з вищими навчальними закладами України і вже влітку, за ініціативою міністра Дмитра Кулеби, запускаємо проєкт дипломатичних кадетів. Цей проект дозволить талановитим студентам розпочати кар'єру дипломата будучи на випускних курсах, або відразу після закінчення.

Найближчим часом, за підтримки наших міжнародних партнерів ми плануємо провести повний, незалежний аудит фінансово-адміністративного блоку. Мета нинішніх трансформацій в МЗС – вибудувати міцну фортецю для захисту національних інтересів України на міжнародній арені.

«У контрабанді, яку викрили наприкінці лютого, є провина посольства України в Польщі»

Наприкінці лютого двоє співробітників посольства України в Польщі намагалися вивезти 16 кг виробів із золота, майже 9 тисяч блоків цигарок, понад $200 тис. готівки. Як це стало можливим в принципі?

Звичайно, тут провина посольства є. Те, що сталося, - це досить серйозний ляпас іміджу української дипломатії. Настільки оперативно, наскільки дозволяє законодавство, МЗС вжило заходи реагування. За результатами внутрішнього дисциплінарного розслідування, двоє співробітників посольства звільнені – водій мікроавтобуса і дипломат, який супроводжував цей автобус. Правоохоронці відкрили кримінальне провадження. Слід дочекатися результатів розслідування, буде тоді більше деталей того, що відбулося.

Цей випадок змусив нас запровадити посилений контроль за пересуванням автотранспорту дипломатичних установ. Ми впровадили систему відеоспостереження контролю за завантаженням, розвантаженням вантажів, яке везе українське посольство. Встановлення відеокамер відбудеться коштом самих посольств у середині салону автомобілів, які перевозять вантажі. Мова насамперед про європейські країни. Наразі чіткого кошторису немає, оскільки у кожній з країн може бути різна вартість відеопристрою. Але ми не говоримо про дороговартісне супутникове спостереження в режимі онлайн, ми говоримо про камери, які можуть записувати відео.

Подібний випадок контрабанди трапився у 2016 році, тоді проводилося розслідування щодо працівниці посольства України в Словаччині Оксани Ліщишин, чоловіка якої затримали з контрабандою. Нині подібна історія. Виходить, що висновки не були зроблені?

Висновки відтоді були зроблені. Впродовж усіх цих років кричущих випадків контрабанди не було. Випадок із посольством в Польщі чи не єдиний за останні роки. Тим не менш, він вказав на недостатність вжитих заходів.

Підсумовуючи цю тему, хочу чітко зазначити, що у разі повторення дипломатами таких протиправних дій, МЗС реагуватиме жорстко і рішуче.

Посол України у Німеччині Андрій Мельник в інтерв’ю німецькій радіостанції Deutschlandfunk заявив, що або ми станемо членами НАТО, або знову слід подумати про ядерний статус. Це позиція МЗС, відповідно, України?

Це його особиста точка зору. Потрібно враховувати контекст, в якому ця точка зору була висловлена. В тому, що на тлі російської ескалації Україна потребує гарантій безпеки.

Водночас, особисто я вважаю, що Україна має залишатися надійним прогнозованим партнером у міжнародних відносинах і дотримуватися тих зобов’язань, які наша держава взяла на себе, зокрема в сфері роззброєння.

Маємо ще один дипломатичний скандал, який може вплинути на стосунки мі Україною і Молдовою. Міністр внутрішніх справ Молдови Павел Войку заявив, що колишнього суддю Миколу Чауса вивезли з країни на авто з українськими дипломатичними номерами. Чи можете ви це підтвердити?

Наскільки мені відомо, з'ясування усіх обставин цієї ситуації триває. Тому наразі утримаюсь від коментарів.

Чи проводиться розслідування у середині МЗС цього випадку? Які його результати?

Був певний витік інформації стосовно дипломатичного листування. Ми зараз з’ясовуємо, яким чином інформація із закритим доступом стала публічною. Зокрема те, що у молдовських ЗМІ з’явилася інформація про лист нашого посла (молдовський політик Ренато Усатий повідомив про зміст ноти посла України в Молдові Марка Шевченка, яку він отримав від держсекретаря МЗС Молдови Думітру Соколана. Зміст документу зводився у проханні зняти дипломатичний імунітет з військового аташе українського посольства Сергія Сметанюка для «кримінального переслідування і притягнення до відповідальності». Молдова підозрює цього дипломата у причетності до вивезення судді Миколи Чауса з Молдови до України – «Главком»).

Михайло Глуховський, «Главком»