Галина Лугова: У росіян два шляхи – або з Херсона, або у могилу

Херсон – єдиний обласний центр, який російські окупанти змогли захопити з початку своєї «воєнної операції». Такий сумнівний успіх явно вибивався з початкового концепту «Київ – за три дні», але Кремлю довелося задовольнятися хоч цим. Москва навіть не контролює ці регіони повністю у воєнному сенсі, а контроль над Херсоном через контрнаступ українських військ може втратити вже до кінця цього року. Тож окупанти окопуються у місті, заселяються у квартири та будинки «евакуйованих» місцевих мешканців  та готуються до важких боїв.

Про те, що російське військове керівництво готується до відсічі, говорить оголошена евакуація жителів Херсона з правого берега на лівий і втеча з міста окупаційної адміністрації, яка тепер «керує» містом зі Скадовська.

Законно призначені президентом голова Херсонської обласної військової адміністрації Ярослав Янушевич та очільниця міської військової адміністрації Херсону Галина Лугова працюють зараз із Кривого Рогу. Лугова – секретар Херсонської міськради і за відсутності мера Ігоря Колихаєва, місцезнаходження та роль якого в окупації Херсона наразі є загадкою, фактично мала би виконувати його повноваження. Але фізично не має для цього можливості, як і багато інших керівників тимчасово окупованих Росією населених пунктів.

У розмові з «Главкомом» Галина Лугова розповідає, як проходить депортація херсонців,  чому окупанти сплять у бронежилетах і скільки жителів регіону не повернуться додому після перемоги.

«Кілька sms за ніч приходило, що настане кінець світу, якщо не евакуюєтеся»

Президент заявив, що окупанти намагаються зробити з Херсонської області «зону відчуження». Генштаб звітує, що у Херсонській області російські загарбники примусово виселяють цивільних з їхніх осель. А навколо цього житла окопуються, будують інженерні укріплення та мінно-вибухові загородження. Окупаційна адміністрація зараз проводить евакуацію мешканців міста на лівий берег, при цьому сама втекла у Скадовськ. Якою ви бачите кінцеву ціль окупантів – «нам бы день простоять»?

Те, про що ви кажете, відповідає дійсності. Я щодня спілкуюся з мешканцями та представниками місцевого самоврядування, які залишилися в окупованому Херсоні. Вони розповідають, що окупанти масово ходять по домівках і заселяються у будинки, жителі яких виїхали на підконтрольну Україні територію. Що саме цікаве – вони вивозять абсолютно все майно: чайники, пральні машинки, телевізори, тобто все, що є. І перевантажують це потім на лівий берег. Навіть якщо у будинку живуть мешканці, а він красивий і гарний, їх просто викидають і вселяються.

Причому окупанти постійно п’яні і особливо вечорами неадекватно реагують на місцевих, роблячи хаотичні постріли. Просто невідомо, що у них у головах. Окупанти ж не дивляться – мале чи старе. Якщо ти йдеш вулицею і просто їм не сподобалось, як ти глянув, забирають і кидають на підвал.

Скільки херсонців лишилося на правому березі?

Станом на 24 лютого цього року у Херсонській територіальній громаді проживало 333 тис. осіб. Ми бачили, як великий автомобільний караван щодня виїжджав з Херсона і бачимо, скільки автомобілів і яка кількість жителів залишилась у місті зараз. Місто стало як привид. До цієї депортації людей на правому березі залишалося менше 100 тис. – може, 70-80 тис. Коли гауляйтер Сальдо стверджує, що на лівий берег вже евакуювалося 70 тис. – це абсолютний абсурд, бо тоді у місті взагалі нікого би не залишилось. Насправді на «евакуацію» повелися десь 4-5 тис. херсонців.

Сальдо, на фоні російського триколора, нещодавно заявив, що територія Херсонщини може бути затоплена через удари ЗСУ по Каховській греблі. Тому, мовляв, необхідно розширити зону «евакуації» на 15 км від Дніпра, що дозволить створити ешелоновану оборону, яка дасть можливість відбити напад українських збройних формувань. Так росіяни готують ґрунт для «мужнього відступу» чи укріплюються для подальших боїв і, можливо, контрнаступу?

На мою думку, окупанти не планують просто так залишати місто. Скоріш за все, вони планують вуличні бої. Перевдягаючись у цивільний одяг, вони нишпорять серед людей, підслуховують інформацію, де і хто перебуває. Понад усе, їх цікавить діяльність партизанського руху – групи «Жовта стрічка», бо вони бачать, як чітко і мітко діють наші херсонські патріоти. Але херсонці, спілкуючись з орками, доходять висновку, що ті і раді були б піти звідси і точно тут не зимувати, але є наказ стояти до останнього і дати бій. Окупанти психологічно дуже напружені і спати бояться лягти, бо очікують, що по них прилетить із «Хаймарсів». «Навіщо ми тут, навіщо взагалі ця війна», – є серед них і такі настрої. Але як будуть розвиватися події, найближчим часом побачимо.

Є така інформація, що російське військове командування якраз доводить до Кремля безперспективність утримання Херсону, але там не можуть погодитися на відступ.

Військове командування – реалісти, на відміну від тих, хто керує у Кремлі. Нехай би вони приїхали сюди, наші партизани зустріли би цих кремлівських «зірок»! Ті з російських військовослужбовців, хто перебуває у Херсоні,  розуміють, що у них не так багато шляхів – або вони йдуть звідси, або йдуть у могилу. Іншого не буде.

Ті 4-5 тис. херсонців, які все ж переїхали на лівий берег, чим мотивувалися – хотіли отримати 100 тис. російських рублів, які їм обіцяла окупаційна адміністрація, чи вони ідейні прихильники Росії, чи просто безпорадні? І ті, хто лишився на правому березі – вони у більшості своїй чекають на прихід української армії, чи просто не захотіли їхати?

Це все наші люди – українці. Ви не уявляєте, який був психологічний тиск та атмосфера у Херсоні, коли розсилалися sms-ки, що, мовляв, буде бомбардування, місто знищать, терміново збирайте речі… По кілька повідомлень таких за ніч приходило, що все – армагеддон, кінець світу, якщо ви не евакуюєтеся. Звісно, багато людей піддалися на ці провокації і погодилися на депортацію, ціль якої – потім прикритися нашими людьми як живим щитом, аби ЗСУ по них не стріляли.

Днями мені надійшов дзвінок від людей, які перебувають на території, підконтрольній Україні, але у них родичі в окупованому Херсоні. Так от жінка з чоловіком залишилися на правому березі, а бабуся з їхньою дитиною поїхали на лівий. Бабусі потім вдалося додзвонитися до рідних і вона плакала і просила, аби вони врятували її з онучкою і повернули до Херсона. Їх під час депортації посадили до автобуса, наказали видалити усі месенджери і взагалі нікому не телефонувати. Куди їх привезли, бабуся не знає, але точно знає, що це – територія Росії. А повернутися вже ніхто не дозволяє, тобто це справжнє насилля над нашими людьми.

Звісно, є люди, які виїхали, повівшись на обіцяні гроші. По-різному буває.

«Херсон буде звільнений цього року»

Місцевий гауляйтер Кирило Стремоусов скаржився, що на базарах не беруть рублі, курс грабіжницький до гривні виставляють і взагалі він з цим неподобством розбереться за «законами воєнного часу». Розібрався?

Телефонувала мені одна жителька Херсона, яка продає м'ясо на центральному ринку, і каже: «Леонідівна, приходять наші, що вже «перевзулися» під Росію, і кажуть на вушко: «А рубли возьмете?». Їх посилають за руським кораблем.

Але при цьому відомо, що росіяни платять досить великі, порівняно з українськими, зарплати, наприклад, лікарям. Як діє така «скупка лояльності»?

Так, вони засипали грішми наші медичні заклади, пенсіонерів, пенсії видавали по 25-30 тис. рублів. Просто купували. Але я вдячна нашим лікарям, які і самі не голосували на так званому референдумі, і не дозволили обійти хворих, щоби ті «проголосували». Лікарі, що зайняли таку проукраїнську позицію – герої.

На деокупованих територіях ситуація жахлива: поля з вбитими коровами, зруйновані хати, лікарні…

Так, а наразі ті ж лікарі отримують зарплату і від окупантів, і від України?

Звісно, вони отримують нашу зарплатню щомісяця, бо лікують наших людей.

Це така ж історія, що була раніше в ОРДЛО, коли люди по дві пенсії отримували, але зі своїми нюансами?

Нюанси, мабуть, є, але ми не можемо кидати наших людей напризволяще. Зараз у Херсоні лягти на операцію – біль і жах, бо ліків нема, кваліфікованих кадрів немає, медичне обладнання все повивозили. Онкохворі не можуть зараз оперуватися, пройти хіміотерапію, бо просто немає ліків і немає кому це робити і на чому. Тобто у цій патовій ситуації люди тримаються, як можуть.

Ви – не військова людина. Перед тим як стати секретарем міськради, працювали вчителькою. Але чи вірите ви у прогнози і нашої, і західних розвідок, що протягом цього місяця Херсон вдасться звільнити? І чи самі херсонці у це вірять?

Херсон однозначно буде звільнений найближчим часом у цьому році, і ми всі у це віримо.

Що після цього звільнення робити з колаборантами? Які є варіанти подальшого співіснування з особами, які всерйоз повірили, що «Россия тут навсегда»?

Основна більшість тих, хто у це повірив, вже переїхали на лівий берег. Але уся доказова база наразі є на кожного колаборанта (свідчення, відео-, аудіофіксації, документи з підписами), і всі ці люди обов’язково отримають покарання. Вони про це чудово знають.

У Запорізькій області, більша частина якої є окупованою, людей, які хочуть виїхати зі «звільнених росіянами» територій останнім часом випускають дуже неквапливо. Як на Херсонщині з цим?

Рух на підконтрольну Україні територію через Василівку зараз практично припинений. Окупанти вигадали електронний реєстр, де люди мають зареєструватися, їх потім сканують від «А» до «Я» і випускають практично одиниці. Багато людей повертається у Херсон, бо не витримують стояти у черзі по 12-14 діб. Особливо якщо ти з немовлям на руках і харчуватися чимось треба. Тобто фактично йде прикриття «живим щитом». Ґвалтують і катують нашу бідну Херсонщину. 

«Світло є, харчів немає»

Людям, які фактично застрягли зараз на правому березі і на лівий не хочуть евакуюватися, і на неокуповану територію їх не випускають, як їм ведеться чисто у побутовому плані? Аптеки, магазини, мобільний зв'язок – як це все працює?

Був дуже слабкий мобільний зв'язок, який лише нещодавно вдалося відновити. З харчуванням дуже складна ситуація, бо нема, де його взяти. Воно не йде з лівого берега, як раніше. Звісно, у людей ще залишилась своя картопля з городу, але ж це стосується приватного сектора. А от у багатоповерхівках не так багато продуктів, люди все скуповували, ціни підскочили. Коли був шантаж, що ГЕС підірвуть, розповсюджувалися повідомлення, аби люди всім запасалися.

Зараз продуктові магазини працюють, але їх небагато. Дуже загрозлива ситуація з харчуванням саме серед населених пунктів старостинських округів, селищ міського типу Зеленівка, Текстильне, Антонівка, Сонячне, Комишани, Степанівка. Продуктів харчування у широкому асортименті просто немає. Така сама загрозлива ситуація з ліками: працюють три аптеки, де звичайний парацетамол – по 70 грн за пластинку, про все інше і казати не доводиться. Є проблеми з пальним. Зашморг затягується, але при цьому труднощі і в окупантів: з харчуванням, паливом, боєприпасами. Це негативно відображається на їхньому психологічному стані, і скоріше би вони вже накивали п’ятами з Херсона.

По всій Україні зараз перебої зі світлом, а як у Херсоні? По «своїх» підстанціях окупанти ж не стріляють.

Були перебої зі світлом, і це теж була спроба психологічного тиску на місцевих. Але зараз світло є, як і опалення, принаймні поки що. Озброєні солдати РФ знаходяться на комунальних підприємствах, які відповідають за життєдіяльність нашого міста і на яких залишились наші працівники. Велика подяка нашим героям-працівникам, що Херсон при світлі.

Так що окупанти планують робити з тими людьми, які, незважаючи на весь тиск і погрози, не хочуть нікуди евакуюватися слідом за окупаційною адміністрацією?  Що на них чекає, які ризики?

Окупанти оголосили рейди, зачистки серед українського населення і будуть ходити по домівках, перевіряти телефони та виявляти людей, які співпрацюють з українською владою. Тобто чинити психологічний тиск. У нас же люди, коли виходять у місто, не беруть з собою телефони, а заздалегідь домовляються, де зустрінуться і о котрій годині. Хоч ти і видалиш з телефону весь «компромат», все одно щось знайдуть і будуть неприємності.

Якісь підприємства, малий бізнес зараз взагалі працюють у Херсоні? Чи все просто зупинилося?

Майже все зупинилося, за винятком кількох продуктових магазинів, аптек. Але хтось надумав пекти тістечка, хтось – робити манікюр, продавати саджанці. Люди діляться останнім та підтримують одне одного.

Фото: Антон Шевельов

Це з області фантастики.

«Тисяч сто мешканців вже не повернуться»

Ви згадували про партизанський рух. Його дійсно так бояться окупанти?

Ви ж самі бачите, як працює та ж «Жовта стрічка». Думаєте, окупанти та колаборанти просто так щодня розгулюють містом? Та вони сплять у бронежилетах, під охороною їздять і на заправці випити кави не виходять, бо це для них небезпечно. 

Яким ви бачите найреальніший сценарій з Каховською греблею, навколо якої стільки алармістських розмов?

Удару по греблі не буде, тому що росіяни у такому випадку постраждають самі, бо залишать Крим без води. Це просто шантаж і, на моє глибоке переконання, вони цього не зроблять.

Дай Боже, щоби ще вцілів Херсон

Наскільки один від одного відрізняються вже деокуповані населені пункти Херсонщини?

Я виїжджала на деокуповані території зі своїми колегами – начальниками військових адміністрацій деокупованих громад. Ситуація там жахлива і дуже психологічно важка. Проїжджаючи, ми бачили поля з вбитими коровами, зруйновані хати, лікарні... Без сліз на це неможливо дивитися і не знаю, коли ми відновимо все. Червоний Хрест завіз туди гуманітарну допомогу, працюють наші спеціалісти щодо відновлення водопостачання, газифікації. Забезпечуємо людей буржуйками, дровами, люди потрохи починають отримувати пенсії через «Укрпошту». Зараз туди повертаються лікарі, хоча на одну лікарню може поки бути зараз всього один лікар. Життя відновлюється, але досі чути вибухи та прильоти. Проте люди хочуть додому і повертаються у навіть напівзруйновані приміщення.

Чи всі хочуть додому? Як ви вважаєте, скільки людей, які покинули Херсонщину, вже ніколи не повернуться, навіть коли завершиться війна?   

Не буду приховувати – такі настрої є. Багато хто влаштувався за кордоном, хтось знайшов себе в інших українських містах.

У принципі, Херсонщина і раніше не була раєм на землі, а депресивним регіоном.

Так, це був дуже складний регіон, який був у мінусі та потребував інвестицій, вкладень. Можливо, Херсонщина не дочекається близько сотні тисяч мешканців, які відчули смак іншого життя. Ви ж зрозумійте, що багато територіальних громад просто зрівняні із землею, від будинків там нічого не залишилось. Вже завтра цей будинок не побудується, то куди людям повертатися? І дай Боже, щоби ще вцілів Херсон.

Один з російських чиновників, коли відвідував Херсон, похизувався, що після його окупації росіяни їстимуть більше томатної пасти. Сьогодні можна казати, що він був надто оптимістичним?

Та хай вдавляться вони тією томатною пастою. Так, як кавунів вони наїлися, так і пасти наїдяться. За своїм кораблем підуть усі.

Павло Вуєць, «Главком»