Міністр Кабінету міністрів Олег Немчінов: В Україні є лише три особи, які мають право на VІP-палату

Міністр Кабінету міністрів Олег Немчінов

«Уряд готовий до жорсткого регулювання цін на товари соціального пакету»

Останні дні в коридорах Кабміну тиша і повна відсутність суєти. Вражаюча відмінність порівняно з докарантинними часами. На вході звично чергує охоронець, в якого роботи набагато менше, ніж зазвичай. Хіба що традиційна перевірка документів у поодиноких відвідувачів тепер супроводжується ще й вимірюванням температури. Зустріти когось в урядових коридорах теж дивина – 60% персоналу секретаріату Кабміну нині працюють віддалено.

Новий уряд було призначено 4 березня, а вже за тиждень на нього навалилась неочікувана криза: було оголошено карантинний режим через поширення коронавірусу. Ще за два тижні було запроваджено надзвичайну ситуацію по всій Україні. Питання надзвичайного стану, який передбачає більш жорсткий режим і обмеження, поки що на порядку денному не стоїть. В уряді запевняють: нинішніх заходів достатньо.

«Главком» зустрівся з міністром Кабінету міністрів Олегом Немчіновим, аби з’ясувати, як нова команда протистоїть поширенню епідемії і мінімізує економічні втрати. Також говорили про умови, в яких доводиться працювати новим міністрам, про розділення міністерств та про професійність нової урядової команди.

Прем’єр сказав, що поки потреби у надзвичайному стані немає. Уряд запровадив режим  надзвичайної ситуації по всій країні терміном на 30 днів. За яких обставин питання запровадження надзвичайного стану може бути актуальним, і що це означатиме?

Наприклад, ми нещодавно на засіданні Кабінету міністрів обговорювали питання реалізації конфіскованого майна – зокрема масок, медичних халатів і медичного обладнання. Зараз ми це можемо робити виключно за рішенням суду. Якщо ж буде, не дай Боже, інший рівень захворюваності і відповідно буде запроваджено режим надзвичайного стану, то в інтересах держави все це можна буде конфісковувати. Але з повною оплатою. В законі це чітко прописано. Можливі й інші випадки – наприклад, використання готельних чи санітарно-курортних комплексів для розміщення хворих. Але реально механізмів надзвичайної ситуації поки що вистачає для того, щоб ефективно боротися з вірусом.

Які заходи уряд вживає аби зменшити економічні втрати від пандемії? Які кошти потрібні для її подолання, де їх взяти? 

Тут, на жаль, простих рішень немає. Уряд буде вносити до парламенту зміни до бюджетного Кодексу, які передбачатимуть створення стабілізаційного фонду, де й будуть генеруватися надходження від зовнішніх запозичень і перерозподіл внутрішнього бюджету. Це питання більше економічного блоку, тому в двох словах я можу це прокоментувати так: це мобілізація всіх внутрішніх ресурсів та максимальне залучення зовнішніх. Про конкретні суми важко говорити. Тому що прогнози є різні – від оптимістичних до песимістичних. Але те, що тут будуть сконцентровані всі ресурси держави, сумнівів немає.

Отже, секвестр бюджету неминучий

Я не знаю, це буде зроблено через секвестр чи через механізм резервного фонду. Адже секвестр означає скорочення видатків. Цього не передбачається. Вони будуть перерозподілені. Елемент стабілізаційного фонду дозволить перерозподілити видатки Держбюджету на користь боротьби з вірусом та забезпечення тих структур, які займаються цією проблемою – правоохоронні органи, медицина, місцеві бюджеті. Для того, щоб бізнес, який зараз на карантині, не відчував це настільки гостро. Це досить великий комплекс дій. Є й другий елемент. Президент під час зустрічі з великим бізнесом ініціював створення спеціальної економічної ради. Ми розраховуємо, що це буде достатньо конструктивний майданчик для розробки заходів для подолання глобальної економічної кризи після епідеміх. Залучатимемо туди НАНУ, Інститут стратегічних досліджень і звичайно депутатів (в першу чергу правлячої більшості), які визначають політику уряду. Адже у нас все ж таки парламентсько-президентська держава. В робочих групах вони пропонуватимуть уряду ті чи інші антикризові кроки. Але поки що про все це говорити зарано, бо ми знаходимось лише на початку великого шляху боротьби з пандемією.

«Я люблю пити чай з лимоном, але в останні дні не можу їх знайти»

Денис Шмигаль доручив Мінекономіки провести моніторинг цін на соціально значущі продукти. Чому це ініціює прем’єр, а не АМКУ за своїми обов’язками?

Я думаю, що це відбувається в першу чергу через звернення громадян. І доручив він це не тільки Мінекономіки, а й Держстату. Діяльність Держстату координується через міністра Кабінету міністрів, тому я безпосередньо виконував цю вказівку і спілкувався з їхнім керівником. Вони щоденно будуть моніторити ситуацію. Поки що я не готовий сказати, якою буде вибірка, тому що в умовах карантину багато людей працює дистанційно. Але за інформацією керівників ОДА дійсно відчувається досить серйозне – подекуди спекулятивне, подекуди цілком логічне – зростання цін на продукти. Поясню на прикладі лимонів. Я, наприклад, люблю пити чай з лимоном, але за останні декілька днів не можу їх знайти. Я розумію, що зараз це загальносвітовий дефіцит і ціни на нього зростають на світовому ринку. Тому це проблема об’єктивна – попит зростає. Його фізично немає, тому зростає й ціна. Що ж стосується 30-ти позицій, які входять до соціального пакету – певних сортів хліба, молочної продукції і т.д. – наш уряд готовий до їхнього жорсткого регулювання в разі потреби. Наразі ця група товарів досить добре представлена на ринку. Тому будемо дивитися по ситуації. А моніторинг потрібен для того, щоб відчувати чи потрібно вдаватись до жорсткого регулювання. 

Деякі наші сусіди заборонили експорт круп в очікуванні дефіциту продуктів харчування у всьому світі. Ми не плануємо вдаватись до подібних обмежень?

Поки що ми обмежили лише експорт медичної продукції, пов’язаної з захистом – маски і все інше. І один харчовий продукт – це спирт. Але «Укрспирт» зараз запускає всі заводи, які до цього стояли. Ми готові оперативно, в разі досягнення «Укспиртом» певних виробничих показників, змінити в постанові експортну квоту. Зрозуміло, що зараз ми не можемо нашим друзям в Італії чи Іспанії допомогти з ліками чи лікарями, адже самі на межі. Але тим не менше ми розуміємо, що спирт входить до багатьох медичних препаратів. Якщо ми досягнемо потрібного рівня виробництва, то готові з гуманітарних мотивів переглянути питання постачання спирту для тих країн, які потребують  допомоги в боротьбі з коронавірусом.

Яка ваша думка: ми наразі не перебільшуємо критичність ситуації з коронавірусом?

Я думаю, ми повинні готуватися до гіршого, аби позитивний сценарій став для нас приємним сюрпризом. Якщо говорити серйозно, то аналіз поширення вірусу на півночі Італії (коли провели аналіз перших тисяч заражених вірусом) показав, що майже всі вони були пов’язані з одним матчем Ліги чемпіонів. Саме тому першим нашим кроком стало призупинення всіх масових заходів. Це те, чого не зробили вчасно в Італії. Я думаю, що карантинними заходами ми вже багато зробили. Крім того, перекривається ще й кордон. Звичайно такі заходи гальмують економіку, особливо у сфері обслуговування. Але промисловість, яка має замовлення, продовжує працювати. Слава Богу, цінність людського життя у нас поки що не деградувала настільки, щоб ми, як в Іспанії, вибирали кому жити, а кому помирати. В іспанських клініках лікарі зараз змушені обирати, кому ставити апарати штучної вентиляції легенів, а кому ні. Ми не повинні цього допустити в Україні.

Чи наполягають зовнішні партнери на ухваленні законів, які стосуються ринку землі і банківської сфери?

Щодо банківської сфери, то уряд вже узгодив. Питання ринку землі є відкритим. Чесно кажучи, я ніде, ні в яких «бріфах» не бачив, щоб питання землі входило в якийсь пакет. Особисто я не бачив ніде, щоб питання землі стояло, як якась умова. Плюс, ми додатково ініціюємо криміналізацію статей, які пов’язані з контрабандою заборонених у зв’язку з епідемією товарів. Щоб ділки перестали це робити. Адже ледь не щодня ми виявляємо подібні спроби.

Уряд затвердив законопроект, яким передбачається кримінальна відповідальність за незаконний експорт товарів протиепідемічного призначення. Попередній Кабмін Гончарука недооцінював небезпеки від поширення вірусу, коли допустив збільшення експорту масок, яких зараз критично не вистачає?

Мені важко давати оцінку. Мені здається, що це не етично. 

Противірусні ініціативи міністра внутрішніх справ Арсена Авакова не надто радикальні? Опозиція бачить в них бажання узурпувати владу в країні і використати ситуацію в політичних інтересах…

Мені здається, що на фоні міністра охорони здоров’я Арсен Борисович вносить досить ліберальні пропозиції. Останні його ініціативи полягали в тому, що нам не потрібен надзвичайний стан, а достатньо лише режиму надзвичайної ситуації. 

Вірус вже проник у парламент. Якщо подібне станеться і в уряді, як забезпечуватиметься його повноцінне функціонування? 

Ми ухвалили новий регламент Кабінету міністрів. В існуючий регламент ми внесли зміни, які дають можливість дистанційного ухвалення рішень. Тобто ми можемо авторизовано входити в систему в режимі онлайн і проводити засідання Кабінету міністрів. З дому чи з лікарні – не має значення. Другий момент – я ж сподіваюсь, що вам поміряли температуру, коли ви заходили в будинок уряду?

Так.

Це робиться не просто так. У нас були випадки (навіть в мене в апараті) коли виявляли простуду і досить швидко перевіряли стан людини. Ніхто від такого не застрахований. Всі ми під Богом ходимо. Але протоколи прописані, ніхто самостійно не їде в лікарні, всі викликають лікаря на місце, люди залишаються як мінімум на самоізоляції, за потреби здають тести і в такий спосіб не заражають колег. Приблизно 60% персоналу секретаріату Кабміну або щодня, або через день працюють віддалено. У секретаріаті уряду держсекретар ухвалив рішення, яке я повністю підтримав, – на робочому місці перебувають лише люди, які безпосередньо займаються забезпеченням роботи Кабміну. Люди ж, які проводять аналітичну роботу чи готують документи, працюють віддалено. 

«Премії в 400% - одна з причин того, що в нас змінився уряд»

11 березня нові міністри відмовились від премій до кінця року. Чи стоятиме проблема зарплат перед урядовцями, як це було при попередньому уряді? Чи нарікають нинішні міністри на свої зарплати?

Свого часу я був державним секретарем при міністрі, який мав зарплату у 2,5 рази меншу, ніж держсекретар. Вважаю, це велика помилка. Наприклад в уряді Гройсмана вважали політично неправильним піднімати оклади. Але був і інший момент – вони ніколи не дозволяли собі премії, вищі за 100%. Як на мене, премії в 400% стали однією з політичних причин того, що в нас змінився уряд. Хоча треба було просто ухвалити рішення про зміну посадового окладу. Що зробив доброго уряд Гончарука, так це те, що нарешті людям, які займали політичні посади, дали нормальні реалістичні посадові оклади. Тому мені здається, що зараз, маючи хороші великі посадові оклади, можна нормально прожити і не бути залежним від якихось груп впливу. 

Що стосується державної служби загалом, то ризики є, але вони знаходяться на рівні районних і обласних державних адміністрацій. Ці ризики виявили на початку року і це було одне з питань, яке ми почали обговорювати з профільним Комітетом парламенту. Ми знайшли механізм, як через внутрішнє розподілення знайти потрібні кошти. Передбачалося, що нарешті буде зупинена робота місцевих держадміністрацій і будуть створені нові органи. Але все це залежить від того, чи буде закінчена цього року децентралізація і чи проведемо ми вчасно місцеві вибори, чи сформуємо префектури, в якому вигляді, з яким функціоналом і з яким бюджетним забезпеченням. Ризики є. І вони залежать не від системи держуправління, а від ухвалених рішень у Верховній Раді.

За що відповідає міністр освіти чи охорони здоров’я громадяни здогадуються. А що входить до компетенції міністра Кабінету міністрів, якого часто ще називають міністром без портфеля?  

Міністр Кабінету міністрів налагоджує роботу між всіма центральними органами виконавчої влади, діяльність яких координується безпосередньо через уряд. До прикладу, це той самий Держстат, про який ми вже говорили. Це також Агенція державної служби. Як це не парадоксально, це ще й ДБР, який не підпорядковується жодному правоохоронному органу. Крім того, міністр Кабінету міністрів координує діяльність з виконання програми дій уряду, що є його ключовим завданням. Адже згідно з законодавством, уряд вносить на розгляд парламенту свою програму, яку мусить реалізовувати і звітувати за її виконання. Це ще координація між кількома міністерствами з метою виконання тієї чи іншої конкретної задачі. Крім того, це ще й підготовка засідань уряду і координація діяльності секретаріату Кабінету міністрів.

Вам вже доводилось виконувати якість окремі, спеціальні доручення прем’єр-міністра?

За ці три тижні, відтоді, як почав працювати наш уряд, таких доручень ще не було. Хоча я не виключаю, що вони будуть. 

Ви земляк прем’єра і колись працювали разом.  Пропозицію ввійти в уряд ви отримали від нього? 

Ми з прем’єром знайомі з 2005 року. Ми дійсно працювали разом у Львівській облдержадміністрації. Я був начальником головного Управління промисловості. А Денис Анатолійович був начальником головного Управління економіки. До речі, свого часу, у 2009 році ми переживали те ж саме, що й зараз, лише у менших масштабах – атипова пневмонія, свинячий грип і все інше. Тоді головою Львівської ОДА був Микола Іванович Кміть. Оскільки раніше я мав відношення до готельного бізнесу, то в 2014 році отримав пропозицію працювати в ДП «Видавничо-сервісний центр», у підпорядкуванні якого знаходився готельний комплекс, який на Львівщині називають «дача Медведчука». На той момент, коли я заходив на цю посаду, Денис Анатолійович працював у головному управлінні Міндоходів Львівської області. Але там ми разом пропрацювали буквально декілька днів. Що стосується моїх здібностей: мені ж він не запропонував  у Міністерство молоді і спорту (сміється), де я свого часу був держсекретарем. Думаю, що Денис Анатолійович просто знав мій попередній досвід роботи і мене, як менеджера і управлінця. 

«Якби прем’єр мене покликав у куми, я не відмовився б»

На деяких сайтах пишуть, що у вас з прем’єром далекі родинні стосунки…

Ні, він не хрещений мого сина, а я не хрестив його доньку, якщо ви про це. Я маю трьох похресників, трьох похресниць і маю сина. Тобто в мене сім пар кумів, але Дениса Анатолійовича, на жаль, серед них немає. Якщо буде така честь, і він мене покличе, або в мене буде відповідна можливість, то це буде велике щастя. Тут ви можете поставити кілька «смайликів».

Який соціальний статус ваших кумів?

Один мій кум - професійний тренер, інший – віце-президент ІТ-компанії. Також є кум заступник директора ліцею. Ще один – приватний підприємець. Інший працює за кордоном. Кого забув? Маю ще кума фермера. Хресний мого малого – військовий, учасник бойових дій, служить з 1998 року, бойовий офіцер. Які б фейки про мене не розповсюджували, мені завжди було приємно, коли мене кликали бути хрещеним. Сприймав це як велику честь, і, чесно, якби Денис Анатолійович мене покликав, то не відмовився б (сміється).

Коли формувався нинішній уряд, кілька міністрів відмовились від посад. Певно вони щось відчували. Як думаєте – чим вони керувалися?

У кожного була своя історія. Я можу говорити лише про те, чим сам керувався, коли отримав пропозицію ввійти в уряд. Прем’єр точно знає, що я на 100% командний гравець. Інакше він таку пропозицію не надавав би. Я, чесно кажучи, розумів ті виклики, які перед нами стоять. Я завжди моніторю українську і міжнародну пресу. Крім того, так склалося, що один з моїх друзів досить плідно працює з Китаєм. Новини щодо пандемії я сприймав не лише через телевізор, а й від нього. Тому я приблизно уявляв собі, на що я підписуюсь, йдучи в уряд. 

В тому то й питання, що вам стартова ситуація дісталась зовсім не така, як вашим попередникам. Довго думали, перш ніж прийняти рішення?

Це ще м’яко сказано про ситуацію. По-перше, ніхто крім дружини про це не знав. Я нікому не говорив і ні з ким, крім неї, про це не радився. Моя мама дізналася вже тоді, коли я був у Верховній Раді (під час голосування за склад уряду Шмигаля – Главком). Та й то лише після того, як їй почали телефонувати знайомі і казати «включай телевізор». Щодо рішення, то довго я не думав і сказав «так». Треба розуміти, що ми з Денисом Анатолійовичем уже працювали в Львівській ОДА, були депутатами місцевих рад і мали можливість бачити один одного в роботі.

Тобто вам не страшно думати про те, що вас чекає попереду?

Не страшно буває тільки абсолютним дурням. Я переживаю і за себе, і за родину, і за всіх інших. Але якщо вас цікавить мотивація, то вона була і я погодився.

ЗМІ звертають увагу на те, що Денис Шмигаль був одним з топ-менеджерів Ріната Ахметова, а отже, тепер олігарх може отримати серйозну акцію, яка допомагатиме йому у власному бізнесі. В це неважко повірити, враховуючи те, що наша країна давно перебуває під владою олігархів…

Колись я питав у Дениса Анатолійовича про його рішення піти працювати в Західенерго (ДТЕК Західенерго – компанія, в якій працював Денис Шмигаль – Главком). Я тоді вже служив, і ми спілкувалися телефоном. Він мені тоді сказав, що Ахметова навіть близько в житті не бачив. Якщо говорити загалом про ДТЕК і про роботу цієї структури, то свого часу я працював керівником військово-цивільної адміністрації в Донецькій області і мав змогу бачити ДТЕК на місці. З багатьма розмовляв. Це достатньо професійна команда. Навіть якщо там і є якісь політичні симпатії і антипатії, менеджмент вони підбирають не за цим принципом. Це абсолютно однозначно. Можна кого завгодно прив’язати до будь-якої людини в Україні, але, як казав Марк Твен, чутки дещо перебільшені. 

Ви казали, що до призначення в уряд ви були знайомі лише з прем’єром Шмигалем та міністром молоді та спорту Гутцайтом. Вже встигли навести робочі чи дружні стосунки з іншими міністрами? 

З усіма перезнайомився. З усіма рівні стосунки. Але не можу сказати, що ми маємо якісь дружні стосунки. Нормальні товариські стосунки, які є між колегами, що працюють в одному колективі. Антипатій точно ні до кого

«Об’єднання Мінекономіки і Мінагро вважаю абсолютно правильним» 

Наскільки розумним було рішення об’єднувати міністерства при Гончаруку і відповідно – роз’єднувати при Шмигалю? 

Можу сказати, що об’єднання Мінмолодьспорту, Міністерства культури і інформполітики точно було зайвим. Це моя особиста позиція. Що стосується об’єднання Мінекономіки і Мінагро, то я вважаю це абсолютно правильним. Щодо злиття Міністерств екології і енергетики, то це дуже суперечливе рішення. Не впевнений, що воно є добрим. Що стосується Міністерства реінтеграції, то нинішнє рішення є правильним. Процес роз’єднання міністерств триває, і зараз ми саме розподіляємо функції щодо  Мінмолодьспорту. Повертаємо його назад. Це найбільш просте питання, тому що там майже все збереглося. Трохи інший функціонал і наповнення зараз є щодо Міністерства реінтеграції. Міністерство культури та інформполітики буде формуватися у своїх нових задачах. 

Згідно з Конституцією, парламентська коаліція є єдиним органом, який може формувати уряд, але нинішній уряд сформований виключно за бажанням президента. Ви не бачите тут проблеми?

Мені важко це оцінювати тому, що як від людини зацікавленої, мої судження не будуть об’єктивними. Парламентсько-президентська республіка передбачає внесення міністрів парламентом. Ми всі були на комітетах Верховної Ради, всі проходили цей процес і, якби парламентська більшість цього не хотіла, то вони нас би не винесли на голосування. 

Яким був вплив прем’єра Шмигаля на підбір кандидатів у міністри?

Я був присутній лише на своїй співбесіді, тому не можу оцінювати. Але думаю, що коаліція точно на це впливала. 

Олексій Гончарук колись казав, що його уряд завжди звіряє свої рішення з позицією президента. На скільки нинішній уряд залежний від позиції Банкової?

Мені здається, що під час боротьби з коронавірусом взагалі не можна говорити про залежність чи незалежність. Навіть парламентська опозиція заявила про те, що ми маємо об’єднатися перед викликами. Тому ми зараз працюємо, як єдиний організм. І я це кажу абсолютно щиро, бо навіть на комітетах Верховної Ради при підготовці до позачергової сесії депутати більшості разом з депутатами опозиції висувають дуже багато конструктивних ідей. Офіс президента наразі виконує координаційну функцію у співпраці з регіонами. Мені здається, що зараз взагалі не йдеться про такі речі, як залежність. Як тільки ми подолаємо кризу, тоді можна буде говорити про якісь перекоси. Але зараз, мені здається, навіть бракує певної централізації. 

Коли звільнили ваших попередників, вони казали, що їм не вистачило часу себе проявити. Скільки треба часу команді Шмигаля, щоб довести свою професійність і ефективність?

Мені здається, що це питання некоректне. Тому що оцінку будуть давати суспільство і Верховна Рада. На прикладі попереднього уряду ми розуміємо, що це може статись досить швидко. Але точно ми будемо працювати так, як цього від нас вимагає парламент. Всі живемо в соціумі і всі добре відчуваємо, що відбувається навколо нас. 

Ваш попередник Дмитро Дубілет передавав вам справи? Якщо його так всі хвалили (ви в тому числі), то чому він не залишився в уряді?

Так, передавав. Тут треба розуміти, яку саме посаду він обіймав. Ви ж самі перевіряли, які в мене зв’язки з прем’єр-міністром, і кому прем’єр має довіряти в тих чи інших питаннях на цій посаді. Я думаю, що проблема була не з його фаховістю, яку він однозначно довів у своїй діяльності. Я дуже поважаю Дмитра і ніколи цього не приховував. Але всі новації, які він впроваджував, швидше не лежали в площині координації діяльності, яку вимагає ця посада. Питання акцизних марок, алкоголю, «Укрспирту» чи ліків перебувають не зовсім в царині повноважень міністра Кабінету міністрів.

«Перепис населення: через коронавірус ми пропустили вікно можливостей»

Багато критики від фахівців і науковців звучало стосовно методів, а відповідно й результатів підрахунку чисельності населення, які проводив Дмитро Дубілет. 

Я з цього приводу спілкувався з керівником Держстату. Він показав мені ту методику. Вона є цілком наукова. Більше того, я сам не розумів, як Дмитро збирався робити оцінку наявного населення на окупованих територіях. В соцмережах багато з цього приводу жартували. Насправді така методика існує. Тільки треба розуміти, що ця методика, яка була розроблена на замовлення ООН, робилася для малонаселених держав і тих держав, де є якісь громадянські конфлікти. Подібні оцінки робилися в деяких країнах Африки і Афганістані. Я не думаю, що це коректно для наших умов, для урбаністичної забудови Донецької і Луганської області, але ця методика дійсно сертифікована, і вона існує. Що стосується тих методів, які вони використовували для оцінки наявного населення, зокрема, даних мобільних операторів, реєстрів і все інше, то все це цілком верифіковано. Щоправда треба розуміти, що ця методика дійсно має дуже велику похибку.

Чи є можливість-необхідність проводити перепис населення традиційними методами у 2020 році, як це було передбачено раніше?

Однозначно. За першою освітою я – географ. Більше того – суспільногеограф. Вивчав і демографію, і статистику, і соціологію. Але, на жаль, ми вже точно через епідемію коронавірусу пропустили вікно можливостей. Для того, щоб запустити повний процес і витримати всю процедуру, потрібно півтора року. Тому цього року зробити це вже неможливо. Якщо ми доживемо до того, що будемо фінансово спроможні, то можемо скористатися тими механізми, які є зараз і які дозволяють це зробити значно технологічніше, ніж це робилося під час останнього перепису. 

Чи є проблемою, що багато керівників вищої і регіональної влади не мають досвіду державної служби? Наприклад, велика частина голів ОДА прийшла з бізнесу.

Завдяки попередній владі (і це, на мою думку, була велика помилка) у 2017 році були ініційовані зміни до закону про державну службу, якими керівники місцевих держадміністрацій перестали бути державними службовцями, а стали політичними особами. Тому відповідно вони обіймають політичні посади і вимог до них, як до фахових держслужбовців (у вузькому розумінні поняття держслужби) не може бути. До них можуть бути вимоги лише управлінського характеру. З іншого боку, мені, як науковцю і людині, яка захищала дисертацію з територіального управління, здається, що при реформуванні територіальної організації влади ми дуже уважно повинні підійти до того, на якому рівні ми будемо концентрувати владні повноваження, а на якому представницькі. Суб’єктивно я вважаю, що в нас мають бути тільки місцева влада на рівні ОТГ, а представницька влада – на рівні областей. Мені здається, що на рівні районів представницька влада не потрібна. Тому що це – виключно місцеве самоврядування у своїй громаді, або регіональне представництво на рівні областей. На субрегіональному рівні достатньо виконання функцій держави. Це має бути Пенсійний фонд, статистика, поліція, соцстрах – все, що є сервісне, а не те, що потребує рішень. Лише те, що буде реалізовувати політику. Одне з питань, яке ми обговорювали – в який спосіб буде закінчена децентралізація? І тоді вже на цьому рівні мають бути державні службовці, а не політичні посадовці. 

Як просуватиметься реформа держслужби після того, як уряд звільнив Олександра Стародубцева?

Я маю суб’єктивне враження про діяльність Олександра Стародубцева. Тому що одне з KPI (система, що дозволяє оцінювати ефективність роботи співробітників – «Главком»), про яке він говорив, і яке йому виставляли – це реформування оплати праці держслужбовця, яке ним було провалене повністю. І це одна з проблем, через яку мав проблеми попередній уряд. Замість того, щоб реформувати систему оплату держслужби, він знімав гарні відеоблоги, але чомусь плутав і не бачив різниці між державними установами, державними підприємствами і центральними органами виконавчої влади. Тим не менше, треба робити польову роботу і в даному випадку треба закінчувати реформування державної служби. Треба реформувати систему оплати праці, треба остаточно відокремити політичні посади від посад держслужби, треба повністю розвести формування політики від її реалізації. І в цьому плані нас зараз можуть загальмувати лише питання, пов’язані з ліквідацією наслідків коронавірусу і світової кризи. Треба це вже закінчувати, бо занадто довго це розтягнулося в часі. Треба закінчити реформування директоратів у центральних органах виконавчої влади, які формують політику, треба закінчити реформування центральних органів виконавчої влади, які реалізують цю політику. Щоб було так, як в ДАБІ. Це було досить резонансне рішення, коли ми одну мегаструктуру розділили на три – служба, агенція та інспекція. Не можна однією рукою видавати дозвіл, а другою самого себе контролювати. 

Чи є пропозиції, хто може замінити Стародубцева на посаді голови Агентства держслужби?

Ми точно зараз не маємо можливості піти на відкриті конкурси, і це -об’єктивна позиція. Ми мали велике онлайн спілкування з нашими європейськими колегами. Перше, що вони сказали – Брюссель зараз також припинив усі конкурси. У нас в Агентстві держслужби є в.о., є перший заступник і заступник. Насправді завдяки в тому числі й пану Стародубцеву ми маємо великий резерв держслужбовців категорії А (як діючих, так і тих, хто був звільнений і перебуває у резерві), які можуть обійняти цю посаду. 

У 2017 році за результатами відкритого конкурсу ви стали держсекретарем Міністерства молоді та спорту. Як оціните ефективність такої конкурсної системи? 

За нинішнього законодавства я навряд чи став би держсекретарем. Конкурси однозначно потрібні. Але я ніколи б не здійснив соціальний ліфт, якби не було того законодавства, яке існувало на той час. Для мене то вже був четвертий конкурс. При нинішньому законодавстві навряд чи діючий міністр, який мене ніколи не знав і не бачив, обрав би мене переможцем. 

Чи мають сьогодні чиновники якісь особливі привілеї? Резонансною стала історія з куршевельськими вояжами українських «небожителів», які привезли нам вірус. Повідомлялося, що для таких, як вони, готують спецпалати в Олександрівській лікарні.

Немає зараз ніяких привілеїв. Є лише три особи в Україні – це президент, прем’єр-міністр і голова ВР, які мають привілеї в плані охорони здоров’я. Це пов’язано лише з тим, що ці особи охороняються. Є якісь відомчі заклади, до яких прикріплюються в тому числі й державні службовці певних категорій. Але це точно не те, що було колись, коли держслужбовці мали доступ до Феофанії. Але Феофанія, яка належала ДУСі, так і належить. А щодо Олександрівської лікарні, то, наскільки я розумію, це була виключно ініціатива міського голови Києва. Тому що в Києві VIP-хворих більше, ніж по всій Україні. Але я розумію, звідки цей «хайп». Прем’єр вже казав, що уряд не видавав жодних вказівок про облаштування особливих палат для чиновників. І це правда.

У перші роки московсько-української війни ви служили у Держприкордонслужбі, учасник АТО. Ви отримали посвідчення УБД? 

Так.

Чи користуєтесь якимись пільгами?

Поки я жив у Львові, мав пільги на комірне як УБД. Хоча маю приватне авто, але час від часу користуюсь пільгами під час проїзду в метро. Також отримав на Львівщині земельну ділянку під ОСГ. До речі, повертаючись до питання про кумів… Спочатку хотів отримати ділянку в тому селі, звідки родом моя дружина. Але місцева громада подумала, що у них і своїх учасників АТО багато. Врешті отримав ділянку у Перемишлянському районі. Там один з моїх кумів, який займається фермерством, збирається вирощувати фундук. 

Скільки соток?

Два гектари. Все це є в моїй декларації.

Руслан Поліщук, «Главком»