Посол України Євген Корнійчук: Ми ставимо питання зупинки безвізового режиму для ізраїльтян
«Від мене ховається частина ізраїльського уряду»
Під час гарячої фази путінської інвазії Україна вимушена вести ще й дипломатичні війни. Мова не тільки про викриття російських злочинів на міжнародних майданчиках, а й неприємні інциденти з деякими країнами, які закривають кордони для українських біженців. У цьому плані особливо відзначився не чужий для багатьох наших співвітчизників Ізраїль. З початком війни ця держава зупинила дію безвізового режиму для громадян України. Окрім того, Ізраїль відмовляється приймати біженців, що тікають від війни. Просто з аеропорту Бен-Гуріона українські родини депортували до Польщі.
Для вигляду з 13 березня Ізраїль встановив мізерну квоту в 5 тис. українців, які можуть в’їхати в країну. Але перед тим вони ще мають отримати електронну візу для в’їзду, тобто дозвіл від МВС. Амбасада Ізраїлю в Україні запевняє: цей захід – тимчасовий, лише на два тижні задля «упорядкування в’їзду».
Але посла України в Ізраїлі Євгена Корнійчука такі виправдання не переконують. У зв’язку з такими діями уряду наш посол звернувся до Верховного суду Ізраїлю та особисто міністра внутрішніх справ Айєлет Шакед. Корнійчук у своєму позові стверджує, що Шакед порушує домовленості про безвізовий режим та взагалі не має повноважень одноосібно визначати правила прийому біженців з України.
Позов посла підтримав радник голови українського МВС Антон Геращенко. Він зауважив, що відмова від прийому біженців стала продовженням «страусиної позиції» Ізраїлю, який відмовився приєднатися до санкцій проти Росії та постачання зброї в Україну.
У розмові з «Главкомом» Євген Корнійчук розповідає, яких зрушень в позиції ізраїльтян все ж вдалося досягти, чому позиція Тель-Авіва стосовно біженців значно відрізняється від країн Західної Європи та якими дзеркальними кроками може відповісти Україна.
«Маленька Чехія прийняла 100 тис. українських біженців. А Ізраїль каже про… 5 тис.»
Наскільки для вас особисто така поведінка ізраїльської сторони стала несподіванкою?
Насправді, електронні візи діяли майже весь період карантину. Ми ставились до цього спокійно, тому що в нас теж були свої певні карантинні обмеження. Щодо нинішньої ситуації – ми постійно знаходимося в конфронтації з ізраїльським керівництвом. Не можу сказати, що з усім урядом, тому що його більшість якраз нас підтримує, але є праворадикально налаштована міністр внутрішніх справ, яка вважає, що Ізраїль – тільки для ізраїльтян. Виходячи з цього, ми з нею то публічно сваримося, то обіймаємося. Я їй останнього разу квіти приносив, коли ми спілкувалися приватно. Зараз ми знову сваримося, тому що я намагаюся досягти результату різними креативними способами.
Насправді, позитивний результат вже є, тому що ситуація на початку була ще гіршою. Раніше Ізраїль не дозволяв в’їхати взагалі нікому і нам виставили квоту лише в п’ять тисяч громадян неєврейського походження.
Це на який період?
До завершення війни. Загалом є дві категорії українських громадян. Одна категорія — ті, які мають єврейське походження, мають право на ізраїльський паспорт, і ізраїльський уряд зацікавлений якомога більше таких громадян прийняти та видати їм паспорти. Хоча міністр в приватній розмові висловлювала розуміння, що, скоріше за все, вони в Ізраїлі не залишаться і коли війна закінчиться, повернуться назад в Україну.
А от другу категорію українців – тих, у кого немає ізраїльського походження і права на паспорт, тут розцінюють недружньо і намагаються ввести квотування, аргументуючи тим, що більше прийняти не можуть. Я пояснюю – дивіться, маленька Чехія, яка також має 10 млн населення, прийняла вже 100 тисяч українських біженців (за даними українського посла в Чехії, реальна кількість біженців вже перевищила 200 тис. осіб – Ред). А Ізраїль каже про п’ять тисяч. Про що ми зараз говоримо?
Так а якого покращення, про яке ви згадали, реально було досягнуто? Квоти змінили, скасували?
Квоти досі діють, їх не змінювали, але ми оскаржуємо їх в різний спосіб. Ці п’ять тисяч насправді – дуже складна математика. До цієї квоти не входять ті, хто їде на запрошення родичів, навіть якщо це далекі родичі. Тобто ці громадяни не мають права на отримання ізраїльського паспорта, але якщо у них тут є бабуся чи дідусь чи троюрідні брати-сестри, — їх впускають. Але все одно треба отримати цю електронну візу – тобто цих людей спочатку перевіряють, а потім дають дозвіл. А квота в п’ять тисяч стосується людей, які взагалі не мають тут родичів і не мають єврейського походження.
Тобто це ті, хто, на думку місцевої влади, просто біжить від війни.
Але ми ізраїльтянам пояснюємо: не дуріть себе, будь ласка, – ви любите вихвалятися, але Ізраїль насправді – дуже дорога країна з поганим сервісом. І сюди просто не поїдуть наші громадяни, які не мають, де зупинитися. Бо вся Європа приймає наших біженців без обмежень та ще й надає допомогу. В Ізраїлі взагалі мова про допомогу не йде, лише аби впустили легально на певний час. Зараз ми боремося за квоту, до якої будуть додані ще й громадяни України, у яких в Ізраїлі є друзі, які просто погодилися надати їм тимчасове проживання, дах над головою на час війни.
Але ми намагаємося уникнути квот взагалі. Якщо громадянин Ізраїлю готовий прийняти сім’ю чи людину з України, він просто пише письмове зобов’язання, що зобов’язується, наприклад, утримувати цю сім’ю протягом війни. І це зобов’язання має прийматися як юридичний документ без обмежень.
Електронні візи мають отримувати взагалі всі українці?
Всі. Ті, що їдуть до родичів, теж мають їх отримати.
Ці електронні візи просто не були скасовані з ковідних часів?
Були скасовані, а зараз повернуті.
«Людей, яких залишають ночувати в аеропорту, ми годуємо та паспортизуємо»
Що роблять з нашими громадянами, які сподівалися на безвізовий в’їзд, а вже на місці дізналися про нові правила? Просто депортують назад? Скільки зараз взагалі таких людей в підвішеному стані?
Мені важко говорити чітко цифрами, бо інформація дуже розрізнена. Наш консул чергує в аеропорту Бен Гуріона 24 години. Але бачу, що в ізраїльських і в українських ЗМІ трапляються вкиди. Наприклад, повернули назад 12 родин, але пішли вкиди, що це – колишні повії, які працювали в Ізраїлі незаконно. Але серед них були жінки з дітьми, бабуся з внуками… Які повії, про що ви говорите?! Наш консул на свої очі бачив цих людей, вони на повій зовсім не схожі, як ви розумієте.
Вони ніч переночували в аеропорту на підлозі і їх депортували туди, звідки вони прилетіли, – в Польщу. Це дуже швидко відбувається, ізраїльтяни не зацікавлені надовго це розтягувати. А в такому висвітленні, мабуть, були зацікавлені чи ізраїльський уряд, чи хтось із наших близьких друзів з півночі.
Ви кажете, що наш консул там чатує в аеропорту. На яку конкретно допомогу від держави реально можуть розраховувати наші громадяни, що опинилися в подібній ситуації?
Людей, яких залишають ночувати в аеропорту, треба принаймні нагодувати, і ми це робимо. Якщо людина приїхала з документами, у яких сплив термін дії, чи взагалі без документів по внутрішньому паспорту, то ми паспортизуємо прямо в аеропорту.
Закордонний паспорт видаєте?
Так, чи свідоцтво на повернення, документи, які засвідчують особу англійською мовою.
Посольство не радить зараз українцям летіти до Ізраїлю?
У нас на Facebook інформація оновлюється щодня. Ми намагаємося використовувати всі можливі способи впливу різними доступними шляхами – через суспільство, пресу, послів Євросоюзу і США. Від мене як від посла ховається частина ізраїльського уряду, бо громадська думка в Ізраїлі точно на нашому боці. І уряд це теж дуже повільно починає розуміти.
Наразі ми не радимо українцям їхати в Ізраїль, крім тих випадків, коли тут є близькі родичі чи друзі, які готові за них поручитися.
Але ще в мирний час всі чули історії, як українців довго і принизливо «мурижили» в ізраїльському аеропорту. І це пропри те, що діяв безвізовий режим.
Ми також «мурижили» ізраїльтян в аеропортах. Така відповідь працює найкраще.
«Громадян Росії і Білорусі при цьому впускають без обмежень і без всяких електронних віз»
А чому таке упереджене ставлення саме до українців, попри наші давні зв’язки?
Мені більше незрозуміло, чому громадян Росії і Білорусі при цьому впускають без обмежень і без всяких електронних віз. Я рік тут перебуваю послом і вже втомився, хочу додому з цієї країни. Таке ставлення до українців пояснюється просто – історично тут багато наших нелегалів, і це не дуже добре. По-друге, давайте подивимося взагалі в коріння проблеми. Ізраїль – це національна єврейська держава, тут немає громадян без єврейського походження. Ну, ще є арабського – із дев’яти мільйонів один мільйон арабів. Тут немає слов’ян – хіба що вони натуралізувалися, одружившись із громадянином Ізраїлю.
Вони такі, які як є, і це змінити неможливо. Можна просто достукатися і пояснити, що слово «солідарність» має переклад на іврит. Але знову-таки позиція уряду поступово змінилася за три тижні, бо вони розуміють, що втрачають електорат.
Так а хто ті українці, що взагалі зараз їдуть до Ізраїлю? От ви кажете, що він і логістично не дуже зручний для біженців, і дорогий, і сервіс не дуже, і якщо родичів нема, то не пустять. Але ці ж люди не просто туристи.
Переважно, звісно, це біженці. Я ще можу повірити, що хтось, хто дуже щиро вірить в Бога, їдуть помолитися в Храмі Гробу Господнього, щоб війна закінчилася. Але таких меншість, звичайно. Їдуть люди, в яких є родичі чи друзі, що готові надати притулок на короткий час. Таких людей впускають, але єдина проблема, що треба три-чотири дні чекати на візу. Заповнити її можна заздалегідь. Але знову ж – якщо в Німеччині українцям дають безкоштовне проживання, щомісячно виділяють гроші, видають право на роботу, ще й дітей влаштовують в школу, то в Ізраїлі нічого цього нема, тут немає закону про біженців.
Така поведінка Ізраїлю тим більше дивна з огляду на те, що Ізраїль сам є країною у стані перманентної війни.
Не ставте мені ці питання, я також дивуюся цьому щиро і безкінечно.
Які симетричні заходи Україна може вжити у відповідь?
Вони розуміють тільки взаємну відповідь. Зараз ми ставимо питання перед нашим керівництвом, аби призупинити безвізовий режим з Ізраїлем. Наше керівництво про це думає, були заяви голови Офісу президента Андрія Єрмака з цього приводу. І наше МЗС серйозно про це думає. Просто саме в цю хвилину це не буде ефективною відповіддю, бо все одно ізраїльтяни не їдуть до України, хіба що добровольцями.
Ізраїль при цьому хоче стати посередником в україно-російській війні. Які шанси отримати такий статус?
Це ж була пропозиція уряду Ізраїлю, а не наша. Але тут треба розводити ці речі, бо не можна весь сир запхати в один вареник. Одна справа в тому, що Ізраїль дійсно претендує на посередництво, і ми безумовно дуже вдячні ізраїльському уряду за такі спроби.
Але ховатися за посередництвом і нібито через це відмовитися постачати Україні зброю та застосовувати санкції проти Росії, на наш погляд, – не зовсім правильно.
«Я не можу бути успішним послом України в Ізраїлі, якщо мій президент – єврей»
Наскільки, на ваш погляд, була адекватною реакція Ізраїлю на обстріл російськими ракетами Бабиного Яру?
Її взагалі не було. Більше того, був цинічний підхід – коли ізраїльський журналіст приїхав в Бабин Яр і сказав, що пам’ятник не пошкоджений, тому нічого не сталося. Я пояснюю місцевій пресі, що у Бабиному Яру братська могила була довжиною декілька кілометрів. І треба говорити не про те, чи пошкоджений пам’ятник, а про те, що під час обстрілу була вбита ціла родина, а також бомба потрапила саме в те місце, де було масове поховання людей. Але реакції як такої не було.
Чи є статистика щодо громадян Ізраїлю, які загинули під час бойових дій в Україні? Бо про американців ми, наприклад, чули.
Єдине, що доходило до мене, – це інформація про те, що один громадянин Ізраїлю був убитий на блокпосту. Спочатку казали, що він був убитий російськими загарбниками, потім – що це українські поліцейські його вбили, сплутавши його з чеченцем, бо він був з бородою. З цього приводу в Україні ведеться розслідування. Ми відповідний запит зробили, але відповіді не отримали.
Наскільки активно Ізраїль евакуює своїх громадян з України?
Масово. Але хочу вам сказати, що вони не дуже евакуюються. Всі рабини знаходяться на місці і підтримують свої громади.
Як ви вважаєте, в якому напрямку далі будуть рухатися стосунки між нашими країнами після отаких, м’яко скажемо, непорозумінь?
Треба все ж таки намагатися розводити ці речі. Є дуже дружнє до нас відношення громадян Ізраїлю. У Тель-Авіві на підтримку України в цій війні збиралися демонстрації по 20 тисяч людей. І місцева поліція сказала, що вона не пам’ятає настільки масових акцій.
А ізраїльський уряд робить те, що вигідно йому. Ці дві речі не можна сприймати в одному руслі. Тому мені, як дипломату, не хочеться казати, що нинішня інформація завдасть шкоди нашим стосункам в довгостроковій перспективі. Вірю в те, що вони надалі будуть міцними. Ясно, що і наш уряд, і президент великою мірою розчаровані.
Враховуючи, до речі, корені нашого президента.
А уявляєте собі, як я пояснюю ізраїльтянам, причому не жартуючи, що не можу бути успішним послом України в Ізраїлі, якщо мій президент єврей. Він від мене завжди вимагає більшого, ніж я можу досягти від вас.
Павло Вуєць, «Главком»
Читайте також: