Представниця Держдепу США Андреа Калан: Україна грає важливішу роль для НАТО, ніж Росія

Головний результат дводенного саміту НАТО, який завершився у Вільнюсі, Україна отримала вже на його початку – 11 липня. У підсумковому комюніке країни-члени відмовилися надати Україні запрошення до членства, на чому українська влада наполягала з кінця вересня минулого року. Тоді, нагадаємо, президент Володимир Зеленський заявив про подання заявки на членство в Альянсі. Свого розчарування президент Зеленський не приховував: у Twitter він написав, що рішення НАТО «безпрецедентне і абсурдне».

Боротьба за зміст комюніке тривала до останнього моменту. Зеленський навіть погрожував не приїхати до Вільнюса, якщо Україні не дадуть чітких перспектив на вступ. Більше того, у день саміту, дізнавшись про проєкт рішення, український президент жорстко розкритикував НАТО, обвинувативши Альянс у слабкості. Причому критикує результати саміту не тільки українська влада, а й західні медіа.

То що ж ухвалив Альянс? Ключові тези для України:

• Україні на шляху до НАТО не потрібно буде виконувати «План дій щодо вступу» (ПДЧ);
• Україні потрібно провести необхідні додаткові демократичні реформи та реформи сектора безпеки;
• Україна приєднається до НАТО «коли союзники погодяться» і «будуть виконані умови»;
• Продовження надання Комплексного пакету допомоги (Comprehensive Assistance Package/CAP) у розмірі 500 млн євро щорічно для відновлення сектору безпеки і до повної оперативної сумісності з НАТО;

При цьому критерії, яким має відповідати Україна, аби країни-члени схвалили рішення про запрошення до НАТО, не визначені. Передбачається, що вони будуть вироблені завдяки новоствореній Раді НАТО-Україна, яка почала працювати на саміті у Вільнюсі. Як пояснюють експерти, це формат, що дозволить Україні почуватися на рівних серед країн-членів НАТО і мати змогу лобіювати потрібні Україні рішення. Також має запрацювати Річна національна програма співробітництва НАТО-Україна (документ, що є ключовим інструментом здійснення реформ в Україні за підтримки НАТО, що замінив цільовий річний план дій Україна-НАТО). У рамках програми глави МЗС країн-членів НАТО мають визначати, чи виконує Україна умови для отримання запрошення. А самі умови мають бути узгоджені між Україною і НАТО у рамках роботи Ради.

Підсумки саміту НАТО для «Главкома» підбила представниця Державного департаменту США Андреа Калан. Вона два дні працювала у Вільнюсі. Пані Калан видається дуже дипломатичною у своїх відповідях, але вони допомагають зрозуміти логіку ухвалення рішень в Альянсі та показують, як український кут зору на війну з Росією і перемогу відхиляється від західного.

«Ми впевнені – Україна стане членом НАТО»

В Україні зміст підсумкового документа, ухваленого членами НАТО, викликав розчарування. Навіть не стільки тому, що у ньому не йдеться про запрошення, а тому, що не зрозуміло, які конкретні кроки Україна має зробити, щоб це запрошення отримати. Ви можете назвати ці конкретні кроки?

Дійсно, підсумковий документ не містить кроків. Це частина переговорів з нашими українськими партнерами. Про це ж у вівторок, 11 липня, сказав Метью Міллер (речник Держдепартаменту). Сьогодні – зустріч Столтенберга з президентом Зеленським, на якій, вочевидь, про це говоритимуть. Сьогодні також перша зустріч партнерів у форматі Рада НАТО-Україна, де більше йтиметься про відносини НАТО і України.

Можу сказати, що (Україні на шляху до НАТО – «Главком») потрібні демократичні реформи, боротьба з корупцією, яка вже триває, і військова сумісність з НАТО. Конкретні кроки наші партнери у НАТО обговорюватимуть разом з українцями.

Президент Зеленський різко розкритикував позицію країн-членів, коли дізнався, який документ готується до ухвалення. Відсутність запрошення свідчить про те, що «залишається можливість торгуватися членством України в НАТО у переговорах із Росією. А для Росії це означає мотивацію і надалі продовжувати свій терор. Невизначеність – це слабкість», – сказав він. Виходить, що слабку позицію продемонстрували, зокрема, і США?

Я би по-інакшому характеризувала. Я не вважаю, що це показує слабкість. Навпаки, там (у підсумковому комюніке – «Главком») було дуже чітко написано, що Україна стане членом НАТО. Є певний шлях. Це станеться не зараз, не сьогодні у Вільнюсі. Але це буде. Альянс показав, що є єдиним. Вкрай важливо, що НАТО показує Путіну, що Північноатлантичний альянс сильний і він буде стояти пліч-о-пліч з Україною у довготривалій перспективі. Якраз у комюніке про це йдеться. Тобто ми маємо намір продовжувати підтримку і рухатися вперед.

Але навряд чи Путін розраховував, що НАТО на саміті відмовиться від підтримки України. Натомість порадувати його могла якраз відсутність запрошення і чітких перспектив вступу України. Хіба це не гарний стимул для Путіна і далі продовжувати війну, хитаючи єдність Альянсу?

Ні, ми якраз показуємо Путіну, що маємо намір протистояти його агресії проти України, що Альянс єдиний. Ми чуємо багато дезінформації з боку Кремля, де вони кажуть, що країни-члени НАТО не погоджуються одне з одним. В Альянсі дуже важливий консенсус, важливо, щоби усі члени НАТО дали добро на якісь кроки вперед.

Ми бачили з членства Фінляндії і Швеції, як важливо досягти консенсусу і що це тривалий процес, під час якого відбуваються перемовини за зачиненими дверима, де обговорюються дуже складні теми. Цей процес робить НАТО сильнішим. Якраз Рада НАТО-Україна дасть можливість мати більш щільний контакт між Україною і НАТО. Це показує, що Путін не зможе робити те, що робить, без того, щоби не отримати відповідь, реакцію від НАТО.

«США підтримуватимуть Україну і сьогодні, і завтра, і після війни»

У 2002 – 2014 роках працювала Рада НАТО-Росія, але її робота не допомогла сторонам зблизитися. Чи не вважаєте ви, що стосовно України простежується певна аналогія, бажання просто знайти інші формулювання, інші інструменти з іншими назвами, ніж ті, що були раніше, але суть від цього не змінюється?

Ні, не варто порівнювати Раду Росія-НАТО і Раду НАТО-Україна. Ось тут ми впевнені, що Україна стане членом НАТО. І це (створення і робота Ради НАТО-Україна – «Главком») є частиною процесу, щоби ми рухалися у цьому напрямку.

Але давайте пригадаємо підсумкове комюніке саміту у Бухаресті у 2008 року. Тоді також звучало, що двері відчинені і Україна буде у НАТО. Сьогодні звучать подібні заяви, а свіже комюніке відрізняється хіба тим, що нині зник пункт про ПДЧ. Але ж є Річна національна програма співробітництва Україна-НАТО. То про яке просування і кроки вперед ідеться? Наступного року на саміті НАТО у США Україна може розраховувати на запрошення під час його проведення?

Нам потрібно стежити за кроками (НАТО), які ухвалюватимуться, і потім Альянс ухвалюватиме рішення у майбутньому запросити Україну до членства в організації. Знову ж таки, щодо критеріїв – дам можливість про них говорити колегам з НАТО і України. Боротьба з корупцією – це процес. Потрібно продовжувати боротьбу і з російською агресією, щоби ця війна закінчилася. Як сказав президент Байден, поки війна йде, НАТО не хоче бути втягнутим у цей конфлікт. От поки йдуть реформи у вас, поки НАТО ухвалює кроки (для зближення), Альянс надаватиме військову допомогу, аби Україна могла протистояти російській агресії.

Ви бачили і у п’ятницю черговий пакет підтримки із США, цього тижня бачили також різні пакети підтримки від наших партнерів. У найближчі дні очікуємо ще пакет підтримки від США. Ми допомагаємо і у короткостроковій, і у довгостроковій перспективі Україні мати територіальну цілісність, яка багато значить для членства у НАТО.

Є наступне пояснення розмитості формулювань у комюніке: США хочуть, щоби Україна, на якомусь етапі відносин з Росією, обговорювала сама тему свого миру з державою-агресором. Можливо, сторонам конфлікту вдасться домовитися за рахунок того, що Україна відмовиться від членства у НАТО. Але хіба це не перекладання відповідальності з сильного на слабшого? У НАТО досі є страх перед Росією?

Зараз Україна веде боротьбу за свою незалежність. Потрібно припинити цю війну, ми всі хочемо, щоби Україна виграла цю війну, саме тому надаємо допомогу, щоби Збройні сили України мали успіхи на полі бою. Тому що ми розуміємо, коли є успіх на полі бою, тоді, коли сідатимемо за стіл переговорів, щоправда не знаю коли це буде, в України буде найсильніша позиція. Тобто є військова сила і є дипломатична сила. Україна сама вирішує, коли покласти край цій війні, з якими умовами це робити. Це (як закінчити війну) не рішення США, це не рішення НАТО, це рішення України. Україні як нашому вірному союзнику, ми зобов’язані допомагати, цього хоче американський народ, американські політики.

І Генсек НАТО Столтенберг, і президент Байден постійно кажуть, що НАТО і США підтримуватимуть Україну стільки, скільки їй буде потрібно. Але яким ви бачите результат цієї підтримки? Для України – це перемога і повернення контролю над усіма територіями, окупованими Росією.

Це не США мають вирішувати, який вигляд мусить мати перемога України.

Але від США і країн-членів НАТО залежать обсяги, особливості військової допомоги, її швидкість. Вочевидь, для цього мають бути цілі, на які виділяються кошти і зброя…

Ще раз кажу, що не ми це визначатимемо. Можу лише повторити слова генсека Столтенберга і президента Байдена про те, що підтримуватимемо Україну стільки, скільки буде потрібно. Це не тільки слова, це і дії, і це про довгострокову перспективу.

Наступного року у США президентські вибори. Не рідко можна почути думку, що у разі зміни влади допомога від Сполучених Штатів може якщо не зникнути повністю, то значно скоротитися. Наскільки реальним є такий варіант розвитку подій?

Підтримка не зміниться. Я хочу, щоби українці знали, що США їх підтримують сьогодні, підтримуватимуть завтра, післязавтра і також після завершення війни підтримуватимуть. Знову ж таки, сьогодні багато дезінформації з боку Кремля про те, що після виборів США вже не підтримуватимуть Україну. Ми це чули і минулого року, коли у США були проміжні вибори. Тоді казали, що у разі, якщо республіканці у Палаті представників, у Конгресі отримають більшість, допомога Україні не збільшуватиметься. Республіканці здобули більшість у Палаті представників, але конгресмени потім схвалили ще більше пакетів допомоги. Інколи вони хочуть навіть більшої допомоги Україні, ніж Адміністрація президента вирішує надати. Допомога не залежить від виборів, конгресменів, Адміністрації президента. Допомога залежить від американського народу.

Я сама – з Техасу. Коли я у своєму рідному місті Даллас перебуваю, то спілкуюся з людьми про те, як вони підтримують Україну, наскільки вони обізнані з реальною ситуацією в Україні і як вони мають намір і надалі допомагати вашій країні.

Як США і партнери сприйняли різкий тон президента Зеленського про слабкість НАТО? Як це вплинуло на ухвалення комюніке?

Ми розуміємо, що українці боряться за своє життя, за свою країну. Реакцію (президента Зеленського) сприймаємо з розумінням. Це нормальна реакція. Ми бачимо бомби, які падають на Україну, бачимо ці дрони, з жахом спостерігаємо. Тож ця реакція з боку України нам зрозуміла.

Дипломатія є дипломатією. Ми з різних точок зору дивимося на ситуацію. Ми дивимося, що дійсно можна дати, ми розуміємо, що є емоції, можуть бути різні реакції. Сьогодні гарний момент, коли президент Зеленський може напряму спілкуватися і з генсеком Столтенбергом, під час роботи Ради НАТО-Україна, і, коли буде двостороння зустріч, з президентом Байденом. Вони можуть відверто спілкуватися без преси за зачиненими дверями. Це допомагає краще розуміти ситуацію, що потрібно передати Україні, як рухатися вперед. Може не всім це видно, але ці закриті сесії у рамках Ради вкрай важливі, на них можна дійсно говорити про реальну ситуацію.

Уявімо, завтра закінчиться війна, припиняється тиск на НАТО з боку Росії. Про який термін вступу України до Альянсу йтиметься у цьому разі?

На жаль, не можу вам сказати цифри, скільки це днів, місяців, коли це буде. Ще раз підкреслила би те, що буде Рада НАТО-Україна, завдяки якій ми регулярно зможемо зустрічатися з українськими колегами, є лінія комунікації між НАТО і Україною. Коли прийде час, тоді Україна стане членом НАТО.

Є дуже жорстка думка щодо НАТО. Мовляв, насправді, де-факто Росія є 32-м членом Альянску, оскільки саме вона впливає на те, щоби країни-члени НАТО не допускали найбільш чітких формулювань у співпраці з Україною. Як ви сприймаєте цю критику?

НАТО бачить агресію Росії, НАТО реагує на цю агресію. Так, це (така точка зору) є в дискусіях. НАТО як оборонний Альянс повинен гарантувати безпеку Північноатлантичного альянсу. Мені здається, Україна відіграє головнішу роль для НАТО, ніж Росія. Про що ж йдеться на саміті? Всі кажуть тільки про Україну, як ми можемо допомогти вашій країні, що можемо зробити, аби посилити військову сумісність ЗСУ із НАТО, щоби посилювати лінії комунікації.

Михайло Глуховський, «Главком»