Таміла Ташева: Раджу усім росіянам забиратися з Криму вже зараз

З початком повномасштабної війни, яку розв’язала Росія проти України, значно виріс відсоток кримчан, які у тій чи іншій формі відкрито підтримують українську владу. На цьому тлі дедалі активнішою стає міжусобна боротьба у середовищі так званих політичних еліт, котрі уявляють себе владою на півострові.

Про це в інтерв’ю «Главкому» розповіла офіційна представниця президента в АР Крим Таміла Ташева.

«Людей судять за українські пісні на весіллях»

Пані Таміло, активісти кримського осередку руху «Жовта стрічка» заявляють про репресії з боку окупаційної влади. Розкажіть детальніше, які саме репресивні заходи застосовують росіяни?

Репресії проти патріотів України у Криму тривають з 2014-го року. І я би говорила не лише про рух «Жовта стрічка». Бо окрім нього є цілий ряд інших рухів (наприклад, партизанський рух «Атеш», – Главком), є й окремі активісти, що не входять до жодної з організацій. Ми намагаємося відслідковувати всі прояви активізму. З цією метою, зокрема, моніторимо ситуацію з нашими людьми у Криму.

Так, згідно з інформацією з окупаційних судів і відомостей з відкритих джерел, сьогодні проти українців на території Криму відкрито загалом 239 проваджень за статтею про дискредитацію збройних сил Російської Федерації. Частина з цих кримінальних справ є у публічному доступі у судових реєстрах.

З мотивувальної частини проваджень ми бачимо, що людей судять за українські пісні на весіллях або у студентських аудиторіях. Під суд віддають і тих, хто розповсюджує листівки із проукраїнськими гаслами або з розповідями про події, що відбуваються в Україні під час повномасштабного вторгнення. За ґрати можна потрапити і за їзду на машині з наліпками «ні війні» чи за одиночні протести. Не кажучи вже про вироки за коментарі у Facebook.

Антиросійські рух у Криму «Жовта стрічка», «Кримські бойові чайки», «Атеш» висловлюють свою підтримку Україні та ЗСУ у різний спосіб. І всіх їх судять за їхню політичну позицію. Здебільшого все зводиться до адміністративного покарання, яке передбачає штрафи чи адміністративні арешти на строк від 10 до 12 діб. Рідше для них настає кримінальна відповідальність.

Відомий випадок Олександра Тарапона (засудили до 2,5 років колонії суворого режиму за нібито «публічне поширення завідомо неправдивої інформації про використання збройних сил РФ» (207.3 КК РФ), – «Главком»). На цей час його вже встигли етапувати, разом з іншими політв’язнями, до російської глибинки. Не менш відома також справа Богдана Зізи. Щоправда, переслідують його за іншими обвинуваченнями, активісту інкримінують тероризм за те, що облив фарбою окупаційну адміністрацію у Євпаторії, а потім кинув у будівлю коктейль Молотова.

Мають місце кримінальні переслідування за ухилення від служби у російській армії. А надто, після початку так званої мобілізаційної кампанії, котра стартувала у вересні минулого року. Наскільки нам відомо, за статтею про ухиляння від виконання військового обов’язку (стаття 328 КК РФ, – «Главком») окупаційними судами відкрито 112 кримінальних проваджень. І це тільки ті випадки, які ми зафіксували з початку повномасштабного вторгнення. Всього подібних випадків з 2014 року нараховується близько 500.

Якщо вже ми зачепили тему спротиву, цікаво було би від вас почути, наскільки нині розрісся рух опору у Криму.

Кількість людей, що більше не бояться протистояти окупації, постійно збільшується. Якщо протягом всіх попередніх років окупації опір проявлявся здебільшого у правозахисній площині, коли людей підтримували під судами, приходили з акціями протесту до будинків, де окупаційна влада проводила обшуки і затримання (у цьому контексті на згадку заслуговує рух Кримська солідарність), то зараз непокора російським окупантам має абсолютно проукраїнські обриси. І згадані раніше цифри складають лише верхівку айсберга, це тільки те, що ми змогли відслідкувати по окупаційних судових реєстрах.

Щодня збільшується кількість різного роду патріотичних закликів, якими прикрашають будівлі у різних куточках Криму. Додаймо сюди ще й розповсюдження згаданих листівок. Раніше такої великої активності ми не бачили. Ключову роль тут відіграє розуміння людьми того, що зараз їхня активність є важливою. Вони усвідомлюють, що їхня позиція на підтримку української держави та наших Збройних сил буде почута і від цього буде якийсь ефект.

Одним з останніх яскравих прикладів неприхованої незгоди із окупацією Криму та агресією проти України є позиція колективу одного із дитсадків Сімферополя. Там окрім дошки з написаним на ній гімном України й державними символами, з’явилося зображення українського прапора. Просто отак, на будівлі. І чим ближче до Криму підступатимуть наші Збройні сили, тим більшою буде кількість проявів непокори.

«Коли у Криму квітне бавовна, це приносить радість всім українцям»

Крим часто «бавовнить». Чи є у цьому заслуга кримських партизан?

Не у моїй компетенції щось казати з цього приводу. Скажу лише, що коли у Криму квітне бавовна, це приносить радість усім українцям. І кримським партизанам також.

Відомо, що у Криму окупанти активно розбудовують укріплення. Яких заходів вони ще вживають, аби сповільнити наступ ЗСУ?

Росіяни сьогодні активно зводять оборонні укріплення на всій території Криму. Особливо помітним є їхнє будівництво у північній частині Криму. Окупанти всюди риють окопи і встановлюють так звані «зуби дракона», щоби перешкодити просуванню нашої армії. Про це свідчать, зокрема, численні супутникові знімки, що їх легко можна зустріти у мережі.

Якого розмаху останнім часом набули «міжусобиці» поміж росіянами і кримськими колаборантами?

Боротьба місцевих лояльних до Кремля «еліт» із присланими безпосередньо з РФ чиновниками триває з 2016-го року, але тепер вона увійшла у значно активнішу фазу. Вони там зараз бурхливо між собою «любляться». Дехто з розумніших вже покинув Крим, накивавши п’ятами у бік Москви. Хоча раніше кричав, що Росія тут назавжди. Конкретні імена назвати не можу, але боротьба між колаборантами і росіянами дуже загострилася.

Загалом, я раджу усім росіянам забиратися з Криму вже зараз. Щоби потім нам не довелося їх усіх насильно депортувати, витрачаючи при цьому час на тривалу юридичну тяганину.

«Хотілося б, щоб цьогорічний саміт Кримської Платформи відбувся у Криму»

Нещодавно ви у Страсбурзі брали участь у круглому столі з питань порушень прав людини у Криму. З якою метою ви туди їздили і що привезли?

Метою моєї поїздки було донести інформацію про стан справ у контексті прав людини в окупованому Криму. Європейські чиновники мають чути від нас останні зведення, що стосуються цього надзвичайно чутливого питання. І, я думаю, нам вдалося проговорити для них всі найважливіші аспекти цієї проблеми. Тож результат відрядження можна назвати позитивним.

Чи планується цього року проведення саміту Кримської Платформи? І чи маєте вже якісь напрацювання порядку денного чергової зустрічі у рамках цього формату?

Так, безперечно, ми будемо цього року проводити тематичний саміт. Зараз саме обираємо місце проведення. Звичайно, хотілося би, щоби він відбувся вже у звільненому українському Криму. Це було би дуже символічно. Про пункти адженди повідомимо детально трохи згодом.

Богдан Боднарук для «Главкома»