Битва за Конституційний суд. Чи ризикне Руслан Стефанчук змінити роботу?

У Конституційному суді нині третина посад вакантні, у тому числі немає голови суду
колаж: glavcom.ua

Голова Верховної Ради може очолити Конституційний суд?

Помпезна адміністративна будівля на столичній вулиці Жилянська, 14, де трудяться судді Конституційного суду України, найближчим часом знову буде в епіцентрі уваги. Наприкінці лютого президент Володимир Зеленський запустив роботу конкурсної комісії для відбору кандидатів на посаду судді Конституційного суду за своєю квотою. Протягом місяця охочі судді, юристи, викладачі-правники і представники правоохоронних органів можуть подати документи і перевірити власні сили. На кону – суддівська посада, яка стане вакантною після 29 травня 2024 року. Судді Сергію Головатому у цей день виповниться 70 років, нині він – виконувач обов’язків голови суду. І наприкінці травня його повноваження автоматично завершаться.

Паралельно вже кілька місяців триває відбір претендентів на п’ять посад суддів Конституційного суду (три – за квотою Верховної Ради, дві – від зʼїзду суддів України). Днями розпочався етап співбесід кандидатів із Дорадчою групою шести експертів: трьох українських і трьох іноземців. Останні мають «контрольний голос» під час процедури голосування.

«Не раніше травня парламент може розглянути питання призначення відібраних експертами кандидатів на посади суддів Конституційного суду», – спробував внести ясність нардеп від «Слуги народу», представник президента у Конституційному суді протягом 2019-2022 років Федір Веніславський у коментарі «Главкому».

До того часу Конституційний суд, який тлумачить Основний закон, працюватиме на межі кворуму (13 суддів при необхідних 12). Цю проблему ілюструють голосування Великої палати Конституційного суду, яка формується з усіх суддів. Для розуміння: за весь 2023 рік Велика палата зуміла проголосувати одне рішення! Тоді на засіданні були присутні 12 суддів.

Конституційний суд України складається з вісімнадцяти суддів, які обираються на дев’ять років. Президент, Верховна Рада та з’їзд суддів України призначають по шість суддів Конституційного суду за результатами конкурсного відбору. У складі суду діють Велика палата, два сенати та шість колегій.

Для порівняння: у 2022 році Велика палата ухвалила чотири рішення. Серед них було знакове – «церковне». Тлумачі Основного Закону визнали конституційними, внесені зміни парламентом VIII скликання до закону про свободу совісті, релігійні організації, що стосувалися перейменування УПЦ МП.

Суддя Конституційного суду у відставці Віктор Шишкін у коментарі «Главкому» дивується: за його каденції (у 2006-2015 роках) суд спокійно ухвалював за рік до 30 рішень. А бувало й більше. Це відбувалося, як на межі кворуму, так і з невеликим запасом голосів (13-14 суддів). Водночас, на думку екссудді, причини низької працездатності нинішнього складу суду – на поверхні.

«Накладається політична складова і низький професійний рівень. Не може прокурор, суддя господарського суду або правник зі знаннями загальної юриспруденції бути суддею Конституційного суду. Треба давати дорогу науковцям, котрі є аналітиками конституційного права. Варто наголосити: Конституційний суд – це не щось тотожне Печерському райсуду чи будь-якому іншому місцевому суду, де розглядаються факти і право. Конституційний суд розглядає лише право з точки зору Конституції під час оцінки певного нормативного документа, виданого президентом, Верховною радою чи Кабінетом міністрів», – пояснив Віктор Шишкін.

Із професіоналізмом, про який каже колишній суддя Шишкін, дійсно катастрофа. Наприклад, 4 березня кандидат на посаду судді Конституційного суду, а нині суддя Господарського суду Закарпатської області Любомир Андрейчук втрапив у конфуз: фахівець, який претендує тлумачити Конституцію, не знає, коли вона була прийнята. Відповідаючи на запитання Дорадчої групи експертів суддя довго мовчав, намагався не відповідати взагалі, але врешті видушив із себе «1991 рік» замість правильної дати, відомої школярам, – 28 червня 1996 року.

Суд без голови

Окрім проблеми з кворумом, Конституційний суд несе й іміджеві втрати. З літа 2022 року поважний суддівський корпус неспроможний обрати собі нового керманича. Для цього необхідно, щонайменше, 10 голосів за кандидата під час таємного волевиявлення. І про кворум тут знову не потрібно забувати.

Нагадаємо, після того, як у травні 2022 року, за законом, вичерпався дев’ятирічний термін повноважень судді Олександра Тупицького, який очолював Конституційний суд, керівництво тимчасово здійснює старший за віком суддя Сергій Головатий. Останні два роки його прізвище озвучувалося серед потенційних кандидатів на посаду голови, але жодного разу не виносилося на голосування. Це ж стосується й іншого судді Віктора Кичуна, який восени 2022-го, мав чи не найбільше шансів з усіх колег-суддів, щоб обійняти посаду.

Отже, «виборчий марафон» продовжується вже два роки.

Як зазначив «Главкому» один із суддів Конституційного суду, досі у шорт-листі на посаду голови суду прізвище судді Володимира Мойсика. Але цьому служителю Феміди залишилося менше року до відставки зі статусної посади (наприкінці січня 2025-го у Мойсика закінчуються суддівські повноваження). Проте й він не має необхідної підтримки серед колег, щоб отримати посаду.

«Гоніння» Головатого

Окрім віку неабиякий дискомфорт тимчасовому керманичу суду Сергію Головатому створює ще одна проблема. Восени 2023 року Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) склало адмінпротокол про вчинення Головатим адмінправопорушення. Усе доволі тривіально: суддя проігнорував припис НАЗК, не надав повного пакету документів щодо розгляду «харківських угод», за тлумаченням яких до суду звернулося 49 нардепів. Якраз Сергій Головатий є суддею-доповідачем у цій справі.

Під тимчасовим очільником Конституційного суду Сергієм Головатим хитається крісло: він програв справу за позовом НАЗК
фото: Конституційний суд/Facebook

Як наслідок, столичний суд оштрафував суддю на 1,7 тис. грн. Наразі це рішення оскаржується в апеляційному суді.

У середині січня 2024-го НАЗК оформило другий адмінпротокол щодо Сергія Головатого. Йому закидають ухвалення рішення в умовах реального конфлікту інтересів. Цей епізод розглядає Голосіївський районний суд Києва. Якщо суддя і тут програє, то до нього може бути застосовано, окрім штрафу, додаткове покарання: заборона протягом року займати певні посади. Чи розповсюджується заборона на суддівські посади, незрозуміло. Однак Україна вже має досвід, коли президент своїм указом відсторонював суддю Конституційного суду. Де гарантія, що до Головатого не застосують відповідний примус, якщо рішення суду набуде чинності? Варто зауважити, що у 2018 році Головатий потрапив до Конституційного суду саме за президентською квотою.

Можна припустити: корінь усіх бід тимчасового очільника суду заритий у так званих «харківських угодах», які надійшли на тлумачення до Конституційного суду у березні 2023 року. Раніше «Главком» детально розібрав роль Сергія Головатого в історії 14-річної давнини.

Крім цього, редакція володіє інформацією, що торік «гонець» із Банкової наполегливо переконував суддю-доповідача Сергія Головатого не педалювати розгляд справи «харківських угод» у Конституційному суді. Мовляв, «зверху» цей документ сприймають як законний.

І тепер те, що говорилося за лаштунками, вперше вголос озвучив експредставник президента у Конституційному суді, нардеп Федір Веніславський. «Як би не оцінювали «харківські угоди», не думаю, що вони мають принципове значення для подальшого розвитку подій на фронті, у війні проти Росії. Я розмовляв з цього питання у Міністерстві закордонних справ, вони також не бачать потреби визнавати неконституційними ці угоди… Те, що ці угоди можуть бути визнані неконституційними, не маю сумнівів. Про це публічно говорив, коли їх продовжували. Але, якщо зараз гіпотетично отримати рішення Конституційного суду про неконституційність «харківських угод» (цей документ опосередковано визнає Автономну республіку Крим і місто Севастополь у складі України), це розцінюватиметься як підігрування Росії. Можливо, колись питання «харківських угод» необхідно було вирішити, але сьогодні вони не на часі. Це моя суб’єктивна думка», – заявив нардеп у бесіді з «Главкомом».

Похід Стефанчука

Банкова тривалий час пильно оцінює діяльність Конституційного суду. З літа 2019 року команді Зеленського вдалося завести туди трьох умовно «своїх» суддів, але кардинально це не змінило погоди всередині суду. Зайве підтвердження цьому – Офіс президента не став направляти до Конституційного суду звернення щодо легітимності перебування Володимира Зеленського на посаді президента України.

Адже 20 травня 2024 року спливає п’ятирічний термін його каденції. І висновок суду був би зайвим аргументом для тих, хто намагається хитати Зеленського в Україні і за її межами. Щоправда, з цього приводу своє вагоме слово вже сказала Центральна виборча комісія. Та й опозиція не висловлює жодних сумнівів у подальшій легітимності гаранта.

Одночасно кілька високопоставлених співрозмовників «Главкома» з різних владних інституцій повідомили: голова Верховної Ради Руслан Стефанчук розглядає варіант переходу на посаду голови Конституційного суду. І саме нині відкривається вікно можливостей для  реалізації цього задуму.

Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук вивчає можливість переходу на роботу у Конституційний суд. Сам спікер публічно не коментує цю інформацію
фото: Руслан Стефанчук/Facebook

До речі, ще влітку 2022 року голова парламенту висловив власні міркування про роль Конституційного суду. За його словами, мотивація рішень суду повинна відображати та спрямовувати розвиток суспільства, слугувати правовим та моральним орієнтиром для майбутніх рішень усіх гілок влади.

«Рішення Конституційного суду мають бути гарантією того, що будь-яка діяльність влади відповідає Конституції. Водночас існування суперечливих рішень також може бути несумісне з принципом верховенства права. Мотивування окремих рішень Конституційного суду, на мою думку, було недостатньо переконливим як для суспільства, так і для інших гілок влади та міжнародних партнерів. Саме неналежне мотивування деяких рішень стало підставою для висновку Венеційської комісії про необхідність реформування Конституційного суду», – сказав Руслан Стефанчук у відеозверненні.

На прохання «Главкома» прокоментувати можливе висунення Руслана Стефанчука на посаду судді Конституційного суду нардеп Федір Веніславський відреагував із посмішкою: «Це зі сфери фантастики… Він сьогодні, по суті, друга людина в ієрархії країни».

І тут же вже через кілька секунд хід думок політика різко змінився. Веніславський узявся характеризувати особисті якості Стефанчука як фахового юриста.  «Хоч він і не фахівець у галузі конституційного права, а спеціаліст у галузі цивільного права, його пізнання, думки і креативні ідеї щодо розуміння конституційно-правової матерії – на дуже високому рівні. Якщо він ухвалить рішення і пройде всі процедури, а Дорадча група експертів рекомендує президенту і він його призначить, тоді це буде один із найпотужніших суддів Конституційного суду», – вважає експредставник президента у Конституційному суді.

«Главком» напряму через месенджер звернувся до спікера Руслана Стефанчука із питанням про плани стати суддею Конституційного суду. Голова Верховної Ради прочитав запит, проте відповідати на просте питання так і не зважився.

***

У 2025 році діюча влада спробує додатково укріпити власні позиції у Конституційному суді. У січні завершуються повноваження ще двох суддів, призначених за квотою президента. Після заведення нових суддів оновлення складу Конституційного суду складе понад 60% порівняно з нинішнім.

Віталій Тараненко, «Главком»

Читайте також: