Конституційний суд взявся досліджувати, хто прихистив Чорноморський флот Росії в Україні і… спіткнувся
Велика палата Конституційного суду 5 грудня продовжила розгляд звернення нардепів про конституційність Угоди між Україною та Росією про базування Чорноморського флоту РФ на території України. Провадження перебуває на початковій стадії. На попередньому засіданні, яке відбулося у вересні, постійний представник Верховної Ради у Конституційному суді, нардеп від «Слуги народу» Максим Дирдін заявив відвід судді-доповідачу Головатому. Більшість суддів відмовили у задоволенні відводу. І тут же спотикнулися об наступний відвід.
Цього разу проти участі судді Головатого у цій справі виступив представник президента у Конституційному суді Сергій Дембовський. Оцінку його аргументам знову мають надати судді Конституційного суду. І серед них, за даними джерел «Главкома», точно є ті, хто підтримує відвід свого колеги Головатого.
«На судді Головатому висить голос, відданий за ратифікацію «харківських угод». Тому він має ідею: перевести розгляд провадження у закриту частину, і, як суддя-доповідач, запропонувати колегам підтримати проєкт рішення про визнання неконституційною Угоду про перебування Чорноморського флоту РФ на території України. Цим самим він себе реабілітує». Таку версію у розмові з «Главкомом» висунув один з колишніх суддів Конституційного суду.
«Харківські угоди»
Суддя Конституційного суду, а нині виконувач обов’язків голови суду Сергій Головатий є доповідачем у конституційному провадженні за зверненням 49 народних депутатів. Наприкінці березня цього року обранці направили до Конституційного суду документ, в якому просили надати висновок щодо конституційності Угоди між Україною та Росією з питань перебування Чорноморського флоту Росії на території України. Вказана скандальна угода стала одним із перших кроків назустріч Росії Віктора Януковича, обраного президентом України на початку 2010 року.
21 квітня 2010 року у Харкові Янукович і тодішній президент Росії Дмитро Медведєв скріпили цей документ своїми підписами. 27 квітня Угоду ратифікували Верховна Рада і Держдума РФ.
Весною 2014 року після окупації Криму Державна Дума Росії в односторонньому порядку денонсувала Угоду з Україною про базування Чорноморського флоту РФ на території українського півострова…
Поки у справі оголошено перерву, «Главком» розбирався, що ж не так зі суддею Сергієм Головатим і чому його персона виявилася настільки контраверсійною саме у цій справі.
Проблема №1. Голосування Головатого за флот РФ
За іронією долі, у далекому 2010 році нинішній суддя Сергій Головатий був народним депутатом VI скликання і входив до фракції провладної Партії регіонів. У день «Х» він віддав свій голос за ратифікацію Угоди між Україною та Росією з питань перебування Чорноморського флоту Росії на території України.
«Сергій Головатий особисто не голосував за «харківські угоди», спрацювала його картка або її дублікат. Парламент голосував за ці угоди саме у той день, коли ПАРЄ обирала суддів Європейського суду з прав людини від України (ЄСПЛ). Того дня я був у Страсбурзі і на власні очі бачив Головатого на відстані приблизно 100 метрів. За квотою від України до ЄСПЛ було висунуто трьох кандидатів: Сергія Головатого, Анну Юдківську і Станіслава Шевчука», – згадує у розмові з «Главкомом» колишній голова Конституційного суду і суддя Європейського суду з прав людини від України у 2009-2012 роках Станіслав Шевчук.
Натомість факт залишається фактом – голос Головатого за ратифікацію Угоди зафіксувала система «Рада». І цим фактом, схоже, багато років не дуже переймався й сам високоповажний суддя. Це підмітив постійний представник Верховної Ради України у Конституційному суді України Максим Дирдін, зазначивши про це у заяві про відвід Головатому. За словами Дирдіна, у ті часи (під час правління команди Віктора Януковича – «Главком») існувала практика: якщо парламентар незгідний із результатами свого голосування, наприклад, був відсутній, неправильно спрацювала картка або взагалі не спрацювала, він писав заяву на голову Верховної Ради, в якій наводив пояснення і просив його голос враховувати чи не враховувати, або пояснював, як насправді він голосував. Далі ця заява відображається під загальним волевиявлення народних обранців за той чи інший законопроєкт.
Однак, як зауважив Дирдін, нардеп Сергій Головатий не зробив жодних спроб, щоб відкликати, подати заяву про неврахування його голосу. Тим паче, що Головатий був на той час у відрядженні, тому міг заявити публічно: не згоден, що його картку використали без згоди під час голосування за ратифікацію «харківських угод». Водночас відбулась «мовчазна згода» з боку парламентаря-судді.
«За обставин, що склалися, є певний сумнів в неупередженості та об’єктивності судді-доповідача Сергія Головатого», – наголосив представник парламенту у суді в коментарі «Главкому».
До речі, сьогодні також є практика: коли картка народного депутата не спрацьовує або некоректно відображається його голосування під час ухвалення законів, обранець пише заяву на спікера Ради і просить врахувати його голос так, як потрібно. Заява обранця зачитується головуючим на пленарному засіданні сесії парламенту під стенограму. Щоправда, це не впливає на кінцевий результат, це є певною політичною позицією нардепа, пояснив Максим Дирдін.
Цікаву думку про голосування Головатого у будинку під куполом у 2010 році озвучив суддя Конституційного суду у відставці, а станом на квітень 2010 року також народний депутат Сергій Сас. В інтерв’ю виданню «Високий замок» він зробив гучну заяву, мовляв, Головатий «продав свій голос за «харківські угоди».
«Якщо Головатий подасть на мене в суд – готовий довести, тим більше зі свідками, те, що він продав свій голос «за харківські угоди». Не віддав, а продав! Коли це відбулося, Головатий десь промимрив, що його картку використали. Але не заявив у парламенті, що відкликає свій голос. На знак протесту не вийшов з фракції Партії регіонів. Після того голосування ще два роки перебував у ній. Був у політичній силі, в статуті якої написано про «двуязичіє» та інші ганебні речі», – нагадав Сас факти з біографії нинішнього судді Конституційного суду.
Разом з тим треба нагадати, що у 2010 році в інтерв'ю «Главкому» тодішній нардеп з фракції Партії регіонів Сергій Головатий говорив, що з його боку не було персонального голосування за ратифікацію «харківських угод». «Проголосувала» картка, а не я», – запевняв він. І додав, що після вказаного інциденту, тримав біля себе карту депутата та її дублікат.
Проблема №2. Кримінальне переслідування за «харківські угоди»
Інший дамоклів меч, який нависає над суддею Сергієм Головатим – кримінальні переслідування усіх учасників, дотичних до ухвалення Угоди про Чорноморський флот РФ. Навесні 2021 року Рада нацбезпеки та оборони доручила Службі безпеки перевірити обставини підготовки та ратифікації «харківських угод» 2010 року.
«Є окреме доручення СБУ з’ясувати обставини, в який спосіб ці 236 депутатів голосували з цього питання, і якщо СБУ буде вважати за необхідне, вона має порушити за 111-ю статтею Кримінального кодексу про держзраду (справу) щодо відповідних осіб», – заявляв секретар РНБО Олексій Данілов.
Як з’ясував «Главком», у 2021 році дійсно було відкрито кримінальне провадження №62021000000000279. На лаві обвинувачених тоді опинилося двоє колишніх високопосадовців: четвертий президент Віктор Янукович і тодішній прем’єр Микола Азаров. Обвинувальний акт щодо них зайшов до Печерського райсуду столиці, справа перебуває на підготовчій стадії розгляду.
Є іще троє підозрюваних за «харківськими угодами»: колишні міністри юстиції, оборони та закордонних справ Олександр Лавринович, Михайло Єжель і Костянтин Грищенко. Торік Державне бюро розслідувань оголосило їм підозру у державній зраді. Крім цього, слідство оголосило екстопчиновників у державний і міжнародний розшуки.
«Мотиви судового переслідування у нас можуть бути різними, ми це неодноразово спостерігали в Україні. Перед тим, як ми з дружиною були змушені виїхати на лікування, я двічі у Києві давав пояснення як свідок, намагаючись допомогти слідству зрозуміти безпідставність мого залучення до цієї справи. Тоді про висунення мені якихось звинувачень взагалі не йшлося, і тільки коли я вже кілька місяців перебував за межами України, було складено повідомлення про підозру, про що мені повідомив адвокат. Які б не були драйвери цього рішення – політичні, чиїсь особисті амбіції чи щось іще – вони точно не мають нічого спільного з бажанням встановити істину. Думаю, треба розбиратися з цим за більш спокійних умов», – так коментував «Главкому» свою позицію Костянтин Грищенко.
За даними джерел «Главкома» в СБУ, суддя Сергій Головатий також бував на допиті у справі «харківських угод». Туди він являвся як свідок.
У коментарі «Главкому» речниця з комунікацій Державного бюро розслідувань Тетяна Сапьян поінформувала: сьогодні суддя Конституційного суду Сергій Головатий не має жодного статусу в цьому кримінальному провадженні, оскільки на момент голосування він, як народний депутат, офіційно перебував у відрядженні.
«Частина депутатів VI скликання допитувалась як свідки. Нагадаємо, згідно з 80 статтею Конституції України, депутати не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті. Водночас слідчі з’ясовують можливі фальсифікації під час голосування щодо ратифікації «харківських угод», – зауважила спікерка ДБР.
Проблема №3. НАЗК атакує?
Зацікавилося персоною судді Головатого й Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК). В офіційному повідомленні НАЗК сказано: перевіряється інформація стосовно здійснення суддею Головатим дій в умовах реального конфлікту інтересів. Для цього антикорупційний орган намагався отримати в Конституційному суді відповідні документи.
Проте запит НАЗК було проігноровано. Це й стало підставою складання на Головатого, як виконувача обов’язків голови суду, протоколу про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, управління комунікацій Нацагентства із питань запобігання корупції на прохання «Главкома» повідомило, що не бачить конфлікту інтересів у Сергія Головатого як судді-доповідача у справі «харківських угод». «Головатий не підтримував угоди і був відсутній у Раді в той день. Як голосувала картка, не знає. Отже, конфлікту інтересів у Головатого як судді-доповідача у справі «харківських угод» наразі не вбачаємо», – сказали у НАЗК.
НАЗК повідомило, що не бачить конфлікту інтересів у Сергія Головатого як судді-доповідача у справі «харківських угод»
В антикорупційному органі додали, що нині триває перевірка щодо можливої участі судді Головатого під час засідання суду, де розглядалася скарга на його дії. НАЗК хотіло витребувати документи у Конституційному суді, щоб перевірити, але марно. Тому й пішли до суду оскаржувати бездіяльність Головатого як виконувача обов’язків голови суду.
Якщо поважний суддя програє адмінсправу, то потрапить до реєстру корупціонерів. А це вже тавро не лише на суддівській мантії, а й загалом на багаторічній кар’єрі державного службовця Головатого.
Разом із тим, про потенційний конфлікт інтересів згадав у своєму відводі судді Головатому сказав представник президента у Конституційному суді Сергій Дембовський: «Суддею Сергієм Головатий не вжито заходів щодо спростування інформації стосовно можливого вчинення ним дій в умовах реального конфлікту інтересів у цій справі навіть на законну вимогу компетентного державного органу (НАЗК – «Главком»)».
Проблема №4. Небездоганне звернення нардепів
Є питання й до юридичної бездоганності оформлення самого подання групи народних депутатів до Конституційного суду. Між іншим, на це вказували автори відводів судді Головатому Максим Дирдін і Сергій Дембовський. Йдеться про те, що має бути не конституційне подання, як його оформили народні обранці, а конституційне звернення. Щоправда, навздогін відправленому поданню депутати надіслали до Конституційного суду додаткові документи, в яких наголосили: їхній документ щодо тлумачення «харківських угод» все ж таки треба вважати конституційним зверненням.
У ході бесіди з «Главкомом» народна депутатка і представниця групи обранців у Конституційному суді Соломія Бобровська повідомила: з початком вторгнення РФ окремі парламентарі звернулися до Голови Верховної Ради Руслана Стефанчука з вимогою поставити на голосування і денонсувати всі міжнародні угоди, договори, підписані з Росією та Білоруссю у рамках СНД. Їх нараховується близько 600! З невідомих причин у цьому напрямку немає прогресу.
«Питання денонсації «харківських угод» та їх невідповідності Конституції часто обговорювалося серед колег у Раді, особливо коли йшлося про морську безпеку. Дуже дивно, що проти розгляду цього питання досі виступає Міністерство закордонних справ. Його позиція: у міжнародних судах сподівається використати як доказ недотримання з боку Росії, узятих на себе зобов’язань виконувати Угоду між Україною та Росією з питань перебування Чорноморського флоту Росії на території України. Адже у березні 2014 року росіяни односторонньо денонсували цю Угоду. Тому наше МЗС розглядає це важливим аргументом у міжнародних судах як чергове порушення зі сторони РФ. З іншого боку, маємо парадокс: держава-агресор напала на Україну, а ми досі визнаємо чинною Угоду про базування Чорноморського флоту Росії в Криму. Тобто одного дня ми зайдемо в Крим і посадимо в Севастопольській бухті російський флот?» – не розуміє парламентарка.
Окремо політикиня коментує, що наразі справа у Конституційному суді перебуває на певній паузі, ймовірно, затягується шляхом відводів судді Сергію Головатому. Але потрібен рух у справі.
«Мета конституційного звернення групи народних депутатів – поставити крапку в історичній державній зраді, яка розтягнулася на роки. І наслідком цього стала надшвидка анексія півострова і повномасштабна війна в 2022 році. На мою думку, цю міну ще заклав у 1997 році тодішній український президент Леонід Кучма, який продовжив Угоду між Україною та Росією з питань перебування Чорноморського флоту Росії на території України. А в 2010 році це було ні що інше як державна зрада, підготовка підґрунтя для вторгнення РФ», – пояснила Соломія Бобровська.
Проблема №5. Нема єдності серед суддів
Складним завданням для судді-доповідача Сергія Головатого буде й пошук голосів під рішення у справі «харківських угод». Потрібно, як мінімум, 10 голосів. Зараз у суді працює 13 служителів Феміди. Ще п’ять суддівських крісел залишаються вакантними, на них оголошено конкурсний добір.
Крім цього, більше двох років Конституційний суд живе без голови. Це сталося після з’ясування стосунків між президентом Володимиром Зеленським та тодішнім очільником Олександром Тупицьким після знищення Конституційним судом електронного декларування чиновників.
У 2022 році суд оголосив вибори голови. Зокрема, планувалося висунення кандидатом судді Віктора Кичуна. Його свого часу рекомендував на посаду судді від фракції «Слуга народу» вже експредставник президента у Конституційному суді, нардеп Федір Веніславський. Проте справа до висунення кандидатів не дійшла. Схожа історія з обрання голови повторилася наприкінці жовтня – на початку листопада 2023-го: ніхто з потенційних кандидатів не висунувся.
…5 грудня під час засідання Великої палати Конституційного суду суддя Віктор Кичун зробив неоднозначну заяву. Схоже, що він опинився по один бік барикад із Максимом Дирдіним, який заявляв відвід Головатому: «У мене є обґрунтовані сумніви, що ми належним чином, згідно із законодавством, розв’язали питання щодо відводу судді, який подав постійний представник Верховної Ради у Конституційному суді… Я просив би оголосити перерву і розвіяти мої сумніви. До речі, такі сумніви мають й інші колеги, але вони мовчать». Головуючий у цій справі суддя Сергій Головатий зробив вигляд, що не почув колегу Кичуна, і передав слово іншому судді…
У коментарі «Главкому» суддя Конституційного суду Сергій Головатий відкинув будь-які звинувачення на свою адресу щодо конфлікту інтересів у справі «харківських угод». «Конфлікту інтересів у мене не було, немає і не може бути в цьому питанні. Діяльність НАЗК в цьому питанні стосовно мене я оцінюю як незаконну (з юридичними доказами того) та як тиск на мене як суддю-доповідача, а також вплив на Конституційний суд в цілому як на інституцію», – наголосив суддя-доповідач.
Водночас суддя Конституційного суду залишив без відповіді питання «Главкома», зокрема, чи робив він юридичні спроби (чи готував заяву про відкликання свого голосу або щось інше), щоб довести своє неголосування за ратифікацію «харківських угод», будучи народним депутатом VI скликання.
Віталій Тараненко, «Главком»
Коментарі — 0