США запровадили санкції проти відстороненого голови Конституційного суду України
26 листопада на сайті президента України з’явились два укази про признання суддів Конституційних суду. За результатами конкурсного відбору посади отримали відомі науковці, професори Оксана Грищук і Олександр Петришин.
«Ви бачили, яка криза була з Конституційним судом? Та ми перемогли, переломили. Я призначив двох нових суддів від президента», – того ж дня похвалився хорошими новинами Володимир Зеленський під час скандального пресмарафону.
Та вже через чотири дні з обличчя глави держави зникла посмішка. Конституційний суд видав спеціальну постанову, якою, по суті, відтермінував приведення до присяги двох суддів від глави держави. Як вважають тлумачі Конституції, протягом 2013-2018 роках президент України призначив на посаду шістьох суддів Конституційного суду, повноваження яких не припинено та яких не звільнено, як того вимагає Основний закон. Тому наразі вільних суддівських крісел за квотою глави держави немає.
«Володимир Зеленський засмучений відмовою Конституційного суду приймати присягу кандидатів на вакантні позиції за президентською квотою. Для офісу президента це має вигляд затягування часу з надією на те, що кругова порука в судовій системі знову спрацює, і Верховний Суд ухвалить вигідні рішення для скомпрометованої верхівки Конституційного суду», – з такою заявою вийшов прессекретар керманича країни Сергій Никифоров.
«Голос» Зеленського також передав «привіт» Верховному Суду, мовляв, там повинні усвідомлювати суспільний запит на судову реформу.
На Банковій були щиро переконані: наприкінці березня 2021-го влада вирішила проблему Конституційного суду, тоді з-під суддів Олександра Тупицького і Олександра Касмініна були вибиті стільці. Зеленський під призмою «забезпечення державної незалежності і національної безпеки», скасував укази президента Віктора Януковича про призначення у 2013 році Тупицького і Касмініна суддями Конституційного суду. Відразу обох охорона перестала пропускати до будівлі Конституційного суду. Свою правду вони пішли доводити в інші суди.
Та, як з’ясував «Главком», попри фізичну відсутність Тупицького і Касмініна на робочих місцях, вони не втратили зв’язок із колегами у пурпурових мантіях. Навпаки – до їхніх прохань і надалі дослухаються, на них навіть продовжують розподіляти справи.
Мінус два судді
Аби осягнути, наскільки могутній Конституційний суд України в нинішній системі координат, насамперед треба зрозуміти, хто ж його формує. Основний закон визначає: цей орган комплектують три інституції: президент, Верховна Рада та з’їзд суддів України. Кожен із них заводить до Конституційного суду по шість суддів, котрі отримують відповідні гарантії, а найголовніше імунітет – каденція кожного служителя Феміди триває дев’ять років.
На момент виходу указу Зеленського вакантними залишилася дві посади суддів із 18. Але не за президентською квотою. Конституційний суд у відповіді на запит «Главкома» повідомив: на початок грудня 2021 року всі шість суддів, призначених президентом, продовжували виконувати повноваження. У тому числі, Тупицький і Касмінін, з якими президент Зеленський побив горщики після визнання неконстуційними цим судом частини положень антикоруційного законодавства у жовтні 2020 року. Останніми президент (тоді ще Порошенко) завів до Конституційного суду Сергія Головатого (теперішній виконувач обов’язків голови суду) і Василя Лемака. Це відбулося наприкінці лютого 2018 року.
(для перегляду натисніть на зображення)
У коментарі «Главкому» колишній голова Конституційного суду у 2018-2019 роках Станіслав Шевчук також підтвердив, що зараз у суді є дві вільні вакансії. Одна з них за квотою з’їзду суддів України (у вересні 2019 року у відставку подала голова суду Наталія Шаптала, в якої завершилися повноваження). Інша – від Верховної Ради. Однак за неї досі «воює» сам пан Шевчук, якого, як він переконаний, незаконно звільнили колишні колеги у травні 2019 року.
«Тому зарахувати новопризначених суддів Зеленського на ці вакансії неможливо. Адже тоді б у президента було б не шість суддів Конституційного суду, а вісім», – зазначив він.
За цією ж логікою 30 листопада Конституційний суд видав спеціальну постанову, в якій розписав, чому нині відмовляється приводити до присягу нових суддів Зеленського. Як розповів Станіслав Шевчук, серед аргументів суд згадав ріщення Європейського суду з прав людини у справі Xero Flor v. Poland від 7 травня 2021 року. Мова про призначення до польського конституційного трибуналу, яка була під сумнівом. У цьому випадку Європейський суд заявив: якщо судді не призначаються, згідно із законом, тоді ставиться під сумнів саме рішення Конституційного суду, рішення якого можуть оскаржуватися у Європейському суді.
«Тобто якби Конституційній суд України ввів би до свого штату додатково двох суддів, яких призначив президент Зеленський, то у перспективі в України могли бути проблеми в Європейському суді з прав людини», – пояснив ексголова суду.
Доктор юридичних наук, професор, радник голови Конституційного суду у 2008-2010 роках Михайло Савчин, коментуючи «Главкому» ситуацію з неприведенням до присяги суддів Зеленського, побачив у цьому певні аналогії з виборами американського президента. Як відомо, в Америці виборчий процес стартує задовго до того, як закінчуються повноваження діючого глави держави. Кілька місяців триває голосування, під час якого обирається новий президент. При цьому країною до визначеного часу залишається керувати раніше обраний президент.
«Щось подібне вийшло з суддями Оксаною Грищук і Олександром Петришиним, призначеними президентом Зеленським. По суті, якщо нічого не зміниться, вони чекатимуть закінчення повноважень суддів Тупицького (травень 2022 року) і Касмініна (вересень 2022 року). Лише після цього можна буде реалізувати процедуру присяги суддів Конституційного суду за квотою президента», – вважає професор.
Кругова порука
Те, що позиція Конституційного суду щодо «новобранців» грає на руку опальним суддям ні в кого вже не викликає сумнівів. Більше того, Тупицький та Касмінін активно тримають руку на пульсі подій, що відбуваються у суді. Зокрема, на них надалі продовжують розподіляти справи. Результат: автори конституційних скарг, яких жереб звів з Тупицьким і Касмініним, вже майже рік чекають відповідей, чи візьмуть їхнє питання до розгляду, чи ні.
Яскравий приклад: 26 січня 2021 року вже відсторонений указом президента суддя Олександр Тупицький отримав на розгляд конституційну скаргу від громадянина Олега Тищенка. Чоловік просив перевірити на конституційність шматок закону про Державний земельний кадастр. Проте суддя цілий рік думає: взяти це питання до розгляду чи відмовити. І щоразу надсилає письмові клопотання до свого суду, які Велика Палата Конституційного суду задовольняє. Уявіть: протягом року конституційну скаргу громадянина Тищенка п’ять разів відкладали з єдиною аргументацією – «у зв’язку з необхідністю вирішення процедурних питань»! Востаннє Тупицькому поставили дедлайн на 14 грудня.
(для перегляду натисніть на зображення)
До аналогічних прийомів із відтермінуванням розглядів справ вдається й суддя Касмінін.
(для перегляду натисніть на зображення)
Як стверджує ексголова Конституційного суду Станіслав Шевчук, наразі приблизно сотня ось таких справ (більшість з них це конституційні скарги) лежать без розгляду.
Крім цього, є не менш чутлива тема, в якій судді Конституційного суду відверто ллють воду на млин Тупицького та Касмініна. Це конституційне подання 49 народних обранців, які у квітні 2021 року звернулися до Конституційного суду з проханням визнати укази президента такими, що не відповідають Конституції. Мова про укази Володимира Зеленського, які стосувалися відсторонення від посади судді Олександра Тупицького та скасування указів Януковича про призначеня Тупицького та Касмініна суддями Конституційного суду.
Ця справа дісталася судді Ігорю Сліденку. Суддя-доповідач пів року міркував, як бути з поданням нардепів, і лише восени вирішив, що воно потребує оцінки Конституційного суду. А потім з’явилася нова перепона. 30 листопада (у день, коли суддів Зеленського не привели до присяги) Велика Палата суду відклала розгляд цього конституційного подання нардепів. Не змогли вирішити, у якій формі розглядати це питання: в усній чи письмовій.
«Якщо проголосувати за усну форму конституційного провадження, тоді все суспільство чутиме дискусію сторін. Бо якщо ж письмова форма, тоді ніхто не виступає. Лише судді зачитують матеріали справи. Суддя-доповідач з цього питання Ігор Сліденко – з групи підтримки Тупицького, він все робить, щоб заблокувати подальший розгляд указу президента», – переконаний Станіслав Шевчук.
Представниця Верховної Ради у Конституційному суді, депутатка від «Слуги народу» Ольга Совгиря також помітила, що Конституційний суд вчергове відтермінував розгляд питання про конституційність самих указів президента щодо суддів Тупицького і Касмініна. «Це свідчить про те, що Конституційний суд почав вважати себе суб’єктом політичних ігор та процесів. Водночас суд видав незрозуміле рішення на невідомо яких повноваженнях про відтермінування приведення двох суддів до присяги. У моєму розумінні, якби Конституційний суд займав конструктивну юридичну позицію, то спочатку треба було надати оцінку указам глави держави. Лише після цього визначатися з питанням приведення суддів до присяги. Натомість суд зайняв позицію страуса – встромив голову в пісок і видає нервово-судомні реакції», – заявила парламентарка в коментарі «Главкому».
Молитва на Верховний суд
Тепер у цьому принциповому для Зеленського конфлікті Банкова робить ставку на Верховний суд. Чіткі сигнали цьому органу, як зазначалось вище, дав прессекретар президента. Річ утім, що Верховний суд розглядає позови Тупицького і Касмініна, які оскаржують указ Зеленського. Проміжну перемогу вже отримав пан Тупицький. Верховний суд 14 липня скасував указ президента від 27 березня 2021 №124/2021, яким анульовувалось призначення Олександра Тупицького суддею Конституційного суду у 2013 році. На думку суду, спірний указ Володимир Зеленський видав поза межами своїх повноважень.
Реакція на рішення суду була гострою – Верховним судом зацікавилося Державне бюро розслідувань. 16 липня правоохоронці надіслали запит, в якому просили надати низку документів стосовно розгляду справи за позовом Тупицького до президента України. По гарячих слідах Верховний суд вийшов із заявою: незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України; вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється.
Нині апеляцію Зеленського у справі Тупицького розглядає Велика палата Верховного суду. Останні новини, які звідти доносилися: суд відмовився зупиняти розгляд справи через те, що Конституційний суд взявся тлумачити спірний указ Зеленського. Судді вважають, що предметом розгляду Конституційного суду є відповідність указу президента Конституції, а Верховний Суд при розгляді справи Тупицького має дати оцінку законності указу президента.
Науковець Михайло Савчин називає сумнівним указ Зеленського, яким він у березні 2021 року скасував укази президента Януковича про призначення у 2013 році суддями Конституційного суду Олександра Тупицького і Олександра Касмініна. Професор послався на рішення Конституційного суду за зверненням Харківської міської ради, де сказано: орган влади не може скасовувати акти індивідуальної дії, що стосуються конкретних прав людини. Такі укази або розпорядження може скасувати лише суд.
«Що стосується питання конституційності указів Зеленського, виданих щодо Тупицького і Касмініна, то тривалий час Конституційний суд відкладав його розгляд. Востаннє його відклали 30 листопада, тобто у день, коли нові судді мали складати присягу. Фактично на кону стоїть інституційне збереження Конституційного суду. І те, що стільки часу відкладається розгляд під виглядом «організаційного забезпечення діяльності суду», свідчить, очевидно, про відсутність голосів. Тому більш кардинальні питання судді Конституційного суду не можуть вирішувати і в стратегічній перспективі заганяють себе в тупик», – вважає доктор юридичних наук.
Червона картка з Америки
А тим часом сенсаційну заяву зробив Білий дім стосовно персони Олександра Тупицького. У Міжнародний день боротьби з корупцією, 9 грудня державний секретар США Ентоні Блінкен оголосив про запровадження санкцій проти відстороненого глави Конституційного суду України Олександра Тупицького та його дружини Ольги. Тупицького Блінкен назвав причетним до «значних корупційних дій, зокрема, взяття грошового хабаря під час перебування на посаді судді». Дружина відстороненого глави КСУ Ольга «була визнана учасницею цих дій».
Санкції проти Тупицьких передбачають заборону в'їзду до США як посадовцям іноземних держав, причетних до великої корупції, та членам їхніх родин.
Очевидно, піти ва-банк Америку змусили не лише події довкола Конституційного суду і гіпотетичне підігрування Банковій. Одіозний Тупицький має довгий шлейф неоднозначних історій, які не можна записати в актив…
Нині Подільський райсуд Києва розглядає обвинувальний акт в справі Олександра Тупицького за фактами злочинів проти правосуддя. Слідство закидає Тупицькому підкуп свідка в інтересах колишнього голови Вищого господарського суду України Юрія Татькова для надання завідомо неправдивих показань у кримінальному провадженні щодо заволодіння майновими активами ЗАТ «Зуївський енергомеханічний завод».
Крім того, у 2018-2019 роках Тупицький начебто сам неодноразово надавав слідчому генпрокуратури завідомо неправдиві показання, поєднані зі штучним створенням доказів.
Тупицькому також оголосили підозру в несанкціонованому втручанні в роботу автоматизованої системи дистанційного обслуговування клієнтів Державної казначейської служби. Ця справа, в якій фігурує разом із головною бухгалтеркою Конституційного суду, скерована до Голосіївського суду Києва.
Усе це в купі завдає великого удару по авторитету самого Конституційного суду. Опитані «Главкомом» співбесідники зійшлися на тому, що Конституційний суд має продукувати вмотивовані рішення, тим самим підтверджувати свою владу. Відсутність актів суду – це відсутність влади. Професор Савчин вважає, що у своїх рішеннях Конституційний суд повинен більше зосередитися на особистих правах людини та процесуальних гарантіях у ході кримінального провадження. Саме на ці два моменти найбільше нарікань надходить до Європейського суду з прав людини.
Віталій Тараненко, «Главком»
Коментарі — 0