Палата колаборантів. Новоприбулі

У Реєстрі держзрадників вже понад 700 осіб. За останній місяць команда Руху «Чесно» додала понад 80 нових профілів колаборантів. Ось рейтинг тих, кого шукають у Реєстрі наші громадяни найчастіше.

Але є держZзрадники, які хоч і не потрапили до топ-10, все одно заслуговують на окрему увагу. 

Наприкінці липня ексміністру закордонних справ Костянтину Грищенку і колишньому міністру юстиції Олександру Лавриновичу було повідомлено про підозру у державній зраді. За даними Офісу генерального прокурора, їм інкримінують вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 Кримінального кодексу України. У чому ж звинувачують Грищенка і Лавриновича? 

За даними слідства, у квітні 2010 року підозрювані за попередньою змовою групою осіб з колишніми президентом Януковичем та прем'єр-міністром Азаровим, діючи на шкоду суверенітетові, займалися лобіюванням прийняття «Харківських угод». Раніше Рух «Чесно» писав про те, як спецслужби Росії готували спецоперацію «Крим». Чим це закінчилось для України, ми побачили у 2014 році та бачимо досі. 

Грищенко ще з радянських часів займав дипломатичні посади, балотувався від Блоку політичних партій «Опозиційний блок «Не так!» у 2006-му  та працював переважно в урядах «біло-синіх», навіть коли вони формували їх як тіньові. 

Лавринович, починав навпаки з Народного руху, де з 1990 по 1998 роки  обирався заступником голови партії, був членом політради та Центрального проводу і навіть спочатку носив партквиток під №2. Це потім вже буде і обрання нардепом від Блоку «Наша Україна», від якого він відмовиться і кардинальний поворот до співпраці з Партією регіонів та отримання мандата від неї у 2007 році. 

У липні низку підозрюваних у держзраді відпустили під заставу, що не на жарт збурило суспільство. Важко змиритися з тим, що підозрюваних у колабораціонізмі випускають під заставу. Якщо це питання не вирішити, то можуть бути серйозні негативні наслідки. Тому Рух «Чесно» адвокатує законодавчі ініціативи, згідно з якими осіб, підозрюваних у співпраці з ворогом і коригуванні вогню, не будуть випускати під заставу. 

Одна з перших гучних справ щодо колаборантів-коригувальників відбулася 29 липня, коли  суд випустив під заставу у 500 тис. грн Аллу Душкіну. Її звинувачують зокрема у тому, що здавала позиції ЗСУ, а за це їй пообіцяли посаду міністерки освіти при окупаційній владі. 

Розслідування встановило, що обвинувачена, яка до початку військової агресії РФ проти України працювала директоркою однієї з приватних столичних шкіл, мала проросійські погляди та підтримувала окупацію частини нашої держави. Вона співпрацювала з представником РФ, який брав участь у проведенні інформаційних акцій проти України та мав зв’язки зі спецслужбами країни-агресора. Жінка передавала йому інформацію щодо місцезнаходження ЗСУ та тероборони, а також стосовно державних, політичних і культурних діячів України, які виступають проти російської агресії. 

Цікавий і політичний шлях Душкіної, яка раніше мала прізвище Ратушна. Так, під час президентських виборів у 2019 році вона очолювала одну з ОВК у Києві (округ № 223, Шевченківський район) та за даними YouContol була подана як представниця кандидата Володимира Зеленського. А вже у 2020 році балотувалася до Київської міської ради 9-го скликання від політичної партії «За майбутнє», яка не подолала 5% бар’єр і не пройшла у місцеву раду столиці.

Ну і куди ж без її професійної діяльності, коли держZрадниця, не пройшовши на виборах, «змагалася за посаду директора школи з погрозами, виламуванням замків і зникненням важливих документів». У ситуацію втрутилися освітній омбудсмен і спеціальна комісія при мерії Києва, після чого крісло керівника школи посіла законна директорка.

У липні стала відома особа львів’янина, підозрюваного у коригуванні вогню при трагедії на Яворівському полігоні. Виявилося, що тоді ворогу допомагав Олександр Косторний. Його затримала СБУ, вже пройшов суд з приводу обрання навіднику запобіжного заходу. 

Підозрюваний має дуже характерну, як для держZрадника, біографію: експрацівник у відділі зовнішнього спостереження у КГБ СРСР, проросійський активіст та член нині заборонених партій КПУ, Блоку Наталії Вітренко «Народна опозиція» та Прогресивної соціалістичної партії України. 

Після виходу у відставку у 1990 році у званні майора Олександр Косторний оселився у Львові, зберіг свої проросійські погляди й у наступні десятиріччя активної їх пропагував.

Він досі очолює громадську організацію «Російське товариство імені О. Пушкіна» та у 2015 році брав участь в події, яка вже тоді мала би привернути увагу українських спецслужб. Йдеться про «з’їзд російських та антифашистських організацій Львівщини та західної України» у Львові. На цьому з’їзді Косторний виступав з окремою доповіддю про нацизм Бандери та Шухевича.

Багато колаборантів, залишилися на окупованих територіях, чи навіть спеціально туди переїхали, щоб зайняти «посади» у псевдоорганах окупаційної влади.

Сергій Чередніченко – відома особистість у Полтаві. Чим він тільки не займався: і людей на автівці збивав, потім показуючи свою довідку про шизофренію з Полтавської обласної клінічної психіатричної лікарні – тієї самої, звідки довідку свого часу отримав і Ілля Кива. Крім цього, Чередніченко підминав під себе перевізників в місті та фізично нападав на журналістів і чиновників. Але основною його діяльністю була політика. 

Так, Чередніченко познайомився з майбутнім гауйляйтером Херсона Кририлом Стремоусовим та держZрадником Іллею Кивою. Зустріч цього тріо відбулась завдяки вже забороненій Соціалістичній партії України, де Чередніченко спочатку очолював Полтавський осередок, а потім і всю партію після демаршу Киви в ОПЗЖ.

До цього наш герой був вже міським депутатом від БПП, та так, що ексмер Полтави зізнавався, що заплатив йому за те, щоб той покинув партію та склав мандат. Ну і куди без підробітків радником представника компанії «Російські залізниці» в Україні. 

І така колоритна біографія привела Чередніченка спочатку до вироку у три роки за побиття тодішнього першого заступника міського голови й розшуку, а потім і до трансферу в Херсон, де він очолив псевдофонд майна у так званій «військово-цивільній адміністрації» Херсона.

Ще у червні у ЗМІ з'явилася інформація, що «суддя» псевдооргану судової влади так званої «ДНР» виніс смертний вирок іноземним бійцям, які захищали Україну. Йдеться про британців Шона Піннера та Ейдена Асліна, а також громадянина Марокко Саадуна Брагіма.

У липні було встановлено особистість цього судді: ідеться про «суддю ДНР» Олександра Нікуліна, який до 2014 року працював суддею Донецького апеляційного адміністративного суду. 

Цікавою є його доля після 2014 року. Так, у липні 2015 року постановою Верховної Ради України Нікулін був звільнений з посади судді Донецького апеляційного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку. Така процедура залишала Нікуліна з фактичним пожиттєвим грошовим утриманням, як судді, який пішов у відставку. Це було підтверджено, зокрема, відповіддю на запит активістів.

Зараз цей суддя, крім суддівства в «ДНР», перебуває на утриманні за податки українців, а до того ж викладав арбітраж в місцевому  псевдоВНЗ на окупованих територіях.

На жаль, і серед прошарку інтелектуалів, які повинні були б формувати українське суспільство, знайшлось багато «любітєлєй рускаго міра» чи рускіх грошей. 

На початку липня 2022 року Служба безпеки України затримала в Миколаєві  за підозрою в державній зраді Сергія Шубіна, колишнього місцевого депутата, завідувача кафедри Миколаївського інституту права Національного університету «Одеська юридична академія». Йому інкримінують розробку концепції створення «Миколаївської народної республіки».

Матеріали публічної сторінки в соціальних мережах Шубіна також були наповнені проросійською пропагандою. На його аватарці розташована рамка зі словами, що «російська мова – його рідна», згадки про «9 Мая» та комуністичні символи.

Ще у 2021 році  Сергій Шубін під час спілкування зі студентами заявляв, що «ДНР» та «ЛНР» нібито не є визнаною терористичною організацією та називав в соцмережах українську мову «блювотою». 

Дуже закономірна і політична діяльність Шубіна, який у 2006 році  був обраний до Миколаївської обласної ради від партії Наталії Вітренко ПСПУ. Діяльність цієї проросійської сили була заборонена у червні 2022 року. 

Добре, що хоч у липні 2022 року Служба безпеки України повідомила йому заочно про підозру. Слідчі СБУ заочно повідомили псевдосудді про підозру за ч. 2 ст. 28 та ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України (порушення законів та звичаїв війни, вчинене групою осіб).

Останній з героїв цього матеріалу напередодні та під час повномасштабного російського вторгнення розповсюджував російські наративи про буцімто потребу «денацифікації» України, вимагав розформувати полк «Азов» та виступав за виконання Мінських домовленостей. Він також вів пропагандистський телеграм-канал «Репресії в Україні», де виправдовувався марксизм, засуджувалася боротьба з колабораціоністами. Був гостем 112 каналу, який належав Віктору Медведчуку.

Хто він? Знайомтесь – Володимир Чемерис. Він значився у керівництві низки громадських організацій: «Інститут республіка», «Червоні» та «Соціалістичний рух». 

У липні 2022 року Чемериса затримали за розповсюдження російської пропаганди. За словами іншого проросійського пропагандиста Олега Ясинського, раніше у Чемериса провели обшук представники СБУ. Йому інкримінують виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії російської федерації проти України, глорифікацію її учасників. 

Перед затриманням Чемериса у керівництві «Інституту республіки» відбулися зміни. ГО очолила його дружина Ірина Чемерис.

Рух «Чесно» продовжує шукати колаборантів і закликає всіх долучатися до наповнення Реєстру. 

Андрій Дарковіч, рух «Чесно»