Новий фаворит Зеленського. Хто виграє війну спецслужб?

У силовому блоці української влади зріє переворот. Верховна рада налаштована передати функції військової контррозвідки від Служби безпеки до Міністерства оборони та об’єднати під дахом цього відомства військову розвідку та контррозвідку. Відповідний законопроєкт №7380 зареєстровано у парламенті.

Перспективи ухвалення документа – досить високі. Під проєктом підписався не тільки ряд депутатів від монобільшості на чолі з заступницею голови комітету з нацбезпеки Мар’яною Безуглою, а й нардепи від «Батьківщини» та колишні представники ОПЗЖ. Причому деякі з підписантів у приватних розмовах із «Главкомом» визнали, що не дуже обізнані у питаннях, які підтримують, але Офіс президента «спустив вказівку» послабити СБУ і її взялись виконувати.

Окрім ключового проєкту №7380, є ще й інші від «слуг», по суті, на цю ж тему. І всі вони теж не є ініціативою конкретних депутатів чи фракцій, все це – політична воля Банкової. Усі опитані джерела у парламенті підтверджують: ідею переділу повноважень між спецслужбами просуває глава Офісу президента Андрія Єрмака, близькою до якого вважається депутатка Безугла.

Схожий проєкт (№7267) на тему передачі функцій військової контррозвідки від СБУ до Міноборони та ж Безугла раніше реєструвала у співавторстві з Федором Веніславським – своїм колегою з комітету з нацбезпеки та одним з публічних спікерів «слуг» з воєнної тематики.

Плюс до цього та ж Безугла є серед підписантів альтернативного до свого ж попереднього законопроєкту (№7267-1). Його просуває голова комітету з питань правоохоронної діяльності Сергій Іонушас. Він вважає, що до реформи розвідувальних органів треба ставитися вкрай обережно. У пояснювальній записці вказується, що основний законопроєкт (№7267) не містить правових і практичних механізмів реалізації окремих його положень на практиці. Альтернативний варіант реформи фактично спрямований на те, аби посилити контррозвідку, але залишити її при цьому у складі СБУ.

І ось з’являється вже згаданий на початку третій «удосконалений» законопроєкт №7380 від Безуглої, яким створюється «Служба воєнної розвідки та контррозвідки України». Перехідний період в законопроєкті передбачений у межах трьох місяців. Критики документа вже охрестили створення такого двоголового монстра мало не відродженням радянського КДБ.

«Безугла ж просувала реформу СБУ, у неї там щось особисте. Вона тоді хотіла забрати певні повноваження СБУ до якогось спеціально створеного під себе парламентського комітету, але це не пройшло», – нагадує один зі «слуг народу» – противників подібних реформ під час війни. Нардеп звертає увагу, що його соратниця і фракції потім почала один за одним подавати законопроєкти щодо розвідки. «Мар’яна збрехала у фракційному чаті, що їй президент доручив створити окреме досі неіснуюче відомство, куди помістити і розвідку, і контррозвідку. Наразі обговорюються різні моделі щодо корнтррозвідки, але ця історія досі не фіналізована», – переконує він.

У Службі безпеки, яку очолює друг дитинства президента Іван Баканов, ділитися повноваженнями також не налаштовані. Джерела «Главкома» стверджують, що Володимир Зеленський цінує здобутки військової контррозвідки Служби під час нинішньої війни. Бо, щоб там не було, а козир схопленого Медведчука опонентам Баканова крити нічим.

Дуже скептично ставляться до ідеї переформатування розвідок і незалежні експерти. «Зміна системи контррозвідувального забезпечення Міноборони та Збройних сил шляхом створення нової Служби з передачею їй контррозвідувальних функцій від органів СБУ призведе до руйнування вже створеної та функціонуючої системи військової контррозвідки. В умовах російської агресії та комплексної реалізації спецслужбами суміжної держави активних розвідувально-підривних заходів проти України, в тому числі стосовно національних військових формувань, вказане неминуче завдасть істотної шкоди державній безпеці України у сфері оборони та призведе до протилежних від очікуваних ініціаторами реформи результатів.

Військова контррозвідка сьогодні протидіє не тільки зовнішнім з боку іноземних розвідок, а і внутрішнім загрозам. Це і захист конституційного ладу, політичної та державної системи, які є складовими основами національної безпеки», – йдеться в аналітичній записці, яку за запитом Банкової готували фахівці для внутрішнього користування. Документ є в розпорядженні «Главкому».

Експерти зауважують, що військова контррозвідка виступає незалежним джерелом інформації для керівництва держави щодо об’єктивної ситуації в Збройних силах та інших військових формуваннях. Вони вказують, що реалізація запропонованих змін може призвести до монополізації такої інформації військовим командуванням та відповідно доступу до вух керівництва держави. Крім того, це може позбавити керівництво держави можливості оперативного контролю за ймовірними антивладними настроями у військовому середовищі під час кризових ситуацій.

Дослідження іноземного досвіду організації військової контррозвідки, насамперед в країнах-членах НАТО, свідчить про відсутність єдиних підходів до цього питання. До того ж, в стандартах Північноатлантичного альянсу відсутні положення щодо визначення деталей функціонування військової контррозвідки. Моделі існують різні, але найбільш характерними ознаками для усіх них є функціональна відокремленість військових контррозвідувальних органів від військових формувань та їх підпорядкованість керівництву держави.

Але пришвидшити хід цієї історії може суб’єктивний фактор. У глави держави під час повномасштабної віни з’явився новий фаворит – 36-річний начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони генерал-майор Кирило Буданов. Саме його відомство в результаті запланованої реорганізації з великою ймовірністю отримає додаткові повноваження щодо протидії розвідці агресора.

Розвідник №1. Досьє

Про 36-річного розвідника Буданова відомо, що він – учасник війни на Донбасі, на нього був вчинений замах (невдалий). Очолив розвідку у серпні 2020 року. Його попередник Василь Бурба тоді потрапив в опалу на Банковій. Бурбу звільнили з формулюванням «з потребою переформатування та інтенсифікації роботи, пошуку та впровадження сучасних підходів і поглядів на вирішення безпекових питань». Справжньою ж причиною вважається провал «справи «вагнерівців», у якому нині вже колишній очільник розвідки звинувачував Офіс президента. Фактично Бурба став «зайвим» свідком і за деякий час після звільнення почав роздавати критичні інтерв’ю щодо порядків та настроїв на Банковій.

До Буданова жодних претензій з Офісу президента досі не висувалось. При цьому він зовсім не такий утаємничений, яким був його попередник. Головний розвідник, як це не дивно для його посади, роздає направо й наліво інтерв’ю світовим ЗМІ, де розповідає про «рак у Путіна», пророкує переворот в Росії і роздає прогнози, коли саме завершаться бойові дії. Одкровення Буданова виходили в західних Military Times, Sky News, The Wall Street Journal, The New York Times. Тепер він активізувався в українських ЗМІ.

Така поведінка дуже контрастує із сухими рапортами Міноборони та інформаційною стриманістю керівництва СБУ (своє перше і чи не єдине велике інтерв’ю глава спецслужби Іван Баканов дав «Главкому» ще у листопаді 2019 року).

Проте видається, що нині для Буданова у Верховного головнокомандувача повне сприяння. На форумі в Давосі Зеленський прямо виказав свої симпатії до головного розвідника. Які можуть бути пояснення цьому? Одне з них – прозорливість молодого розвідника. Перед війною, коли у Міноборони та на Банковій запевняли, що вірогідність нападу Росії є мізерною, а американські ЗМІ та розвідка безпідставно розганяють паніку, Буданов говорив протилежне. Він стверджував: напад, ймовірно, станеться в січні-на початку лютого. Дещо не вгадав з термінами, але все ж був найбільш точним у прогнозах серед найближчого оточення Зеленського. А воно в своїй масі в агресію такого масштабу не вірило взагалі.

Зважаючи на такий «напрямок вітру», нині сценарій, за яким військову контррозвідку забирають в СБУ і віддають Буданову – людині, яка ніколи не мала стосунку до «кварталівської» команди, вже має багато прихильників. Не тільки серед депутатів, а й серед колишніх співробітників спецслужб.

Так, екскерівник Головного управління розвідки Міноборони та ексзаступник голови СБУ Олександр Скіпальський розповідає, як він у 90-х роках брав участь у створенні військових розвідки та контррозвідки. «СБУ на той час на чолі з покійним Марчуком була зацікавлена у контролі над продажем надлишків зброї і всіляко перешкоджала і не дозволяла військовій розвідці контролювати торгівлю зброєю, – згадує генерал-лейтенант. – Виключно тільки для того, щоб самим нею торгувати і мати від цього надприбутки. Жоден патрон, гвинтівка, автомат, ракета, літак не продавалися без відповідних санкцій з боку Служби безпеки. ВПК протягом всього часу потрясали корупційні скандали. Таким чином, військова розвідка по сьогоднішній день фактично відсунута від питань, пов’язаних з військово-оборонним комплексом. Це безглуздя! Подібне об’єднання в рамках Міноборони дозволить оптимізувати і зробити діяльність Служби зовнішньої розвідки більш прицільною. Не буду деталізувати як саме, аби не допомагати ворогу».

Нардеп від «Батьківщини» Іван Крулько, як і багато його однопартійців, є серед авторів ініційованого монобільшістю законопроєкту. Він стверджує, що уважно прочитав документ перш, ніж підписати. І ніякою «війною спецслужб», на відміну від колег, цю ініціативу не вважає.

«Це є впорядкування роботи розвідувальних органів в умовах воєнного стану, – переконує Крулько. – Нічого крамольного в цьому проєкті не бачу. Ми побачили, що ГУР Міноборони в умовах війни – ефективна структура. І очевидно, що її повноваження треба посилювати. Гірше було б, якби ми посилили повноваження одного органу, і залишили ті ж самі функції у всіх інших. Це були б дублювання повноважень і непотрібна конкуренція. Можливо, коли ми відвоюємо територіальну цілісність та переможемо Росію, прийде час подивитися на роботу всіх розвідувальних органів по-іншому і перерозподілити між ними повноваження знову».

Крулько підтверджує: законопроєкт не є креативом лише народних депутатів, над ним працювали «позапарламентські спеціалісти» та експертне середовище. Депутати лише підписували його через відповідну електронну систему.

Проблема і два шляхи її вирішення

«У складі Міноборони обов’язково має бути орган, який має контррозвідувальні повноваження саме у сфері військової організації, – впевнений один з ініціаторів реформи Федір Веніславський. – Військова контррозвідка у цивільному сегменті, яким за великим рахунком є СБУ, – це радянський архаїзм, який на сьогодні залишився лише у кількох пострадянських країнах. І, на превеликий жаль, за три місяці війни військова контррозвідка у складі Служби безпеки не продемонструвала тієї ефективності, якої від неї очікували члени нашого комітету».

Веніславський зауважує, що розглядаються два шляхи передачі функцій військової контррозвідки до Міноборони. Перший – створення окремого органу у складі міністерства. Другий – створення у складі ГРУ Міноборони (тобто відомства, яке очолює Буданов) окремої структурної складової, якою буде військова контррозвідка. Останній підхід, наприклад, реалізований у таких країнах, як Бельгія, Хорватія, Данія, Ірландія. Проте дискусії в комітеті, як це краще реалізувати на практиці, ще тривають. Веніславський зауважує, що з боку СБУ вже є протидія щодо цього законопроєкту – для вирішення цього питання начебто намагаються спілкуватися з окремими депутатами.

«Спрацювався із Зеленським»

Попри міжвідомчі інтриги, у Буданова достатньо козирів. Найголовніший – довіра президента. У політичній тусовці активно курсують чутки, що головного розвідника розглядають вже ледь не на посаду поствоєнного прем’єра. Мало віриться, що такий кульбіт відбудеться найближчим часом, але фактом залишається те, що Буданов тепер входить до кола людей, найближчих до Зеленського. Керівник ГУР активно розкручується і всередині країни, і зовні як медійна персона. Зі свого боку глава Офісу президента Єрмак користається цим злетом. У керівника Офісу глави держави стосунки з керівництвом СБУ давно напружені, і в нинішній війні спецслужб він активний учасник «війни спецслужб».

«У нас, як і раніше, дуже багато в політиці визначається фактором особистих відносин та особистого ставлення до тієї чи іншої персони, – каже політтехнолог Андрій Золотарьов. – Очевидно, що Буданов спрацювався із Зеленським. Відповідно в один момент з’являються такі контраверсійні пропозиції, як поєднати розвідку та контррозвідку, що суперечить міжнародній практиці. В США, Великобританії, Ізраїлі цього немає. І, напевно, це будуть трактувати, як відступ від тих пропозицій із реформування спецслужб, які надходять нам від зовнішніх партнерів. Проте це підтвердження того, що Буданов у цей момент користується довірою. Він розглядається як перспективна фігура, на яку в майбутньому можна робити ставки. Про те, що його вже зараз будуть робити прем’єром, говорити передчасно, але він в обоймі».

Золотарьов також вважає, що відносини Зеленського з Бакановим за три роки «поважчали»: «Там багато чого накопичилося – проблемні моменти, недопрацювання… У Буданова поки нема цих обтяжень».

Співрозмовники «Главкома» у Верховній Раді прогнозують, що «контррозвідувальний» законопроєкт може бути винесений в Раду вже найближчим часом. Тож це голосування може стати наочним маркером тектонічних змін у команді президента.

Павло Вуєць, «Главком»