Жан Беленюк: Все догори дриґом – наші спортсмени сидітимуть вдома, а росіяни виступатимуть?

На другому році війни приголомшена несподіваним потоком санкцій Росія намагається знайти шпарини в тотальній міжнародній ізоляції. Поки інші лазівки забиті наглухо, Москва сподівається повернути «минулу велич» у нібито аполітичних сферах. Залучивши свій лобістський ресурс та розмахуючи гаслом «Спорт поза політикою», росіяни взялися проривати блокаду на міжнародному спортивному фронті. Звідти їх були показово викинули ще на самому початку війни.

І тишком-нишком повернення Росії у великий спорт відбувається. Так, Міжнародний олімпійський комітет 28 березня рекомендував допустити до змагань спортсменів із Росії та Білорусі у нейтральному статусі. Щоправда, цей статус передбачає виконання низки умов, як-то заборону демонстрації державної символіки. До таких жертв росіянам не звикати – подібне покарання вони вже несли після нашумілого допінгового скандалу. Але зараз до цього також додається табу на участь спортсменів, пов’язаних з силовими органами, та таких, що були помічені у відкритій підтримці Z-операції (а таких серед олімпійських чемпіонів дуже багато). Як ця «сегрегація» спрацює на практиці – поки загадка, але офіційне повернення росіян в деякі види спорту (фехтування, бокс, настільний теніс, тхеквондо) вже йде повним ходом. Так і до Олімпійських ігор-2024 рукою подати.

Повертаються спортсмени країни-агресора і в боротьбу – після дозволу МОК Міжнародна федерація боротьби одноголосно допустила до змагань російських та білоруських борців. При цьому рішення щодо допуску конкретних борців до змагань ухвалюватиме «незалежна панель».

Такі повзучі успіхи росіян спричинили скандал в українському спорті. І викликала його не стільки кулуарна поразка Міністерства спорту та Національного олімпійського комітету (обидва відомства очолює Вадим Гутцайт), скільки подальші дії української влади. 30 березня міністр Кабінету міністрів Олег Немчінов шокував спортивну громадськість повідомленням, що на засіданні уряду було прийнято протокольне рішення на пропозицію Гутцайта, що українські спортсмени можуть брати участь тільки у відбіркових змаганнях, де немає росіян. Якщо ж урядові побажання будуть проігноровані, такі спортивні федерації можуть бути позбавлення статусу національних, а відповідно й державного фінансування.

Витримавши паузу в кілька днів, резонансну інформацію підтвердили в Мінмолодьспорту. В міністерстві заявили, що разом з СБУ «опрацьовується питання щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до спортивних федерацій та її членів за вчинення ними дій, які створюють реальні та/або потенційні загрози інтересам суспільства та держави». У цьому ж повідомленні Мінмолодьспорту визнає, що за бойкот змагань на національні федерації можуть бути накладені штрафні санкції з боку міжнародних федерацій, і обіцяє свою підтримку.

Після протокольного рішення має з’явитися, власне, остаточна постанова Кабміну, якої поки нема. Але вже прокотилася хвиля новин, що уряд заборонив українським спортсменам брати участь у турнірах з атлетами з Росії та Білорусі. Олімпійський чемпіон з боротьби та народний депутат від «Слуги народу» Жан Беленюк має великий зуб на Гутцайта ще з часів боротьби за крісло голови НОК. Наразі він звинувачує очільника українського спорту у відсутності нормальної комунікації зі спортсменами та пояснює «Главкому», чому вважає таку урядову заборону безглуздою.

«Треба віддати росіянам належне – вони працювали на різних майданчиках»

Ви були в курсі перемовин про те, аби російських і білоруських борців допустити до міжнародних змагань. Що українська сторона робила, аби завадити цьому рішенню?

Я ще до рішення МОК і до рішення Міжнародної федерації боротьби казав, що у спортивній боротьбі ситуація вкрай важка. Єдиним, що утримувало від допуску представників Росії та Білорусії на змагання, були рекомендації Міжнародного олімпійського комітету. Пан Ненад Лалович, який очолює Міжнародну федерацію боротьби, є членом виконкому Міжнародного олімпійського комітету – тобто це людина, яка безпосередньо у складі МОК голосує щодо рекомендацій, їхнього перегляду і всього іншого. Я з ним спілкувався на минулорічному чемпіонаті світу і розумів, що поточна ситуація, коли не допускають представників Росії та Білорусі, його не влаштовує. І мої аргументи, як бачимо, він не почув.

Зрозуміло було, що тільки-но пан Лалович отримає зелене світло від МОК, російські і білоруські спортсмени будуть допущені, бо дуже впливові росіяни входять у виконком і є віцепрезидентами цієї організації. Подейкують, що й у самого пана Лаловича бізнес в Росії достатньо серйозний. Я спілкувався з виконувачем обов’язків президента нашої Асоціації спортивної боротьби Юрієм Копитком – у них запланований конгрес перед чемпіонатом Європи з боротьби у Загребі, що відбудеться з 17 по 23 квітня. Я теж планую поїхати на чемпіонат, аби оцінити загальний стан справ.

Втім ситуація невтішна. Вже зараз дозволено виступати російським спортсменам U15, U17, а щодо старших спортсменів ще будуть проводитись консультації, у якому вигляді їх долучати. Представники Росії наразі порушують питання щодо більш лояльного підходу, аби навіть представники їхніх Збройних сил могли виступати. Звісно, з нашого боку буде робитися все, аби це зупинити.

Проте наших спортсменів вже поставили перед фактом. Кабмiн найближчим часом може ухвалити рiшення, яким фактично заборонить участь українських спортсменів у змаганнях, де залучені будь-які спортсмени з Росії та Білорусі. Хай вони й не виступали з підтримкою війни, не мають відношення до Збройних сил і підходять під всі критерії МОК. У разі невиконання цього рішення відповідна федерацiя може втратити статус нацiональноï, а до спортсменiв можуть виникнути питання у СБУ.

Які форми після всіх узгоджень може прийняти фіксація цього «принципу нейтральності» російських спортсменів? Якою буде ця процедура?

Думаю, там буде якась формальність і жодної конкретики з приводу засудження війни, розв’язаною Росією проти України. Бо на це не піде жоден їхній спортсмен. Я впевнений, що наші представники, наш Національний олімпійський комітет мають бути залучені до розробки цих критеріїв. Я питав міністра-очільника НОК пана Гутцайта – чи хтось від України делегований займатися цим питанням? Нічого немає, нікого немає. Ніхто не пропонує вигідні для нас формулювання, опис саме тих критеріїв, які гіпотетично не дають змоги росіянам долучитись до змагань.

Бо в результаті їх можуть змусити підписати глобальне формулювання «Я проти війни. Нехай Україна здасться – і війни не буде». Путін же теж розповідає постійно, що він проти війни. Тому багато залежить, під яким кутом на це подивитися і як це все прописати. Але чомусь я впевнений, що там ніякої вигідної для України конкретики не буде.

Боротьба, бокс (навіть з прапором та гімном), тхеквондо, настільний теніс – це види спорту, де вже допущені росіяни після сумнозвісного рішення МОК. У фехтуванні навіть цього рішення не стали чекати. Невже в росіян досі настільки потужне лобі, якому вдається вибивати такі послаблення?

Треба віддати належне – вони працювали на різних майданчиках. Зокрема, ці доповідачі з боку ООН (йдеться про доповідь Спеціального доповідача у сфері культурних прав та Спеціального доповідача щодо сучасних форм расизму, расової дискримінації, ксенофобії та пов'язаної нетерпимості, які закликали до дотримання Олімпійської хартії – «Главком») не просто так з’явилися, і голова МОК постійно почав посилатися на них у своїх повідомленнях, що щодо росіян є певна дискримінація. При цьому він чомусь жодним чином не посилався на те, у яких умовах українські спортсмени вимушені займатися, що вони відчувають і кого втрачають. Хіба це не дискримінація? Навіть набагато більш предметна і жорстока, ніж те, до чого апелює сам Бах, посилаючись на цих доповідачів.

«Молоді спортсмени матимуть додатковий стимул змінити громадянство»

Ви нарікаєте, що ми зараз не беремо участі в розробці критеріїв для виявлення недостойних російських спортсменів. А чи була в змозі українська сторона взагалі не допустити такої ситуації, враховуючи, що й європейські політичні інституції, такі як Європарламент, налаштовані на ізоляцію спортсменів країни-агресора? Чи надто вже світові спортивні боси зацікавлені в поверненні росіян?

Звісно, треба було працювати на всіх майданчиках, а не сидіти поки півень не клюне. Всі ж казали, що санкції щодо росіян – це ненадовго і до Олімпіади їх точно будуть намагатися повернути в спорт. Перші неоднозначні рішення з’явились ще на початку року, коли МОК виступив за допуск російських і білоруських спортсменів до участі в азійських змаганнях. Тобто вони можуть відібратися на Олімпіаду не через Європу. І такий формат запропонувала Олімпійська рада Азії – вона ж не просто так це зробила, цьому точно передувала якась попередня робота з боку росіян.

Коли пішли перші неоднозначні меседжі, наш єдиний суб’єкт з комунікації з МОК – Національний олімпійський комітет – почав слати всюди якісь листи. Із заяв того ж пана Гутцайта я чую, що вони постійно працюють і щось роблять. Але, по-перше, ми не бачимо результату цієї праці, по-друге, здається, трохи спізнилися з початком цієї роботи. До того ж пан Гутцайт ніяк не комунікує зі спортсменами, і це протокольне рiшення уряду щодо пiдготовки постанови Кабміну стало для них дуже неочікуваним. Спортсмени телефонують мені, іншим депутатам та впливовим людям від нашої сфери та запитують, що їм робити. Зараз вони здебільшого в підвішеному стані та не розуміють своїх перспектив – на які змагання їм готуватися, на які не готуватися… Прийняття рішень в такий спосіб – це великий демотивуючий фактор для спортсменів.

Якщо брати положення Олімпійської хартії, то це – пряме втручання держави в автономію спорту. Так, були попередні консультації з очільниками національних федерацій. Але хотілося б почути пояснення пана міністра: як і до чого це може призвести, чим аргументовано і які цілі ми переслідуємо. Поки і я цього не знаю, і, думаю, для багатьох федерацій це стало достатньо неочікуваною історією.

Для МОК також.

Так, вони сказали, що це втручання в автономію федерацій. МОК навіть зазначив, що якщо спортсмени, попри заборону офіційних владних представників, бажають брати участь в змаганнях, то Фонд солідарності їм сприятиме і допомагатиме. Але я не впевнений, що хоч один спортсмен на це піде, тому що це, по суті, – піти проти своєї федерації. Та й алгоритм незрозумілий, бо на такі офіційні старти делегує федерація. Але МОК зі свого боку послав чіткий сигнал.

У спорті є такий розповсюджений механізм як зміна громадянства, що не вважається великим гріхом. Чи такі перепони не стимулюватимуть українських спортсменів просто переходити під інші прапори?

Гіпотетично це можливо, але аби перейти під інші прапори та одразу виступати, потрібно погодження від національної федерації. Не думаю, що в такій ситуації хтось з федерації буде його надавати – це буде виглядати як зрада національних інтересів. Як правило, зміна спортивного громадянства відбувається так: країна, яка намагається залучити спортсмена, готова заплатити певну суму грошей, щоб його одразу відпустили. Якщо ж такої домовленості нема, наприклад, у нашому виді спорту на спортсмена чекає дворічний карантин. І тільки через два роки він зможе виступати за нову збірну. Якщо спортсмен готовий на цей дворічний карантин, – окей, але треба розуміти, що наступні Олімпійські ігри точно пройдуть без нього.

Тому це – важке питання, але ситуація точно може спонукати до переходів до інших країн молодих спортсменів. У них є час, і вони можуть це робити хоча б на перспективу. Все-таки у нашій ситуації зараз багато невідомих: коли це закінчиться, яким чином, чи буде Україна повністю бойкотувати змагання, чи ситуація вирівняється. Додайте до цього ще фактори внутрішньої конкуренції в збірній. Тобто ті зі спортсменів, хто вагався до цього часу, матимуть додатковий стимул змінити громадянство, навіть якщо доведеться перечекати два роки карантину.

«Після поразки на фронті росіянам, можливо, буде не до спорту»

Проясніть вашу особисту позицію. Не так давно ви казали, що в  українських спортсменів немає жодного бажання виступати разом з росіянами, стояти з ними поруч на подіумі. Та всі наші спортсмени, яких ви знаєте, висловлюють таку думку. Тоді чому ви незадоволені рішенням уряду, якщо воно просто формалізує наявний стан речей?

Не буду чіпати юридичні моменти, але знову ж – якщо таке рішення вже прийняте, потрібно його детально пояснити усім стейкхолдерам цього процесу. До чого ми взагалі прямуємо і який результат хочемо бачити? І якщо на те пішло, то впевнений, що українські спортсмени – точно не менші патріоти нашої країни та знають, як краще поступити без вказівок.

Ну, і, звісно, не треба було взагалі допускати цієї ситуації. Тобто росіяни були відсторонені, ми змагалися і все було добре, а зараз ситуація перевертається абсолютно догори дриґом. Виходить, що тепер наші спортсмени можуть потенційно сидіти вдома, а росіяни будуть виступати. Це – наша дипломатична поразка Мiнспорту-НОК (а у нас одна особа керує цими відомствами). Цю поразку треба як мінімум визнавати, а не намагатися перекладати відповідальність на національні федерації чи на ще когось.

Тобто ви вважаєте, що кожна федерація і кожен спортсмен мають вирішувати для себе індивідуально, чи готові брати участь у змаганнях з росіянами, чи ні?

Наскільки мені відомо, коли пан міністр консультувався з федераціями, жодна федерація не сказала, що буде виступати попри все. Всі сказали, що не хочуть виступати з росіянами та білорусами, і це логічно. За таких умов я не розумію, навіщо нам було провокувати той же Міжнародний олімпійський комітет, втручаючись в автономію спорту. Тобто на рівному місці придумали собі додаткові проблеми на майбутнє. Нам не обов’язково було йти проти прописаних фундаментальних принципів Олімпійської хартії, порушуючи їх в момент, коли не було нагальної потреби цього робити.

Але не всі федерації одностайно відмовляються від перспективи потрапити на Олімпіаду через присутність там росіян. Так тренер збірної України зі скелетону Михайло Гераскевич публічно висловив своє обурення рішенням уряду і побачив в ньому якраз гру на руку Росії. Наскільки активно українське спортивне товариство буде лобіювати скасування цього рішення?

Те, що всередині української спортивної родини зараз відбувається збурення – це однозначно. І мовчання зі сторони міністра тільки його підігріває. Тобто санкції вже передбачені серйозні, але при цьому залишається багато питань без відповідей. Наприклад, наразі відбувається відбірковий етап чемпіонату Європи з футболу, де присутні наша збірна і збірна Білорусії. Чи означає це, що Україна зараз має знятися з цих змагань, бо до них допущена білоруська збірна? Хоча вона навіть не в нашій групі, але теж бере участь у відбірковому турнірі. Всі ці моменти треба роз’яснити – за що будуть санкції з боку Кабміну, яким буде алгоритм їхнього запровадження, чим це все загрожує.

А ваша федерація боротьби як реагує на цю історію?

Керівництво федерації й без постанови Кабміну заявило, що в разі допущення російських борців ми не братимемо участь у змаганнях, де вони будуть присутні. І я скажу, що дуже багато федерацій на це погодилось, про що вони і заявляли в комунікації з міністром. Навіщо приймати це урядове рішення і провокувати таким чином МОК? І після цього МОК заявами, що підтримає наших спортсменів, які матимуть бажання виступати, м’яко кажучи, вбиває клин в нашому спортивному суспільстві. Фактично він намагається віднайти тих спортсменів, які будуть відступати від позиції держави.

Якщо узагальнити, як далі, на вашу думку, будуть розвиватися події? Ну, вочевидь росіян якось криво-косо, але допускатимуть до все більшої кількості змагань і, можливо, до Олімпіади. І що далі робити українським спортсменам – ставити через це хрест на своїх кар’єрах?

Дуже важко наразі сказати, бо розвиток ситуації з війною може зіграти велику роль. Якщо будуть наші перемоги на фронті у найближчі місяці – це одна історія, якщо ні – то інша… Якщо проводити паралелі з Другою світовою війною, то після поразки Японія та Німеччина тоді взагалі не брали участь в Олімпійських іграх. Тому й росіянам після поразки, можливо, буде не до цього, або Україна вже з позиції сили буде диктувати умови щодо залучення цих людей в міжнародний спорт. Але в конкретний момент, в якому ми знаходимось, ситуація така – ми просто з ними разом не виступаємо.

Якийсь формат спільних виступів з росіянами та білорусами в принципі може бути знайдений? Може, розводити спортсменів будуть чи щось подібне?

Ми маємо приклади країн, які разом виступають (точніше не виступають), – це Іран та Ізраїль. Принаймні в нашому виді спорту якщо іранець потрапляє на представника Ізраїлю, то відмовляється від подальшої боротьби і це дає змогу Ізраїлю пройти далі. Тому різні формати точно існують, але задля того, аби їх розібрати, треба комунікувати.

Деякі організатори спортивних турнірів і навіть цілі країни вже заявили, що не будуть допускати на змагання росіян та білорусів попри рекомендації МОК. Тобто це – майданчики, на яких в будь-якому разі можуть виступати українські спортсмени. Але ж не всі турніри є відбірковими на Олімпіаду.

Так, якщо йдеться про комерційний турнір, то тут нікому не завадять не допустити представників Росії та Білорусі. Але коли йдеться про відбірковий турнір, його можуть скасувати у цьому місці та запропонувати для проведення інше, де погодяться на участь російських та білоруських представників. Якщо ми не потрапляємо на Олімпіаду, то будемо їздити по комерційних турнірах, але в нашому виді спорту їх практично немає.

Коли настане «час Х», після якого стане зрозуміло, що українські спортсмени більше не можуть перебувати в невизначеності щодо своєї участі у відбіркових турнірах та ставлять під конкретний ризик потрапляння на Олімпіаду?

Знаю, що у фехтувальників буквально зараз починаються якісь відбіркові турніри, які даватимуть змогу потрапити на Олімпіаду. У борців перший відбірковий турнір – це чемпіонат світу, який відбудеться у вересні. Тут вже все залежить від виду спорту, тому що в різних федераціях різні графіки виступів.

Павло Вуєць, «Главком»