Хто після Бубки? Жан Беленюк готує революцію в українському спорті

На 17 листопада призначені вибори нового голови Національного олімпійського комітету. На черговій звітно-виборній Генасамблеї НОК делегати мають обирати з трьох кандидатів, серед них: діючий міністр молоді та спорту, олімпійський чемпіон з фехтування Вадим Гутцайт, олімпійський чемпіон з боротьби та народний депутат від «Слуги народу» Жан Беленюк, а також голова відділення НОК в Київській області Ігор Малинський. Нинішній голова комітету Сергій Бубка, що незмінно його очолював з 2005 року, цього року брати участь у виборах не став. Але негласно він підтримує Гутцайта, для якого НОК –  «запасний аеродром», оскільки вже відомо про плани влади ліквідувати очолюване ним Міністерство молоді та спорту.

Проте пізно ввечері в середу, якраз напередодні голосування, вибори у буквальному сенсі опинилися під загрозою зриву. Парламентський комітет з питань молоді і спорту, де Беленюк обіймає посаду першого заступника голови, звернувся до Державного бюро розслідувань, а також членів виконкому НОК із заявою про необхідність проведення перевірки легітимності делегування 40 фізичних осіб, які збираються взяти участь у голосуванні. Народні депутати мають інформацію, що ці особи були делеговані з порушенням статуту особисто за поданням діючого президента НОК, а частина з них взагалі є діючими працівниками Мінмолодьспорту. Тобто безпосередньо підлеглими одного з претендентів на посаду.

Враховуючи, з якою радістю Беленюк сприйняв цю новину і її розповсюдив, затримка виборів та можлива ротація делегатів «від Бубки» різко підвищує саме його шанси. Депутат активно вів свою виборчу кампанію і за тиждень до виборів презентував програму, де значну увагу приділив зміні статуту НОК та його аудиту. Також він вимагав дебатів кандидатів, на які Гутцайт не явився, аргументуючи це нестачею… досвіду та реальних справ у свого опонента.

Вибори голови НОК – вже не перший випадок, коли міністр спорту Гутцайт та народний депутат Беленюк вступають у сутичку. Після літньої Олімпіади в Токіо Беленюк, що завоював там єдине «золото» серед українських спортсменів, обрушився з критикою на керівництво Мінспорту. На думку чемпіона, в олімпійське містечко поїхало замало тренерів спортсменів, проте їхні місця зайняли півтора десятка функціонерів. Гутцайт зі звинуваченнями категорично не погоджувався.

В інтерв’ю «Главкому» Беленюк розповідає, чим міністр залякав керівництво місцевих федерацій, чому його головний конкурент вимкнув телефон, та як протистояти спробам  спортсменів з Росії та Білорусі прорватися на міжнародні змагання.

Які, власне, наслідки для виборів голови НОК може мати рішення парламентського комітету?

Якщо виконком допустить цих 40 осiб до виборiв до складу НОК та безпосередньо виборiв президента НОК, то це створить пiдстави для оскаржень вiдповiдних рiшень Асамблеï.

Саме тому члени парламентського комiтету вирiшили звернутися до ДБР та НОК, щоб дати можливiсть людям, якi приймали рiшення у розрiз зi статутом, зрозумiти свою помилку та виправити ïï пiд час засiдання виконкому. Станом на зараз така можливiсть ще наявна.

Ми бачимо два варіанти розвитку подій. Перше – це усунення цих 40 осіб від виборів до складу НОК i проведення чесних та демократичних виборів. Другий варіант – скасування членами виконкому власного рішення про проведення Асамблеї 17 листопада (або це може бути зроблено в судовому порядку) та його перенесення на іншу дату, з розслідуванням щодо перевищення своїх повноважень відповідальними особами НОК.

Ми зараз отримуємо десятки дзвінків від спортсменів та функціонерів з усіх регіонів, які обурені цими обставинами. І вони готові до рішучих дій у разі, якщо таку ганебну практику будуть намагатися втілювати.

Ще після дуже неоднозначних результатів України на Олімпіаді ви увійшли в клінч з Міністерством спорту, зокрема звинуватили відомство і його керівників в тому, що замість тренерів до Токіо полетіло забагато функціонерів. Відповідно це негативно вплинуло на результати спортсменів. І от тепер ви з Гутцайтом конкуруєте за портфель голови НОК і теж не стримуєтеся у взаємних нападках…

Сподіваюся, що ті, хто зі мною спілкуються і знають особисто, підтвердять, що я – адекватна людина. Можливо, з боку міністра це сприймається, як нахабство, але я просто ставлю питання і не боюся висловлювати свою точку зору. Проте є й люди, які все бачать, але промовчать і нічого не скажуть. Бо за нелояльність можуть «прилетіти» санкції від представників влади, а це вже впливатиме на майбутню кар’єру. Критику, на жаль, не завжди сприймають, але це вже питання не до мене. Я ж завжди готовий до комунікації, і заплановані дебати ми провели, але, на жаль, без пана Гутцайта. Ми презентували програму, є відкритими і не ховаємося. А Гутцайт просто вимкнув телефон, і дізнатися, як він бачить розвиток НОК, нема можливості. Хоча дебати – абсолютно демократичний інструмент для з’ясування всіх питань.

Є ж ще третій кандидат – директор інституту спеціальної фізичної і бойової підготовки та реабілітації Ігор Малинський, який очолює відділення НОК у Київській області. Що про нього скажете?

Ми з ним не знайомі, але, можливо, десь перетинались, бо він – тренер олімпійського призера Валерія Андрійцева. Більш тісних зв’язків у нас з ним немає.

«Якщо в Гутцайта такий бекграунд та управлінський досвід, то хай прийде і покаже»

Чи очікуєте ви на конкурсі застосування якогось адмінресурсу і на чию користь він буде грати? Бо ви – представник монобільшості, Гутцайт – діючий урядовець, якого обирала монобільшість.  

Сподіваюсь, що ні на чию користь. За статутом голосування буде таємним, і ніхто не має боятися якихось наслідків після нього. Зараз можна говорити лише про чутки, пов’язані з використанням адмінресурсу, але це вже буде на совісті тих людей, які до цього матимуть стосунок. Звісно, може зіграти той фактор, про який я вже згадував, коли люди перейматимуться за своє майбутнє. Я просто не уявляю, аби людина, яка спілкується з міністром, в жорсткій формі йому сказала, що буде підтримувати Беленюка.

Міністр спорту Вадим Гутцайт хоче вискочити зі свого крісла, бо, скоріш за все, відомство ліквідують

фото: glavcom.ua

Але вона може цього йому не казати та тримати фігу в кишені і підтримати вас. Ви на це розраховуєте?

Я сподіваюсь, що у нас будуть демократичні вибори і люди голосуватимуть, не боячись жодних наслідків. Цій організації треба надати нового розвитку та дихання.

Але ж ви все чули… Наприклад, президент Федерації гандболу вас вже розкритикував, звинувативши у зайвому піарі, тож зрозуміло, що він – не за вас. Як і Федерація стрільби. Чи є у вас розуміння, хто саме буде підтримувати вас, чи ви не хочете своїх прихильників заздалегідь світити?

Авжеж я не можу про це зараз казати, бо тоді просто їх підставлю. Я вам скажу, що якби голову НОК обирали звичайні люди, це було б зовсім інше питання. Зараз же у нас голосують делегати від федерацій, представники регіональних (відділень) НОК, фізичні особи, які дотичні до олімпійського руху, комісії атлетів – тобто саме ці люди будуть визначати долю цього органу на наступні чотири роки.

Гутцайт формально відмовився від дебатів з вами, бо у вас «нема управлінського досвіду і ви ніяк не допомагали Мінспорту за свою депутатську каденцію». Правду кажучи, серйозний управлінський досвід серед депутатів вашої фракції – взагалі, скоріше, виняток. Чи вважаєте ви його таким необхідним?

Мені здається, що все навпаки. Якщо в Гутцайта такий бекграунд та управлінський досвід, то хай прийде і покаже це суспільству. А не брати слухавку від представників ЗМІ – це такий собі аргумент. Подібні закиди завжди присутні, коли людині нема більше що сказати. Володимиру Олександровичу Зеленському під час президентської гонки також казали, що в нього не має досвіду.

Жан Беленюк з президентом України Володимиром Зеленським

фото з відкритих джерел

Але Зеленський, принаймні, медіахолдингом до цього керував, а це багатотисячний колектив.

На презентації я показав людей, які поруч зі мною в передвиборчому процесі, і, звісно, у нас є команда з управлінським досвідом, яка буде займатися питаннями НОК. Ми ж розуміємо, що багато питань у роботі Мінмолодьспорту безпосередньо готують відповідні працівники, а не особисто міністр. Тому це завжди командна робота.

«Офіційної інформації з приводу ліквідації Мінмолодьспорту немає»

Якщо уявити, що ці дебати відбулися, по яких больових точках опонента ви би били?

Для початку я б подивився на його передвиборчу програму. Суспільство має знати кандидатів та їхні програми, а не просто отримати ту чи іншу людину на ту чи іншу посаду, при цьому не демонструючи та не декларуючи абсолютно нічого з того, що планує зробити. От за що будуть голосувати ті, хто віддасть свій голос за кандидатів, які не оприлюднили свої програми?

Але Гутцайт у міністерстві робив щось весь цей час. Мабуть, були і невдачі, були і досягнення. От і будуть судити за ними.

Але зараз же питання не в роботі міністром.

Ну, ви ж в курсі, що Мінспорту, скоріш за все, буде ліквідоване.

Офіційної інформації з цього приводу немає.

А взагалі таке міністерство в складі уряду потрібно чи ні? Його ліквідація матиме негативні чи позитивні наслідки?

Міністерство – лише інструмент, який потрібно використовувати на користь українського спорту та збірних. Якщо цей інструмент працює ефективно, то його нема приводу ліквідувати.

Після Олімпіади в Токіо всі шишки, зокрема, з вашого боку, полетіли у Мінспорту, а НОК якось лишився у стороні.

Я критикував взагалі підхід формування членів делегацій на Олімпіаду, були претензії і до Федерації легкої атлетики. Просто це чомусь було сприйнято, нібито у мене жага очолити міністерство і тому я таке собі дозволяю. Це була лише реакція на звернення до мене спортсменів, не більше того.

Жан Беленюк: Міністерство – лише інструмент, який потрібно використовувати на користь українського спорту

фото: glavcom.ua

«Є федерації, до яких більш лояльне ставлення…»

І Мінмолодьспорту, і НОК приділяли особливу увагу (і, відповідно, фінансування) традиційно успішним для України видам спорту, де є надії на медалі – боротьба, водні види, біатлон… А скажімо, в якому-небудь слаломі чи конкурі в нас просто нема конкурентоспроможних спортсменів, і з таким підходом навряд чи з’являться. Чи збираєтесь ви, якщо вас оберуть, розширювати це коло пріоритетів?

Це більше питання до Мінмолодьспорту.

А якщо його більше не буде?

Ми ж ще не знаємо, яким чином це відбуватиметься. Але в нас є питання щодо функціонування Фонду допомоги українським олімпійцям та спортсменам, який був сформований вже після 24 лютого і менеджерується Сергієм Назаровичем Бубкою. До нас і до мене як народного депутата зверталися представники різних видів спорту з приводу питань непрозорості розподілу цих коштів – комусь дають, комусь не дають чи дають менше. Для нас важливо створити алгоритм, аби спортсмени, як дуже вразливі в плані несправедливості люди, мале чітке розуміння, що і за що вони повинні отримати. Я сформував депутатський запит до НОК і отримав відписку без чіткої інформації про цей розподіл. Ніякої логіки в ньому нема, але це точно не повинно мати вигляд відкупних, коли за гроші купується підтримка. 

Ви ж розумієте, що грошей на спорт у нинішній ситуації все одно буде виділятися обмаль?

Так, у нас зараз війна і всі ресурси йдуть на протистояння ворогу. Навіть некоректно вимагати більше грошей на спорт. Та хоч десять гривень на нього виділятиметься, але вони мають розподілятися за певним алгоритмом. Така сітка розподілу коштів навіть існує в міністерстві, просто вона має працювати. 

Які з федерацій найбільше скаржаться на нестачу фінансування?

Та всім не вистачає, бо грошей багато не буває. Скільки не дай – на наступний рік буде вже цього мало, треба більше, бо інфляція, витрати на проведення тих же навчально-тренувальних зборів: можна їх провести в Україні, а можна за кордоном. Можна для 10 людей, а можна для 50.

Але ж ви на таку посаду зазіхаєте, маєте це хоча б підозрювати.

У першу чергу, я можу запитати безпосередньо у міністерства, щоб вони мені дали розкладку по федераціях: яке фінансування на цей рік було закладене, яке – на минулий. Тоді ми можемо щось проаналізувати. Я ж не ходжу і не питаю у конкретної федерації: а скільки вам дали грошей, а цього вистачає вам чи ні? Скільки грошей не дай — їх точно є куди використати. Просто є федерації, до яких більш лояльне відношення, а до яких – менш.

Гаразд, легкоатлетів у нас, умовно, 100 спортсменів, а слаломістів – троє. Зрозуміло, що в них буде різне фінансування.

Але ж ми можемо запровадити відповідні коефіцієнти на одну людину і виділяти відповідне фінансування. Тут є ще такий момент: наприклад, борцям, щоб тренуватися, особливо нічого не потрібно – приміщення і все. Більш того, це приміщення потім легко перетворюється в футбольний майданчик, а після футболу в баскетбольне поле. А от, наприклад, скелетоністу потрібна траса, яка коштує мільйони. І на тій трасі, крім скелетоністів і саночників, борці тренуватися точно не будуть.

«Бажання росіян повернутися до міжнародних змагань – дуже сильне. У них серйозне лобі»

Ви згодні з дуже негативною оцінкою роботи Бубки на посаді голови НОК, яку дала олімпійська чемпіонка Стелла Захарова? І про те, що він любить тільки себе і не поважає спортсменів, і що витиснув зі свого крісла все і тепер перебирається до Монако, передавши своє місце наступнику, з яким вони «деребанили гроші». До того ж, Захарова поскаржилась, що федераціям нав’язують державних тренерів, спортом рулять держчиновники і так далі.

У мене є особисті претензії з приводу роботи НОК, які я вже озвучував. Каталізатором певного такого нерозуміння стало ставлення Сергія Назаровича до поточної ситуації з війною, коли ми не могли вийти з ним на контакт перші вісім днів. Наразі жодним чином не комунікуються речі, які пов’язані з міжнародною діяльністю щодо відстоювання позицій українських спортсменів. Я маю на увазі відсторонення представників Росії і Білорусі від змагань на міжнародній арені. Це принципово важливі питання. Ми створимо окремий комітет, який ідентифікуватиме та буде гучно реагувати на спроби повернутися в міжнародний спортивний рух саме представників цих країн.

Багаторічний очільник НОК Сергій Бубка залишає посаду. І купу питань після себе

фото з відкритих джерел

Ми знаємо, що в них є достатньо серйозне лобі, бо багато міжнародних федерацій очолюється представниками з Росії, звідти йде фінансування. Звісно, що бажання повернутися дуже високе. Так, наприкінці цього місяця відбудеться конференція Міжнародної федерації фехтування, де стоятиме питання повернення в якомусь вигляді представників Росії і Білорусі на міжнародні змагання. І, за моєю інформацією, керівництво української федерації не збирається їхати на цю конференцію. І це не поодинокий випадок, коли міжнародні федерації очолюють представники Росії, які будуть просувати відповідні наративи.

І знову ж постає питання: як в такій ситуації поводитись українським спортсменам? Припустимо, що фехтувальникам Росії та Білорусі дозволять виступити під білим прапором чи без гімну... Але наші фехтувальники весь цей час тренувалися, а їм скажуть в місцевій федерації: ні, ми прийняли політичне рішення і не будемо виступати, якщо росіяни виступатимуть. Як це буде сприйнято нашими спортсменами? Як діяти в такій пікантній ситуації, аби не зробити гірше самим собі?

Наразі ми повинні максимально жорстко відстоювати позицію, аби російські спортсмени взагалі не були допущені. Має бути проведена необхідна дипломатична робота, аби наш тиск постійно відчувався: про те, що ми знаємо їхні наміри і готові реагувати, зокрема, залучаючи діаспору. Аби ті чи інші країни підключалися і збирали мітинги, зверталися до своїх урядів з попередженням, що сюди на змагання їдуть представники країни, яка наразі вбиває українців.

Рішення ж нашої спортивної федерації з того чи іншого виду спорту повинно бути спільним. Умовно кажучи, якщо більшість вирішує, що вона не їде на змагання, то меншість, навіть якщо вона проти, повинна дотриматися загальної думки. Це ж і засіб здійснення певного тиску, зокрема, на Міжнародну федерацію. Показати: якщо будуть вони, то не буде нас.

А щодо слів Захарової, то про те, що тренери через комісію узгоджуються міністерством, знають всі. І з цим було пов’язано багато скандалів. Тобто федерація впевнена, що цей тренер буде більш ефективним і пропонує його, а міністерство рішуче, вольовою рукою вирішує, що буде інший. А кому, вибачте, з них видніше?

Знову ж – немає нормальної комунікації. До мене звертаються представники міжнародних засобів масової інформації, які спілкуються безпосередньо з Міжнародним олімпійським комітетом. Не так давно був захід в Кореї, де були присутні представники всіх Національних олімпійських комітетів. І мене питали – а чому не було ваших представників? І взагалі – чому вас не чутно, чому все те, що коїться наразі в Україні, не висвітлюється на цьому рівні, щоб весь Міжнародний олімпійський рух знав про нас? Про ту ж Бучу, де в нас вбивають спортсменів, а вже більше, ніж 100 спортсменів, що входять до Збройних Сил, загинули на цій війні. А я навіть не знав, що відповісти. Спортсмени мають буди своєрідними послами у світі, але цього чомусь немає.

Про повернення росіян, до речі, вже заговорили на рівні Міжнародного олімпійського комітету. Його голова пан Томас Бах несподівано заявив на саміті G20, що про таку можливість треба думати.

Саме в цей час, коли Росія влаштовує черговий терористичний акт та випускає більш ніж сотню ракет по території нашої держави, пан Бах заявляє, що треба відходити від практики недопущення спортсменів з країн-терористів на міжнародні змагання. І саме зараз нам потрібна термінова реакція від НОКу та міністерства, аби не допустити цього!

Павло Вуєць, «Главком»