«Всі проблеми з дитинства». Гаджети, няні та психологи потрібні батькам, а не дітям

Міжнародний день захисту дітей, який відзначають 1 червня, проголошує рівні права дітей у всіх сферах життя. Саме в цей день масово проводяться заходи дитячого дозвілля, інформаційні кампанії для створення сприятливого та безпечного середовища для дітей. Але що відбувається до і після 1 червня? Наскільки дотримуються в Україні цінностей, проголошених Декларацією прав дитини? Відповіді на ці питання у розмові з заступником директора та начальником відділу соціальної роботи Вінницького міського центру соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді Євгеном Козловим.

Пане Євгене, окресліть функції, які виконує Центр соціальної служби.

Це організація, яка знаходиться між сім’єю і Службою у справах дітей. Наша основна задача - це виявлення та робота із сім’ями, які знаходяться у складних життєвих обставинах. Ми сприяємо тому, щоб дитина якомога довше знаходилась у біологічній сім’ї та відстоюємо права родини, а вже Служба у справах дітей має право позбавити батьків батьківських прав через суд. Якщо вилучення дитини доцільне, її передають у лікарню, перевіряють стан здоров’я та підбирають форму виховання: дитячі будинки чи прийомна сім’я. Обов’язково перевіряється стан ментального здоров’я, бо відповідно до нових правок закону «Про запобігання та протидію домашньому насиллю» психологічним насиллям вважається навіть сварка батьків у присутності дитини.

Чи може дитина сама звернутись до Центру соціальної служби?

За своєю ініціативою дитина має право самостійно звернутись до нас лише після досягнення 14 років. Фізично дитина може дійти до нас і у віці 10 років і, звичайно, це стає приводом для нас звернути увагу на цю родину та сформувати комісію. Проте, навіть найменша психологічна корекція повинна робитись у присутності батьків або з їх дозволу. Як показує практика, немає прямої залежності між батьками, які знаходяться у складних життєвих обставинах (зловживання алкоголем, наркотичними речовинами тощо) та впливом цих подразників на дитину.

У моєму досвіді – ні, але той опікун, який скоїв насилля, відповідає за свої дії відповідно до чинного законодавства, а дитина залишається з іншим опікуном або вилучається. Відповідно до рішення поліції, особу, яка скоїла злочин можуть повністю або частково позбавити батьківських прав. Раніше у більшості випадків намагались залишити дитину з матір’ю, проте зараз ці грані більш розмиті і чітка закономірність відсутня.

При Центрі соціальних служб в Україні також діє Школа волонтерів, їх залучають до участі в організації та проведенні культурологічних, заходів, які стимулюють і розвивають. З часом у них формуються свої вподобання і вони починають працювати з окремою групою населення. Також існує програма для волонтерів, що зветься «Наставники», вони працюють із дітьми-сиротами. До кожного наставника прикріплюється певна дитина і до 18-ти років вони відвідують її, раз на тиждень можуть забрати дитину з дитячого закладу задля прогулянки містом абощо. Такі наставники вчать дитину, як правильно переходити дорогу, комунікувати або користуватись грошима.

Нинішнє молоде покоління батьків виховує дітей гірше? Чи це звичайний стереотип?

З нашого досвіду дійсно помітна різниця: у сім’ях, де батьки більш старшого віку, виховання направлене на спілкування, розвиток комунікації, там більше прогулянок на свіжому повітрі тощо. На противагу, молодші батьки прагнуть в першу чергу забезпечити дитину комп’ютером, телефоном, іншими ґаджетами, не розуміючи, що діти отримують доступ через Інтернет до інформації, до якої ще ментально не готові.

Тому у нас діє декілька програм: 1) робота психологів у «Школі відповідального батьківства» у пологових будинках міста, для людей, які готуються стати батьками 2) робота із сім’ями зі складними життєвими обставинами, які знаходяться у нас на обліку.

Загалом, у штаті працює три психолога та гаряча лінія. Скоро почне працювати мобільна бригада, яка буде виїжджати на місце.

Ще одне питання щодо новомодної тенденції: все більше молодих пар прагнуть наймати няньок, адже зараз не є рідкістю, коли в родині працює і жінка, і чоловік. Чи впливає, на вашу думку, виховання чужою людиною на психологічний стан дитини?

Сказати однозначно важко, проте дитині необхідно з моменту народження до початку комунікацій із соціумом більше часу проводити з батьками. Це потрібно, щоб набути досвіду захищеності та прив’язаності. Хоч няня і надасть батькам більше часу для себе і роботи, ця дія може завдати шкоди психіці дитини. Особисто я не прихильник няньок і вважаю, що дитині потрібно бути з батьками хоча б до 3-річного віку.

Ще одна тенденція: чоловіки все частіше сидять вдома з дитиною, ще кілька десятиліть це було складно уявити. Чи рівні права у батька, який опинився в декреті?

Конституція України визначає, що чоловік і жінка мають абсолютно рівні права незалежно від їх діяльності, тому закон «Про відпустки» не передбачає при народженні дитини, що саме мати повинна подавати документи. Виплата грошей надходить на рахунок людини, на яку її оформлювали, тобто або мати, або батько. Батько дитини має таке саме право піти у декретну відпустку на три року. Хоча подібна практика почалась зовсім нещодавно і це пов’язано в першу чергу зі стереотипами. А щодо питання виховання дитини батьком, незалежно від статі, якщо у людини немає ніяких відхилень, вона може виховати абсолютно здорову дитину.  

Булінг - це підкатегорія насилля, характерна для соціальної спільноти. Звісно, звертати увагу на цькування у школі потрібно та відповідно працювати з дітьми. Ми влаштовуємо активність у школах та коледжах під назвою «Правові дебати», де діти обирають теми, які стосуються булінгу та починають відстоювати свою позицію. Такі ігри вчать дітей на власній практиці розуміти, що таке закон, як його дотримуватись, чому існують покарання, до кого вони повинні застосовуватися. До речі, діти під час цих дебатів прийшли до висновку, що покарання за булінг повинна нести та дитина, яка його вчинила, а не дорослі.

Права дитини за міжнародною декларацією, проголошеною Генасамблеєю ООН 20 листопада 1959 року