«Всі проблеми з дитинства». Гаджети, няні та психологи потрібні батькам, а не дітям

Даяна Данилюк

1 червня, 2019, 20:57 glavcom.ua

«Всі проблеми з дитинства». Гаджети, няні та психологи потрібні батькам, а не дітям

Інтерв’ю з фахівцем Центру соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді

Міжнародний день захисту дітей, який відзначають 1 червня, проголошує рівні права дітей у всіх сферах життя. Саме в цей день масово проводяться заходи дитячого дозвілля, інформаційні кампанії для створення сприятливого та безпечного середовища для дітей. Але що відбувається до і після 1 червня? Наскільки дотримуються в Україні цінностей, проголошених Декларацією прав дитини? Відповіді на ці питання у розмові з заступником директора та начальником відділу соціальної роботи Вінницького міського центру соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді Євгеном Козловим.

начальником відділу соціальної роботи Вінницького міського центру соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді Євгеном Козловим Начальник відділу соціальної роботи Вінницького міського центру соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді Євген Козлов

Пане Євгене, окресліть функції, які виконує Центр соціальної служби.

Це організація, яка знаходиться між сім’єю і Службою у справах дітей. Наша основна задача - це виявлення та робота із сім’ями, які знаходяться у складних життєвих обставинах. Ми сприяємо тому, щоб дитина якомога довше знаходилась у біологічній сім’ї та відстоюємо права родини, а вже Служба у справах дітей має право позбавити батьків батьківських прав через суд. Якщо вилучення дитини доцільне, її передають у лікарню, перевіряють стан здоров’я та підбирають форму виховання: дитячі будинки чи прийомна сім’я. Обов’язково перевіряється стан ментального здоров’я, бо відповідно до нових правок закону «Про запобігання та протидію домашньому насиллю» психологічним насиллям вважається навіть сварка батьків у присутності дитини.

Чи може дитина сама звернутись до Центру соціальної служби?

За своєю ініціативою дитина має право самостійно звернутись до нас лише після досягнення 14 років. Фізично дитина може дійти до нас і у віці 10 років і, звичайно, це стає приводом для нас звернути увагу на цю родину та сформувати комісію. Проте, навіть найменша психологічна корекція повинна робитись у присутності батьків або з їх дозволу. Як показує практика, немає прямої залежності між батьками, які знаходяться у складних життєвих обставинах (зловживання алкоголем, наркотичними речовинами тощо) та впливом цих подразників на дитину.

У грудні 2017 року Верховна Рада прийняла закон, який криміналізує домашнє насилля. Чи траплялись на вашому досвіді випадки сексуального насилля над дітьми та які були наслідки?

У моєму досвіді – ні, але той опікун, який скоїв насилля, відповідає за свої дії відповідно до чинного законодавства, а дитина залишається з іншим опікуном або вилучається. Відповідно до рішення поліції, особу, яка скоїла злочин можуть повністю або частково позбавити батьківських прав. Раніше у більшості випадків намагались залишити дитину з матір’ю, проте зараз ці грані більш розмиті і чітка закономірність відсутня.

Яка мета ставиться перед акціями, заходами, які влаштовуються Центром соціальної служби? Дивлячись до яких дат вони прив’язані. Впродовж року проходить багато заходів, наприклад, попереднього року ми влаштовували акцію «Співпричетність» у Вінниці до Дня Незалежності України. Діти з різних соціальних груп зустрілись на двох вінницьких теплоходах, з ними працювали аніматори і вони мали змогу побачити відмінних від них людей: дитину на візку, з іншим кольором шкіри, переселенців, - і зрозуміти, що це абсолютна норма. Інша ж акція міжнародного формату називається «16 днів проти насилля» і має інформаційний характер. Це семінари і тренінги, які проводяться у школах, коледжах та університетах. До 1 грудня - Всесвітнього Дня боротьби зі СНІДом ми влаштовуємо «Тиждень пікетів», які проводять студенти, майбутні соціальні працівники або психологи, вони вчаться самостійно працювати з населенням.

При Центрі соціальних служб в Україні також діє Школа волонтерів, їх залучають до участі в організації та проведенні культурологічних, заходів, які стимулюють і розвивають. З часом у них формуються свої вподобання і вони починають працювати з окремою групою населення. Також існує програма для волонтерів, що зветься «Наставники», вони працюють із дітьми-сиротами. До кожного наставника прикріплюється певна дитина і до 18-ти років вони відвідують її, раз на тиждень можуть забрати дитину з дитячого закладу задля прогулянки містом абощо. Такі наставники вчать дитину, як правильно переходити дорогу, комунікувати або користуватись грошима.

Нинішнє молоде покоління батьків виховує дітей гірше? Чи це звичайний стереотип?

З нашого досвіду дійсно помітна різниця: у сім’ях, де батьки більш старшого віку, виховання направлене на спілкування, розвиток комунікації, там більше прогулянок на свіжому повітрі тощо. На противагу, молодші батьки прагнуть в першу чергу забезпечити дитину комп’ютером, телефоном, іншими ґаджетами, не розуміючи, що діти отримують доступ через Інтернет до інформації, до якої ще ментально не готові.

Тому у нас діє декілька програм: 1) робота психологів у «Школі відповідального батьківства» у пологових будинках міста, для людей, які готуються стати батьками 2) робота із сім’ями зі складними життєвими обставинами, які знаходяться у нас на обліку.

Загалом, у штаті працює три психолога та гаряча лінія. Скоро почне працювати мобільна бригада, яка буде виїжджати на місце.

Ще одне питання щодо новомодної тенденції: все більше молодих пар прагнуть наймати няньок, адже зараз не є рідкістю, коли в родині працює і жінка, і чоловік. Чи впливає, на вашу думку, виховання чужою людиною на психологічний стан дитини?

Сказати однозначно важко, проте дитині необхідно з моменту народження до початку комунікацій із соціумом більше часу проводити з батьками. Це потрібно, щоб набути досвіду захищеності та прив’язаності. Хоч няня і надасть батькам більше часу для себе і роботи, ця дія може завдати шкоди психіці дитини. Особисто я не прихильник няньок і вважаю, що дитині потрібно бути з батьками хоча б до 3-річного віку.

Ще одна тенденція: чоловіки все частіше сидять вдома з дитиною, ще кілька десятиліть це було складно уявити. Чи рівні права у батька, який опинився в декреті?

Конституція України визначає, що чоловік і жінка мають абсолютно рівні права незалежно від їх діяльності, тому закон «Про відпустки» не передбачає при народженні дитини, що саме мати повинна подавати документи. Виплата грошей надходить на рахунок людини, на яку її оформлювали, тобто або мати, або батько. Батько дитини має таке саме право піти у декретну відпустку на три року. Хоча подібна практика почалась зовсім нещодавно і це пов’язано в першу чергу зі стереотипами. А щодо питання виховання дитини батьком, незалежно від статі, якщо у людини немає ніяких відхилень, вона може виховати абсолютно здорову дитину.

«Главком» першим почав піднімати проблему булінгу. Сьогодні ж ця тема звучить звідусіль. Узимку 2019 року був ухвалений закон, спрямований на запобігання та протидію цькуванню. Як Центр соціальної служби допомагає дітям, які постраждали від цього явища?

Булінг - це підкатегорія насилля, характерна для соціальної спільноти. Звісно, звертати увагу на цькування у школі потрібно та відповідно працювати з дітьми. Ми влаштовуємо активність у школах та коледжах під назвою «Правові дебати», де діти обирають теми, які стосуються булінгу та починають відстоювати свою позицію. Такі ігри вчать дітей на власній практиці розуміти, що таке закон, як його дотримуватись, чому існують покарання, до кого вони повинні застосовуватися. До речі, діти під час цих дебатів прийшли до висновку, що покарання за булінг повинна нести та дитина, яка його вчинила, а не дорослі.

Чи потрібно одразу звертатись до експерта, якщо батьки помітили порушення у поведінці дитини? Перш за все, потрібно зважити власний потенціал, батьки завжди знаходяться «у ситуації», тому вони мають внутрішній ресурс вирішувати самостійно проблеми. Наші батьки виховували нас без психологів і на досвіді Центру соціальної служби лише 5% сімей не можуть впоратись з подібними ситуаціями. Звертатись до психологів - це практика, яка прийшла до нас із заходу, але бігти одразу до цих фахівців не потрібно. Всі наші проблеми починаються з дитинства. Звичайно, деякі нюанси неможливо вирішити самостійно, але й людини без жодних комплексів також не існує.

Права дитини за міжнародною декларацією, проголошеною Генасамблеєю ООН 20 листопада 1959 року

Принцип 1. Дитині повинні належати всі зазначені Декларації прав дитини права без будь-яких винятків чи дискримінацій за ознакою раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, народження або іншої обставини, що стосується самої дитини чи її сім'ї.
Принцип 2. Дитині повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які дозволили б їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та у соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності. При прийнятті з цією метою законів головним міркуванням має бути найкраще забезпечення інтересів дитини.
Принцип 3. Дитині має належати від її народження право на ім'я і громадянство.
Принцип 4. Дитина повинна користуватися благами соціального забезпечення. Їй має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальні догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включно з належним допологовим і післяпологовим доглядом. Дитині має належати право на відповідне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.
Принцип 5. Дитині, яка є неповноцінною у фізичному, психічному або соціальному відношенні, повинні забезпечуватися спеціальні режим, освіта і піклування, необхідні з огляду на її особливий стан.
Принцип 6. Дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір'ю. На суспільстві і на органах влади повинен лежати обов'язок здійснювати особливе піклування про дітей, що не мають сім'ї, що не мають достатніх засобів для існування. Бажано, щоб багатодітним сім'ям надавалась державна або інша допомога на утримання дітей.
Принцип 7. Дитина має право на безкоштовну освіту, яка обов'язковою в усякому разі на початкових стадіях. Найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто відповідає за її освіту і навчання; ця відповідальність лежить насамперед на її батьках.
Принцип 8. Дитина за всіх обставин повинна бути серед тих, хто першими одержують захист і допомогу.
Принцип 9. Дитина повинна бути захищена від усіх форм недбалого ставлення, жорстокості і експлуатації. Вона не повинна бути об'єктом торгівлі в будь-якій формі. Дитину не слід приймати на роботу до досягнення належного вікового мінімуму; їй ні в якому разі не повинні доручатися чи дозволятися роботи або заняття, які були б шкідливі для її здоров'я чи освіти або перешкоджали її фізичному, розумовому чи моральному розвиткові.
Принцип 10. Дитина має бути захищена від практики, яка може заохочувати расову, релігійну або будь-яку іншу форму дискримінації. Вона повинна виховуватися в дусі взаєморозуміння, терпимості, дружби між народами, миру і загального братерства, а також у повному усвідомленні, що її енергія та здібності мають бути присвячені служінню на користь інших людей.