Росія скоро оголосить про «перемогу»

З початку загарбницької війни РФ проти України російська пропаганда почала працювати на підвищених обертах. Цілей російської пропаганди було декілька в залежності від аудиторії, на яку вона спрямовувалась.

Для зовнішньої аудиторії на самому початку війни впроваджувались наративи справедливості цієї війни, як оборонної, превентивної, вимушеної, якої РФ насправді не хотіла. Було докладено всіх зусиль для уникнення цієї війни, але Захід не пішов на законні умови РФ стосовно своєї безпеки, чим не залишив вибору для РФ крім проведення спеціальної військової операції проти України. Причому пропаганда наполягала на максимально безпечному проведенні «спецоперації» для цивільного населення, під удар мали попасти тільки військові (ті, які не складуть зброю), «нацистські» формування та військова інфраструктура.

Для української аудиторії просувались наративи безглуздості спротиву збройним силам РФ, небезпеки такого спротиву, неспроможності сил оборони України хоч якось завадити переможному проведенню «спецоперації». Спротив сил оборони України тільки затягне «спецоперацію» та завадить нормалізації життя українців, яке за нинішнього неонацистського режиму вкрай складне.

Для внутрішньої аудиторії впроваджувались наративи про блискавичне, переможне проведення «спецоперації» з мінімальною кількістю втрат або взагалі без втрат. Насправді більшість населення України нібито чекає російську армію як визволителів і миротворців, особливо в південно-східних регіонах. Велика кількість репортажів «з поля бою» мала переконати населення РФ у швидкій перемозі у війні.

Але реальний перебіг подій війни дещо змінив наративи російської пропаганди та перерозподілив зусилля її впливу на різні цільові аудиторії.

Не все так сталось, як гадалось

У перші дні війни російські ЗМІ звітували виключно про перемоги, активне просування Збройних сил РФ вглиб території України, захоплення населених пунктів та втрати ЗСУ, просувалися тези про злам одно полярного світу, злам домінування США та Заходу, виходу РФ на передові геополітичні позиції. При цьому цивільне населення майже не страждає тому, що росіяни поводяться вкрай обережно і застосовують високоточну зброю для ураження виключно військової інфраструктури. Перемога недалека, Україну буде захоплено (денацифіковано). Такі наративи призначались для всіх цільових аудиторій.

Вже наприкінці березня наративи дещо змінюються і знову розділяються на цільові аудиторії. Явний провал бліцкригу викликав необхідність зміни риторики пропагандистських ЗМІ.

Для зовнішньої аудиторії почав просуватись наратив про готовність РФ до переговорів з Україною. Причому низка вимог до України звузилась до визнання Криму і Донецької та Луганської областей російськими і позаблокового статусу країни (без демілітаризації та незрозумілої денацифікації). Готовність до переговорів подавалась як жест доброї волі РФ для уникнення зайвих жертв у війні. Українське керівництво звинувачувалось у небажанні йти на переговори з РФ. Після втечі ворожих військ з Київської, Чернігівської, Сумської областей та викриття злочинів росіян на звільнених територіях російська пропаганда почала виправдовуватись тим, що звинувачувала Україну і Захід у провокаціях проти РФ та проведенні інформаційної атаки. Фактично у той час російська пропаганда змінила агресивну риторику на захисну для зовнішньої аудиторії. Сам відхід збройних сил РФ з українських областей теж подавався як жест доброї волі.\

У цей період українська аудиторія дещо випала з поля зору російської пропаганди, але не припинялося вкидання тез щодо некомпетентності українського керівництва, важкого економічного стану України, невідворотності перемоги РФ. Вкидалися фейки про мобілізацію, ЗСУ, ТРО, розгул мародерів у містах та селах. Окремою темою для маніпуляцій стала тема про українських біженців та внутрішньо переміщених осіб. Російські ЗМІ повідомляли про неадекватні вимоги та поведінку українських біженців в західних країнах, сексуальну експлуатацію українських жінок тощо.

Для російської аудиторії просувались наративи про плановість проведення «спецоперації», про завершення першого етапу її проведення. Втеча російських окупантів з українських областей пояснювалась військовою хитрістю, яка була призначена для відволікання значних сил ЗСУ від основного напряму, розкручувались «успіхи» російської армії у Херсонській, Запорізькій, Миколаївській областях. Повідомлялось, що незабаром буде захоплено Одесу і Україна залишиться без виходу до моря.

Наступні три місяці війни російська пропаганда в залежності від подій на фронтах російсько-української війни намагалась активно впливати на цільові аудиторії, просуваючи вигідні для Москви наративи. При явних провалах (потоплення крейсера «Москва», великого десантного корабля «Саратов», знищення великої кількості наземної та повітряної військової техніки тощо) російська пропаганда або намагалась замовчувати подію або наводила фейкові відомості з офіційних джерел.

Для зовнішньої аудиторії у продовж трьох місяців активно просувався наратив про систематичне порушення ЗСУ правил ведення війни. Нібито війська ЗСУ прикриваються цивільними, руйнують об’єкти цивільної інфраструктури, беруть цивільних в заручники. Складалося враження, ніби саме ЗСУ є агресорами і окупантами, а не росіяни. Окремою лінією впливу у продовж квітня були повідомлення про жахливе поводження ЗСУ з полоненими російськими солдатами. Були заяви з цього приводу російського омбудсмена Москалькової. У цей період Захід почав активно запроваджувати санкції проти РФ. Російська пропаганда реагувала на це наративами про шкідливість санкцій для країн Заходу та проблеми, які вони створюють для жителів цих країн. Ці проблеми будуть наростати і Захід неминуче піде на поступки РФ. У Москві також зрозуміли, що Захід реагує на «спецоперацію» жорстко і згуртовано, тому впроваджувались тези про неможливість з різних причин (в основному економічних) підтримувати згуртованість і Захід неминуче розколеться, підтримка України зменшуватиметься. Російські ЗМІ також використовуються для передавання завуальованих послань Путіна колективному Заходу. У червні речник Путіна Пєсков повідомив про те, що Захід втратив довіру Кремля, очевидно натякаючи на певні домовленості щодо невтручання Заходу (як їх трактував Кремль), досягнуті перед війною. З середини-кінця травня починаються більш-менш значимі постачання важкої зброї Україні. Російська пропаганда реагує на це наративами про неефективність цієї зброї на полі бою, невміння користуватися нею військовослужбовцями ЗСУ. Повідомляється про захоплення цієї зброї в значних кількостях (ПТРК, ПЗРК). Російські ЗМІ навіть вкинули фейк про захоплення двох екземплярів французьких гаубиць «Цезар» у справному стані та переправлення їх на Уралвагонзавод для досліджень. Це повідомлення викликало запит французької сторони до України щодо наявності «Цезарів». ЗСУ спростували цей фейк – всі «Цезарі» на місці і справно несуть службу.

Вплив на українську аудиторію російської пропаганди у продовж трьох місяців характеризувався намаганнями викликати у населення почуття зневіри, страху та паніки. Російські ЗМІ повідомляють, що чоловіків призивного віку хапають прямо на вулицях міст, призивають в ЗСУ жінок у масовому порядку, солдатів не вистачає, тому до війська беруть людей старшого віку та навіть інвалідів. Вкидаються повідомлення про вкрай складне економічне становище в Україні, фінансову систему, яка впала. Впроваджуються наративи, що спасатись від бойових дій жителям прифронтових населених пунктів потрібно саме в РФ тому, що в Україні немає безпечних місць, а на Заході їх ніхто не чекає. Вкидаються фейки про велику кількість втрат ЗСУ, велику кількість полонених. Періодично проходили повідомлення про розвал фронту та стрімке просування окупаційних сил РФ. Впроваджуються тези про некомпетентність керівництва України, командування ЗСУ. Розганяються фейки про те, що полонені українські солдати відмовляються від обміну і намагаються залишитись в російському полоні, де їм добре.

Для внутрішньої аудиторії російська пропаганда у продовж трьох місяців мала якось пояснювати відсутність гучних перемог окупаційних сил на фронтах та наявність епічних провалів. Одним із найпомітніших наративів російської пропаганди стала теза про війну РФ із Заходом. Нібито ЗСУ всього лише надає людський ресурс, а все інше Захід: зброю, найманців-фахівців, важку техніку, розвіддані тощо. Попри військову потужність Заходу збройні сили РФ все одно успішно протистоять Заходу. Чим і пояснюється зміна термінів проведення «спецоперації». Відсутність військових успіхів змусила російську пропаганду перебільшувати значення тактичних успіхів окупаційних сил. Наводяться маловідомі для росіян назви населених пунктів, які захоплені збройними силами РФ і які нібито мають стратегічне значення. Також пропаганда називає великим успіхом просування на декілька кілометрів. Для створення враження переможного перебігу «спецоперації» російська пропаганда повідомляє про неймовірні втрати ЗСУ. Згідно з повідомленнями російської пропаганди ППО та ВПС вже давно знищені, знищено танків, бронемашин, артилерії, РСЗВ більше, ніж в Україні було на початок війни.

Наводяться неймовірні цифри втрат живої сили. Останнім часом російські ЗМІ почали часто оприлюднювати ролики, зняті міноборони РФ, які демонструють роботу важкого озброєння, авіації, ППО. Такі ролики покликані вселяти впевненість у перемозі росіян. За три місяці почали відчуватися наслідки західних санкцій для населення, велика кількість західних компаній почали згортати свою діяльність на території РФ. Для заспокоєння росіян російська пропаганда почала розганяти тези про тимчасовість санкцій, про готовність керівництва РФ до успішного подолання їх наслідків та й взагалі про їх корисність для економіки.

Що далі?

Подальша активність російської пропаганди буде залежати від багатьох факторів, одним з основних з яких можна вважати перебіг війни РФ з Україною. За всіма ознаками збройні сили РФ виснажуються на фронті, втрачають наступальний потенціал. За оцінками експертів, в тому числі і зарубіжних, Збройні сили РФ вже в найближчі декілька тижнів не зможуть підтримувати той темп бойових дій, який вони підтримують на основному напрямі. Втрачається особовий склад, техніка, боєприпаси. Так, їх запаси у РФ величезні, але не безмежні. У той же час бойовий потенціал ЗСУ зростає завдяки переозброєнню: постачання техніки та боєприпасів Заходом поступово налагоджується і переходить в стабільний режим. Можна вважати, що ЗСУ своєю стратегією активної оборони виснажили противника зберігши при цьому власні спроможності, тобто виконали завдання на цьому етапі війни. Експерти констатують, що ЗСУ створили умови для підготовки контрнаступу. Це опосередковано також підтверджує активізація постачань важкого озброєння Заходом. Лузеру ніхто озброєння не дасть.

За такого розвитку подій російській пропаганді доведеться пояснювати в першу чергу внутрішній аудиторії майбутній відступ. У залежності від рішень, які будуть прийматися вищим політичним керівництвом РФ, російська пропаганда буде виправдовувати відступи та пояснювати провали збройних сил РФ. Ще на початку війни було анонсовано, що «спеціальна військова операція» не має на меті захоплення територій, тож російська пропаганда наполягатиме на виконанні цілей і виходу з території України у плановому порядку. Паралельно розганятиметься наратив про зовнішнє управління Україною, її підпорядкованість Заходу і фактичну відсутність державності. Україна у війні з РФ втратила економіку, зруйнована, населення зубожіло і дезорієнтоване. У такому стані Україна РФ не потрібна і стане тягарем для Заходу, якому потрібно буде утримувати населення та відновлювати її економіку. У військовому плані Україна буде вже безпечна для РФ тому, що втратила військову інфраструктуру і не зможе її відновити. Захід не дасть грошей на її відновлення. Україна перетвориться на лімітроф, який вже не становитиме небезпеки для РФ і нецікавий для неї. Таким чином можна буде заявити про перемогу і досягнення цілей «спецоперації».

На перший погляд такі майбутні наративи російської пропаганди здаються фантастичними і дещо спрощеними, але російська пропаганда показувала ще й не такі чудеса перевзування в повітрі.

Статтю підготовлено на основі регулярного дослідження низки токсичних електронних російських ЗМІ за допомогою концентратора контенту «Сіріус» та за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

Віктор Єрмошкін, експерт Центру вивчення і протидії гібридним загрозам, Київ