ТОП-10 найбільш пострадянських політиків України, Молдови та Грузії

Яким чином виявляється пострадянськість у політиці та суспільному житті і як мінімізувати її найшкідливіші для розвитку європейської держави прояви — це два ключові питання, на які Інститут світової політики намагається знайти відповідь у ході реалізації проекту «Як позбутись пострадянськості?» за підтримки Чорноморського фонду регіональної співпраці Німецького Фонду Маршала для Сполучених Штатів.

Завдяки партнерам проекту з Молдови та Грузії — Інституту розвитку й соціальних ініціатив «Viitorul» і Грузинської фундації стратегічних і міжнародних студій відповідно — ІСП має можливість розглянути питання пострадянськості в ширшому контексті. Підбір країн для проведення дослідження відбувався за принципом не стільки спільної приналежності до Радянського Союзу у минулому, але й офіційно задекларованих намірів України, Молдови та Грузії стати повноцінними членами Європейського Союзу у майбутньому.

Крім того, незважаючи на спільні європейські прагнення трьох країн, політична сцена у кожній з них впродовж останніх років виглядає по-різному. Особливо вражаючою ця відмінність є між політичними елітами Грузії, з одного боку, та нинішнім керівництвом України з іншого.

Експертне опитування «Топ-10 найбільш пострадянських політиків» — лише один з компонентів проекту, який невдовзі включатиме у себе відповідне дослідження експертних груп з трьох країн. Вищезазначений рейтинг — це спроба привернути увагу до теми пострадянськості не лише експертної спільноти, але й власне політиків. Адже ми переконані: реальна європейська інтеграція не може стати доконаним фактом, допоки не відбудуться суттєві світоглядні корекції як у тих, хто голосує на виборах, так і в тих, за кого голосують. Натомість багато політиків — як в Україні, так і в Молдові і Грузії — вважають, що їхня політична діяльність абсолютно нічим не відрізняється від поведінки пересічного європейського політика. Наша мета — з допомогою цього дослідження продемонструвати, де проходять подібні лінії розділу.

Під час підготовки даного рейтингу Інститут світової політики запропонував експертам із трьох країн назвати десять найбільш пострадянських політиків, оцінюючи ступінь «постсовковості» їхніх публічно висловлюваних установок, способів прийняття рішень та моделейповедінки за десятибальною шкалою. Чим більше атрибутів «постсовковості» можна простежити в їхніх висловлюваннях, рішеннях та поведінці, тим вищий бал.

Запропонований список політиків був складений на основі двох критеріїв: посади, які вони наразі обіймають та / або високий ступінь публічності, завдяки якому можна було оцінити політиків за чітко вказаними критеріями. В окремих випадках саме публічність була вирішальним фактором для внесення політиків у список.

Критерії «постсовковості» у політиці були розроблені під час відповідного брейнстормінгу, а також індивідувальних консультацій за участю провідних українських та зарубіжних дослідників так званого феномену Homo Soveticus, політологів та соціологів. До розробки методології були залучені європейські експерти, які не лише впродовж тривалого часу досліджували феномен пострадянської людини, але також брали участь у розробці методології в рамках міжнародних проектів, метою яких була оцінка трансформаційних процесів у політичному менеджменті та суспільстві.

Також у рамках проекту відбулась відповідна дискусія у форматі відеоконференції з Левом Гудковим, президентом російського Левада Центру — найбільш визнаної дослідницької інституції у питаннях феномену радянської та пострадянської людини.

Зрештою, були визначені наступні критерії оцінювання:

1. Використання влади для збагачення власного та свого клану (влада як бізнес-проект)
2. Підміна верховенства права договірними відносинами та телефонним правом
3. Схильність до непотизму та «кумівства» при вирішенні державних питань, призначенні на посади
4. Особлива увага до атрибутів та ритуалів ієрархії
5. Нетолерантність у всіх її можливих формах і проявах
6. Прагнення переробити ті чи інші інституції «під себе»
7. Особлива увага до статусних привілеїв (віп-зали, спецлікарні, перекриття доріг, чартери тощо)
8. Пропаганда та демагогія як основа власного політичного стилю й риторики, а також викрита публічна брехня, за яку не наступають жодні санкції
9. Потреба у створенні ворогів — зовнішніх і внутрішніх
10. Гарні манери на експорт: вміння вишукано, демократично поводитися у західному середовищі при одночасному здійсненні всередині країни типової постсовкової політики

Очевидно, що деякі з названих характеристик притаманні й політикам з інших країн, зокрема і європейських. Головна відмінність полягає у ступені використання подібних атрибутів і ставленні до них виборців та суспільства загалом. Адже зрозуміло: політики поводять себе так, як їм дозволяють поводитись їхні виборці.

Іншим важливим моментом є те, що певні елементи пострадянськості тісно переплітаються з ознаками посттоталітарного суспільства в цілому чи, наприклад, певними православними традиціями. Проте, подібний аналіз є предметом для широкомасштабної дискусії на тему пострадянськості, до якої Інститут світової політики та його партнери у Грузії і Молдові запрошують всіх зацікавлених.

-- ТОП-10 найбільш пострадянських політиків / Україна

1. Віктор Янукович, Президент України 286,5
2. Микола Азаров, прем’єр-міністр України 282,5
3. Дмитро Табачник, міністр освіти України 217,5
4. Сергій Ківалов, народний депутат України, Партія регіонів 194,5
5. Віктор Ющенко, колишній Президент України 177
6. Михайло Чечетов, народний депутат України, Партія регіонів 174
7. Віктор Пшонка, Генеральний прокурор України 173
8. Вадим Колесніченко, народний депутат України, Партія регіонів 164
9. Борис Колесніков, віце-прем’єр-міністр України 163
10. Дмитро Саламатін, міністр оборони України 161

Головною особливістю українського рейтингу «ТОП-10 найбільш пострадянських політиків» є те, що його очолили люди, які посідають на даний момент два ключових пости в країні — Президента та прем’єр-міністра. Переможець рейтингу Віктор Янукович є, безперечно, уособленням нинішньої української влади. Іншою характерною рисою української десятки є те, що до неї увійшли переважно представники Партії регіонів. Причому, більшість з них є публічними спікерами правлячої партії.

Симптоматично, що до десятки найбільш пострадянських політиків потрапили автори резонансного Закону про засади державної мовної політики, яка істотно розширює використання регіональних мов, передусім російської — Вадим Колесніченко та Сергій Ківалов. Певною несподіванкою стало входження до першої п’ятірки колишнього президента України Віктора Ющенка, котрий як політик всіляко декларує свою відданість європейському та євроатлантичному курсу країни.

Іншою несподіванкою є відсутність у десятці ключових фігур об’єднаної опозиції. Колишня прем’єр-міністр Юлія Тимошенко та нинішній де-факто лідер опозиції Арсеній Яценюк опинились лише в третій десятці списку із 85,25 та 59,75 балів відповідно.

Щоправда, лише в третій десяток потрапили і деякі представники правлячої команди. Наприклад, міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко, очолюване яким Міністерство завжди вважалось в експертних колах найбільш проєвропейським відомством в Україні. Найменш острадянським політиком в Україні експерти визнали лідера «Громадянської платформи», колишнього міністра оборони України Анатолія Гриценка. Він набрав лише 21,5 балів.

-- ТОП-10 найбільш пострадянських політиків / РЕСПУБЛІКА МОЛДОВА

1. Владімір Воронін, лідер Партії комуністів,колишній Президент Республіки Молдова 333

2. Пєтру Лучінскі, колишній Президент Республіка Молдова 300
3. Юріє Мунтяну, депутат Парламенту, Партія комуністів 262
4. Євгенія Остапчук, колишній спікер Парламенту 261
5. Думітру Дьяков, депутат Парламенту, Демократична партія Молдови 259
6. Віктор Шелін, лідер Соціал-Демократичної партії 249
7. Серафім Урекян, президент Рахункової Палати Молдови, колишній лідер Альянсу «Наша Молдова» 248
8. Васілє Тарлєв, колишній прем’єр-міністр Молдови 235
9. Міхаіл Формузал, керівник Адміністративно-територіального округу «Гагауз-Єрі» 234
10. Артур Решетніков, депутат Парламенту,колишній керівник Служби інформації та безпеки Молдови 224

Результати рейтингу найбільш пострадянських політиків Молдови не є несподіваними, хоча й містять деякі сюрпризи. З одного боку, цілком очікуваним стало те, що лідер комуністів і колишній президент Молдови Владімір Воронін посів перше місце за результатами експертного опитування, враховуючи його манеру публічно ображати опонентів, проводити кампанії, які базуються на пропаганді та демагогії, а також відсутність толерантності до інших акторів політичної сцени.

Так само не стало великою несподіванкою те, що 4 з 10 політиків у десятці належать до Партії комуністів (Васілє Тарлєв раніше представляв цю ж команду). У Топ-10, водночас, увійшли деякі представники правлячого Альянсу за європейську інтеграцію, а саме — Думітру Дьяков та Серафім Урекян. Обидва є невід’ємною частиною молдовського політикуму ще з радянських часів і, незважаючи на їхню нинішню причетність до Альянсу, який є проєвропейськи налаштованим та відверто симпатизує західній моделі розвитку держави, сприймаються як політики пострадянські. З іншого боку, було несподіваним, що до десятки рейтингу не потрапив жоден з ключових політиків у державі (президент, прем’єр-міністр, спікер парламенту).

Спікер парламенту Маріан Лупу опинився на 11-місці, прем’єр-міністр Владімір Філат лише на 22-му, а президент Ніколай Тімофті взагалі на 37-му. Це є певним свідченням того, що нинішній Альянс за європейську інтеграцію запустив певну зміну покоління політиків, яким властиво менше атрибутів пострадянської поведінки і звичок, хоча й вони у своїй політичній діяльності далекі від західних стандартів.

Було б несправедливо не згадати, хто з 52 названих молдовських політиків замикає перелік найбільш пострадянських. Тобто, по суті, є найменш «потсовковими». Отже, на останньому 52-му місці опинилась Майя Санду — новопризначений міністр освіти. На 51 місці — Дорін Речан, який нещодавно був призначеним на посаду міністра внутрішніх справ. На 50-му місці — міністр закордонних справ та європейської інтеграції Юрій Лянке. На 49-му — Євгеній Карпов — віце-прем’єр міністр з питань реінтеграції. Потрібно зауважити, що всі з них навчались (а більшість — також працювали) на Заході і мають великий досвід професійної взаємодії з дипломатами, науковцями, експертами — факт, який багато в чому визначив їхню поведінку і був критичним з точки зору позиціонування їх як найменш пострадянських.

-- ТОП-10 найбільш пострадянських політиків / ГРУЗІЯ

1. Ніно Бурджанадзе, лідер опозицiйної партії «Демократичний рух — Єдина Грузія» 143
2. Бідзіна Іванішвілі, лідер опозицiйної коаліції «Грузинська мрія» 108
3. Леван Гачечиладзе, депутат Парламента Грузії 105
4. Темур Шашіашвілі, лідер опозицiйного руху «Тетребі» («Бiлi») 104
5. Зураб Ткемаладзе, один iз лідерiв опозицiйної партії «Промисловiсть врятує Грузію» 102
6. Гіоргі Топадзе, один iз лідерiв опозицiйної партії «Промисловiсть врятує Грузію», власник компанії «Казбегi» 100
7. Каха Кукава, лідер опозицiйної партії «Вiльна Грузія» 92
8. Коба Давіташвілі, лідер опозиційної партії «Партія народу» 89
9. Петре Мамрадзе, депутат Парламенту Грузії 88
10. Шалва Нателашвілі, лідер Лейбористської партії Грузії 81

Грузинський рейтинг Топ-10 пострадянських політиків цілком можна вважати політичним бенефісом опозиційних сил Грузії. Саме представників останніх визнали найбільш відповідними до названих критерій ті грузинські експерти, які погодились взяти участь в опитуванні.

Показово, що грузинський рейтинг очолила жінка — Ніно Бурджанадзе, партнер Міхеїла Саакашвілі по «революції троянд», екс-спікер парламенту, а нині лідер опозиційної партії «Демократичний рух — Єдина Грузія». Не менш показовим є те, що на другій сходинці опинився ключовий на сьогодні опонент Міхеїла Саакашвілі на парламентських виборах, лідер опозиційної коаліції та мільярдер Бідзіна Іванішвілі. Натомість, сам президент посідає одне з останніх місць рейтингу (25-те) із 42 балами.

Цікаво, що рівно стільки ж балів набрав й інший впливовий представник правлячої команди — секретар Ради національної безпеки Грузії Гіоргі Бокерія. Деякі інші відомі політики з команди Саакашвілі посіли місця також у другій десятці — на 21 місці із 47 балами опинився віце-прем’єр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Гіоргі Барамідзе, на 22-му із 45 балами — міністр закордонних справ Грігол Вашадзе. Найменша кількість балів (32) виявилась у лідера опозиційної Республіканської партії Грузії Давіда Усупашвілі.

-- ЕКСПЕРТИ, ОПИТАНІ ІНСТИТУТОМ СВІТОВОЇ ПОЛІТИКИ

1. Бала Віталій, директор «Агентства моделювання ситуацій»

2. Балануца Олександр, заступник директора міжнародного фонду «Єдиний світ»

3. Бекешкіна Ірина, директор фонду «Демократичні Ініціативи» ім. Ілька Кучеріва

4. Беліцер Наталія, експерт Інституту демократії ім. Пилипа Орлика

5. Бригинець Олександр, громадський діяч

6. Вересень Микола, журналіст, телеведучий

7. Возняк Тарас, головний редактор журналу «Ї»

8. Гарань Олексій, доктор історичних наук, професор, науковий директор «Школи політичної аналітики»

9. Гетьманчук Альона, директор Інституту світової політики

10. Даниленко Тетяна, тележурналістка, ведуча «5 канал»

11. Дроздовський Дмитро, завідувач відділу критики та публіцистики журналу «Всесвіт»

12. Жданов Ігор, президент аналітичного центру «Відкрита політика»

13. Кабащі Роман, експерт-журналіст Інститут масової інформації

14. Лепетун Ян, журналіст видання «Український тиждень»

15. Кокошинський Олег, віце-президент «Атлантичної ради України»

16. Кравченко Володимир, міжнародний оглядач видання «Дзеркало тижня»

17. Лимар Юлія, шеф-редактор видання «Главком»

18. Марциновський Анатолій, оглядач видання «Газета по-українськи»

19. Найєм Мустафа, журналіст інформаційного порталу «Українська правда»

20. Окара Андрій, політолог

21. Онишків Юрій, міжнародний оглядач видання «Kyiv Post»

22. Павленко Олена, директор аналітичної групи «Dixi group»

23. Пейтер Руслан, експерт

24. Рябчук Микола, письменник, публіцист

25. Сидоренко Сергій, кореспондент газети «Коммерсантъ»

26. Силіна Тетяна, міжнародний оглядач видання «Дзеркало Тижня»

27. Сірук Микола, редактор міжнародного відділу газети «День»

28. Семеній Олексій, радник директора Міжнародного фонду «Єдиний Світ» з міжнародних питань

29. Скорик Михайлина, журналіст

30. Сушко Ірина, координатор консорціуму «Європа без бар’єрів»

31. Тодоров Ігор, професор кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Донецького національного уніреситету

32. Тороп Оксана, кореспондент інформаційного агентства «Інтерфакс Україна»

33. Третяк Юрій, виконавчий директор Асоціації агенцій регіонального розвитку України

34. Трюхан Вадим, керівник проекту «Майстерня європейської політики» Iнституту політичної освіти

35. Фесенко Володимир, голова центру прикладних політичних досліджень «Пента»

36. Цибулько Володимир, громадський діяч

37. Шовкун Леся, оглядач відділу політики газети «Україна молода»

38. Шамшур Олег, екс-посол України в США

39. Шлінчак Віктор, голова наглядової ради Інституту світово політики

40. Шумило-Тапіола Ольга, запрошений експерт Європейського центру Карнегі

МОЛДОВА

1. Астахова Ірина, головний редактор газети «Кишинівський оглядач»

2. Варзар Пантелеймон, історик Інституту європейської інтеграції, Академія наук Молдови

3. Васілаке Валерій, директор інформаційного агентства «Info-Prim Neo»

4. Бербека В'ячеслав, аналітик Інституту розвитку та соціальних ініціатив «Viitorul»

5. Барберошіє Аркадій, політолог, директор Інституту суспільної політики

6. Берку Влад, журналіст, директор видання «Economist»

7. Богату Петру, політичний оглядач, журналіст в «Jurnal de Chisinau»

8. Ботнару Василє, журналіст, директор молдавського бюро Радіо Вільна Європа

9. Герасим Аркадій, журналіст радіо-політичного ток-шоу на «Vocea Basarabiei»

10. Жук Віктор, професор, Інститут європейської інтеграції, Академія наук Молдови

11. Кашу Ігор, історик, директор Центру з вивчення тоталітаризму

12. Кіріле Віктор, директор Асоціації зовнішньої політики

13. Кіфу Юліан, директор Інституту запобігання конфліктам і Центру раннього сповіщення

14. Келугаряну Віталіє, ведучий політичного ток-шоу на «ТВ7»

15. Кобашняну Віктор, засновник і редактор обласної газети «Oberservatorul de Nord», член Спілки журналістів Молдови

16. Кожокару Георгє, історик, директор Інституту історії, держави і права Академії наук Молдови

17. Кречун В'ячеслав, незалежний експерт

18. Кроітору Василє, президент громадського об'єднання Центру соціальної політики «Партнерство для майбутнього»

19. Кузовлев Максим, журналіст, незалежний експерт з Придністров'я, Тирасполь

20. Літра Леонід, заступник директора Інституту розвитку та соціальних ініціатив «Viitorul»

21. Маковей Петру, виконавчий директор Асоціації незалежної преси

22. Минескурте Чезар, начальник управління міжнародних відносин і політології, USPEE «Constantin Stere»

23. Святченко Іван, ведучий політичного ток-шоу на «Publika TV»

24. Мокану Віктор, соціолог, президент Асоціації соціологів і демографів Республіки Молдова

25. Морару Віктор, директор Інституту європейської інтеграції, Академія наук Молдови

26. Тебирце Іон, політичний аналітик Інституту політичного аналізу і консультацій «Politcon»

27. Тергуце Іон, директор філії молдавського міждержавної компанії «МІR»

28. Тенасє Костянтин, директор газети «Timpul»

29. Урсу Валентина, головний редактор Радіо Вільна Європа, Молдова

30. Федорова Юлія, журналіст, ведучий політичного ток-шоу на «JurnalTV»

31. Церану Анатолій, політолог, директор Інституту аналізу та політичних консультацій «Politcon»

32. Цику Октавіан, історик, професор Міжнародного вільного університету Молдови

33. Черненку Міхай, політолог, завідувач кафедри міжнародних відносин у Міжнародному вільному університеті Молдови

34. Чeрней Всеволод, журналіст газети «Săptămiîna», «Publika TV»

35. Чобану Віталіє, головний редактор газети «Contrafort», президент PEN-клубу Молдови

36. Шолар Євген, журналіст аналітичного агентства «Moldova Nova»

ГРУЗІЯ

1. Абашідзе Арчіл, експерт Кавказького інституту миру і демократії

2. Асамбадзе Мака, менеджер Центру стратегічних досліджень та розвитку Грузії

3. Бараташвілі Давід, заслужений професор, керівник Біологічного відділу Державного університету Батумі імені Шота Руставелі

4. Басілая Мераб, директор Центру правової освіти та громадянського навчання університету ім. Іллі Чавчавадзе (Тбілісі, Грузія)

5. Бохуа Кеті, директор інформаційного агентства Iprinda

6. Бурхадзе Хатуна, експерт інформаційного центру НАТО в Грузії

7. Гачечіладзе Реваз, професор, колишній посол Грузії в Ізраїлі

8. Гегешідзе Арчіл, політолог, провідний експерт Грузинського фонду стратегічних та міжнародних досліджень

9. Гоголашвілі Каха, експерт Грузинського фонду стратегічних та міжнародних досліджень

10. Гоготішвілі Тенгіз, керівник інформаційного центру НАТО в Грузії

11. Гогсадзе Гіоргі, директор Центру Конфліктології в м.Тбілісі

12. Кепуладзе Гіоргі, заступник директора інформаційного центру НАТО в Грузії

13. Мікіані Роланд, журналіст

14. Ніжарадзе Гага, психолог, Вільний університет в м. Тбілісі

15. Нодія Гія, директор Кавказького інституту миру і демократії

16. Папава Владімєр, професор, старший науковий співробітник Грузинського фонду стратегічних та міжнародних досліджень

17. Ронделі Александр, керівник Грузинського фонду стратегічних та міжнародних досліджень, політолог

18. Тевдзадзе Гігі, ректор Університету ім. Іллі Чавчавадзе (Тбілісі, Грузія)

19. Чітадзе Ніка, політолог, керівник Центру вивчення питань безпеки і міжнародних відносин