Росія: Енергетичний Колос на глиняних ногах

Російські економічні експерти і аналітики енергетичного ринку б’ють на сполох: якщо нинішні тенденції світового ринку газу збережуться, то це означатиме, що Росія не лише може втратити нові ринки збуту, але й просто зникнути як гравець глобальної енергетики.

Проблема торгівлі газом стала для Росії мірилом , яке значно переважує звичні економічні розрахунки. Будь–яке коливання цін сировини на світових ринках знаходить своє відображення у стабільної всієї держави і в рівні життя її мешканців. Коротко кажучи, чим нижчі ціни на нафту, тим менше бюджетних дірок вдається залатати прибутками від її продажу.

Додатково ускладнює ситуацію роками підтримувана патологічна структура російського бюджету, в якому перерозподіл і великі соціальні видатки становлять величезну і важко реструктуризовану частину. Варто зазначити, що пристойний - на тлі зануреної в кризу Європи - показник зростання ВВП, стан безробіття, соціальних, військових та інших витрат, став не результатом високої якості урядування чи геніальних менеджерських навичок, а плодом ручного засипання бюджетних дір нафтодоларовою манною.

Одним словом, держава, яка взяла на себе тягар ледь не повного фінансування усіх соціальних видатків, отримавши навзамін контроль над експортом ресурсів, стала заручником прибутків від торгівлі ними. А в ситуації усталеного в енергетичних концернах, зокрема у «Газпромі», гігантського марнотратства, безглуздого управління, великої кількості розтриньканих гаргантюастичних інвестицій і неконтрольованої приватизації, кожне падіння доходів загрожує лавиноподібним спадом прибутків, а відтак зменшенням трансферів до бюджету країни. А це, в свою чергу, беручи до уваги тісний зв'язок нафтодоходів з виконанням соціальних функцій, ставить Росію перед загрозою потенційної суспільної дестабілізації.

-- Битву за нові ринки збуту Росія вже програла

Роки шалено сприятливої кон’юнктури на російську сировину приспали пильність як менеджменту «Газпрому», так і його кремлівських керівників. Складну ситуацію Росії на світовому ринку ресурсів підсилює той факт, що до результатів фатального управління і невдалих інвестиційних ідей додається елемент об’єктивних, незалежних від Росії змін, котрі роками в Кремлі і на вулиці Намьоткіна (штаб- квартира «Газпрому») легковажно ігнорувалися. Під впливом дії низки нових чинників, ринок енергоресурсів нині одночасно змінюється у кількох регіонах світу і усі ці зміни діють не на користь Росії.

Деякі експерти вважають, що битву за нові ринки збуту Росія вже програла. Про це свідчить той факт, що з початку 2013-го року зберігається тенденція зниження як фізичних обсягів, так і цін експортованого Росією газу, що намітилася у 2012 році. Протягом січня-лютого поточного року експорт зменшився у порівнянні з аналогічним періодом минулого року на 10,2% з 38,2 мільярда до 34,3 мільярда кубічних метрів, а його вартість на 12,2% з 13,6 мільярда до 11,9 мільярда доларів США. Нині, беручи до уваги динаміку ринку, можна прогнозувати, що тенденція на зниження показників експорту збережеться в середній і довгостроковій перспективі.

Головною причиною падіння російського експорту став спад попиту у Європі, викликаний взаємопов’язаними діями спровокованої кризою стагнації, а також цілеспрямованою роботою урядів скерованої на незалежність від Росії, яка використовує поставки газу з політичною метою. Додайте до цього те, що в результаті тісних структурних і контрактних зв’язків Росії з Європою, Захід залишається основним клієнтом «Газпрому», який утримує обсяг експорту на високому рівні і тим самим ще сильніше стимулює падіння ціни. Середня ціна газу експортованого поза територію пострадянської СНД \(або на ринкових умовах) у лютому цього року становила 340 доларів за 1000 кубічних метрів і була найнижчою з червня 2012-го року. А в зв’язку з багаторічною недбалістю, переорієнтування експорту на альтернативні ринки поки що неможливе: в Азії, де споживання і ціни ростуть найшвидше, Росія практично відсутня.

В ситуації, коли ціна зрідженого газу в Японії коливається в межах 600 доларів за 1000 кубічних метрів (у порівнянні до європейських де майже 350), «Газпром» міг би з прибутком компенсувати падіння експорту, перенаправивши потоки блакитного палива із Заходу на Схід. Міг би, якби замість того аби форсувати Північний і Південний потоки в Європі, вчасно розбудовував транспортну інфраструктуру в Азії.

Внаслідок чого Росія залишається прив’язана до європейського ринку, що скорочується, а на зростаючому азіатському ринку її переграють інші гравці. Днями Китай оголосив про значні досягнення у видобутку власного сланцевого газу: згідно з повідомленням державного інформагентства «Сіньхуа», Китай досягнув технологічного прориву на п’яти ключових напрямках експлуатації, зокрема, у виробництві бурового устаткування, виробництві бурового розчину і у виробництві допоміжних хімічних сполук необхідних для видобутку.

Китайські винаходи дозволяють зламати існуючу технологічну монополію США у сфері видобутку сланцевого газу, що допоможе значно знизити витрати на експлуатацію у басейні провінції Сичуань. Глобальну проблему «Газпрому» у світі ускладнює той факт, що найбільша американська нафтохімічна фірма Exxon Mobil разом з партнером, що розкручує експорт з своїх гігантських газових родовищ Катару, розпочала в штаті Техас будівництво терміналу зрідження і експорту газу. Запланований обсяг експорту становитиме 15,6 мільйонів тон. Exxon в партнерстві з англо-австралійською BHP Billiton планує збудувати найбільший у світі плавучий завод з виробництва зрідженого газу, потужність якого сягатиме 6-7 мільйонів тон на рік.

-- Погодитись на нові правила чи вийти з гри?

Росія виявилась абсолютно не готовою до змін на світовому ринку газу і запізнилася з адаптацією стратегії та інфраструктури. Практично всі її експортні потужності зосереджені в залізних трубах, що направлені в Європу і «Газпром» не має можливості швидкого приєднання до глобального ринку газу за допомогою зрідженого газу чи альтернативних поставок в Азію. Як наслідок, на найближчі роки Росія сама виключилась з конкурентної боротьби за азійський ринок. Варто підкреслити, що для новостворюваної структури регіонального ринку і тим самим світового - це будуть визначальні роки.

За таких умов, експорт 200 мільярдів кубічних метрів, про які ще недавно говорило керівництво «Газпрому», видається не лише далекою мрією, але й, просто кажучи, кепським жартом. Тим більше, що переконаний у своїй могутності російський концерн змусив Україну та інші держави «ближнего зарубежья» до пошуку альтернативи і тим самим ліквідував традиційні ніші на роками знайомому ринку. Тепер мрії про світову могутність звільняють місце холодному усвідомленню того, що «Газпром» не лише не стане розігруючим на глобальному ринку газу, але може найближчими роками опинитися перед вибором: грати на пониження ставок за правилами запровадженими іншими, або повністю вийти з гри.

Якуб Корейба – випускник Інституту Міжнародних Відносин Варшавського Університету, кандидат наук кафедри Міжнародних відносин і зовнішньої політики Росії Московського Державного Інститут Міжнародних Відносин. Написав кандидатську дисертацію на тему: «Проблеми європейської політики в стосунках поміж Росією та Україною».

Матеріал видання «Newsweek.pl» переклав Володимир Олійник